Постанова 4803 № 183/6725/14

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6805/21 Справа № 183/6725/14 Головуючий у першій інстанції: Крохмалюк І.П. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А, при секретарі Догоновій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу, стягнення суми боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради, приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Працевич Вікторія Василівна, про визнання недійсним договору, визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення його заяви щодо ухвалення у справі додаткового рішення. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заяви, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного. Встановлено, що у жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому з урахуванням уточнень позову, а також з урахуванням залишених без розгляду частини позовних вимог, просив судстягнути з ОСОБА_2 на його користь суму авансу за попереднім договором від 20 грудня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1013, у розмірі 183612,3% річних у розмірі 6866,59 грн; стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики у формі розписки від 30.01.2013 року, у розмірі 30602,00 грн. та 3% річних у розмірі 1727,96 грн. ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , в якому просила визнати недійсним договір позики від 30 січня 2013 року, укладений між нею та ОСОБА_4 ; визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 12 грудня 2013 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №1013. Зазначені вище позови були об`єднані в одне провадження. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2019 року відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні його позову до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 12 грудня 2013 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за №1013. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні її зустрічного позову в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору позики від 30 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 12 грудня 2013 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за №1013. Вказане вище рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики від 30 січня 2013 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , у розмірі 32587,28 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (а.с. 6-10 т.3). 22 листопада 2019 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернулася до місцевого суду із заявою, в якій просила ухвалити додаткове рішення у справі та вирішити питання про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 сплачені грошові кошти за нікчемним договором про відступлення права вимоги від 14 березня 2014 року у розмірі 7800,00 доларів США. Заява обґрунтована тим, що при ухвалені рішення судом було встановлено, що укладений договір про відступлення права вимоги від 14 березня 2014 року в силу вимог закону є нікчемним, оскільки сторони договору не дотримали форму правочину щодо заміни кредитора у зобов`язанні (нотаріальне посвідчення). Втім, судом не застосовано наслідки нікчемності правочину, що передбачено частиною 5 статті 216 ЦК України з власної ініціативи. В той час, як для захисту майнового права, з урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, наслідки, визначені в законі, повинні застосовуватися незалежно від того, чи наведені вони в позовній заяві (а.с. 12-16 т.3). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати. Згідно ч. 4 вказаної вище статті у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Як зазначалось вище, ОСОБА_1 у даній справі просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 суму авансу за попереднім договором від 20 грудня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №1013, у розмірі 183612,00 грн. та 3% річних у розмірі 6866,59 грн; а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики у формі розписки від 30.01.2013 року в розмірі 30602,00 грн. та 3% річних у розмірі 1727,96 грн. Відповідно до матеріалів справи та згідно змісту рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2019 року та додаткового рішення цього ж суду від 17 грудня 2019 року питання щодо застосування наслідків нікчемності правочину, як і питання щодо недійсності правочину про відступлення права вимоги від 14 березня 2014 року перед судом не ставилося, в позові не заявлялося, судом не досліджувалися докази та не з`ясовувалося питання щодо сплати грошових коштів за договором від 14 березня 2014 року. Виходячи з викладеного, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для ухвалення місцевим судом додаткового рішення у справі та правомірність оскаржуваної ухвали. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначено про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 14 березня 2014 року, не свідчать про наявність підстав для ухвалення у даній справі додаткового рішення щодо застосування наслідків нікчемності правочину, адже вказаний договір не був предметом розгляду у даній справі. З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ст. 375 ЦПК України, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали. Колегія звертає увагу, що апелянт, за наявності підстав, не позбавлений можливості звернутись до суду, на захист своїх прав та законних інтересів, з відповідним цивільним позовом. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова