Постанова 4803 № 183/5382/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5841/23 Справа № 183/5382/23 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі: головуючого Лаченкової О.В. суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. при секретарі Піменовій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИЛА: У травні 2023 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро про зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро про зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачам, що розгляд справи за їх позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року просять апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року від учасників справи до апеляційного суду не надходили. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» (рішення від 12.10.1978) вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. При цьому Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Так, відповідно до абз.1 ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. При цьому юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п.1, 2 ч.1 ст.19 КАС України). Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Судом першої інстанції встановлено, що у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_2 проходив військову службу, з 08.02.1999 знаходиться на пенсії та отримує пенсію за 27 років календарної вислуги відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по лінії Міністерства оборони України, є ветераном Збройних Сил України та на підставі п.8 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» має право на безоплатне отримання у власність займаного ним та членами його сім`ї житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п.2 ч.1 ст.19 КАС України). У постанові від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 Велика Палата відступила від висновків Верховного Суду, викладених у справі №488/1176/14-а від 29 серпня 2018 року, а також у справі №806/5217/15 від 23 січня 2019 року щодо розгляду справ про зобов`язання прийняття рішення про надання службового житла/погодження списку розподілу службового житла за правилами цивільного судочинства. Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу проходження військової служби, а саме щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства. Спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів. Колегія суддів, враховуючи, що даний спір стосується проходження позивачем військової служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме забезпечення військовослужбовців житлом, а відповідачі у цих правовідносинах виконують публічно-владні управлінські функції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір, який виник між сторонами, є адміністративно-правовим, а тому дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а отже відсутні правові підстави для відкриття провадження у справі. Доводи апеляційної скарги, що спір повинен розглядатися виключно у порядку цивільного судочинства, так як КЕВ м.Дніпра виступає та реалізує свої повноваження як власник державного житлового фонду, як орган приватизації, тобто перебуває із позивачами у приватноправових відносинах, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачі реалізують своє право на безоплатне отримання у власність займаного ним та членами його сім`ї житла, яке передбачене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по лінії Міністерства оборони України, як ветеран Збройних Сил України та на підставі п.8 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (у зв`язку з проходженням військової служби). Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є громадяни України, які мають право на приватизацію на загальних підставах, що не врахував суд першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в позовній заяві ОСОБА_3 , ОСОБА_1 як і ОСОБА_2 просять зобов`язати КЕВ м.Дніпра оформити передачу їм у власність квартиру на пільгових умовах, тобто враховуючи військову службу ОСОБА_2 . Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст.259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова