Постанова Львівський апеляційний суд № 462/1661/22

Справа № 462/1661/22 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І. Провадження № 22-ц/811/1290/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар судового засідання - Зеліско-Чемерис К.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 березня 2023 року (повний текст рішення складено 10 квітня 2023 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Універсал Банк» про розірвання кредитного договору та розстрочку боргу, В С Т А Н О В И В: у квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила: - розірвати генеральний договір про надання кредитних послуг №BL3053 від 07 квітня 2008 року, укладений між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 ; - надати ОСОБА_1 розстрочку в поверненні кредиту згідно договору № BL3053 від 07 квітня 2008 року в розмірі 150 051,29 доларів США на строк 72 місяці зі щомісячним платежем у розмірі 2 084,05 доларів США. Позов мотивовано тим, що між сторонами 07 квітня 2008 року було укладено кредитний договір, а в подальшому й додаткові угоди. Протягом всього часу, позивачем своєчасно сплачувались всі необхідні платежі, однак, після вторгнення окупаційних військ російської федерації на територію України, та з початком воєнних дій, доходи позивача зменшились, в той час як курс долара зріс, внаслідок чого, зростають й щомісячні платежі по сплаті кредитних зобов`язань ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Універсал Банк» про розірвання кредитного договору та розстрочку боргу задоволено в повному обсязі. Розірвано генеральний договір про надання кредитних послуг № BL3053 від 07 квітня 2008 року, що укладений між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 . Надано ОСОБА_1 розстрочку в поверненні кредиту згідно договору № BL3053 від 07 квітня 2008 року в розмірі 150 051 долар, 29 центів США на строк 72 місяці з щомісячним платежем в розмірі 2 084 долари 05 центів США. Рішення суду мотивоване тим, що розірвання договору, що укладений між сторонами жодним чином не порушує інтереси банку, оскільки згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», з 24 лютого 2022 року, банку заборонено здійснювати нарахування штрафу та пені за прострочення зобов`язання, яке вже було зафіксовано рішенням суду. Суд критично оцінив твердження відповідача, про усвідомлення сторонами під час укладання кредитного договору можливості настання на території України воєнного вторгнення та окупації російською федерацією, оскільки, вказана обставина не могла бути передбачена жодною зі сторін. Враховуючи наведене, суд дійшов до переконання про необхідність розірвання укладеного між сторонами договору. Встановивши, що ОСОБА_2 , за договором кредитування № BL3053 від 07 квітня 2008 року, зобов`язана сплатити відповідачу борг в розмірі 150 051, 29 доларів США, враховуючи положення статті 217 ЦПК України, а також те, що внаслідок введення на території України воєнного стану майнове становище позивача погіршилось, та ОСОБА_2 , не має можливості погасити заборгованість, яка вже зафіксована судовим рішенням одним платежем, суд вважав за можливе розстрочити сплату зобов`язання на строк 72 місяці. В травні 2023 року акціонерне товариство «Універсал Банк» оскаржило рішення суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 березня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що позивачем не доведено належними доказами факту істотної зміни обставин (усіх необхідних умов, визначених статтею 652 ЦК України) у відносинах між сторонами, які би могли бути підставою для розірвання генерального кредитного договору. Вказує, що погіршення фінансового стану позичальника не може бути підставою для розірвання такого договору. З огляду на наявність укладених договорів іпотеки та застави, позивач має змогу погасити заборгованість одним платежем. Судом першої інстанції безпідставно зменшено суму заборгованості позивача за кредитним договором, яка визначена рішенням суду у справі за позовом банку до позивача про стягнення кредитної заборгованості. Введення воєнного стану та введені законодавцем полегшення для позичальників на цей час, не звільняють останніх від виконання основного зобов`язання, а є лише підставою для звільнення від відповідальності позичальника за прострочення виконання основного зобов`язання, та не можуть біти підставою для примусового внесення змін до відповідного договору. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. 18 травня 2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке підписане представником ОСОБА_3 . Клопотання мотивоване тим, що 06 квітня 2023 року між сторонами укладено додаткову угоду про часткове припинення зобов`язань за додатковою угодою № BL3053/К-1 від 07 квітня 2008 року до генерального договору про надання кредитних послуг № BL3053 від 07 квітня 2008 року, якою сторони визнали, що на момент її укладення загальний розмір заборгованості позичальника становить 163 469,25 доларів США, з яких 4 842,82 долари США вважаються погашеними. Залишок заборгованості в розмірі 158 626,43 доларів США погашено позичальником 06 квітня 2023 року. Таким чином зобов`язання позичальника за кредитним договором вважаються такими, що виконані в повному обсязі, що підтверджується довідкою банку від 14 червня 2023 року. Відтак, у справі відсутній предмет спору. У поданому клопотанні міститься прохання провести судове засідання за відсутності позивача. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 07 квітня 2008 року, між сторонами було укладено кредитний договір № BL3053. Згідно пункту 1.1 вказаного договору, банк зобов`язувався надати позивачу кредитні послуги у валютах вказаних в договорі, в рамках ліміту встановленого в базовій валюті, що дорівнює 400 000 доларів США. Відповідно до пункту 1.2.1, позичальник повинен виконати свої зобов`язання по поверненню в повному обсязі використаної суми ліміту за цим договором не пізніше 01 квітня 2028 року. В матеріалах справи також містяться: додаткові угоди № 1, № 4, № 5, №6, № 7, № 8, № 9, договір поруки від 14 травня 2020 року, додаткова угода до генерального договору про надання кредитних послуг BL3053/K-1, додаткова угода № 9, графік щомісячних платежів, графік погашення кредиту, витрати позичальника на супровідні послуги. Додатковою угодою № 9 до генерального договору про надання кредитних послуг BL3053 від 07 квітня 2008 року, сторони погодили, що кінцевим терміном повернення заборгованості за договором, що є датою остаточного повного погашення заборгованості за кредитом є 01 квітня 2023 року. Судом встановлено, що між сторонами також було укладено договори: - іпотеки від 07 квітня 2008 року, згідно умов якого, ОСОБА_1 , передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , площею 70 кв.м.; - іпотеки від 07 квітня 2008 року, згідно умов якого, іпотекодавцем ОСОБА_4 , передано в іпотеку нежитлові приміщення загальною площею 120 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 ; - іпотеки від 28 липня 2016 року, згідно умов якого, ОСОБА_1 , передано в іпотеку нежитлові приміщення загальною площею 39,1 кв.м., в АДРЕСА_3 ; - застави майнових прав від 08 квітня 2015 року, згідно умов якого, ОСОБА_1 , передано в заставу майнові права заставодавця набуті ним на підставі договору суборенди нежитлового приміщення в обсязі 1 425 000 грн. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 грудня 2022 року стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL3053 від 07 квітня 2008 року станом на 12 липня 2022 року у розмірі 158 626,43 доларів США. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). За приписами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Частинами першою, другою, четвертою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21 (провадження № 61-9278св22) зроблено такий висновок: «Статтею 652 ЦК України передбачено, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, однак в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах. Тобто розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення відповідного правочину в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах. При цьому можливість розірвання договору пов`язується безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, за істотної зміни обставин». У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 2-5541/12 (провадження № 61-7427св22) зазначено, що погіршення фінансового стану позичальника не є підставою для розірвання кредитного договору. У пункті 39 постанови Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 910/8232/22 викладено такий висновок: «З огляду на викладене, Верховний Суд, враховуючи суть підприємництва та принципи підприємницької діяльності, що будується, зокрема на засадах власного комерційного ризику, вважає, що посилання скаржника на суттєві зміни ведення господарської діяльності, інфляційні процеси та інші наслідки введення на території України воєнного стану не свідчать про одночасну наявність умов, за яких згідно з статтею 652 ЦК України, укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду у запропонованій позивачем редакції додаткової угоди». Вказаний висновок є релевантним у справі, що переглядається, адже підстави наведені в статті 652 ЦК України є однаковими як для зміни, так і для розірвання договору. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не встановивши одночасної наявності усіх необхідних підстав для розірвання договору, дійшов невірного висновку про наявність підстав для задоволення цих позовних вимог. Оскільки позовні вимоги про розстрочення заборгованості за кредитним договором є похідними від вимог про його розірвання, такі також не можуть бути задоволені. У зв`язку із цим, оскаржуване рішення слід скасувати, з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову. Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення. За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно частини першої, пунктів 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на результати розгляду апеляційної скарги, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, особі, яка подала апеляційну скаргу слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України сплачений за її подання судовий збір в розмірі 18 609 грн 50 коп. Щодо клопотання про закриття провадження у справі. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19) вказано, що: «4.13. Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. 4.14. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. 4.15. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. 4.16. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення». У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначено, що: «предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення». Оскільки укладення 06 квітня 2023 року між сторонами додаткової угоди про часткове припинення зобов`язань за додатковою угодою № BL3053/К-1 від 07 квітня 2008 року до генерального договору про надання кредитних послуг № BL3053 від 07 квітня 2008 року не свідчить про відсутність предмета спору даній справі, колегія суддів доходить висновку, що в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 березня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Універсал Банк» про розірвання кредитного договору та розстрочку боргу відмовити. Компенсувати акціонерному товариству «Універсал Банк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 18 609 (вісімнадцять тисяч шістсот дев`ять) грн 50 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, яке підписане представником ОСОБА_3 - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич