Постанова 4875 № 917/1559/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/1559/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В., за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-газ-плюс» (вх. 930 П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 (рішення ухвалено суддею Паламарчуком В.В. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 14.03.2023, повний текст складено 04.04.2023) у справі №917/1559/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл», вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, Полтавська область, 36000 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-газ-плюс», вул. Антоновича, 102, корп. В, м. Львів, 79057 про стягнення 1835427,78грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1559/22 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-газ-плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» 1300000,00грн - заборгованості за Договором №12-11-2021-1 на виконання робіт з гідравлічного розриву пласта від 02.12.2021 року, 137479,45 грн - пені, 302211,34 грн - інфляційних втрат, 31627,40 грн - 3% річних, 26570,57 грн - судового збору, 5211,54 грн - витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. ТОВ «Вест-газ-плюс» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/1559/29 від 14.03.2023 та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Сервіс Ойл» в частині стягнення з ТОВ «Вест-газ-плюс» на користь ТОВ «Сервіс Ойл» пені, інфляційних нарахувань, 3% річних. Також, відповідач просить витребувати у позивача належним чином оформлені документи, що містять інформацію про власників ТОВ «Сервіс Ойл» (ЄДРПОУ 38516938) про кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «Сервіс Ойл» (ЄДРПОУ 38516938), а саме: витяг ВАТ «Пуховичінафтопродукт» станом на 24.02.2022; реєстр акціонерів ВАТ Пуховичінафтопродукт» станом на 24.02.2022; форму 5 річної звітності «інформація про власників акцій» ВАТ «Пуховичінафтопродукт» за 2021 рік та за 2022 рік. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на таке. 02.12.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір №12-11-2021-1 на виконання робіт, які передбачені програмою робіт (дизайном) ГРП (гідравлічний розрив пласта). Роботи по вказаному договору були виконані 24.12.2021, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання передачі. Загальна вартість робіт становить 6631843,38 грн. За виконану роботу відповідач розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача 5331843,38 грн. (останній платіж був проведений 09.02.2022). Проте, після 24.02.2022 (початок повномасштабного військового вторгнення російської федерації), зважаючи на той факт, що власником ТОВ «Сервіс Ойл» є компанія резидент республіки білорусь, а отже не виключено, що кінцевим бенефіціарним власником останнього є резидент російської федерації, враховуючи неоднозначність ситуації, відповідач був змушений згідно Постанови Кабінету України від 03.03.2022 №187 призупинити здійснення оплат на рахунок позивача. Крім того, на підтвердження обставин правомірності дій щодо зупинки проведення розрахунків з позивачем та беручи той факт, що позивач самостійно не надав належних доказів того, що у складі підприємства відсутні кінцеві бенефіціарні власники, які пов`язані з російською федерацією та підпадають під ознаки передбачені Постановою Кабінету України від 03.03.2022 №187, відповідач клопотав про витребування судом у позивача належним чином оформлених документів, що містять інформацію про кінцевих бенефіцірних власників ТОВ «Сервіс Ойл», а саме: витяг ВАТ «Пуховичінафтопродукт» з реєстру юридичних осіб та приватних підприємців республіки білорусь із відображенням інформації про власників цього товариства станом на 24.02.2022; реєстр акціонерів ВАТ «Пуховичінафтопродукт» станом на 24.02.2022; форму 5 річної звітності «інформація про власників акцій» ВАТ «Пуховичінафтопродукт» за 2021 рік та за 2022 рік. Проте, судом у клопотанні відповідача необґрунтовано відмовлено. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 поновлено ТОВ «Вест-газ-плюс» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1559/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Вест-газ-плюс» на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1559/22; встановлено учасникам справи строк по 16.06.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; призначено розгляд справи на 20.06.2023, зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1559/22. 13.06.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення; вирішити питання про стягнення з ТОВ «Вест-газ-плюс» на користь ТОВ «Сервіс Ойл» витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. 19.06.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, призначених до стягнення з ТОВ «Вест-газ-плюс» за рішенням суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 оголошено у судовому засіданні перерву до 25.07.2023. 13.07.2023 від представника ТОВ «Сервіс Ойл» надійшли додаткові пояснення по справі. У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та клопотання про зменшення розміру пені. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій заперечував. Також, позивачем надано суду копії листа ВАТ «Пуховичінафтопродукт» від 02.05.2022 та реєстру цінних паперів ВАТ «Пуховичінафтопродукт» станом на 17.01.2022. Водночас реєстр цінних паперів не містить інформації про те, резидентами якої країни є власники цінних паперів ВАТ «Пуховичінафтопродукт». В графах «учетный номер плательщика/данные паспорта или иного документа, удостоверяющего личность физического лица» та «местонахождение юридического лица/место жительства (место пребывания) физического лица» міститься відмітка «закрытая информация» згідно Закону республіки білорусь від 07.05.2021 №99-3 «О защите персональных данных». Оригінал вказано доказу не надано суду. Крім того, копію листа ВАТ «Пуховичінафтопродукт» від 02.05.2022 зроблено зі сканкопії, оскільки оригінал даного листа, за твердженням керівника позивача, у нього відсутній. Інформація в цьому листі засвідчена підписом керівника ВАТ «Пуховичінафтопродукт» (тобто зацікавленої особи), та за відсутності інших об`єктивних підтверджуючих доказів ця інформації не може бути визнана судом достовірною. А тому копія такого листа не може бути прийнята у якості доказів вказаних обставин. Розглянувши клопотання відповідача про витребування у позивача інформації про кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «Сервіс Ойл», а саме: витяг ВАТ «Пуховичінафтопродукт» станом на 24.02.2022; реєстр акціонерів ВАТ «Пуховичінафтопродукт» станом на 24.02.2022; форму 5 річної звітності «інформація про власників акцій» ВАТ «Пуховичінафтопродукт» за 2021 рік та за 2022 рік, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до приписів ст.81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду. Проте, відповідачем всупереч положенням ст. 81 ГПК України не вказано заходи, яких він вжив для отримання цих доказів самостійно, не надано докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; не зазначено причини неможливості отримати цей доказ самостійно. Також, колегія суддів звертає увагу, що доводи відповідача про можливість того, що кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» є резидент російської федерації, ґрунтуються лише на припущеннях, які виникли, як зазначає відповідач, у зв`язку з опублікуванням інформації в засобах масової інформації про передачу майна товариства в управління Агентства з розшуку та менеджменту активів. Проте, будь яких обґрунтованих доказів які б підтверджували вказані припущення відповідачем не надано. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів, відповідно до положень ст. 269 ГПК України є неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів з тих підстав, що відповідачем у клопотанні не вказано заходи, які останній вжив для отримання цього доказу самостійно або докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Отже, докази, які відповідач просить суд витребувати у позивача, є новими доказами, які не були предметом розгляду та дослідження у суді першої інстанції, який відмовив у задоволенні аналогічного клопотання про витребування доказів. Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Отже, саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень по суті спору. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Останній не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог та доводів. Витребування та прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст.269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до ст. 124, ст. 129 Конституції України, ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України). З аналізу матеріалів справи та поданого заявником клопотання, з посиланням на зазначені процесуальні норми, убачається, що клопотання не відповідає приписам вищезазначених норм Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про наявність підстав для відмови у його задоволенні. Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до абз.1-3 п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник-іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу). У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про зазначення у структурі власності юридичної особи обґрунтованої причини його відсутності. У разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін. Згідно з ч. 1 ст. 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або його відсутність та структуру власності. Юридичні особи зобов`язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Юридичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб, і фізичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб та/або здійснюють вирішальний вплив на їхню діяльність, зобов`язані надавати на запит юридичних осіб інформацію, необхідну для подання юридичною особою для внесення або актуалізації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи, а також самостійно повідомляти юридичних осіб про зміну кінцевого бенефіціарного власника та/або структури власності юридичної особи протягом 5 робочих днів з дати виникнення такої зміни. Відповідно до ч. 5 ст. 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридична особа зобов`язана повідомити про це державного реєстратора під час проведення державної реєстрації створення юридичної особи, державної реєстрації включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.01.2023 та відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит суду від 12.06.2023 щодо позивача в графі: «Інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі відомості про юридичних осіб, через яких здійснюється опосередкований вплив на юридичну особу» зазначено про відсутність фізичних осіб, які відповідають статусу кінцевого бенефіціарного власника, а в графі: «Перелік засновників (учасників) юридичної особи» зазначено Відкрите акціонерне товариство «Пуховичінафтопродукт». Відповідно до частини 6 статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у разі виявлення органом державної влади, правоохоронним органом, суб`єктом первинного фінансового моніторингу, іншою особою (якщо інформація стосується такої особи) розбіжностей між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності юридичної особи (зокрема, виявлення неповноти, неточностей чи помилок в інформації про кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності такої особи, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) такий орган, суб`єкт або особа протягом 10 робочих днів з дня їх виявлення направляє повідомлення про виявлені розбіжності держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Водночас, згідно з абз. 4 п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадках, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», до Єдиного державного реєстру вноситься відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи. Відмітки про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» в Єдиному державному реєстрі не міститься. Вищенаведені обставини свідчать про відсутність підстав для витребування доказів та задоволення відповідного клопотання відповідача. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. 02.12.2021 між ТОВ «Вест-газ-плюс» (замовник) та ТОВ «Сервіс Ойл» (підрядник) укладено договір № 12-11-2021-1 на виконання робіт з гідравлічного розриву пласта (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник за плату бере на себе зобов`язання виконати роботи, які передбачені програмою робіт (дизайном) ГРП (гідравлічний розрив пласта), із застосуванням власного обладнання та матеріалів, з залученням власного персоналу. Роботи мають бути здійснені з дотриманням технічних умов та технологічних процесів, передбачених програмою робіт (дизайном) ГРП. (пункти 1.1 та 1.2. договору). Місце виконання робіт за договором земельна ділянка, розташована адміністративних межах Чорнухинського району Полтавської області (п. 1.3. договору). Пунктом 2.1.1 договору сторони погодили, що дата початку виконання робіт: вважається дата прийняття майданчика, на якому знаходиться свердловина, (надалі по тексту майданчик), по акту приймання - передачі (форма акту наведена у додатку № 2 до договору). Дата закінчення та здачі замовнику результатів робіт: вважається дата планової зупинки закачки рідини ГРП в свердловину, виїзд останньої одиниці техніки і передача майданчика замовнику по акту приймання - передачі майданчика (форма акту наведена у додатку № 2 до договору). Строк виконання робіт за договором визначається з програмі робіт (дизайні) ГРП (п. 2.1.2 договору). Сторони зобов`язані до початку проведення робіт узгодити програму робіт (дизайн) ГРП (п. 2.1.5 договору № 12-11-2021-1). Відповідно до п. 3.1.1 замовник, зокрема, зобов`язаний забезпечувати підрядника усіма наявними даними (характеристики свердловини, параметри пласта, потрофізичні дані, тощо), які вимагаються для проектування програм робіт (дизайну) ГРП. Замовник зобов`язується погодити програму робіт (дизайн) ГРП протягом 1 робочого дня з моменту його отримання або надати аргументовані зауваження з аргументованими розрахунками та заперечення в той самий строк. Після усунення сторонами аргументованих заперечень, замовник протягом 1 робочого дня з моменту отримання програми робіт (дизайну) ГРП погоджує програму робіт (дизайну) ГРП. Проводити остаточну оплату виконаних робіт на підставі актів приймання передачі виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника в порядку та на умовах, зазначених в цьому договорі. Якщо умовами договору передбачений обов`язок замовника провести попередню оплату, розмір та умови якої визначається у договорі, попередня оплата сплачується замовником на підставі виставленого підрядником рахунку (п. 3.1.3 договору). Підписати акт приймання передачі виконаних робіт протягом 5 календарних днів з дати отримання його від підрядника, або направити в зазначений термін мотивовану відмову. Кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється після двостороннього підписання акту приймання передачі виконаних робіт. Акт підписаний в односторонньому порядку не покладає на замовника зобов`язань по оплаті робіт, за виключенням передбачених договором обов`язків щодо здійснення попередньої оплати. В будь - якому випадку, оплата проводиться за фактично виконані підрядником роботи, згідно договору, окрім попередньої оплати, що здійснюється на умовах, визначених договором. У разі неотримання мотивованих зауважень в зазначений термін при не отримані підрядником підписаного замовником акту приймання передачі виконаних робіт, роботи вважаються прийнятими і підлягають оплаті (п. 3.1.4 договору). Згідно з п. 3.2.1 договору підрядник, зокрема, зобов`язаний в строк 3 календарних дні з дати отримання передоплати за мобілізацію розробити програму робіт (дизайн) ГРП та надати її замовнику на погодження. За необхідності, за результатами тестових закачок, протягом 3 годин розробити та надати на погодження замовнику редизайн ГРП. Строк погодження замовником редизайну ГРП не повинен перевищувати 3 години. Здійснити мобілізацію на майданчик після перерахування замовником попередньої оплати, погодження сторонами програми робіт (дизайну) ГРП та погодження сторонами дати початку виконання робіт (п. 3.2.2 договору). Виконати роботи в строки, узгоджені програмою робіт (дизайном) ГРП (п.3.2.3 договору). Відповідно до п. 4.1 договору орієнтована вартість робіт (загальна сума договору) визначається як загальна вартість робіт, які виконуються за договором, та визначається згідно додатку №1 «Договірні ціни на проведення робіт (вартість операції з ГРП і додаткові ставки)» до цього договору. Вартість виконаних робіт за договором визначається згідно з актом приймання передачі виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 4.4 договору). Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки сторін (п. 4.5 договору). Пунктом 4.7 договору визначено, що вартість робіт ГРП, ставка оренди обладнання та ставка роботи бригади під час виконання робіт з ГРП оплачується у вигляді 50 % попередньої оплати за 1 (одну) операцію згідно розцінок, визначених розділом 1 «Основні ставки» Додатку № 1 до договору. Попередня оплата здійснюється замовником за 3 календарні дні до узгодженої сторонами дати початку виконання робіт, відповідно до п.3.2.2 договору, на підставі наданого підрядником рахунку. Строк оплати залишку (50 % оплати по договору) складає 10 календарних днів з дати підписання замовником акту приймання - передачі виконаних робіт та отримання замовником рахунку на оплату. Підрядник готує рахунок на оплату на підставі підписаного обома сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт. За кожен день прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми. Оренда обладнання підрядника за строк, що не перевищує 30 календарних днів, включається у вартість ГРП та підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт. Оренда обладнання підрядника за строк, що перевищує 30 календарних днів, підтверджується актом приймання - передачі наданих послуг з оренди, який підписується сторонами протягом 3 робочих днів з моменту припинення користування відповідним обладнанням або по завершенню календарного місяця, в якому використовувалося обладнання (в залежності від того, яка з подій настане раніше). Оплата здійснюється замовником протягом 10 календарних днів з дати підписання замовником акту приймання - передачі наданих послуг та отримання замовником рахунку на оплату. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а в межах взятих на себе зобов`язань, до їх повного виконання (п. 11.5 договору). На виконання умов договору сторонами було розроблено, погоджено та затверджено програму робіт на проведення 50 т ГРП на водній основі на свердловині № 5 Прирічного ГКР (пласт В-24-25б). 23.12.2021 між сторонами складено акт №1 приймання передачі майданчика для проведення робіт з гідравлічного розриву пласта, відповідно до якого ТОВ «Вест-газ-плюс» як замовник передало, а ТОВ «Сервіс Ойл» прийняло майданчик свердловини №5 Прирічного родовища розташована на території Чорнухинського району Полтавської області, для проведення робіт згідно з договором на виконання робіт з гідравлічного пласта №12-11-2021-1 від 02.12.2021. 24.12.2021 між сторонами складено акт №2 приймання передачі майданчика для проведення робіт з гідравлічного розриву пласта, відповідно до якого ТОВ «Сервіс Ойл» передало, а ТОВ «Вест-газ-плюс» прийняло майданчик свердловини № 5 Прирічного родовища після проведення робіт за договором №12-11-2021-1. Згідно акту №2 ТОВ «Сервіс Ойл» проведено комплекс робіт по ГРП. Представники сторін вважають, що роботи виконані у повному обсязі згідно плану; технічний стан свердловини придатний до експлуатації; територія свердловини очищена, обладнання на території відсутнє. 24.12.2021 між сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт №1 на загальну суму 6631843,38 грн та розрахунок вартості робіт в період з 23.12.2021 по 24.12.2021 до вказаного акту. Даний акт та розрахунок вартості робіт був підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін. За умовами договору оплата за виконані роботи мала бути здійснена відповідачем протягом 10-ти календарних днів з дати підписання акту №1 від 24.12.2021, тобто до 03.01.2022. Відповідачем за договором сплачено 5331843,38 грн., про що свідчать відповідні платіжні доручення: №985 від 15.12.2021 на суму 1952135,11 грн, №1016 від 21.12.2021 на суму 1763500,00 грн., № 22 від 12.01.2022 на суму 1000000,00 грн., №38 від 27.01.2022 на суму 300000,00 грн., №81 від 09.02.2022 на суму 316208,27 грн. Так, за твердженням позивача, у порушення умов укладеного договору відповідач не оплатив вартість отриманих робіт, у зв`язку з чим у останнього утворився борг в сумі 1300000,00грн. 29.07.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором. Проте, як зазначає позивач, вказане звернення відповідачем було залишено без реагування, заборгованість за отримані послуги не сплачено. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1300000,00грн заборгованості за договором №12-11-2021-1 на виконання робіт з гідравлічного розриву пласта від 02.12.2021. Окрім того, у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з оплати вартості виконаних робіт, позивачем на підставі умов договору та ч.2 ст.625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 201589,04грн - пені, 302211,34грн - інфляційних втрат, 31627,40грн - 3% річних. Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1300000,00 грн., 302211,34грн - інфляційних втрат, 31627,40грн - 3% річних. Крім того, здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням шестимісячного строку її нарахування, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 137479,45грн пені. Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України). У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України). Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно до умов договору виконав роботи на загальну суму 6631843,38грн, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт №1 від 24.12.2021. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України). За умовами договору замовник зобов`язався здійснити оплату протягом 10 календарних днів з дати підписання акту приймання - передачі виконаних робіт. Тобто, оплата за виконані роботи мала бути здійснена відповідачем протягом 10 календарних днів з дати підписання акту №1 від 24.12.2021, тобто до 03.01.2022. Однак, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за виконані позивачем роботи розрахувався частково на загальну суму 5331843,38грн, що підтверджується платіжними дорученнями. Доказів оплати 1300000,00 грн матеріали справи не містять. Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечує проти здійснення відповідачем робіт за договором у повному обсязі, не заперечує проти наявності у нього заборгованості, правильності розрахунку пені, 3% річних та пені. Крім того, в матеріалах справи наявний лист-пропозиція від 05.01.2023, яким відповідач підтвердив факт існування заборгованості та звертався до позивача з пропозицією, щодо укладення мирової угоди. Також, під час розгляду апеляційної скарги, відповідачем сплачено 500000,00 грн. заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №827 від 01.06.2023, копія якого надано відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу. Проте відповідач стверджує, що був змушений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 призупинити здійснення оплат на рахунок позивача. Водночас, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, як на причину неможливості виконання грошового зобов`язання за договором, відповідачем не доведено обставин неможливості виконання свого обов`язку у зв`язку з її прийняттям, чи вчинення певних дій з метою уникнення порушення зобов`язання внаслідок її прийняття. Так, відповідно до Постанови КМУ №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті. Як вже зазначалось із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником ТОВ «Сервіс Ойл» є ВАТ «Пуховичінафтопродукт» (країна резидентства республіка білорусь). Доказів, які б підтвердили припущення відповідача, що кінцевим бенефіціарним власником є резидент російської федерації, що в подальшому стало підставою для останнього призупинити виконання грошового зобов`язання за договором, ним не надано. Посилання відповідача на вплив форс-мажорних обставин обґрунтовано відхилене судом першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення про настання форс-мажорних обставин та вплив таких обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 1300000,00грн основного боргу. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 201589,04грн - пені, 302211,34 грн - інфляційних втрат, 31627,40грн - 3% річних. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог про стягнення 302211,34грн - інфляційних втрат (за період за лютий - жовтень 2022) та 31627,40грн - 3% річних (за період з 10.02.2022 по 02.12.2022). Стосовно нарахованої позивачем суми пені у розмірі 201 589,04 грн., колегія суддів зазначає таке. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (стаття 549 ЦК України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 ЦК України). Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умови договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками. Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Разом з тим, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 5.9 договору визначено, що за порушення строків оплати за фактично виконані роботи замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення. На підставі вказаного пункту договору позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, у сумі 201589,04грн (за період з 10.02.2022 по 09.08.2022). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Враховуючи, що оплата за виконані роботи мала бути здійснена відповідачем протягом 10 календарних днів з дати підписання акту №1 від 24.12.2021, тобто до 03.01.2022, тому шестимісячний строк нарахування пені закінчується 04.07.2022. Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вірним нарахуванням пені є сума у розмірі 137479,45 грн., визначена за період з 10.02.2022 по 04.07.2022. Звертаючись з клопотанням про зменшення пені відповідач посилається на таке: - на момент укладення договору розмір облікової ставки НБУ становив 6%, а через військову агресію російської федерації з 03.06.2022 облікова ставка НБУ зросла до 25%, і при цьому відповідач вказує, що у коментарях НБУ до прийнятого рішення про підвищення облікової ставки зазначено: «метою цього рішучого кроку разом з іншими заходами є захист гривневих доходів та заощаджень громадян, збільшення привабливості гривневих активів, зниження тиску на валютному ринку і в результаті посилення спроможності Національного Банку України забезпечувати курсову стабільність і стримувати інфляційні процеси під час війни»; - на момент звернення до суду заборгованість за договором становила менше 20% від загальної суми; ще у лютому 2022 року відповідач здійснював розрахунок, однак після 24 лютого 2022 року, зважаючи на той факт, що власником ТзОВ «Сервіс Ойл» є компанія резидент республіки білорусь, а отже не виключено, що кінцевим бенефіціарним власником останнього є резидент російської федерації, беручи до уваги неоднозначність ситуації, відповідач згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 призупинив здійснювати оплати на рахунок позивача; - відповідно до даних фінансового стану підприємства за 2022 рік, воно знаходиться у незадовільному фінансовому стані, збитки становлять 51861 тис. грн, в той час як за результатами 2021 року був зафіксований прибуток у розмірі 5806,00 тис. грн. До поданого клопотання про зменшення розміру пені відповідач долучив звіт про фінансовий результат підприємства за 2022 рік. Розглянувши клопотання про зменшення розміру пені, колегія суддів зазначає таке. Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України, ст. 233 ГК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання). Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Колегія суддів також враховує, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, строки, відтак сторона, прийнявши на себе зобов`язання за спірним договором, погодилася із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Надаючи оцінку доводам заявника апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що змістом статей 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Відповідно до цих правових норм, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій. Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, що порушив зобов`язання, оскільки судом не встановлено, що даний випадок є винятковим. Відповідачем не доведено ні обставин його важкого фінансового стану, ні значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не заявляв відповідного клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. А в суді апеляційної інстанції таке клопотання подане із пропуском встановленого в п. 3 ухвали від 01.06.2023 строку. Як свідчать матеріали справи, навіть станом на час прийняття апеляційним господарським судом даної постанови відповідачем не надано доказів погашення основного боргу за договором. В даному випадку суд вважає, що штрафні санкції мають компенсаторний характер, а не виступають інструментом збагачення для позивача. Окрім того, вимога відповідача про зменшення пені нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. А тому, апеляційний господарський суд, беручи до уваги баланс інтересів сторін та враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання перед позивачем, не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру неустойки, враховуючи, що нарахована позивачем пеня у розмірі 10% від простроченої суми боргу не є надмірно великим розміром нарахованих штрафних санкцій порівняно з ціною неоплачених робіт, дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1559/22 без змін. Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-газ-плюс» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1559/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 28.07.2023. Головуючий суддя О.О. Крестьянінов Суддя В.О. Фоміна Суддя О.В. Шевель