Постанова 4852 № 160/5516/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/5516/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 року (головуючий суддя Сидоренко Д.В.) в адміністративній справі №160/5516/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 22.02.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт складений 23.01.2023р. щодо необхідності направлення на військово-лікарську експертну комісію для встановлення подальшого лікування солдата ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 ; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт складений 23.01.2023р. щодо необхідності надання довідки про обставини поранення ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 , які відбулось 22.05.2022 року; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт складений 02.02.2023 року щодо необхідності надання інформації про причини відсутності нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 ; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 , від 23.01.2023р. та прийняти рішення про направлення солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата в/ч НОМЕР_1 на проходження військово-лікарняної експертної комісії, про що надати письмову відповідь у відповідності до 112, 115 Дисциплінарного Статуту ЗСУ і змісту статті 20 Закону України "Про звернення громадян"; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 від 23.01.2023р. та прийняти рішення про надання довідки про обставини поранення ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 , яке відбулось 22.05.2022 року, про що надати письмові відповідь у відповідності до 112, 115 Дисциплінарного Статуту ЗСУ і змісту статті 20 Закону України "Про звернення громадян"; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 від 02.02.2023 року та прийняти рішення про надання відповіді щодо причин відсутності нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 про що надати письмові відповідь у відповідності до 112, 115 Дисциплінарного Статуту ЗСУ і змісту статті 20 Закону України "Про звернення громадян". Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року роз`єднано позовні вимоги у справі №160/3436/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, в самостійні провадження (а.с. 19). Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо: відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт складений 02.02.2023 року щодо необхідності надання інформації про причини відсутності нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 від 02.02.2023 року та прийняти рішення про надання відповіді щодо причин відсутності нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 про що надати письмові відповідь у відповідності до 112, 115 Дисциплінарного Статуту ЗСУ і змісту статті 20 Закону України "Про звернення громадян" (справа №160/5516/23). В обґрунтування позовних вимог вказано, що при виконанні бойового розпорядження позивач отримав мінно-вибухову травму та в подальшому був відправлений для лікування в військовий шпиталь. В подальшому позивач продовжував проходити лікування, йому проводились операції, що підтверджується відповідними виписками. Позивач вказує, що має неспроможність рухатися без сторонньої допомоги і рекомендації лікарів щодо обмеження руху, про що доповідав командуванню в/ч про неспроможність їхати до місця розташування військової частини НОМЕР_1 для того щоб самостійно і особисто отримати направлення на ВЛК. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що має всі підстави просити командування частини надати вказане направлення на ВЛК шляхом направлення листа засобами поштового зв`язку. Позивач також вказхує, що, направлення ним отримано так і не було. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 року у задоволенні позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що згідно матеріалів справи, позивач склав рапорт від 02.02.2023 року. В рапорті зазначено, що цей рапорт заявлений усно, а також направлений за допомогою комунікаційного зв`язку Сигнал, Вайбер, заказним листом з повідомленням на адресу військової частини НОМЕР_1 , а також через Міністерство оборони України, для реєстрації та контролю. Проте, до матеріалів позовної заяви, жодних доказів направлення зазначеного рапорту від 02.02.2023 року позивачем не надано. На підтвердження направлення даного рапорту позивачем надано копію чеку АТ "Укрпошта" №900099076173, кому: НОМЕР_1 , куди 49000 Дніпро. В самому рапорті адреса в/ч НОМЕР_1 не вказана. Тому вказаний чек не підтверджує направлення відповідачу рапорту від 02.02.2023 року. Також в матеріалах справи відсутні докази отримання вказаного рапорту відповідачем. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що рапорту від 02.02.2023 року до військової частини не надходив у встановленому порядку та не реєструвався у відповідних журналах реєстрації в групі персоналу військової частини НОМЕР_1 . Вказані обставини виключають факт бездіяльності відповідача щодо не розгляду відповідачем рапорту від 02.02.2023 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити. Вказує, що реальні поштові адреси пунктів постійної дислокації військових частин невідомі внаслідок запровадження воєнного стану. Зауважу, що в АТ «Укрпошта» існує спеціальний порядок передачі кореспонденції. Так, для доставки листа необхідно зазначити номер військової частини, він приймається сервісом «Укрпошти» та передається для доставки уповноваженим особам Фельд`єгерської служби Держспецзв`язку, яка з`ясовує фактичне місцезнаходження військової частини та доставляє відправлення за встановленою адресою. Зауважує, що за інформацією трекінгу Укрпошти відправлення вручено «особисто» 06.02.2023 року. Також позивачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. За правилами частини 6 статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Проаналізувавши матеріали апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення, прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін, оскільки справа містять всі необхідні матеріали для повного та всебічного встановлення обставин, у зв`язку з чим підстави для апеляційного розгляду справи за участю сторін відсутні, з огляду на що в задоволенні клопотання слід відмовити. Відповідачем подано клопотання про розгляд справи без його участі також надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.05.2022 року №82, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 09.05.2022 року №27-РС на посаду водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790037А, який прибув із в/ч НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , з 18.05.2022 року зараховано до списків особового складу частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення і вважати таким, що з 18.05.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2730 грн. на місяць, 4 тарифний розряд шпк "солдат". Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.07.2022 року №143, солдата ОСОБА_1 , водія протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_4 (по особовому складу) від 16.07.2022 року №2/24-РС на посаду водієм 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, ВОС-790037А вважати таким, що 18.07.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом в розмірі 2730 грн. на місяць, шпк "солдат", 4 тарифний розряд. Згідно довідки військово-лікарської комісії №182 від 19.07.2022 року Військової частини НОМЕР_5 , солдат ОСОБА_1 стан після операції, 15.07.2022, травма, так, пов`язана з проходження військової служби. В довідці вказано про потребу відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. Позивач у позові зазначив, що ним 02.02.2023 року складено рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , начальника фінансового відділу військової частини НОМЕР_1 , в якому просив надати письмову довідку - інформацію, щодо фінансових нарахувань та виплати військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 і причини їх відсутності. Також позивачем вказано, що даний рапорт відповідачем не розглянуто. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо розгляду та надання відповіді на рапорт складений 02.02.2023 року, просить зобов`язати відповідача розглянути по суті рапорт від 02.02.2023 року. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року №551-XIV, Закону України «Про звернення громадян», норми Інструкції з діловодства у Збройних Силах України затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Згідно статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому зокрема: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження. Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Відповідно п. 2.1.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124 рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру. Відповідно до пункту 115 (Розділу V Пропозиції, заяви та скарги) Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року №551-XIV, вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. В силу ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Матеріалами справи підтверджується, що позивач склав рапорт від 02.02.2023 року. При цьому, в рапорті зазначено, що цей рапорт заявлений усно, а також направлений за допомогою комунікаційного зв`язку Сигнал, Вайбер, заказним листом з повідомленням на адресу військової частини НОМЕР_1 , а також через Міністерство оборони України, для реєстрації та контролю. Проте, матеріали справи не містять підтверджень, щодо направлення позивачем зазначеного рапорту від 02.02.2023 року. Водночас, на підтвердження направлення даного рапорту позивачем надано копію чеку АТ "Укрпошта" №900099076173, кому: НОМЕР_1 , куди 49000 Дніпро. Слід взяти до уваги, що в самому рапорті адреса в/ч НОМЕР_1 не вказана. Як наслідок, вказаний чек не є достатнім доказом на підтвердження направлення відповідачу рапорту від 02.02.2023 року. Також в матеріалах справи відсутні докази отримання вказаного рапорту відповідачем. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що рапорту від 02.02.2023 року до військової частини не надходив у встановленому порядку та не реєструвався у відповідних журналах реєстрації в групі персоналу військової частини НОМЕР_1 . На думку колегії суддів апеляційної інстанції вказані обставини виключають факт бездіяльності відповідача щодо не розгляду відповідачем рапорту від 02.02.2023 року. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. При цьому, відповідачем, доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, доведено відсутність бездіяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо розгляду рапорту. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи позивача. Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Виходячи з результатів апеляційного перегляду та характеру спірних правовідносин, не підлягають розподілу витрати у справі. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 26.07.2023 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова