Постанова 4821 № 696/1047/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/887/23Головуючий по 1 інстанції Справа № 696/1047/22 Категорія: 310020000 Шкреба В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 ; особа, яка подає апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 розглянувши в м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 20 березня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Шкреби В.В. у приміщенні Кам`янського районного суду Черкаської області 20.03.2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, - в с т а н о в и в : 27.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини. Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 28.12.2010 року шлюб між сторонами було розірвано. На підставі виконавчого листа № 2-389/2010 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 30% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 травня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття. З часу стягнення аліментів на підставі рішення суду, матеріальний стан ОСОБА_1 змінився, так згідно судового наказу Кам`янського районного суду Черкаської області від 01 червня 2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 50% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 травня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. На даний час позивач ОСОБА_1 проходить службу у Збройних силах України та має отримані травми. На його утриманні перебувають також батьки: мати ОСОБА_6 яка є пенсіонеркою та хворіє на цукровий діабет ІІ стадії, батько ОСОБА_7 , який теж є пенсіонером та хворіє на цукровий діабет ІІ стадії, посилається позивач у позові. Заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_8 не має, а навпаки є переплату у їх внесенні на суму 22 054 грн. 70 коп. До служби він проживав з ОСОБА_9 та утримує її дитину ОСОБА_10 , 2014 року народження. ОСОБА_1 просить в судовому порядку зменшити розмір визначених судом аліментів на утримання сина ОСОБА_8 з 1/4 частини до 1/6 частини його доходу щомісячно. Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 20 березня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей, посилаючись на норми ст. 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини». Скаржник ОСОБА_1 звертає увагу в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, як доказ, погіршення його матеріального становища наявність сплати аліментів на другу дитину, оскільки обов`язок сплачувати аліменти на двох дітей само по собі вказує на зміни матеріального стану, а саме на його погіршення. Вважає, що аналіз судової практики визначає, що діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Загальна сума аліментів покладена на двох дітей (33% від доходу) ділиться між ними порівну. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції суд всупереч положенням ст. 182 СК України не прийняв до уваги факту наявності у скаржника двох непрацездатних батьків, які потребують матеріальної підтримки, що також само по собі вказує на зміни матеріального стану, вважає ОСОБА_1 . Скаржник ОСОБА_1 посилається, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказів зміни його матеріального стану у бік погіршення особистого здоров`я у зв`язку з трьома пораненнями (контузіями) у ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, які він отримав, захищаючи Батьківщину. Також вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд не повністю з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Враховуючи наведе в апеляційній скарзі, скаржник ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, оскільки є достатні правові підстави для зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з нього на користь відповідача на утримання неповнолітньої дитини, з 1/4 частини до 1/6 частини, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 06 липня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів відзиву вказується, що суд першої інстанції дослідив та встановив всі обставини у справі, а в судових засіданнях позивачем були надані довідки про доходи, з яких очевидно, що доходи позивача з часу присудження аліментів не зменшилися, а суттєво збільшилися. Відповідач ОСОБА_2 посилається, що обставини щодо утримання позивачем непрацездатних батьків, які є пенсіонерами за вислугою років, мають пенсію та хворіють на цукровий діабет II стадії та гіпертонію, в судових засіданнях не підтверджені належними доказами. Тому, пояснення позивача ОСОБА_1 щодо утримання своїх батьків за рахунок зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина є безпідставним та не відповідають інтересам дитини. У відзиві звертається увага на те, що неповнолітній син відповідача має захворювання, перебуває на диспансерному обліку, потребує проходження періодичного лікування та достатнього матеріального забезпечення, посиленого харчування, а тому зменшення розміру аліментів не відповідає інтересам дитини, в підтверд­ження чого вона надає письмові докази. Враховуючи наведе у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подання відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів на утримання дитини суд першої інстанції виходив з того, що передбачених законодавством підстав для зменшення розміру аліментів не вбачається, так як доходи позивача суттєво збільшились з часу їх присудження, тоді як у відповідача вони залишились незмінними. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2010 року шлюб між сторонами було розірвано. На підставі виконавчого листа № 2-389/2010 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 30% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 травня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття. Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду першої інстанції з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього погіршився матеріальний стан, оскільки на його утриманні перебуває дитина від іншого шлюбу, а також мати ОСОБА_6 , яка є пенсіонеркою та хворіє на цукровий діабет ІІ стадії, батько ОСОБА_7 , який є пенсіонером та хворіє на цукровий діабет ІІ стадії. Крім того, позивач ОСОБА_1 посилається, що стан його здоров`я не дає йому можливості сплачувати аліменти у зазначеному розмірі, оскільки він у ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, отримав поранення, захищаючи Батьківщину. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як вбачається з довідки № 381 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 22.02.2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано двоє осіб, а саме ОСОБА_10 , 2014 року народження, та ОСОБА_9 . Згідно довідки Виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 380 від 22.02.2023 року позивач ОСОБА_1 фактично проживає за вказаною вище адресою без реєстрації. З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що не знаходить підтвердженими доказами факт утримання позивачем ОСОБА_10 , 2014 року народження, так як проживання за однією адресою ще не свідчить про наявність факту утримання вказаної особи ОСОБА_1 . Із даних довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» КМР № 124/01-28 від 19.12.2022 року вбачається, що ОСОБА_6 , яка є матір`ю позивача, хворіє на цукровий діабет ІІ стадії та гіпертонічну хворобу ІІ стадії, а батько позивача ОСОБА_7 згідно даних довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» КМР № 123/01-28 від 19.12.2022 року також хворіє на цукровий діабет ІІ стадії та гіпертонічну хворобу ІІ стадії, що не дає підстав для висновку, що позивач постійно надає батькам матеріальну допомогу, так як не надано підтверджень що батьки позивача потребують стороннього догляду, та позивач їх забезпечує всім необхідним. Вказані довідки підтверджують лише стан здоров ?я та встановлений діагноз захворювань батьків позивача, тому колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що відповідні довідки, наявні в матеріалах справи, не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач утримує своїх батьків та здійснює будь-які матеріальні витрати з метою надання їм допомоги. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції, яким у оскаржуваному рішенні вірно встановлено, що у позивача ОСОБА_1 з часу стягнення аліментів згідно рішення суду суттєво збільшились доходи, тоді як у відповідача доходи практично залишились незмінними. Вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме : відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми, виплачених доходів та утриманих податків станом на 21.02.2023 року стосовно позивача ОСОБА_1 та станом на 22.02.2023 року щодо відповідача ОСОБА_2 . Згідно судового наказу Кам`янського районного суду Черкаської області від 01 червня 2020 року у справі № 696/492/20 стягуються з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку/доходу платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, до повноліття дитини. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що стягнення аліментів з позивача ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не може бути підставою для обмеження у праві на отримання рівнозначних аліментів іншою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як діти мають бути в однаковому матеріальному забезпеченню батьком. Позивач ОСОБА_1 не заявляє вимог про зменшення розміру стягнення аліментів на обох дітей до однакової частки в даному позові, а лише просить про зменшення розміру аліментів на утримання старшого сина ОСОБА_8 до розміру 1/6 частки всіх його доходів, не залучаючи відповідачем чи третьою особою матір дитини від іншого шлюбу, на користь якої стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_11 . Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що дійсно, позивач ОСОБА_1 зазнав змін у стані здоров`я через отримані травми під час несення служби у Збройних силах України. З огляду на те, що ОСОБА_1 продовжує знаходитись на службі, його стан здоров`я не є тією безспірною підставою для задоволення вимог позивача щодо зміни розміру раніше призначених судом аліментів та їх зменшення, оскільки інші докази, які містяться в матеріалах справи та оцінені судом в сукупності, не дають підстав для висновку про необхідність погіршення матеріального забезпечення сина позивача від першого шлюбу, оскільки порушуватимуться права дитини на рівноцінне забезпечення дітей від різних шлюбів батьком. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що матеріали справи містять епікриз-виписку з історії хвороби № 611 від 02.06.2017 року КЗ «Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру» та епікриз з медичної карти стаціонарного хворого № 4015 від 02.01.2019 року КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» відносно сина ОСОБА_4 , відповідно до яких дитина також має захворювання, перебуває на диспансерному обліку, потребує проходження періодичного лікування, а тому стан здоров`я дитини не поліпшився, а зменшення розміру аліментів на утримання дитини не буде сприяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції, вірно взявши до уваги, що доходи позивача ОСОБА_1 суттєво збільшились з часу присудження аліментів, а доходи відповідача залишились незмінними, продовження знаходження позивача на службі у Збройних силах України, відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження утримання позивачем - ОСОБА_10 , 2014 року народження, та його непрацездатних батьків, а також те, що утримання сина ОСОБА_11 не може бути підставою для обмеження у праві на отримання рівнозначних аліментів іншою дитиною, прийшов до обґрунтованого висновку, що передбачених законодавством підстав для зменшення розміру аліментів не вбачається, за наданих позивачем доказів його позовних вимог. Доводи скаржника стосовно того, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не оцінив докази у їх сукупності, чим порушив процесуальну норму щодо оцінки доказів у цивільному процесі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому недостатніми є посилання скаржника, що ним доведено наявність підстав для задоволення його вимог та зменшення розміру аліментів, так як доводи позивача спростовуються матеріалами справи, які перевірено та оцінено судом першої інстанції. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 . Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Виходячи з вище викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати слід залишити за особою, яка подавала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 20 березня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством. Головуючий Л.В. Нерушак Судді Л.І. Василенко О.В. Карпенко