Постанова 4855 № 640/18911/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18911/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шевченко А.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Чаку Є.В. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Громадської організації «Збережемо Солом`янський парк» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Збережемо Солом`янський парк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт, - В С Т А Н О В И В : Громадська організація «Збережемо Солом`янський парк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі по тексту - позивачі) звернулися до суду із адміністративним позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - відповідач) в якому просили: визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013210903187 від 10.09.2021 на будівництво об`єкта «Будівництво будівель готельного, офісного та багатофункціонального призначення на вул. Генерала Шаповала, 1-3 у Солом`янському районі», виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Міськбудальянс» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Смарт-Девелопмент». Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року повернуто позовну заяву позивачам без розгляду. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач - Громадська організація «Збережемо Солом`янський парк» подано апеляційну скаргу, в якій остання просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції та вирішення питання про відкриття провадження по справі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Так, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року повернуто позовну заяву позивачам без розгляду. Приймаючи рішення про повернення позивачам позовної заяви, суд першої інстанції керувався пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 ст. 123 цього Кодексу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачі пропустили строк звернення до адміністративного суду, із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду не звернулися, а суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки останні не були позбавлені можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України, відповідно позовна заява підлягала поверненню. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року позовну заяву залишено без руху. Судом зазначено, що позивачам необхідно усунути недоліки позовної заяви у п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви без руху, зазначених в мотивувальній частині. У свою чергу, мотиви вищевказаної ухвали містять наступні недоліки позовної заяви, які мали бути усунені позивачами шляхом подання: - позовної заяви, оформленої з урахуванням зазначених в ухвалі від 08.12.2022 вимог, а також із наданням копій у відповідній кількості для направлення відповідачу (відповідачам); - копій звернень громадян до ГО «Збережемо Солом`янський парк» із проханням звернути увагу на незаконність будівництва по вул. Генерала Шаповала, 1-3, на які позивачі посилаються у позові на обґрунтування позовних вимог, або належних доказів на підтвердження наявності поважних причин неможливості надання таких документів, а саме: існування обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами; - належних доказів на підтвердження наявності поважних причин неможливості надання документів визначених у заяві про витребування доказів, а саме, існування обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами; - заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду з відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів. 07.03.2023 року на адресу суду надійшла заява ГО «Збережемо Солом`янський парк», через систему «Електронний суд», з додатками. У вказаній заяві, позивачем - ГО «Збережемо Солом`янський парк» зазначено підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, зокрема, що порушення є триваючим, оскільки дозвіл на виконання будівельних робіт до завершення будівництва є чинним, а тому строк, передбачений ст.. 122 КАС України, не є пропущеним. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України). За правилами п. п. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині надання позивачам п`ятиденного строку, з дня вручення копії ухвали без руху, для усунення недоліків позовної заяви, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали. Зазначена обставина є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. У аспекті наявних підстав для відкриття провадження по даній справі та вирішення питання про пропуск строку позивачами звернення до суду, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, в даній справі позивачі оскаржують правомірність дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013210903187 від 10.09.2021 року на будівництво об`єкта «Будівництво будівель готельного, офісного та багатофункціонального призначення на вул. Генерала Шаповала, 1-3 у Солом`янському районі», виданого ТОВ «Міськбудальянс» та ТОВ «Смарт-Девелопмент». На обґрунтування дотримання строку звернення до суду позивачі посилались на те, що дозвіл на виконання будівельних робіт є актом індивідуальної дії, який видається уповноваженим органом ДАБК, а правовідносини, що виникають на підставі такого документа, діють до закінчення будівництва об`єкту, тому, якщо дозвіл видано протиправно або містить протиправні положення, то такий дозвіл порушує права та інтереси мешканців Солом`янського району міста Києва, а також вимог закону, протягом всього строку своєї дії, а не лише в момент його видачі. Однак, суд першої інстанції критично поставився до викладених тверджень позивачів, та визнав вказані пояснення не належними для обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, зважаючи на те, що оскаржуваний акт індивідуальної дії має певні часові рамки його дії і оскаржуватись має у строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. З даним позовом позивач звернувся до суду в листопаді 2022 року. Як зазначено судом першої інстанції, позивачі не надали заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали їм звернутись до суду з відповідним позовом із дотриманням строку, встановленого абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України, та не наведено доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку з наданням доказів на підтвердження таких доводів, а лише зазначено, що строк звернення до суду із цієї позовною заявою, на думку позивачів, не є пропущеним із тих підстав, які вже були предметом оцінки Окружного адміністративного суду міста Києва та не визнані судом поважними. Таким чином, суд дійшов висновку про невиконання вимог ухвали суду від 27.02.2023 року в частині подання заяви про поновлення строку звернення до суду, оскільки позивачами такої заяви подано не було. Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги, що правові норми чинного законодавства містять застереження, зокрема в частині строку звернення до суду у випадках, коли правопорушення носить триваючий характер, як в даній справі, оскільки предметом спору є правомірність дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013210903187 від 10.09.2021 року на будівництво об`єкта «Будівництво будівель готельного, офісного та багатофункціонального призначення на вул. Генерала Шаповала, 1-3 у Солом`янському районі», виданого ТОВ «Міськбудальянс» та ТОВ «Смарт-Девелопмент». Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. На цій підставі та враховуючи, що на дату звернення позивача до суду (листопад 2022) не припинили існувати підстави для звернення до суду, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про порушення позивачами строку звернення до суду, відповідно до норм КАС України. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що строк звернення з даним позовом позивачами не пропущено, а тому висновки суду першої інстанції покладені в основу оскаржуваної ухвали повернення позовної заяви, в частині того, що оскаржуваний акт індивідуальної дії (дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210903187 від 10.09.2021 року) має певні часові рамки його дії і оскаржуватись має у строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України, є помилковим. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року по справі № 464/2638/17. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Щодо інших підстав зазначених судом першої інстанції для залишення позовної заяви без руху, та як наслідок повернення позовної заяви, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони мають ознаки «зайвого формалізму», про який неодноразово було зазначено Європейським судом з прав людини, і мають наслідком недопуск до правосуддя, що порушує принцип верховенства права. Отже, враховуючи вищезазначені правові положення та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для повернення позовної заяви позивачам. Судовою колегією враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву Громадської організації «Збережемо Солом`янський парк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки останніми строк звернення з даним позовом до суду пропущено не було. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції процесуальних норм права. Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду та вирішення питання про відкриття провадження по справі. Керуючись ст.ст. 169, 242, 308, 310, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Громадської організації «Збережемо Солом`янський парк» - задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року про повернення позовної заяви - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Л.О. Костюк Є.В. Чаку Повний текст виготовлено року 25.07.2023 року