Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/1212/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/1212/23 пров. № А/857/9211/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року в адміністративній справі №300/1212/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії, - суддя в 1-й інстанції Панікар І.В., час ухвалення рішення 23.05.2023 року, місце ухвалення рішення м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач), в якому просив суд визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 пенсію по ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ст.21а, ч.1 ст. 43 з її збільшенням на 1% заробітку за кожен наступний рік роботи понад мінімальний стаж 20 років на підставі частини 2 статті 56 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 у справі № 300/284/19 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 25.02.2021, із урахуванням проведених платежів. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позаяк отримує пенсійну виплату відповідно до ч.1 ст.43 Закону України 2262, тому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсії визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене позивачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 1, та інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (категорія 1) серії НОМЕР_1 та посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.9,10). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 у справі № 300/284/19, зокрема, зобов`язано Тисменицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 11.10.2017 із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" шляхом розрахунку відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.18-22). В подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі № 300/1037/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2021 про переведення з пенсії призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058 на пенсію згідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб №2262, статті 21а, ч.1 статті 43 (з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 5,6) та прийняти рішення відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402. З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що з 25.02.2021, на виконання рішення суду від 01.07.2021 у справі № 300/1037/21, позивача переведено з пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію згідно ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб статті 21а, ч.1 ст.43 (з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 5,6). В подальшому, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі № 300/7737/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.03.2021 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум. ОСОБА_1 10.02.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням вимог частини 2 статті 56 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.11-12). За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач, згідно листа від 27.02.2023 № 1150-1155/Г-02/8-0900/23, повідомив ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для перерахунку пенсії відповідно до частини 2 статті 56 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.13-14). Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною, звернувся з цим позовом до суду. Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції правильно керувався тим, що предметом спору у цій справі є перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 56 Закону №796-ХІІ зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років. Згідно з статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-ХІІ) цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до частини другої статті 56 Закону №796-XII (у редакції від 28.06.2017) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку. З 11.10.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), яким внесено доповнення до статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" . Аналіз норм права, якими врегульовано спірні правовідносини свідчить про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені цим загальним Законом або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже правове регулювання спірних правовідносин змінилось, і у зв`язку зі змінами Закон №796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений частиною другою статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону №1058-IV. Відповідно до статті 71 Закону №796-ХІІ дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.02.2012 у справі «Аррас та інші проти Італії» зазначено, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 1, та інвалідом 2 групи. Ври цьому позивача з 25.02.2021 переведено на пенсію по інвалідності згідно ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Статтею 21 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визначено розмір пенсій по інвалідності. Так, відповідно до статті 21 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку). З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 виплачується пенсія по інвалідності на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з розрахунку 80% грошового забезпечення (а.с.17). Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як встановлено з матеріалів розглядуваної справи, оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV, а залишився на пенсії на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, то відповідач, у зв`язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин, правомірно припинив виплату позивачу збільшення пенсії, передбачену частиною другою статті 56 Закону №796-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №2148-VIII від 03.10.2017. Схожа правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2019 по справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 12.12.2022 у справі № 280/656/20. Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, припинення відповідачем виплати позивачу збільшення пенсії, передбаченої частиною другою статті 56 Закону №796-ХІІ є правомірним, а доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують. Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком окружного суду про безпідставність посилань позивача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі № 520/4297/19, позаяк ця постанова не є релевантною до спірних правовідносин, з огляду на те, що пенсія позивачу у справі № 520/4297/19 призначена на підставі постанови № 1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23.11.2011, в той час як ОСОБА_1 пенсія по інвалідності призначена відповідно до ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, який передбачає інші умови та розміри пенсії. Поряд з цим суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що пенсія із збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж виплачується у розмірі не вище 75 процентів заробітку (ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ), в той час, як позивач отримує пенсію по інвалідності з розрахунку 80% грошового забезпечення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року в адміністративній справі №300/1212/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 26 липня 2023 року.