Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3280/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 липня 2023 року м. Дніпросправа № 280/3280/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2023 року (головуючий суддя Сацький Р.В.) в адміністративній справі №280/3280/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася 23.05.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 ; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 ; - зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 гривень. В обґрунтування позову зазначено, що Законом №1058-ІV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не подання пенсіонером щороку заяви про виплату пенсії «за довіреністю». Зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Виплата пенсії «за довіреністю» та виконання представником повноважень на підставі довіреності не є тотожними поняттями. Позивач не звертався до управління із заявою про виплату пенсії «за довіреністю». Позивач отримував пенсію на власний банківський рахунок. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 . Зобов`язано відповідача поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником з 01 травня 2021 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що для належного виконання рішення суду необхідно визначити спосіб виконання шляхом зобов`язання виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником. Щодо стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000грн, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що при опрацюванні матеріалів пенсійної справи відповідачем було встановлено, що термін закордонного паспорта позивача встановлений до 21.01.2021, а термін довіреності представника позивача закінчився 25.05.2020 та тому виплату пенсії було призупинено з 01.05.2021. Зазначає, що заява подана без дотримання вимог статті 44 Закону №1058, Порядку №22-1 щодо необхідного пакету документів. Оскільки позивачем не були подані до відповідача у визначеному законом порядку заява про поновлення пенсії та заява про виплату пенсії або грошової допомоги, то для поновлення і виплати пенсії позивачу з 01.05.2021 правових підстав нема, що стало наступною причиною для відмови у поновленні пенсії. В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що до червня 1995 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав у АДРЕСА_1 , отримував пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку із чим виплату пенсії припинено. 21.07.2017 представник ОСОБА_1 звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсій за віком на пільгових умовах за списком №

1. Рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 29/05 від 03.08.2017 в поновленні пенсії ОСОБА_1 відмовлено. Відповідачем зазначено, що особа повинна пред`явити паспорт, або інший документ, що засвідчує місце проживання (реєстрації). Документи, які засвідчують місце проживання (реєстрації) в Україні відсутні. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2017 року у справі №335/10251/17 визнано протиправним та скасовано рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя №29/05 від 03.08.2017 про відмову у поновленні виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 . Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком, починаючи з 28.02.2017. Позовні вимоги про відновлення виплати ОСОБА_1 пенсії з 07.10.2009 по 27.02.2017 залишено без розгляду. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 року змінено постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2017 року, виклавши частини 3, 4 резолютивної частини в такій редакції: Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з 26.02.2017 поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1. Позовні вимоги за період з 07.10.2009 по 25.02.2017 залишено без розгляду. На виконання рішення суду у справі №335/10251/17 виплату пенсії позивачу було поновлено з 26.02.2017. Пенсія виплачувалась на банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». 14.04.2021 представник ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та просив письмово на адресу представника повідомити підстави припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 . Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.04.2021 представника позивача повідомлено, що виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності. У цьому разі пенсіонер із довіреністю з дати вчинення якої пройшло більше року повинен особисто звернутися до органу в якому перебуває на обліку і надати заяву про продовження виплати пенсії за довіреністю до якої спеціалісти ПФУ долучають копію наданої довіреності, а також оригінал паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру. 15.12.2021 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою (Дод. 3 до Порядку 22-1) та просив поновити виплату пенсії з дати припинення та здійснювати виплату на банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП БАНК». Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.12.2021 в поновленні виплати пенсії позивачу відмовлено (виплату пенсії призупинено з 01.05.2021). В обґрунтування прийнятого рішення відповідачем зазначено, що згідно п. 1.1 Постанови правління ПФУ від 25.11.2005 про затвердження Порядку 22-1 заява про поновлення пенсії подається заявником. Відповідно п. 1.2 Порядку 22-1 заява про виплату пенсії на банківський рахунок подається заявником згідно Порядку № 1596. Відповідно п. 10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України. Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу для з`ясування місця її проживання. Позивач вважає протиправною зупинення виплати його пенсії з 01.05.2021 та відмову відповідача щодо поновлення виплати позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 з 01.05,2021 року на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (№1058-ІV) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами. З 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (№1058-ІV) з урахуванням рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від місця проживання особи. Слід взяти до уваги, що стаття 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (№1058-ІV) регулює питання припинення та поновлення виплати пенсії. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Цей перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, передбачених законом. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що такої підстави для припинення виплати пенсії, як закінчення строку дії Паспорту громадянина України для виїзду за кордон - стаття 49 Закону №1058-ІV не містить. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в прохальній частині позову позивач не зазначає, з якої саме дати відповідачем допущено припинення виплати пенсії. Водночас, відповідача в додаткових поясненнях до справи (а.с. 57-58) та в апеляційній скарзі зазначає, що виплату пенсії було призупинено з 01.05.2021. Отже, судом першої та апеляційної інстанції з`ясовано, що виплату пенсії позивачу було призупинено відповідачем з 01.05.2021. Також судом першої інстанції з`ясовано, що позивач ОСОБА_1 , був документований Генеральним консульством України в Хайфі (установа ліквідована у 2014 році) паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 21.01.2011. В порядку обміну зазначеного ПГУВК, ОСОБА_1 був документований консульським відділом ПУ в Державі Ізраїль ПГУВК РU476808 від 06.10.2020 (терміном до 06.10.2030), орган видачі - 2ISR. Вказані обставини дають підстави для висновку, що не припинено громадянство України ОСОБА_1 . Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (№1058-ІV) не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не подання пенсіонером щороку заяви про виплату пенсії «за довіреністю». При цьому, частиною ч.2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (№1058-ІV) передбачено, що пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Водночас, виплата пенсії «за довіреністю» та виконання представником повноважень на підставі довіреності не є тотожними поняттями. Матеріалами справи підтверджується, що Позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату пенсії «за довіреністю». Зокрема, Позивач отримував пенсію на власний банківський рахунок. Щодо відмови у поновленні виплати пенсії позивачу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Підстави відмови у поновленні виплати пенсії позивачу ідентичні тим, що визнані судом незаконними в постанові Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1З.10.2017 року у справі №335/10251/17 (рішенням у справі №335/10251/17 поновлено пенсію позивачу з 26.02.2017) (а.с. 10). Зокрема, Верховний Суд в постанові від 20.01.2022 року по справі №280/4551/21 зазначив щодо подібних правовідносин наступне: п.35 Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

40. Крім того, як вже зазначено вище, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що непроведения виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.

41. Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009.

42. Таким чином, Верховний Суд вважає за необхідне сформувати наступний правовий висновок: подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1. Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, спростовуються доводи відповідача, що позивач зобов`язаний самостійно звернутися до пенсійного органу, оскільки допускається звернення представником пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом. Щодо виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником, то слід зазначити наступне. Порядок №22-1 та п. 10 Порядок № 1596 не передбачає право на подання заяви про виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок та вимагає пред`явлення паспорта громадянина України що посвідчує особу для з`ясування місця проживання особи. Наведені положення Порядку №22-1 та Порядку №1596 не приведені у відповідність до Закону, рішенню Конституційного суду України та фактично унеможливлюють виконання рішення суду. Отже, для належного виконання рішення суду необхідно визначити спосіб виконання шляхом зобов`язання виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. Враховуючи те, що судом першої інстанції з`ясовано, що виплату пенсії позивачу було призупинено з 01.05.2021, то судом першої інстанції обґрунтовано зазначено в резолютивній частині рішення про зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником з 01 травня 2021 року. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача. Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Враховуючи те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову позивачем не оскаржувалось, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 26.07.2023 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова