Постанова 4851 № 480/431/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Кравченко Є.Д. 18 липня 2023 р.Справа № 480/431/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційними скаргами Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державної податкової служби України на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» до Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України, Міністерства аграрної політики та продовольства України про зобов`язання вчинити дії, - В с т а н о в и в: Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 року у справі № 480/431/21, що набрало законної сили 29.01.2021 року, задоволено адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» (далі ТДА «Маяк») до Державної казначейської служби України (далі ДКС України), Державної податкової служби України (далі ДПС України), Міністерства аграрної політики та продовольства України про зобов`язання вчинити дії. Так, судовим рішенням зобов`язано ДПС України надіслати до ДКС України та Міністерства аграрної політики та продовольства України реєстр, в якому зазначити: інформацію про ТДА «Маяк» як отримувача бюджетної дотації, його податковий номер, індивідуальний податковий номер платника податку, суми бюджетної дотації, які підлягають перерахуванню ТДА «Маяк» за серпень 2017 року у розмірі 476 435,30 грн. та за вересень 2017 року у розмірі 461 548,90 грн., реквізити рахунка ТДА «Маяк» з дотриманням вимог Закону України від 22.05.2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі Закон № 851-IV) і Закону України від 05.10.2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» (далі Закон № 2155-VIII). Зобов`язано ДПС України визначити перелік даних інформації щодо сум бюджетної дотації, які підлягають перерахуванню ТДА «Маяк», а також, структуру та формат даних, що будуть передаватися та прийматися в порядку інформаційної взаємодії ДПС України та ДКС України, у відповідності до положень Порядку надання Державною фіскальною службою та Державною казначейською службою інформації стосовно бюджетної дотації, яка підлягає перерахуванню отримувачам бюджетної дотації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 року за № 179 (далі Порядок № 179), та у відповідності до укладених протоколів. Зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України відкрити в ДКС України небюджетний рахунок за балансовим рахунком групи рахунків 375 «Інші спеціальні рахунки» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість для сплати ТДА «Маяк» бюджетної дотації за серпень 2017 року у розмірі 476 435,30 грн. та за вересень 2017 року у розмірі 461 548,90 грн. та довести до відома ДПС України інформацію про його реквізити і помісячний розподіл бюджетних асигнувань за напрямом «Бюджетна дотація сільськогосподарським товаровиробникам для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції». Стягнуто на користь ТДА «Маяк» за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України судовий збір у розмірі 4540 грн. Стягнуто на користь ТДА «Маяк» за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства аграрної політики та продовольства України судовий збір у розмірі 2270 грн. 06.03.2023 року ТДА «Маяк» звернулось до суду з заявою, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 15.04.2021 року у справі № 480/431/21. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 року у справі № 480/431/21 не було виконано без поважних причин протягом тривалого часу, відповідачі ігнорують обов`язковість виконання рішення, що є підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Заперечуючи проти заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 15.04.2021 року у справі № 480/431/21, Міністерство аграрної політики та продовольства України зазначає, що внаслідок змін законодавства, що регулює правовідносини у сфері використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки сільгосптоваровиробників, виконання рішення суду є неможливим з поважних та незалежних від Міністерства аграрної політики та продовольства України причин. Також, звертає увагу суду, що на виконання пп.1 п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2020 року № 780 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» у Порядок розподілу бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції у 2017 році, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2017 р. № 83, внесено зміни, а саме: у пункті 6 Порядку № 83 слова і цифри «за балансовим рахунком групи рахунків 375 «Інші спеціальні рахунки» замінені словами і цифрами «за рахунком 38 «Рахунки, відкриті в системі електронного адміністрування податків». Натомість, відповідно до п. 4 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2013 року за № 1203 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.01.2014 року за № 161/24938, групи рахунків 375 «Інші спеціальні рахунки» не передбачені. Крім того зазначає, що Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки сільгосптоваровиробників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2017 року № 77, не передбачено спрямування бюджетних коштів за напрямом «Бюджетна дотація для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції». Заперечуючи проти заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 15.04.2021 року у справі № 480/431/21, ДПС України зазначає, що судовий контроль не встановлювався при прийнятті рішення Сумським окружним адміністративним судом від 15.04.2021 року у справі № 480/431/21, а відтак не може бути встановлений судом окремо від судового рішення. Також, ДПС України надано до суду додаткові пояснення, в яких відповідач звертає увагу суду, що на виконання рішень суду, 07.05.2021 року було направлено до ДКС України реєстри в електронному вигляді, де містяться дані про поточні рахунки, на які повинні перераховуватися суми бюджетних дотацій, проте направлені Реєстри не було прийнято ДКС України, у зв`язку з відсутністю рахунку Міністерства аграрної політики та продовольства України, з якого мають списуватись кошти. Станом на 13.03.2023 року інформація від Міністерства аграрної політики та продовольства України стосовно відкриття небюджетного рахунку за балансовим рахунком групи розрахунків 375 «Інші спеціальні рахунки» ДКС України для виплати бюджетної дотації товариству з додатковою відповідальністю «Маяк» до ДПС України не надходила. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року задоволено заяву ТДВ «Маяк» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України протягом 60 днів з дня набрання даною ухвалою законної сили подати до Сумського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 року у справі № 480/431/21. Зобов`язано ДПС України протягом 60 днів з дня набрання даною ухвалою законної сили подати до Сумського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 року у справі № 480/431/21. Судове рішення вмотивовано тим, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 року у справі № 480/431/21 не виконано. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПС України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зави позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Аргументи, наведені ДПС України в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у запереченнях на заяву про встановлення судового контролю. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Міністерство аграрної політики та продовольства України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зави позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Аргументи, наведені Міністерством аграрної політики та продовольства України в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у запереченнях на заяву про встановлення судового контролю. У відзивах на апеляційні скарги ТДВ «Маяк» просить залишити їх без задоволення, а ухвалу суду, - без змін. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на наступне. Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Статтею 382 КАС України встановлений порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. У відповідності до частин 1-4 цієї статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина до Державного бюджету України. У постанові від 23.04.2020 року у справі № 560/523/19 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої застосування процесуальних засобів судового контролю не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов і не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Приходячи до висновку про не обґрунтованість апеляційних скарг, колегія суддів зазначає про обов`язок виконання рішення суду, в тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини. Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п.40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії», заява №22774/93, п.66, ECHR 1999-V). Проблема невиконання остаточних рішень розглядалась у пілотному рішенні ЄСПЛ проти України у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання. У п. 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, і у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 02.2009). Основною функцією судового рішення є відновлення порушених прав позивача (стягувача). Колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»). Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд. Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.101979 в справі Ейрі (п.24). У розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26.09.2014. «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п.50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №73049/01, п.65, ЄСПЛ 2007-І). Першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Формер Кінг з Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп.79 та п.82, ЄСПЛ 2000-XII). Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Так, рішенням сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 480/431/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 року, зобов`язано ДПС України надіслати до ДКС України та Міністерства аграрної політики та продовольства України реєстр, в якому зазначити: інформацію про ТДА «Маяк» як отримувача бюджетної дотації, його податковий номер, індивідуальний податковий номер платника податку, суми бюджетної дотації, які підлягають перерахуванню ТДА «Маяк» за серпень 2017 року у розмірі 476 435,30 грн. та за вересень 2017 року у розмірі 461 548,90 грн., реквізити рахунка ТДА «Маяк» з дотриманням вимог Закону № 851-IV і Закону № 2155-VIII; зобов`язано ДПС України визначити перелік даних інформації щодо сум бюджетної дотації, які підлягають перерахуванню ТДА «Маяк», а також, структуру та формат даних, що будуть передаватися та прийматися в порядку інформаційної взаємодії ДПС України та ДКС України, у відповідності до положень Порядку № 179, та у відповідності до укладених протоколів; зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України відкрити в ДКС України небюджетний рахунок за балансовим рахунком групи рахунків 375 «Інші спеціальні рахунки» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість для сплати ТДА «Маяк» бюджетної дотації за серпень 2017 року у розмірі 476 435,30 грн. та за вересень 2017 року у розмірі 461 548,90 грн. та довести до відома ДПС України інформацію про його реквізити і помісячний розподіл бюджетних асигнувань за напрямом «Бюджетна дотація сільськогосподарським товаровиробникам для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції». Враховуючи факт відсутності в матеріалах справи доказів виконання відповідачами рішення суду, беручи до уваги, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, при цьому обов`язок суду контролювати виконання свого рішення закріплено безпосередньо Конституцією України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви товариства з додатковою відповідальністю «Маяк», поданої в порядку ч. 1 ст. 382 КАС України. Стосовно доводів ДПС України, що судовий контроль за виконанням судового рішення не може бути встановлений судом окремо від рішення суду, колегія суддів звертає увагу ДПС України на висновки Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 800/592/17, а саме, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання. Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 121, 249, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 27 липня 2023 року.