Постанова 4811 № 459/1886/22

Справа № 459/1886/22 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М. В. Провадження № 22-ц/811/976/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 березня 2023 року в складі судді Мельникович М.В. в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування,- встановив: У липні 2022 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідача ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування. Вимоги обґрунтовували тим, що 21.10.2021 мала місце дорожньо - транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі «Жовква-Ковель Р-15» в смт. Гірник Червоноградського району Львівської області здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 . Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. За фактом вказаної ДТП 21.10.2021 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021140000000879 та розпочате досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у ТДВ «СК Гардіан» згідно полісу №20397941. 10.12.2021 на адресу відповідача направлено заяву про виплату страховок відшкодування на користь матері загиблого - ОСОБА_1 , сина загиблого - ОСОБА_2 та дружини загиблого - ОСОБА_3 . Загальна сума страхового відшкодування з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складає 260 000,00 грн., з яких: 72 000,00 грн. (по 24 000,00 грн. для кожного позивача) - моральна шкода; 216 000,00 грн. - відшкодування на утримання дружини у зв`язку із втратою годувальника. Листом від 07.06.2022 ТзДВ «СК Гардіан» повідомило, що рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання СК відповідного рішення щодо результатів розгляду кримінальної справи за фактом вказаної ДТП. З рішенням страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування через зупинення строків розгляду справи і прийняття рішення про виплату страхового відшкодування позивачі незгідні, вважають його безпідставним, оскільки внаслідок ДТП загинула третя особа - пішохід, а цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в силу вимог ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, настає незалежно від вини. Таким чином, позивачі вважають рішення про зупинення відповідачем строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність вироку суду є необґрунтованим та таким, що порушує право потерпілих на отримання страхового відшкодування, а посилання на п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не може застосовуватись, адже кримінальне провадження № 12021140000000879 на даний час перебуває на стадії досудового розслідування, а не розглядається відповідним судом. З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просили стягнути з ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан»» на їх користь страхове відшкодування (моральну шкоду) у розмірі по 24 000,00 гривень кожному позивачу; стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 страхове відшкодування на утримання у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 188 00, 00 гривень; стягнути з відповідача (за період з 10.03.2022 до 17.11.2022) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 6 641,10 грн., три відсотки річних у розмірі 499,07 грн.; інфляційні втрати у розмірі 4 403, 39 коп., а всього разом 11543,56 грн. на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 58 663, 01 грн., три відсотки річних у розмірі 4 408 , 44 грн.; інфляційні втрати у розмір 38 896, 58 грн., а всього разом 101 968, 03 грн.; стягнути на користь кожного з позивачів по 6 500, 00 грн. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу. Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20 березня 2023 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» в частині стягнення штрафних санкцій (пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат) - задоволено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 6641 гривню 10 копійок, три відсотки річних у розмірі 499 гривень 07 копійок; інфляційні втрати у розмірі 4 403 гривні 39 копійок, а всього разом 11 543 грн. 56 коп., на користь позивача ОСОБА_2 . Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 6 641 гривень 10 копійок, три відсотки річних у розмірі 499 гривень 07 копійок; інфляційні втрати у розмірі 4403 гривні 39 копійок, а всього разом 11 543 грн. 56 коп., на користь позивача ОСОБА_1 . Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 58 663 гривень 01 копійка, три відсотки річних у розмірі 4 408 гривень 44 копійки; інфляційні втрати у розмір 38 896 гривень 58 копійок, а всього разом 101 968 грн. 03 грн.; на користь позивача ОСОБА_3 . Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 по 5000 (п`ять тисяч) гривень кожному з позивачів понесених витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь держави судовий збір у розмірі 3220 гривень 80 копійок. Рішення суду оскаржив відповідач ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан», вважає рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликаючись на положення ст. 36.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо обов`язку та строків виплати страховиком страхового відшкодування потерпілій особі, зазначає, що термін виплати відповідачем страхового відшкодування був припинений з 21.10.2021 до 22.01.2023 - день набрання законної сили вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22.12.2022 у справі № 461/3949/22. Звертає увагу, що сторони були обізнані про кримінальне провадження №12021140000000879 від 21.10.2021 за фактом ДТП у спірних правовідносинах. Зазначає, що ст. 36.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не надає право відповідачу диспозитивно обирати строк виконання свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування, а натомість передбачає саме припинення строку до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Разом з цим, суд проігнорував зазначені положення та встановив обов`язок відповідача по сплаті страхового відшкодування у строк виключно 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. При цьому, зазначає, що у матеріалах справи відсутній документ за підписом відповідача, який би письмово зазначав підставу для зупинення перебігу строку для виплати страхового відшкодування саме через відсутність на час розгляду заяви документального підтвердження вини особи, рішення суду, яке набрало законної сили за результатом розгляду кримінальної справи. У цьому контексті зазначає про відповідь № 07/06/22/3 від 07.06.2022, у якій адвокату позивачів повідомлено, що єдиною підставою для призупинення строку виплати страхового відшкодування позивачам є виконання положень абзацу 4 ст. 36.2 закону, зокрема розгляд ДТП у кримінальній справі. Звертає увагу на те, що суд ототожнив відносини з виплати страхового відшкодування з відносинами грошового зобов`язання, при цьому, суд не досліджує таку складову зобов`язальних відносин, як строк виконання зобов`язань. Таким чином, без врахування норми спеціального закону щодо припинення перебігу строків для виплат, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання зі сплати страхових виплат (3% річних та інфляційних втрат). Вважає, що страховик у межах строку прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатив моральну шкоду позивачам, а також виплату у зв`язку з втратою годувальника на користь ОСОБА_3 . Зазначене виключає протиправність дій відповідача та факти порушення прав позивачів, про що було повідомлено у заяві про закриття провадження у справі, яка була частково задоволена судом, а відповідна ухвала є чинною на даний час. Окремо зазначає, що вимоги у даній справі є невідокремленими похідними від основних про виплату страхового відшкодування, за якими на час ухвалення оскаржуване рішення, провадження у справі закрито. Покликається на судову практику щодо зобов`язання зі сплати пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, вважає, що розгляд похідних вимог без вирішення основної суперечить завданням цивільного судочинства. Право на стягнення штрафних санкцій припиняється разом з вимогою, якою забезпечене таке стягнення. Також звертає увагу, що нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних здійснено за період з 10.03.2022 по 17.11.2022, при цьому 17.03.2022 набрав чинності п. 18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Разом з цим, суд першої інстанції застосовуючи до відносин з виплат страхового відшкодування аналогію з грошовим зобов`язанням, зазначеного не врахував. Також, суд не дотримався пропорційності розподілу судових витрат між сторонами відповідно до задоволених вимог та заявлених первісно. Просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. 11.05.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника позивачів ОСОБА_6 на апеляційну скаргу, в якому покликаючись на відповідні обставини у спірних правовідносинах та обгрунтування таких, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення штрафних санкцій, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика. При цьому, призупиняючи виплату страхового відшкодування, відповідач мотивував це наявністю кримінального провадження, де встановлюються обставини ДТП. Поряд з цим, суд зазначив, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, при цьому, наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду у кримінальному провадженні, тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Проаналізувавши положення Закону № 1961-ІV суд дійшов висновку, що обов`язок по прийняттю рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та здійснення виплати такого відшкодування, або ж прийняття рішення про відмову в проведенні такої виплати у відповідача виник з дня подання позивачами відповідної заяви про здійснення страхового відшкодування і повинен був бути виконаний не пізніше ніж на 90 день з дня подання такої. Разом з цим, отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду, відповідач не вчинив дій, передбачених статтею 34 Закону № 1961-ІV, при цьому, не встановивши підстав для відмови у прийнятті рішення згідно із статтею 37 цього Закону, по суті, не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені позивачами вимоги про відшкодування їм шкоди, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняв, як і не прийняв рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, питання було вирішено шляхом призупинення розгляду заяви через відсутність на час розгляду заяви документального підтвердження вини особи (рішення суду, яке набрало законної сили за результатом розгляду кримінальної справи). Незважаючи на те, що строк у який мала бути проведена виплата ніяким чином не зупинявся і не переривався, правових підстав для зупинення такого строку судом не встановлено, виплату було здійснено лише 07.02.2023. Щодо стягнення із відповідача штрафних санкції за несвоєчасну виплату страхових виплат суд зазначив, що представник позивачів 10.12.2021 подав страховику заяву про страхове відшкодування, тому обов`язок по прийняттю відповідного рішення і здійснення страхової виплати виник у відповідача після спливу саме 90 днів з дня подання вказаної заяви, як це визначено підпунктом 36.2. статті 36 Закону, однак відповідач (страховик) порушуючи дану норму законну таку виплачу вчасно не провів. Зважаючи на особливу юридичну природу правовідносин сторін у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором страхування, суд зазначив, що нарахування пені за несвоєчасне виконання договору страхування узгоджується з положеннями статті 992 ЦК України, відповідно до яких у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Крім цього, врахувавши судову практику суд дійшов висновку, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі, висновок про те, що до правовідносин щодо невиплати страхового відшкодування потерпілій особі застосовуються вимоги частини другої статті 625 ЦК України викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року, справа № 308/3162/15-ц. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 10.03.2022 по 17.11.2022 на користь позивачів підлягає до задоволення. Крім цього, врахувавши реальну участь адвоката у розгляді даної справи та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, враховуючи заперечення відповідача, суд зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн. на користь кожного з позивачів, відтак частково задовольнив відповідну вимогу. Також суд вирішив питання розподілу судового збору. Судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини. 21.10.2021 мала місце ДТП, під час якої водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі «Жовква-Ковель Р-15» в смт. Гірник Червоноградського району Львівської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , внаслідок чого пішохід від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події. Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.10.2021, виданого Червоноградським відділом реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 26.10.2021 складено відповідний актовий запис № 1153 (т. 1 а.с. 32). Позивачі є родичами потерпілого, які до дня смерті проживали разом з ним та вели спільне господарство. Зокрема, загиблий ОСОБА_5 є батьком позивача ОСОБА_2 , що вбачається із копії свідоцтва про народження, виданого Гірницькою селищною радою м. Червонограда 26.07.1982 № НОМЕР_3 від 26.07.1982 (т. 1 а.с. 24). Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 06.09.1960, виданого Сілецьким Сіль ЗАГС Забузького району Львівської області (т. 1 а.с. 19). Позивачка ОСОБА_3 є дружиною загиблого ОСОБА_5 , що встановлено судом із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 20.02.1982, виданого Гірницькою селищною радою Львівської області (т. 1 а.с. 30). Як слідує з копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 серії НОМЕР_7 ОСОБА_3 є пенсіонеркою за віком (т. 1 а.с. 29). Згідно копії довідки виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області № 758/6 від 08.11.2021 позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та до дня смерті ОСОБА_5 проживали разом з останнім та вели спільне господарство (а. с. 31). З копії із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань судом встановлено, що 21.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за №12021140000000879 за фактом того, що 21.10.2021 приблизно о 18:50 год. на автодорозі сполученням «Ковель-Жовква», у смт. Гірник Червоноградського р-ну Львівської області відбулася ДТП (наїзд на пішохода) за участю автомобіля ВАЗ 21063 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який попередньо праворуч від себе вів велосипед. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_5 загинув на місці події, а автомобіль зазнав механічних пошкоджень (т. 1 а.с. 33). З копії полісу № 203979412 судом встановлено, що цивільно - правова відповідальність особи, яка здійснила наїзд на ОСОБА_5 , як володільця транспортного засобу ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована у ТзДВ «СК Гардіан» (т. 1 а.с. 34). 10.12.2021 директор ТОВ «ЮК «Центр Автовиплат поліс» Шелепінський О. М. звернувся в інтересах позивачів до ТзДВ «СК «Гардіан» та просив здійснити виплату страхового відшкодування позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у сумі 24 000 грн. кожному з позивачів, та відшкодування у зв`язку з втратою годувальника позивачці ОСОБА_3 216 000, 00 грн. (т. 1 а.с. 15). 29.12.2021 директор ТОВ «ЮК «Центр Автовиплат поліс» Шелепінський О. М. звернувся до ТзДВ «СК «Гардіан» із заявою про долучення документів, а саме нотаріально-завіреної копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 та довідки про отримання ОСОБА_3 пенсії в разі втрати годувальника (т. 1 а.с. 38). Зокрема, з довідки відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.12.2021 слідує, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Сокальському об`єднаному управлінні ПФУ у Львівській області і отримує пенсію в разі втрати годувальника (т. 1 а.с. 40). 26.07.2022 був затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиному реєстру досудових розслідувань за № 12021140000000879 від 21.10.2021 та направлений до суду (т. 1 а.с. 85-86). 03.08.2022 зазначений обвинувальний акт надійшов до Галицького районного суду м. Львова, однак 06.10.2022 був переданий за підсудністю до Червоноградського міського суду Львівської області. 22.12.2022 Червоноградський міський суд Львівської області у вказаному кримінальному провадженні ухвалив вирок, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки. Застосовано до обвинуваченого ОСОБА_4 ст. 75 КК України та звільнено його від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Відповідно до ст. 76 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи праці. Стягнуто з ОСОБА_4 у користь держави 7310, 98 грн. витрат на проведення експертиз. Речові докази, після набрання вироком законної сили: -велосипед марки «Ardis Славутич», який зберігається на території Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області - повернуто потерпілому ОСОБА_2 ; -автомобіль марки «ВАЗ 21063» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на території Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області - повернуто власнику ОСОБА_8 . Арешт на майно, який накладений ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2021 року на велосипед марки «Ardis Славутич» та автомобіль марки «ВАЗ 21063» реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасовано, після набрання вироком законної сили. З копії вироку також встановлено, що цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлялися (т. 1 а.с. 202-204). В свою чергу, 22.02.2022 директор ТзОВ «ЮК «Центр Автовиплат поліс» Шелепінський О. М. звертався до ТзДВ «СК «Гардіан» та просив надати інформацію про стан розгляду заяви про виплату страхового відшкодування від 10.12.2021 (т. 1 а.с. 44). Відповідь на даний запит у матеріалах справи відсутня. У подальшому, 03.06.2022 адвокат Ільків М.М. звертався з адвокатським запитом до ТзДВ «СК «Гардіан», де просив надати інформацію про стан розгляду заяви про виплату страхового відшкодування від 10.12.2021 (т. 1 а.с. 45). Згідно із копією відповіді ТзДВ «СК «Гардіан» від 07.06.2022 слідує, що згідно абзацу 4 п. 36.2 ст.36 Закону №1961 -ІV, якщо ДТП розглядалася у цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку здійснення страхового відшкодування припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання законної сили рішенням у такій справі. Відтак, враховуючи, що розгляд ДТП від 21.10.2021 у кримінальній справі не завершено, строк прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призупинено до дати набрання законної сили рішення у кримінальній справі (т. 1 а.с. 46). При цьому, у відповіді зазначено, що заяву про виплату страхового відшкодування отримано 13.12.2021. Зазначені обставини визнаються сторонами, відтак в силу ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Звертаючись до суду з позовними вимогами сторона позивача в особі представника ОСОБА_6 просила про стягнення із старховика ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан»» страхового відшкодування (моральної шкоди) у розмірі по 24 000,00 гривень кожному позивачу, страхове відшкодування на утримання у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 188 00, 00 гривень, а також пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати, як штрафні санкції у зв`язку з затримкою відповідних виплат. Зокрема, згідно розрахунку пені, 3-х відсотків річних та інфляційних втрат, за період з 10.03.2022 до 17.11.2022 стороною позивача на заборгованість у сумі 24 000 грн., яка підлягала до стягнення з ТзДВ «СК «Гардіан» нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 6 641,10 грн., три відсотки річних у розмірі 499,07 грн.; інфляційні втрати у розмірі 4 403, 39 коп., а всього разом 11 543, 56 грн. (т. 1 а.с.142). При цьому, на заборгованість у сумі 212 000 грн (24 000,00 гривень + 188 00, 00 гривень), яка підлягала до сплати на користь позивачки ОСОБА_3 нараховано: пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 58 663, 01 грн., три відсотки річних у розмірі 4 408 , 44 грн.; інфляційні втрати у розмір 38 896, 58 грн., а всього разом 101968, 03 грн. (т. 1 а.с. 143). Як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду справи, 07.02.2023 ТзДВ «СК «Гардіан» виплачено страхове відшкодування позивачу ОСОБА_2 у сумі 24 000 грн., позивачці ОСОБА_1 у сумі 24 000 грн. та позивачці ОСОБА_3 у сумі 212 000,00 грн. (т. 1 а.с. 228-230). У зв`язку з наведеним, 08.02.2023 ТзДВ «СК «Гардіан» подано клопотання про закриття провадження у справі (т. 1 а.с. 225-227). Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 24.02.2023 клопотання представника відповідача ОСОБА_9 про закриття провадження у справі - задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення з ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан»» на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 страхового відшкодування (моральної шкоди) у розмірі по 24 000,00 гривень кожному та в частині стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 страхового відшкодування на утримання у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 188 00, 00 гривень. У задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено. Фактично заперечуючи позовні вимоги та висновки суду першої інстанції щодо таких, відповідач ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан», як страховик свої доводи зводить до того, що термін виплати страхового відшкодування у спірних правовідносинах був припинений з 21.10.2021 до 22.01.2023 - день набрання законної сили вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22.12.2022 у справі № 461/3949/22, тобто вважає, що страховик у межах строку прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатив моральну шкоду позивачам, а також виплату у зв`язку з втратою годувальника, що виключає можливість застосування штрафних санкцій, які є похідними і їх розгляд без вирішення основних суперечить завданням цивільного судочинства, тобто право на стягнення штрафних санкцій припиняється разом з вимогою, якою забезпечене таке стягнення. Таким чином, виключною правовою проблемою у спірних правовідносинах є встановлення часу та права потерпілої особи на відшкодування шкоди, яке кореспондується із обов`язком страховика на виплату такого, а також підставність покладення на страховика штрафних санкцій у зв`язку з невчасною виплатою відшкодування, тобто виконання свого зобов`язання. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів виходить із такого. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. При цьому, за змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до вимог частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини. Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого. Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо). Отже, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1166 ЦК України, тому за загальним правилом перевага у вирішенні вказаного спору мала б надаватися спеціальним нормам. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13. Таким чином, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини, у тому числі якщо шкоду завдано смертю фізичної особи. Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду висловленій у постановах від 05.12.2008, справа № 757/58802/16, від 10.01.2019, справа № 500/2095/15, від 10.07.2020 у справі № 554/858/19. Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Зокрема, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування». Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» далі Закон № 1961-IV, вказаний Закон). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», його норми мають перевагу над нормами інших законів у цій сфері страхування. Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону). Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема до таких відносяться страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом. Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Таким чином, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IVпорядку. Такий висновок послідовно підтриманий практикою касаційного суду, у якій наголошено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, зокрема аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.09.2020, справа № 199/1100/19. З положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Відповідно до ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Ця стаття також передбачає, що повинна містити заява, а також які документи додаються до такої. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Статтею 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування (п. 36.2 цієї статті). Відповідно до п. 36.1 ст. 36 вказаного Закону страховик, керуючись нормами Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Як слідує із матеріалів справи, сторонами визнається, що заява про виплату страхового відшкодування в відповідній сумі, в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , була подана 10.12.2021 директором ТзОВ «ЮК «Центр Автовиплат поліс» Шелепінським О.М. Поряд з цим, отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду та відповідну заяву, страховик не вчинив дій, передбачених статтею 34 Закону №1961-ІV, тобто не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені позивачами вимоги про відшкодування їм шкоди, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняв, як і не прийняв рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Натомість, як зазначалося вище страховик очікував документального підтвердження вини особи (рішення суду, яке набрало законної сили за результатом розгляду кримінальної справи). Поряд з цим, колегія суддів розділяє висновок суду першої інстанції про те, що наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні, тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Більше того, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, що відповідає викладеному у постанові Верховного Суду у справі № 345/3335/17 від 03.06.2020, який зводиться до того, що порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними. Особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Іншими словами, оскільки право у позивачів на виплату їм сум страхових відшкодувань виникло 10.12.2022, і таку виплату відповідачу необхідно було здійснити до 10.03.2022, чого зроблено не було, при цьому, виплата була здійснена лише 07.02.2023, колегія суддів погоджується з тим, що ТзДВ «СК Гардіан» виконало свої зобов`язання несвоєчасно. При цьому, покликання апелянта на абз 4 п. 36.2 ст. 36 Закону згідно якого, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку визначеного у абз 1 цього пункту припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили, є безпідставним та висновків суду не спростовує. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Згідно із положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. При цьому, неможливість задоволення вимог у судовому порядку щодо зобов`язання відповідача виконати основне зобов`язання, у зв`язку з виконанням такого під час розгляду справи та закриття судом, з цих підстав, провадження у відповідній частині вимог позивача, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій, оскільки такі вимоги пред`являються у зв`язку з відповідними обставинами та набутим правом осіб (позивачів у справі). Іншими словами, незважаючи на те, що вимоги стосовно яких ухвалено оскаржуване рішення не породжені самостійно та є похідними від основних про виплату страхового відшкодування за якими на час ухвалення оскаржуване рішення, провадження у справі закрито, розгляд таких не суперечить принципам та завданням цивільного судочинства. Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Зважаючи на те, що судом встановлено право позивачів на отримання виплати страхового відшкодування і невиконання такого відповідачем у визначений законом строк, колегія суддів погоджується з тим, що позивачі мають право на стягнення пені, у зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування. При цьому, у постанові від 08.12.2020, справа № 903/664/19 Верховний Суд висловився, що за змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку - є грошовим зобов`язанням. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Іншими словами, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). У постанові від 16 травня 2018 року, справа № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Крім цього, у постанові від 20 червня 2018 року, справа № 308/3162/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що до правовідносин щодо невиплати страхового відшкодування потерпілій особі застосовуються вимоги частини другої статті 625 ЦК України. Враховуючи наведене, відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення індексу інфляції та 3 % річних. Беззаперечно встановивши, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, колегія суддів погоджується з тим, що у позивача виникло право і на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України Як вбачається із розрахунку наданого стороною позивача, представник просить стягнути з відповідача (за період з 10.03.2022 до 17.11.2022) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 6 641,10 грн., три відсотки річних у розмірі 499,07 грн.; інфляційні втрати у розмірі 4 403, 39 коп., а всього разом 11543,56 грн. на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідача за це й же період на користь позивача ОСОБА_3 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 58 663, 01 грн., три відсотки річних у розмірі 4 408 , 44 грн.; інфляційні втрати у розмір 38 896, 58 грн., а всього разом 101 968, 03 грн. Зазначений розрахунок наведений у додатку до заяви про збільшення розміру позовних вимог та жодним чином, як і відповідний період, не спростований зі сторони відповідача, підстав не брати такий до уваги, колегією суддів не встановлено (т. 1 а.с. 141-143). Враховуючи наведене, позовна вимога стягнення з ТзДВ «СК Гардіан» на користь позивачів пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 10.03.2022 по 17.11.2022 є підставною, а висновок суд першої інстанції про задоволення такої, обгрунтованим. 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)". Враховуючи наведене, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується виключного до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а не до будь якого грошового зобов`язання. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних позивачами здійснено за період з 10.03.202 по 17.11.2022, при цьому 17.03.2022 набрав чинності п. 18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, однак, суд першої інстанції застосовуючи до відносин з виплат страхового відшкодування аналогію з грошовим зобов`язанням, не врахував зазначеного, не заслуговують на увагу, оскільки прямо суперечать нормам закону та є суб`єктивним трактуванням апелянтом норм матеріального права. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, колегія суддів враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України). Належними у справі доказами підтверджується, що інтереси позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представляв адвокат Ільків М.М. на підставі договорів про надання правової допомоги (т. 1 а.с. 47, 50-55). 02.03.2023 представник надав суду детальний опис наданих послуг з якого слідує, що за послуги правничої допомоги у даній справі підлягає до сплати сума 6500,00 грн. з кожного із позивачів. Також до даного розрахунку стороною позивача надані три квитанції прибуткового касового ордера, від кожного позивача на суму 6500 грн. (т. 1 а.с. 247, 248, 249). Таку ж суму за правову допомогу, представник просив стягнути з відповідача при поданні позову, тобто до збільшення розміру позовних вимог. Поряд з цим, ухваливши оскаржуване рішення та задовольнивши позовні вимоги частково, суд першої інстанції також стягнув частково і витрати на правничу допомогу, підстави вважати, що зробивши відповідний висновок судом не було враховано характеру виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, відсутні. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався пропорційності розподілу судових витрат між сторонами відповідно до задоволених вимог та заявлених первісно також не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. Окремо колегія суддів вважає за можливе зазначити, що виконання відповідачем, як страховиком свого зобов`язання (що слідуючи матеріалам справи є предметом даного провадження) у строки відведені законом для цього, виключало б необхідність стягнення витрат на правову допомогу, як інших штрафних санкцій в принципі. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" - залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 березня 2023 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 25 липня 2023 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк