Постанова 4824 № 758/14463/21

Головуючий у І інстанції Анохін А.М. Провадження № 22-ц/824/8013/2023 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 27 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Гуля В.В., Мельника Я.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 грудня 2022 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2021 року КП виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 28 580,95 грн.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 11 671,45 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 рокупослуги з централізованого опалення в розмірі 38 079,89грн. та заборгованість за спожиті з 01.05.2018року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 12 763,80грн. Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Квартира АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, відтаквідповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Відповідач від послуг, які надаються позивачем, не відмовлявся, при цьому своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 01.08.2021року складає 50 843,69грн. та складається з: 38 079,89 грн. - заборгованість за послуги з централізованого опалення, 12 763,80 грн. - заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води. Крім того, позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідача з оплати заборгованості, яка утворилась до 01.05.2018 року за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 40 252,40 грн. Факт відсутності письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Позивач зазначив, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізованогопостачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженимиПостановою КМУ від 21.07.2005 року №

630. Відповідно до п. 8 Правил та Закону послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, такий договір є договором приєднання. Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого правилами, який був опублікований 31.07.2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року №111 (4511). На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго», на підставі типового договору було опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) від 28.03.2018 року. Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем. Позивач зазначив, що загальна сума заборгованості відповідача за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води до 01.05.2018 року та після 01.05.2018 року разом становить 91 096,09 грн., що і просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 грудня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 28 580 грн. 95 коп.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 671 грн. 45 коп.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 38 079 грн. 89 коп., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 763 грн. 80 коп.; витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 270 грн. 00 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи скаргу, відповідач посилався на те, що на підтвердження розміру заборгованості суд в оскаржуваному рішенні наводить наступні докази: розрахунки заборгованості за вказані послуги - два розрахунки; Додатки 1 та 2 до Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року №602-18; Довідка про нарахування та сплату коштів за централізоване опалення та постачання гарячої води станом на 01.08.2021 року. Інших матеріалів, які б містили інформацію, а, тим більше, доказів та розрахунків фактично наданих послуг, що підтверджують розміри заборгованості, в справі немає. Зазначені документи, що надані позивачем, на думку апелянта, не можуть вважатися належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що квартира відповідача була обладнана засобом обліку, відтак, для встановлення факту надання послуг відповідачу, їх обсягу та, відповідно, розміру плати за них необхідні інформація та документи, що містять відомості про зняття показань загальнобудинкового засобу обліку з підписом представника споживачів за кожну послугу і кожен період виникнення заборгованості. Тобто, для встановлення факту, що має значення для справи, необхідна наявність конкретних доказів - документів, зокрема: дані загальнобудинкового теплового лічильника та дані будинкових лічильників постачання гарячої води за весь час нарахування заборгованості. Проте, матеріали справи взагалі не містять доказів та інформації, з яких можливо встановити: період, за який виникла заборгованість за спожиті послуги до 01.05.2018 року; обсяги наданих послуг, або обсяги споживання, визначені саме для квартири відповідача; тарифи, які були чинними на момент кожного розрахункового періоду для оплати. Апелянт у скарзі зазначає, що в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які розрахунки вказаної заборгованості, а документи, що додав позивач нібито на підтвердження заборгованості, складені без участі відповідача, не містять ані його підпису, ані підпису будь-якого споживача послуг або представника споживача послуг. Відповідач не був проінформований про відступлення права вимоги за боргом відповідача, хоча за загальним правилом новий кредитор повинен повідомити боржника про таку заміну, інакше новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а саме, боржник матиме право висунути проти нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ч. 2 ст. 518 ЦКУ). Що стосується заборгованості за спожиті послуги після 01.05.2018 року, то з матеріалів справи також неможливо встановити обсяг наданих послуг, а відтак обгрунтованість розрахунку заборгованості, оскільки відсутні конкретні докази - документи, зокрема, дані загальнобудинкового теплового лічильника та дані будинкових лічильників постачання гарячої води за весь час нарахування заборгованості, зняті в присутності представника споживачів (п.14 Правил), або на підставі визначеного нормативу споживання. Надані позивачем «Ведомости потребителя (суточные)» (мова оригіналу) з інформацією про споживання теплової енергії не підписані ані з боку відповідального представника споживача, ані з боку представника постачальника тепла, хоча форма відомості це передбачає. Крім того, ці відомості стосуються споживання теплової енергії будинком у цілому, але жодного розрахунку, яким чином визначений показник споживання теплової енергії саме у квартирі відповідача, в жодному документі справи не наведено. Що стосується заборгованості за постачання гарячої води, то в матеріалах справи немає жодного документу щодо фактичного споживання гарячої води як у будинку, в якому розташована квартира відповідача, так і власне у квартирі. Крім того, відповідач у скарзі посилається на те, що матеріали справи не містять жодної інформації про те, чи погоджувався розмір заборгованості будь-яким чином з відповідачем або йому були відомі вимоги позивача до початку судового розгляду. В оскаржуваному рішенні суд встановив, що «матеріали справи не містять доказів ненадання позивачем послуг відповідачу», однак зазначені документи лишепідтверджують технічну готовність та можливість надання послуг,але жодним чином не доводять факт надання послуг та не визначають або підтверджують обсяги наданих послуг. На думку віповідача, суд визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи при тому, що матеріали справи містять протилежні цим обставинам дані. Крім того, суд не звернув увагу на той факт, що заборгованість за спожиті послуги до 01.05.2018 року заявлена до стягнення позивачем на підставі Додатків 1 та 2 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 602-18, а позов, згідно ухвали про відкриття провадження, був поданий позивачем до суду 13.10.2021 року.Таким чином, крім ненадання доказів та розрахунків заборгованості, позивачем пропущений трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за спожиті послуги до 01.05.2018 року. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача представник позивача КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Гальчинська А.О. просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі (91 096,09 грн.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018року послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Відповідно до додатків № № 1, 2 до договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Встановлено, що з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». Відповідач ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ,є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надає КП «Київтеплоенерго». Судом також встановлено, що відповідач, який є споживачем наданих йому послуг за адресою: АДРЕСА_1 , неналежним чином виконує свої обов`язки по оплаті за надані йому послуги з централізованого опалення та/або гарячого водопостачання, у зв'язку із чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 01.08.2021року становить: за спожиті до 01.05.2018 рокупослуги з централізованого опалення у розмірі 28 580,95 грн., за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 11 671,45 грн; за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 38 079,89 грн, за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 12 763,80 грн. Ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла у зв`язку із неналежним виконанням ним обов`язків по оплаті за надані йому позивачем житлово-комунальні послуги. Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду, виходячи з наступного. Так, з 01.05.2018 року КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до пункту 1частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року N 55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами. Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам. Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. Згідно з п. 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством. Згідно з п. 30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а відповідно до ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За правилом ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. При цьому, вина відповідача у зобов`язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами сплату отриманих послуг або не доведе іншого розміру заборгованості. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем належним чином не виконувався обов`язок по оплаті наданих йому позивачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення заборгованості у визначеному позивачем розмірі, який відповідачем спростований не був. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач ОСОБА_1 не надав жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин суду належні, допустимі та достовірні докази. Щодо доводів скарги про відсутність у квартирі відповідача засобів обліку та неналежність наданих позивачем доказів для встановлення факту надання послуг відповідачу, їх обсягу та розміру, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача відсутні індивідуальні лічильники гарячого водопостачання, у зв`язку із чим нарахування здійснюється за нормою з розрахунку на кількість прописаних осіб. За адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 2 особи. Згідно із даними програмного комплексу для проведення розрахунків за житлово- комунальні послуги житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 обладнано будинковим засобом обліку холодної води, за допомогою якого визначається обсяг гарячої води спожитої будинком. Враховуючи наведене, до листопада 2021 року нарахування за послугу з постачання гарячої води по вищезазначеній квартирі проводились відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, згідно з показаннями будинкового засобу обліку як для квартири, яка не має квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири. Також, у відповідача не встановлено приладів обліку теплової енергії, тому нарахування проводилося по загальнобудинковому лічильнику, від якого віднімається обсяг спожитої теплової енергії споживачів, в яких встановлений лічильник обліку, залишковий обсяг ділиться між споживачами, у яких відсутній прилад обліку відповідно до площі (кв.м.) квартири. Згідно із даними програмного комплексу для проведення розрахунків за житлово- комунальні послуги систему централізованого опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 обладнано будинковим засобом обліку теплової енергії зав. № 68664084 марки ULTRAHEAT, діапазон розповсюдження - всі квартири будинку, який встановлено на системі централізованого опалення будинку. Опалювальна площа квартир вищезазначеного будинку становила (дані на 01.10.2018) 1798,95 кв.м; квартири оснащені квартирними засобами обліку теплової енергії та індивідуальною системою опалення відсутні; опалювальна площа нежитлових приміщень, система опалення яких підключена до загальнобудинкової системи становить 500,10 кв.м. Таким чином, до листопада 2021 року нарахування плати за отримані послуги з централізованого опалення мешканцям вищезазначеного будинку проводились відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, а саме: згідно з показаннями будинкового засобу обліку, тобто за фактично спожиту теплову енергію пропорційно опалювальній площі всіх приміщень будинку. При цьому, до відзиву на апеляційну скаргу позивачем додатково долучений розрахунок заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка виникла до 01.05.2018 року, переданої за договором цесії 602-18 (ПАТ Київенерго), та розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води з 01.05.2018 року (послуги надані КП «Київенерго») (а.с.111-112) за адресою: АДРЕСА_1 , які детально відображають проведені позивачем нарахування. Розрахунок підписаний уповноваженою особою: ОСОБА_2 . Факт підключення будинку за вищевказаною адресою до централізованого опалення та постачання гарячої води в спірний період підтверджується відомостями споживачів, які наявні в матеріалах справи, копіями актів про прийняття теплового вузла на облік, копією акту про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи по АДРЕСА_1 . Тобто, підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Вищенаведене свідчить про те, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в квартирі номер АДРЕСА_1 в період виникнення заборгованості надавались в повному обсязі, відтак позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати спожитих послуг. При цьому слід зазначити, що відповідач не звертався до позивача із заявами з приводу неправомірного нарахування йому заборгованості, без врахування показників лічильників, встановлених у його квартирі. Доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідач в ході судового розгляду справи не надав, як і не надавдопустимих доказів належного виконання ним зобов'язань по сплаті за житлово-комунальні послуги. Таким чином, долучені до матеріалів справи розрахунки заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , детально відображають нарахування, оплату, споживання, діючий тариф, а тому є належними та допустимими та відповідають нормам ст.ст. 76-81, 95 ЦПК України та доводять споживання відповідачем таких послуг у вказаному обсязі. Необгрунтованими є і доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем позовної давності стосовно вимог про сплату заборгованості за період до 01.05.2018 року, оскільки позивачем було заявлено вимоги в межах загальної позовної давності, визначеної ст. 257 ЦК України, з урахуванням положень про переривання позовної давності, визначених в Законі України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року. Таким чином, КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих споживачем до 01.05.2018 року. Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 на те, що він не був проінформований про відступлення права вимоги за боргом, який утворився до 01.05.2018 року, та був позбавлений можливості висунути проти нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги. З матеріалів справи вбачається, що інформацію щодо відступлення права вимоги за боргом власника кв. АДРЕСА_1 за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, який утворився за період до 01.05.2018 року, було відображено в рахунку-повідомленні за жовтень 2018 року (а.с.110). З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає доведеним факт інформування власника кв. АДРЕСА_1 про відступлення права вимоги за боргом за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, який утворився за період до 01.05.2018 року. При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач не погодився із заміною надавача житлово-комунальних послуг, тобто кредитора у даних правовідносинах, та доказів звернення чи скарг позивача, в тому числі, і з приводу визначених у договорі про відступлення вимог нарахувань (заборгованості), здійснених попереднім надавачем житлово-комунальних послуг. Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому,докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог КП «Київтеплоенерго» обґрунтовано задоволено вимоги останнього. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: