Постанова Чернігівський апеляційний суд № 742/510/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 10 липня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/510/23 Головуючий у першій інстанції - Циганко М. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/679/23 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого-судді: Скрипки А.А. суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л. секретар: Поклад Д.В. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Циганка М.О. від 02 лютого 2023 року, місце постановлення ухвали м.Прилуки, у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, В С Т А Н О В И В: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, в якому просив: визнати недійсним договір-купівлі продажу 8046/2022/30780/20 транспортного засобу автомобіля марки "Volkswagen Tiguan", 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 від 30.01.2022 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оформлений та підписаний у Сервісному центрі 8046 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві; витребувати у ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 автомобіль марки "Volkswagen Tiguan", 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . Також позивачем було подано заяву про забезпечення даного позову, шляхом накладення арешту на транспортний засіб, автомобіль марки "Volkswagen Tiguan", 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_2 . В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказував, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову у визначений ним спосіб викликана недопущенням відчуження відповідачем транспортного засобу, який є предметом спору, на користь третіх осіб, що зробить неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення вимог заявленого позову. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02.02.2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 належним чином не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, і тому підстави для забезпечення даного позову, відсутні. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02.02.2023 року та ухвалити нове рішення, яким забезпечити позов: накласти арешт на транспортний засіб, автомобіль марки "Volkswagen Tiguan", 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_2 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 02.02.203 року є незаконною, необґрунтованою, постановленою із порушенням норм процесуального права, і тому підлягає скасуванню. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції фактично визнав правомірність набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірний автомобіль, пославшись на презумпцію правомірності правочину, чим створив вигідне становище для відповідача, який обізнаний про існування спору, і може в будь-який момент відчужити автомобіль на користь третіх осіб, що зробить даний судовий спір марним. Апелянт стверджує, що всі докази неправомірності вибуття спірного автомобіля із власності позивача наведені ним у позовній заяві. В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Багно В.С. підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги. В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що у січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, в якому просив: визнати недійсним договір-купівлі продажу 8046/2022/30780/20 транспортного засобу автомобіля марки "Volkswagen Tiguan", 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 від 30.01.2022 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оформлений та підписаний в Сервісному центрі 8046 РСЦ ГСЦ МВС в м.Києві; витребувати у ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 автомобіль марки "Volkswagen Tiguan", 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . Як вбачається із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 02.02.2023 року, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 належним чином не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, і тому підстави для забезпечення позову, виходячи із принципів розумності та обґрунтованості, відсутні. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 02.02.2023 року є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції від 02.02.2023 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції фактично визнав правомірність набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірний автомобіль, пославшись на презумпцію правомірності правочину, чим створив вигідне становище для відповідача, який обізнаний про існування спору, і може в будь-який момент відчужити автомобіль на користь третіх осіб, що зробить даний судовий спір марним. Апелянт стверджує, що всі докази неправомірності вибуття спірного автомобіля із власності позивача наведені ним у позовній заяві. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 02.02.2023 року, виходячи із наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Згідно п.1 ч.1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. При цьому, у відповідності до ч.3 статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (із наступними змінами), забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19, вказано, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову". При цьому, необхідно зазначити, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі, в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав, та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому, існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Як вбачається із вимог заявленого позову, з яким позивач звернувся до суду першої інстанції у січні 2023 року, ОСОБА_1 просив: визнати недійсним договір-купівлі продажу 8046/2022/30780/20 транспортного засобу автомобіля марки "Volkswagen Tiguan", 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 від 30.01.2022 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оформлений та підписаний у Сервісному центрі 8046 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві; витребувати у ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 автомобіль марки "Volkswagen Tiguan", 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 зазначав, що він є власником автомобіля марки "Volkswagen Tiguan", 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . Право власності на даний автомобіль позивач зареєстрував 07.09.2019 року у Територіальному сервісному центрі №4843. 01.01.2022 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір найму (оренди) №278, відповідно до якого позивач, як власник автомобіля, передав його ОСОБА_4 у тимчасове платне користування, для особистих цілей строком на 365 днів, з моменту підписання договору, при цьому, жодного наміру відчужувати належний йому транспортний засіб позивач не мав. 19.01.2022 року ФОП ОСОБА_4 уклав із ОСОБА_3 договір прокату легкового автомобіля №1035 від 19.01.2022 року, та відповідно до акту приймання-передачі легкового автомобіля, передав ОСОБА_3 в прокат належний позивачу автомобіль марки "Volkswagen Tiguan", державний номерний знак НОМЕР_1 , в строк до 27.01.2022 року. В подальшому, позивач дізнався, що незаконним шляхом, на підставі нотаріально засвідченої довіреності, яку позивач не видавав, 30.01.2022 року між позивачем, в особі представника ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 8046/2022/3078020 транспортного засобу, та належний йому автомобіль марки "Volkswagen Tiguan", державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , вибув із володіння позивача поза його волею. У зв`язку із даним обставинами, позивач звернувся до ВП №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення. Відомості про правопорушення, передбачене ч.4 статті 358 КК України, було внесено до ЄРДР за №12022163490000134. Постановою дізнавача СД відділення поліції №2 Одеського районного у правління поліції №1 ГУНП в Одеській області від 03.02.2022 року вказаний транспортний засіб було оголошено у розшук. У позові ОСОБА_1 вказував, що довіреність, начебто видана від його імені на ім`я ОСОБА_3 , не може бути підставою для розпорядженням автомобілем ОСОБА_1 , оскільки позивач даної довіреності на право розпорядження його автомобілем не видавав, до нотаріуса позивач не звертався, під час посвідчення даної довіреності у нотаріуса присутнім не був. У зв`язку з тим, що належний позивачу автомобіль вибув з його володіння та користування незаконним шляхом, та всупереч його волі, фактично укладений договір купівлі-продажу автомобіля між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є недійсним, позивач стверджував, що спірний автомобіль підлягає витребуванню у відповідача ОСОБА_2 , відповідно до статті 388 ЦК України. Під час розгляду даної справи апеляційним судом, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Багно В.С. у письмовому клопотанні (а.с.52), повідомив суд, що під час розгляду судом першої інстанції справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, відповідач ОСОБА_2 повідомив суд першої інстанції, що на спірний автомобіль ним видана довіреність на ім`я третіх осіб, з правом користування та розпоряджання спірним автомобілем. За клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Багна В.С., апеляційним судом було витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Даровського І.І. належним чином посвідчену копію виданої ОСОБА_2 довіреності від 17.09.2022 року, та повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей відносно вказаної довіреності. На запит апеляційного суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Даровським І.І. було надано апеляційному суду належним чином посвідчену копію довіреності від 17.09.2022 року, зареєстрованої в реєстрі за реєстровим №1457, та повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей відносно вказаної довіреності (перевірка дійсності довіреності), №50191387 від 13.06.2023 року (а.с.62-64). Із наданих документів вбачається, що 17.09.2022 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , незалежно один від одного, користуватися та розпоряджатися належним йому легковим автомобілем марки Volkswagen, моделі Tiguan, 2017 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , універсал, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований ТСЦ 8046 30.01.2022 року. Довіреність видана з правом: продажу його у встановленому законом порядку, обміну, страхування, здачі в оренду, передачі в позичку, зміни номерних агрегатів і вузлів. Довіреність дійсна до 17.09.2025 року (а.с.63,64). Враховуючи вищенаведене, та приймаючи до уваги наявність виданої 17.09.2022 року ОСОБА_2 довіреності, якою він уповноважив ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , незалежно один від одного, користуватися та розпоряджатися належним йому спірним автомобілем, з правом продажу його у встановленому законом порядку, обміну, страхування, здачі в оренду, передачі в позичку, зміни номерних агрегатів і вузлів, апеляційний суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, задоволенню не підлягає. Оскільки вжиття заходів забезпечення позову у визначений позивачем спосіб безумовно буде впливати на права та обов`язки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , щодо їх прав користування та розпоряджання спірним автомобілем, наданих їм ОСОБА_2 на підставі довіреності від 17.09.2022 року (а.с.63). При цьому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є учасниками даної цивільної справи, жодних позовних вимог ОСОБА_1 до вказаних осіб у заявленому ним позові не пред`явлено, до участі у розгляді даної справи вказані особи судом першої інстанції не залучались. Відповідно до приписів чинного цивільного процесуального законодавства, суд не може приймати судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Приймаючи до уваги вищезазначене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необхідності задоволення вимог його заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірний автомобіль, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02.02.2023 року, підлягає залишенню без змін. Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 лютого 2023 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: