Постанова 4856 № 120/783/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/783/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Тетяна Михайлівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 26 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (Військової частини НОМЕР_1 ), Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання внести зміни до трудової книжки, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (Військової частини НОМЕР_1 ), Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з наступними позовними вимогами: - визнати протиправними дії Командування ПС ЗСУ в/ч НОМЕР_2 Міністерства оборони України як правонаступника в/ч НОМЕР_3 , що внесла неправильний запис до трудової книжки та зобов`язати внести виправлення - зміни запису відомостей про роботу, а саме: «Записи за № 1-2 недійсні»; - встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) щодо внесення змін до трудових книжок військовослужбовців/працівників ЗСУ у Відповідача 2 та Відповідача

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 (російською ОСОБА_3 ), народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 05.01.2006, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області. У подальшому, позивач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим 30.03.1996. Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_5 , виданої на ОСОБА_1 : 20.03.1995 позивач прийнята роботу в Військову частину НОМЕР_3 на посаду психолога відділення мобілізаційної роботи та планування Управління виховної роботи на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 за №64 від 20.03.1995 (запис №1); 29.05.1995 позивач звільнена з роботи за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 за №119 від 29.05.1995 (запис №2). Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 21.07.2022 в перевірених роздавальних відомостях на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам Військової частини НОМЕР_6 за період з березня 1995 року по травень 1995 року ОСОБА_2 не значиться. Зі змісту архівних довідок Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 27.09.2022 вбачається, що в перевірених наказах командира Військової частини НОМЕР_7 (в тому числі НОМЕР_3 ) (по стройовій частині) наказ № 64 датований від 03.04.1995, а наказ від 20.03.1995 значиться за №54; наказ № 119 датований від 26.06.1995, а наказ від 29.05.1995 значиться за № 100, в яких « ОСОБА_3 » не значиться. Відповідно до листа начальника штабу Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, Головне командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_3 ) було розформовано, а правонаступником було визначено Командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ). Оскільки, записи про працевлаштування позивача на посаді психолога відділення мобілізаційної роботи та планування Управління виховної роботи у військовій частині НОМЕР_3 у період з 20.03.1995 по 29.05.1995 не підтвердилися, позивач звернулася до суду з вказаним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даній адміністративній справі позивачем не доведено факту порушення його законних прав та інтересів відповідачем, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України на вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи у роботі. На момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція). За приписами пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Пунктом 2.6. Інструкції визначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Таким чином, законодавством України, чітко визначено порядок внесення змін та виправлень до трудової книжки. Так, згідно з директивою Міністра оборони України від 20.11.2004 № Д-312/1/027 Головне командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_3 ) було розформовано 31.03.2005 року. Правонаступником військової частини НОМЕР_3 , відповідно до наказу Міністра оборони України від 21.10.2004 №471 було визначено Військову частину НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України). Тобто, у разі виявлення неправильного запису внесеного військовою частиною НОМЕР_8 у трудову книжку позивача, необхідні зміни на вимогу позивача має внести Військова частина НОМЕР_1 . Даний факт відповідачем не заперечується, про що вказано у відзиві. При цьому, позивачем не надано доказів того, що вона зверталась до відповідача1 з вимогою про внесення виправлень у трудову книжку, та відповідно позивачу було відмовлено у цьому. На цьому також наголошує відповідач - Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на апеляційну скаргу. Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем не доведено наявність спору між нею та відповідачем 1, та те, що її права якимось чином були порушені відповідачем

1. Водночас, суд звернув увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (Військової частини НОМЕР_1 ) про внесення виправлень у трудову книжку і звернення до суду в даному випадку є передчасним, оскільки між позивачем та відповідачем відсутній відповідний спір. На підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що в даній адміністративній справі позивачем не доведено факту порушення її законних прав та інтересів, що є підставою для відмови в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт просить суд зобов"язати уповноваженого представника відповідача - правонаступника Військової частини НОМЕР_3 , у присутності колегії суддів внести зміни запису відомостей про невірно вказане ім"я " ОСОБА_6 " замість " ОСОБА_6 " та відомостей про роботу до її трудової книжки, а саме, у графі 3 на сторінці 2-3 вказати "Записи за №1-2 недійсні". Однак таких позовних вимог не було заявлено позивачем при зверненні до суду з даним позовом. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній відповідачем частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.