Ухвала КГС ВС № 910/18846/21

УХВАЛА 01 серпня 2023 року м. Київ cправа № 910/18846/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Баранця О. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва у складі Ягічевої Н. І. від 01 грудня 2022 року, на додаткове рішення Господарського суду міста Києва у складі Ягічевої Н. І. від 23 березня 2023 року, та на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Шапрана В. В., Андрієнка В. В., Буравльова С. І. від 27 червня 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» до Моторного (транспортного) страхового бюро України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», 2) Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «Аска», 3) Акціонерне товариство Страхова компанія «Інго», 4) Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», 5) Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша», про стягнення визнання недійсними рішень загальних зборів ВСТАНОВИВ: 19 липня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 01 грудня 2022 року, на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23 березня 2023 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року у справі № 910/18846/21. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2023 року у справі № 910/18846/21 був визначений такий склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Баранець О. М. - головуючий (суддя-доповідач), Студенець В. І., Кондратова І. Д. Перевіривши матеріали касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України Верховний Суд встановив, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну (конкретні) підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) посилається на те, що суди попередніх інстанцій у цій справі: - неправильно застосували норми матеріального права, а саме: пункт 39.1. статті 39, пункти 44.1. та 44.2. статті 44 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», абзац 5 статті 13 Закону України «Про страхування», пункт 8.2.1., підпункти «а», «е» пункту 8.2.2., пункти 8.2.5., 8.2.6. статуту Моторного (транспортного) бюро України, а висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права стосовно МТСБУ та його органів управління, як особливого суб`єкта у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу, відсутній; - в частині висновків щодо судових витрат на професійну правничу допомогу неправильно застосувати та порушили норми процесуального права, а саме: статті 116, 124, 126, 129, 221 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм процесуального права, викладені у постановах від 06 квітня 2023 року у справі № 910/19441/21, від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18, від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 917/1071/18, від 22 грудня 2022 року у справі № 910/10404/21, від 07 грудня 2018 року у справі № 922/749/18. Отже, касаційна скарга відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 01 грудня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року у справі № 910/18846/21 в частині неправильного застосування судами пункту 39.1. статті 39, пунктів 44.1. та 44.2. статті 44 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», абзацу 5 статті 13 Закону України «Про страхування», пункту 8.2.1., підпунктів «а», «е» пункту 8.2.2., пунктів 8.2.5., 8.2.6. статуту МТСБУ подана на підставі пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах). В частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 23 березня 2023 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року у справі № 910/18846/21 щодо судових витрат на професійну правничу допомогу касаційна скарга подана відповідачем на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах). Однак, як вбачається, у касаційній скарзі скаржник також посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України. Проте, відповідач у касаційній скарзі в обґрунтування цих доводів (в обґрунтування неправильного застосування судами попередніх інстанцій у цій справі пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України) не визначив та не зазначив жодну підставу (підстави) касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01 грудня 2022 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року у справі № 910/18846/21, передбачену (передбачені) частиною другою статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, на якій (яких) подається касаційна скарга та яка б обґрунтовувала зазначені доводи скаржника та не навів обґрунтування таких підстав. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що подана відповідачем до суду касаційної інстанції у цій справі касаційна скарга в частині доводів про неправильне застосування судами попередніх інстанцій у цій справі положень, закріплених і пункті 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у касаційній скарзі скаржник не визначив та не зазначив жодну підставу (підстави) касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01 грудня 2022 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року у справі № 910/18846/21, передбачену (передбачені) частиною другою статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, на якій (яких) подається касаційна скарга та не навів обґрунтування таких підстав. За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Враховуючи цю вимогу закону не зазначення скаржником у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття за такою касаційною скаргою касаційного провадження. Отже, за результатом проведеної перевірки форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга позивача не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вищевикладені недоліки. Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року. За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом спору у цій справі є дві вимоги немайнового характеру: - визнання недійсним рішення загальних зборів повних членів Моторного (транспортного) страхового бюро України, оформленого пунктом 2.1. (пропозиція 2) питання 2 протоколу № 186/2018 від 15 листопада 2018 року, яким затверджено Порядок повернення страховиками частини сплачених цільових додаткових гарантійних внесків до фонду страхових гарантій з врахуванням пропозицій, висловлених під час засідання; - визнання недійсним рішення загальних зборів повних членів Моторного (транспортного) страхового бюро України, оформленого протоколом № 186/2018 від 15 листопада 2018 року, яким затверджено "Порядок повернення страховиками частини сплачених цільових додаткових гарантійних внесків до фонду страхових гарантій". Зазначена позовна вимога була заявлена Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» до Господарського суду міста Києва у 2021 році За змістом статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2022 року розмір прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений у розмірі 2 270,00 гривні. Отже, за подання Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» позовної заяви із зазначеними вище двома позовними вимогами немайнового характеру до сплати підлягала сума судового збору у розмірі 4 540,00 грн. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою відповідач у цій справі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01 грудня 2022 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23 березня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року у справі № 910/18846/21, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову та у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю. Отже, відповідач оскаржує ухвалені судами попередніх інстанцій у цій справі зазначені судові рішенні у повному обсязі. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що за подання Моторним (транспортним) страховим бюро України до суду касаційної інстанції зазначеної касаційної скарги у справі № 910/18846/21 до сплати підлягає судовий збір у розмірі 9 080,00 грн (4 540,00 грн х 200%). Однак, Моторне (транспортне) страхове бюро України в порушення пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України не додало до касаційної скарги документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення скаржника від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Враховуючи те, що скаржник не додав до касаційної скарги докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, скаржник має усунути цей недолік касаційної скарги та надати суду касаційної інстанції документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом. При цьому, суд касаційної інстанції зазначає реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: - Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, - Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; - Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); - Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; - Код банку отримувача (МФО): 899998; - Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)" - Символ звітності банку: 207 - Призначення платежу *;101; _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа). З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що касаційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 01 грудня 2022 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23 березня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року у справі № 910/18846/21 подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Верховний Суд зазначає про те, що скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме: протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: - уточнення до касаційної скарги в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій у цій справі пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України з наведенням підстав касаційного оскарження судових рішень в цій частині, а також надати суду докази надіслання цих уточнень до касаційної скарги іншим учасникам справи (описи вкладення у поштові відправлення та чеки). - документи, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановлених законом порядку і розмірі, а саме: у розмірі 9 080,00 грн. За змістом частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги. Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 01 грудня 2022 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23 березня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року у справі № 910/18846/21 залишити без руху.

2. Надати Моторному (транспортному) страховому бюро України строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Моторному (транспортному) страховому бюро України усунути недоліки, встановлені у цій ухвалі у такий спосіб: - надати уточнення до касаційної скарги в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій у цій справі пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України з наведенням підстав касаційного оскарження судових рішень в цій частині, а також надати суду докази надіслання цих уточнень до касаційної скарги іншим учасникам справи (описи вкладення у поштові відправлення та чеки); - документи, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановлених законом порядку і розмірі, а саме: у розмірі 9 080,00 грн

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. Баранець