Постанова 4851 № 520/8596/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2024 р. Справа № 520/8596/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., повний текст складено 17.06.24 по справі № 520/8596/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною відмову Управління ДМС у Харківській області у формі листа-відповіді №6301.8-3982/63-2-24 від 05.03.2024 року ОСОБА_1 у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язати Управління ДМС у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в порядку та спосіб, передбачені статтями 6, 7 ЗУ "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу термін п`ять календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду копій документів, які передбачені ст.160 КАС України, а також оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду; стягнути судові витрати на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що жодна з ухвал, прийнятих Харківським окружним адміністративним судом, не була отримана позивачем, а судом не було надано жодних доказів на підтвердження їх направлення. Вказує, що суд повинен був переконатись про: наявність зареєстрованого кабінету позивача в ЄСІТС; у випадку його наявності - перевірити вказану електронну пошту і її належність позивачеві; направити рішення на вказану електронну пошту. Звертає увагу, що такий електронний кабінет у позивача відсутній, а отже офіційної електронної пошти позивача, станом на дату подання позовної заяви та апеляційної скарги, не існує. Стверджує, що судом не було здійснено такої перевірки, внаслідок чого позивач, сподіваючись отримати відповідний лист шляхом поштового направлення, що містить копію судового рішення, не отримав нічого. Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги. Головним управлінням Державної міграційної служби у Харківській області отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявним в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Разом з тим, працівниками УДППЗ "Укрпошта" повернуто поштове відправлення суду, яке надсилалося на адресу позивача, із відмітками «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання. Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 року у справі №821/818/16, від 16.12.2020 року у справі №120/4080/19-а. Разом з тим, з метою повідомлення позивача про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження, на його електронну адресу, зазначену в позові та апеляційній скарзі, судом апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку було направлено та отримано останнім копії ухвал про відкриття апеляційного провадження у даній справі та про призначення справи до апеляційного розгляду у письмовому провадженні, що підтверджується повідомленням позивача про отримання зазначених документів. Суд враховує, що позивач надав суду електронну адресу, зазначивши її в позовній заяві та апеляційній скарзі, тому слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2023 року у справі №465/6147/18. Отже, судом вжито необхідні заходи щодо повідомлення позивача про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308, ст.312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у визначений судом строк позивачем вимоги ухвали суду від 11.04.2024 року про залишення позовної заяви без руху не виконано, недоліки позовної заяви не усунуто. Колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про повернення позовної зави, враховуючи наступне. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з ч.ч. 1, 5 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Частина 3, 4 ст.161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частина 1 ст.169 КАС України передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Так, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Обґрунтовуючи підстави для залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві містяться дві вимоги немайнового характеру, тому позивач мав сплатити суму судового збору у розмірі 2422,40 грн, однак, надав докази про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що всупереч положень пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України, позивачем не надано до суду копію паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків. Позивачу надано термін п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду копій документів, які передбачені ст.160 КАС України, а також оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн. Згідно з ч.5 ст.251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відповідно до ч.7 ст.251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Положеннями ч.11 ст.251 КАС України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. З автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що у ОСОБА_1 відсутній електронний кабінет, а відтак суд першої інстанції мав направити ухвалу про залишення позовної заяви без руху в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Як зазначено вище, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.4 ч.6 ст.251 КАС України). Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься супровідний лист від 11.04.2024 року про направлення ухвали про залишення позовної заяви без рухи за поштовою адресою позивача, зазначену в позові. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем вказаної ухвали чи докази повернення поштового відправлення суду, яке надсилалося на адресу позивача, із відмітками про причину невручення поштового відправлення. За відсутності доказів отримання позивачем ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 про залишення позовної заяви без руху та відсутності доказів вчинення судом першої інстанції необхідних заходів щодо надіслання в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення вказаної ухвали, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для повернення адміністративного позову. Разом з тим, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що в позовній заяві містяться дві вимоги немайнового характеру, тому позивач мав сплатити суму судового збору у розмірі 2422,40 грн, однак, надав докази про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. Колегія суддів враховує, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір». Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Абзацом 2 ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Частиною 1 ст.172 КАС України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. При цьому, п.23 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Водночас, похідні вимоги окремо судовим збором не оплачуються, що відповідає практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, в ухвалах від 25.06.2018 року у справі №800/467/17, від 03.07.2018 року у справі №826/4079/17. Колегія суддів звертає увагу, що при перевірці правильності сплати судового збору та при визначенні кількості позовних вимог за подання позовної заяви необхідним є врахування того, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою. Зі змісту позовних вимог встановлено, що позивач просить суд: - визнати протиправною відмову Управління ДМС у Харківській області у формі листа-відповіді №6301.8-3982/63-2-24 від 05.03.2024 року ОСОБА_1 у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - зобов`язати Управління ДМС у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в порядку та спосіб, передбачені статтями 6, 7 ЗУ "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Суд враховує, що зазначені позовні вимоги зводяться до незгоди позивача з відмовою Управління ДМС у Харківській області у формі листа-відповіді №6301.8-3982/63-2-24 від 05.03.2024 року ОСОБА_1 у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Таким чином, в позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, інша є похідною, що безпідставно не враховано судом першої інстанції при винесенні ухвали про залишення позовної заяви без руху. За цим, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху в частині сплати судового збору і в подальшому повертаючи позов, дійшов помилкового висновку щодо необхідності сплати позивачем судового збору в розмірі 2422,40 грн (за дві непов`язані позовні вимоги немайнового характеру). Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" ( 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" ( 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , дійшов передчасних висновків про не усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Щодо вимоги апеляційної скарги про стягнення судових витрат на користь позивача, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Частиною 6 ст.139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Аналіз наведених норм Кодексу вказує на те, що питання про розподіл судових витрат між учасниками справи вирішується одночасно із постановленням судового рішення, яким закінчується розгляд справи або після прийняття такого рішення. З наведених норм права вбачається, що питання розподілу судових витрат вирішується судом у рішенні, прийнятому за наслідками розгляду та вирішення судової справи по суті. Колегія суддів зазначає, що судове рішення про направлення справи для продовження розгляду не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для продовження розгляду. Таким чином, при ухваленні судового рішення про направлення справи для продовження розгляду розподіл судових витрат не здійснюється. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 27.07.2022 року у справі №280/1447/19, від 20.12.2019 року у справі №826/4788/17. З урахуванням тієї обставини, що колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 по справі №520/8596/24 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, відсутні правові підстави для стягнення судових витрат на користь позивача. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 по справі № 520/8596/24 скасувати. Справу № 520/8596/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий