Постанова Київський апеляційний суд № 755/8245/22

Справа № 755/8245/22 Головуючий в суді І інстанції Катющенко В.П. Провадження № 22-ц/824/9815/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (у порядку письмового провадження) 27 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило суд про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 99 942, 20 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 6 797,10 грн, 3% річних у розмірі 2 727,84 грн та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку по АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01.06.2012 року №

198. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі своєчасно з лютого 2020 року не вносили плати за отримані послуги з централізованого опалення та з грудня 2019 року не вносили плату за отримані послуги з постачання гарячої води, в результаті утворилась заборгованість у розмірі 99 942, 20 грн. Факт надання позивачем послуг з централізованого опалення, серед іншого, підтверджується нарядами на включення та відключення централізованого опалення в будинку де мешкають відповідачі. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 99 942,20 грн та інфляційну складову боргу в сумі 6 797,10 грн., 3% річних у розмірі 2 727,84 грн та судовий збір в сумі 2 481 грн. Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що місцевий суд не врахував, що позивач не довів факт приєднання відповідачів до договору про надання комунальних послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення, а також наявності заборгованості. Вказує на необґрунтованість нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних. Від представника ТОВ «Євро-Реконструкція» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачі не сплачують належним чином за надані житлово-комунальні послуги, за ними утворилась заборгованість та втрати від інфляції та 3% річних, які підлягають стягненню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). За положеннями статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. 23.07.2014 р. в газеті «Хрещатик» № 103(4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «Євро-Реконструкція». З матеріалів справи вбачається, що проект договору про надання ТОВ «Євро-Реконструкція» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року № 111(4511). З матеріалів справи також вбачається, що відповідачі зареєстровані за адресою кв. АДРЕСА_1 , а тому є споживачами житлово-комунальних послуг за даною адресою. Відповідно до ЦК України зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зі змісту ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що споживач, зокрема зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. За таких обставин, вбачається, що відповідач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг. Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем існують грошові зобов`язання, які відповідачем порушуються, наявна заборгованість підлягає сплаті з врахуванням трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань (висновок у справі ВСУ № 6-68цс12). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Закріплена в пункті 10 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі є споживачами послуг та повинні були здійснювати оплату таких послуг на рахунок ТОВ «Євро-Реконструкція», однак, вчасно, регулярно та в передбаченому розмірі платежі на оплату послуг не вносили, що призвело до утворення у них заборгованості, а відтак з них підлягає стягненню заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційних втрат. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено укладання з відповідачами договору про надання комунальних послуг, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між позивачем та відповідачами не укладався. Разом з тим, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» своєчасно надавало споживачам відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а відповідачі споживали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, користувалися ними, а тому відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц та від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, вони є споживачами житлово-комунальних послуг та зобов`язані сплатити за такі послуги, незалежно від того чи укладено договір з постачальником таких послуг чи ні. Сам факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може слугувати підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, які вони фактично отримали та якими користувалися у повному обсязі. Відповідачі не довели наявності підстав для звільнення їх від обов`язку щодо оплати наданих комунальних послуг чи для зменшення їх вартості, а також факту ненадання таких послуг позивачем. Апелянт на підтвердження своїх доводів щодо необґрунтованості нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних посилається на те, що постановою КМУ від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» було постановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, однак, як вбачається з розрахунку заборгованості, його складено станом на лютий 2022 року, а відтак вказана постанова КМУ не стосується спірних правовідносин, а тому ці доводи апелянта відхиляються колегією суддів як необґрунтовані. Інші доводи апелянта зводяться до переоцінки доказів та незгоди із позицією суду, не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, а тому не спростовують вищевказаних висновків суду першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: