Постанова Львівський апеляційний суд № 450/2198/22

Справа № 450/2198/22 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є. Провадження № 22-ц/811/212/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретаря: Назар Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Пустомитівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання батьківства та внесення запису про батьківство до актового запису про народження дитини, ВСТАНОВИЛА: У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також внести відомості до актового запису про народження дитини, зазначивши його її батьком. Позов обґрунтований тим, що тривалий час (близько трьох років) він з відповідачкою перебували у відносинах, зустрічалися, певний час спільно проживали і планували створити сім`ю. У травні/червні 2018 року він дізнався про те, що відповідачка вагітна від нього, про що вона особисто йому повідомила. В період вагітності відповідачки вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 . Після народження дитини сторони деякий час проживали разом, після чого розійшлися. Однак, він постійно спілкувався з донькою, проводив з нею час, цікавився її життям, брав участь у вихованні, надавав матеріальну допомогу. Донька його добре знає та називає татом. При цьому, йому стало відомо, що в свідоцтві про народження дитини відомості про нього, як про батька, відсутні. Таким чином, його права, як батька дитини, порушені. З огляду на вказане, просив позовні вимоги задовольнити. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.11.2022 позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внесено відомості (зміни) до актового запису № 07 від 19.03.2019, складеного Виконавчим комітетом Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області, про народження дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1984,80 грн. Рішення суду в апеляційномупорядку оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналась або могла дізнатися про своє батьківство. Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом 15.07. 2022, в якому зазначав, що про його порушене право він довідався лише у липні 2022 року. Проте, дане твердження, на думку апелянта, не відповідає дійсності, оскільки нею долучено скрін з телефону їхньої переписки, що долучені до заперечення та направлені сторонам по справі, з переписки якої вбачається, що позивачу ще у травні 2020 року все було відомо.Вважає, що до позовної заяви ОСОБА_2 необхідно було застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки ОСОБА_2 не просив у позовній заяві суд поновити строк позовної давності та не навів поважних причин пропуску цього строку. Просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає. Статтею 51 Конституції України, ч.ч.2, 3 ст.5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду. Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Як вбачається з відповіді Пустомитівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 727/04-49 від 08.07.2022, у архіві відділу наявний актовий запис про народження № 7 від 19.03.2019, складений виконавчим комітетом Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області на ОСОБА_3 . Реєстрація народження проведена згідно ч. 1 ст. 135 СК України. З відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 визнає, що позивач ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відтак, враховуючи визнання відповідачем того, що позивач є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним те, що позивач є біологічним батьком дитини, та прийшов до правильного висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги щодо пропущення позивачем строку позовної давності, передбаченого частиною другою статті 129 СК України, є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до статті 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на положення статті 128 СК України, яка передбачає можливість визнання батьківства щодо дитини за рішенням суду за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України (спільна заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою). Згідно зі статтею 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що законодавець у частині першій статті 20 СК України закріпив вичерпний перелік статей цього Кодексу і відповідно вимог, що випливають із сімейних відносин, до яких застосовується позовна давність. До цього переліку належить відповідно до частини другої статті 129 СК України вимога про визнання батьківства особою, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком. Тому положення частини другої статті 129 СК України, яке є спеціальним, не може поширюватися на положення про визнання батьківства, передбачені у статті 128 СК України. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 27.04.2017 у справі № 6-617цс17. Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 28.07.2023 Головуючий Судді