Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/3501/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2023 р. Справа № 520/3501/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2023, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/3501/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про стягнення невиплаченої частини суддівської винагороди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив суд встановити порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 року у справі № 520/3501/21 (головуючий суддя Бадюков Ю.В.) в частині стягнення індексації доплат за вислугу років за лютий 2021 року на суму 18918.00 грн., починаючи з 01 лютого 2021 року по день фактичного розрахунку - у розмірі стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області відповідних санкцій у розмірі 5373.58 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 заяву ОСОБА_1 про встановлення порядку та способу виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про стягнення невиплаченої частини суддівської винагороди - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 та постановити нову ухвалу, якою встановити порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного сулу від 13.07.2022 у справі № 520/3501/21 (головуючий суддя Бадюков Ю.В.) в частині стягнення індексації доплат за вислугу років за лютий 2021 року на суму 18918 грн., починаючи з 01 лютого 2021 року но день фактичного розрахунку - у розмірі стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області відповідних санкцій у розмірі 5373,58 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про необхідність звернення позивача до державної виконавчої служби із заявою щодо виконання рішення суду в примусовому порядку за процедурою Закону України "Про виконавче провадження"; у свою чергу, спірні правовідносини регулюються Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а примусове виконання здійснюється органом Державної казначейської служби України. Зазначає, що доводи оскаржуваної ухвали щодо того, що судом не розглядались вимоги стосовно стягнення як компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати так і збитків від інфляції на підставі от. 625 ЦК України, суперечать як змісту резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 по справі №520/3501/21, так і заяви про встановлення способу і порядку виконання, оскільки заявник обґрунтовував вказану заяву не ст. 625 ЦК України, а приписами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі позивача, оскільки вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, спірну ухвалу без змін. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідача, позивач наполягав на доводах викладених в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити. Згідно із ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у разі, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Оскільки сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участю, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі № 520/3501/21 адміністративний позов задоволено та вирішено: «Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 26281249) на користь судді Коломацького районного суду Харківської області Яковенка Андрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) невиплачену частину суддівської винагороди у вигляді щомісячної доплати за вислугу років за наявності стажу роботи більше 10 років - у розмірі 30 відсотків у відповідності до ч. 5 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за лютий 2021 року у розмірі 18918 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень) та підлягає індексації, починаючи з 01 лютого 2021 року по день фактичного розрахунку. Звернути рішення до негайного виконання в частині присудження виплати суддівської винагороди в межах стягнення суми за один місяць.». Рішенням суду набрало законної сили 13.08.2022 та було видано виконавчий лист №520/3501/21. Листом УДКСУ у Московському районі м. Харкова від 23.11.2022 № 02-16-08/382 «Про повернення виконавчих листів» позивача повідомлено, що суми коштів, зазначені у виконавчих документах, перераховані боржником стягувачу: доплата за вислугу років за лютий 2021 року в сумі 18918,00 грн. та індексація у сумі 411,54 грн., виплачені 29.07.2022, доплата за вислугу років за грудень 2021 року в сумі 18918,00 грн. та індексація в сумі 915,20 грн. виплачені 30.08.2022. У зв`язку із виплатою неналежної суми індексації позивач звернувся до суду із заявою про встановлення порядку виконання рішення суду. Відмовляючи в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. В рамках розгляду даної справи позивачем не заявлялись позовні вимоги про стягнення певних сум індексації/санкції, або компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", на який заявник посилається в заяві про зміну способу виконання рішення, так і збитків від інфляції на підставі статті 625 ЦК України. Отже, за виснуванням суду першої інстанції, заявник просить змінити порядок виконання судового рішення від 13.07.2022 по даній справі та фактично змінити зміст рішення та його резолютивної частини, оскільки в заяві просить суд встановити порядок виконання рішення та стягнути з ТУ ДСА України в Харківській області санкції у розмірі 5373,58 грн, що не пов`язано зі встановленням чи зміною способу або порядку його виконання в розумінні статті 378 КАС України. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно із частинами 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частинами першою, третьою статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Так, під зміною способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами. Положеннями ст.ст. 5, 245 КАС України визначено способи захисту порушеного права особи. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб. Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи. Аналогічний правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 по справі № 281/1820/14-а, від 11.11.2020 по справі №817/628/15, котрі враховані в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України судом апеляційної інстанції в ході розгляду даної справи. Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація. Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення. Так, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Згідно із до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Як встановлено в ході розгляду цієї справи, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 звернуто до негайного виконання, у зв`язку з чим суми коштів, зазначені у виконавчих документах, перераховані боржником стягувачу: доплата за вислугу років за лютий 2021 року в сумі 18918,00 грн. та індексація у сумі 411,54 грн., виплачені 29.07.2022, доплата за вислугу років за грудень 2021 року в сумі 18918,00 грн. та індексація в сумі 915,20 грн. виплачені 30.08.2022. Як вважає позивач, невиконаною частиною рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 по справі № 520/3501/21 є стягнення індексації доплат за вислугу років за лютий 2021 року на суму 18918 грн, починаючи з 01 лютого 2021 року по день фактичного розрахунку 31.07.2022. Відповідно до наданого позивачем розрахунку індексації доплат вказана сума складає 5373,58 грн. В той час відповідач вважає та вказане підтверджується листом УДКСУ у Московському районі м. Харкова від 23.11.2022 № 02-16-08/382 «Про повернення виконавчих листів» позивача повідомлено, що суми коштів, зазначені у виконавчих документах, перераховані боржником стягувачу: доплата за вислугу років за лютий 2021 року в сумі 18918,00 грн. та індексація у сумі 411,54 грн., виплачені 29.07.2022, доплата за вислугу років за грудень 2021 року в сумі 18918,00 грн. та індексація в сумі 915,20 грн. виплачені 30.08.2022. Також судом встановлено, що виконавчий лист був повернутий без виконання відповідно до п.п. 7 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, оскільки суми коштів, зазначені в виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу. При цьому колегія суддів констатує, що приписи як Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, так і Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" містять вимогу про зазначення конкретної суми для стягнення як обов`язкової умови виконання виконавчого листа шляхом стягнення сум безпосередньо з рахунків боржника органами Державної казначейської служби. Резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 не містить конкретної суми індексації, яка має бути стягнута з відповідача, більш того порядок її розрахунку не досліджувався судом першої інстанції під час ухвалення рішення. Відповідачем проведено розрахунок індексації та здійснено виплати 29.07.2022 в сумі 411,54 грн. та 30.08.2022 в сумі 915,20 грн., вважаючи, що такі дії свідчать про повне виконання судового рішення. Позивач, в свою чергу, з таким розрахунком не погоджується та наводить власну калькуляцію сум індексації, яка має бути виплачена на виконання рішення суду. Отже, колегія суддів зазначає, що в межах розгляду цієї справи виник спір з приводу повноти виконання судового рішення. З наведеного вище судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які об`єктивно є непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб, а навпаки свідчать про те, що між сторонами існує спір з приводу нових обставин, які раніше не були предметом судового розгляду. Так само це стосується доводів позивача про необхідність застосування при обчисленні спірної індексації норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", що є також спірним між сторонами. Колегія суддів зазначає, що ані сума індексації доплат за вислугу років, ані можливість/ необхідність врахування при обчисленні індексації норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не були предметом судового розгляду, конкретний розмір індексації та порядок її розрахунку не досліджувався та не визначався судом першої інстанції, а тому спір між сторонами з приводу розрахунку сум індексації не може бути вирішений у спосіб зміни способу і порядку виконання судового рішення та ефективним способом захисту порушених прав в даному випадку є звернення до суду із новими позовними вимогами, що охоплюються предметом належного обчислення сум індексації. Стосовно доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на ст. 625 ЦК України та Закон України "Про виконавче провадження" не змінює правомірність висновків суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення порядку та способу виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України не містить обґрунтування виняткової необхідності застосування зміни способу виконання резолютивної частини рішення. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення порядку та способу виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в заяві аргументи заявника, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому підстав для скасування ухвали від 24.01.2023, суд апеляційної інстанції не вбачає. За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 по справі №520/3501/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич