Постанова 4821 № 711/16/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 року м.Черкаси Справа № 711/16/23 Провадження № 22-ц/821/906/23 Категорія: 304090200 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В. за участю секретаря: Сергун Т.В. учасники справи: позивач: Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2023 року (ухваленого в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Позарецької С.М., повний текст рішення складено 17 квітня 2023 року) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : 3 січня 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) через свого представника Безменка М.Є. звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 2 квітня 2008 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір за № CSІPGI0000004807, за умовами якого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 110 000 грн. на термін до 2 квітня 2018 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановлені кредитним договором. Крім того, згідно із заявою відповідача від 11 липня 2008 року, кредитний договір № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року переведено з валюти гривня у валюту долар США. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: щомісяця у період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати відповідно до кредитного договору. Крім того, у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної у строк заборгованості за кредитом. АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що свої зобов`язання за даним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Разом з тим, зазначає, що відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № CSIPGI0000004807. В порушення умов кредитного Договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, позичальник свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки. Позивач також вказує, що АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011 ухвалено стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 23 158,39 [долар США], що еквівалентно 178 319 грн 60 коп, станом на 16.04.2009. Позивач вважає, що враховуючи положення ст.ст. 526, 599 ЦК України, ухвалення Соснівським районним судом м. Черкаси рішення від 10 березня 2011 року, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. У позовній заяві зазначено, що на даний час рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2011 року не виконано боржником. Сума заборгованості становить - 23 158,39 [долар США]. Вважає, що оскільки з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана у рішенні Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2011 року, тобто за період з 2 квітня 2008 року по 16 квітня 2009 року, то за період після набрання законної сили рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2011 року, з 22 березня 2011 року по 12 жовтня 2022 року, відповідач має заборгованість у розмірі - 8 032,47 [долар США], яка складається з наступного: 8 032,47 [долар США] - 3 % річних від простроченої суми. У зв`язку з чим, зазначає Банк, він змушений звертатися до суду із відповідним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 8 032,47 [долар США] за кредитним договором №CSIPGS0000004807 від 2 квітня 2008 року, а також судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Приватбанк» заборгованість у розмірі - 1 939,59 доларів США та судовий збір у розмірі 1061,60 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що відповідачем не виконане перед позивачем рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2011 року у справі № 2-1714/11, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 2 квітня 2008 року №СSІРGІ0000004807, яка утворилась станом на 16 квітня 2009 року у розмірі 23158,39 доларів США, що у гривневому еквіваленті складало 178 319 грн 60 коп, як станом на 28 грудня 2022 року, тобто на час звернення до суду з цим позовом, так і на час розгляду справи. Відповідно, суд вважає, що відповідачем фактично не виконане грошове зобов`язання, яке виникло у зв`язку із кредитним договором між сторонами від 2 квітня 2008 року із послідуючими змінами та доповненнями. З`ясувавши обставини, на які посилалися позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог, а саме, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі - 1939,59 доларів США. Суд дійшов висновку, що в іншій частині позову слід відмовити за недоведеністю позивачем обставин, на які він посилався в обгрунтування позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 10 травня 2023 року через підсистему Електронний суд , ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, прийнятим без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Придніпровського районного суду від 11 квітня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким визнати відсутність заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором № SІРGІ0000004807 від 2 квітня 2008 року, зазначивши про повне виконання позичальником рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2011 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що, суд виніс рішення на підставі, на думку апелянта, сумнівних документів, наданих банком, серед яких відсутні реальні первинні бухгалтерські документи, без яких неможливо ухвалити рішення про стягнення заборгованості, при цьому взагалі не надав оцінку наданих ОСОБА_1 доказів, які доводять факт відсутності заборгованості у нього перед банком і не відобразив їх в мотивувальній частині рішення, чим порушив ст. ст. 2,6,12,13,89 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив Фактичні обставини справи З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит №CSIPGI0000004807, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 110 000 грн., а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у сумі 110 000 грн., сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15 % річних, а також інші платежі у порядку, на умовах та у строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % від суми виданого кредиту з моменту надання кредиту. Згідно із заявою ОСОБА_1 від 11.07.2008, кредитний договір №CSIPGI0000004807 від 02.04.2008 переведено з валюти гривня у валюту долар США. 04.08.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до кредитного договору від 02.04.2008 № CS1PGI0000004807, відповідно до умов якої вказаний кредитний договір викладено у новій редакції. Так, пунктами 1.1, 8.1 додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 02.04.2008 № CSIPGI0000004807 визначено, що банк зобов`язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти, шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 на строк з 04.08.2008 по 02.08.2015 включно, у вигляді строкового кредиту, у розмірі 23 382,99 дол. США, на споживчі потреби, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 7.2 цього договору. Відповідно до пункту 8.3 додаткової угоди до кредитного договору від 02.04.2008 № CSIPGI0000004807 забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за цим договором виступає іпотека нерухомого майна, а саме: двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,0 кв.м. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011 у справі № 2-1714/11, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02.04.2008 № СSІРGІ0000004807, яка утворилась станом на 16.04.2009, у розмірі 23 158,39 доларів США, що у гривневому еквіваленті складало 178 319 грн. 60 коп. Крім того, 26.12.2012 ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 02.04.2008 № CSIPGI0000004807, відповідно до умов якої передбачено зменшити розмір заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди, на розмір пені, а саме на 13 590,79 дол. США (п. 1 додаткової угоди). Пунктом 3 додаткової угоди від 26.12.2012 визначено викласти пункт 8.1 договору у такій редакції: 8.1. кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти на строк до 23.08.2028 у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 23 382,99 доларів США та у розмірі 5 923,64 доларів США, шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_2 на придбання нерухомості зі сплатою 14,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 7.2 даного договору. Відповідно до пункту 4 додаткової угоди від 26.12.2012, підписання цієї додаткової угоди не є рішенням банку про анулювання заборгованості. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.12.2017 у справі №711/10198/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання додаткової угоди №1 від 26.12.2012 недійсною, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості з відповідачів - відмовлено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про захист прав споживача та визнання додаткової угоди № 1 від 26.12.2012 недійсною - відмовлено. Предметом позовних вимог у цій справі було стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № СSІРGІ0000004807, станом на 11.08.2015. Вказане рішення залишено без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 13.03.2018 та постановою Верховного Суду від 10.12.2019. Суд звертає увагу, що предметом даного спору були обставини щодо наявності заборгованості ОСОБА_1 перед банком за інший період, ніж той, що був встановлений судовим рішенням від 10.03.2011. До того ж, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.05.2018 у справі № 2314/2420/12 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей Черкаської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення зі зняттям з реєстраційного обліку, в задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 08.10.2020. Разом з тим, постановою Верховного Суду від 24.06.2021 задоволено частково касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк». Змінено рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.05.2018 та постанову Черкаського апеляційного суду від 08.10.2020, виключивши з мотивувальних частин судових рішень посилання на відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 02.04.2008 № CSIPGI0000004807. В іншій частині судові рішення залишено без змін. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно статі 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статі 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. Згідно з частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, щовідповідач порушив умови кредитного договору №CSIPGI0000004807 від 02.04.2008, тому банк змушений був звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011 у справі № 2-1714/11, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02.04.2008 № СSІРGІ0000004807, яка утворилась станом на 16.04.2009, у розмірі 23 158,39 доларів США, що у гривневому еквіваленті складало 178 319 грн. 60 коп. Також судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011 у справі № 2-1714/11 відповідачем у добровільному порядку не виконане на час звернення Банку з даним позовом. Крім того, Банк позовній заяві посилався на те, що відповідачем рішення суду не виконується належним чином протягом тривалого періоду часу, тому він не позбавлений права на стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України. Також Банком було надано розрахунок заборгованості та виписку з 02.04.2008 по 12.12.2022, по рахунку № НОМЕР_3 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , яка містить рух коштів на балансі кредитної карти відповідача та всі операції за кредитною картою. Відповідно розрахунку, наданого позивачем, виходячи з суми заборгованості за кредитним договором від 02.04.2008 № CSIPGI0000004807 у розмірі 23158,39 дол. США, - 3 % річних, за період з 22.03.2011 по 12.10.2022, становить 8032,47 дол. США. Отже, враховуючи встановлені при розгляді даної справи фактичні обставини, а також викладені вище норми матеріального права, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції у даній справі по суті спору, оскільки грошові зобов`язання по оплаті кредитної заборгованості, визначеної рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2011 року, у належні строки ОСОБА_1 не виконав, тому на підставі ч.2 ст.625 ЦК України він має сплатити кредитору установлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь період прострочення. Також колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, що узгоджується із висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Перевіривши зроблений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних за час прострочення, за період з 22.03.2011 до 12.10.2022, колегія суддів вважає його вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальний розмір 3% річних становить 1 939,59 доларів США, який підлягає до стягнення. Доводи скаржника про повне виконання позичальником рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2011 року, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження вказаного. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач під час розгляду даної справи у суді першої інстанції із клопотанням про витребування належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості за кредитним договором № CSIPGI0000004807 від 02.04.2008 не звертався, і таке клопотання ним при зверненні із апеляційною скаргою не заявлялось. Інші доводи, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2023 року, судові витрати слід залишити за відповідачем. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.В. Нерушак /повний текст постанови суду виготовлений 27 липня 2023 року/