Постанова Полтавський апеляційний суд № 645/1635/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 645/1635/20 Номер провадження 22-ц/814/1110/23Головуючий у 1-й інстанції Федорова О. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Триголова В.М., суддів: Дорош А.І., Лобова О.А., секретар:Андрейко Я.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 07 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору , - державний нотаріус Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко Ольга Леонідівна, про розірвання( припинення) договору довічного утримання В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, укладеного 04.07.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л.. В обґрунтування позову посилалася на те, що між сторонами укладено Договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом. Згідно з умовами договору позивач передала у власність відповідача належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . За умовами Договору, відповідач прийняв на себе зобов`язання довічно утримувати позивачку, а саме: забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов її нормальної життєдіяльності, на які Відчужувач (позивач) самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовилися, що утримання, в тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється ними за спільною згодою в розмірі 450,00 гривень на місяць, та за умовами договору, грошове утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України. Крім вказаної суми, відповідач зобов`язався щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру в терміни, встановлені договорами. Починаючи з дати укладення вказаного Договору, відповідач не виконує взяті на себе за договором довічного утримання обов`язки, за період дії договору відповідачем жодного разу не було проведено індексацію, а також у відповідача утворилась заборгованість щодо грошового утримання позивачки, оскільки сума коштів, які відповідач перераховував щомісячно була недостатньою для сплати комунальних послуг за квартиру та грошове утримання останньої. Сума заборгованості з перерахунку коштів на обов`язкове щомісячне утримання позивачки за період з липня 2014 року по березень 2020 року складає 2202 грн., що і стало підставою для звернення із позовом. Заочним рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 07 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний нотаріус Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. про розірвання (припинення) договору довічного утримання - задоволено. Розірвано Договір довічного утримання, укладений 04 липня 2014 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенком О.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1-644. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.. Рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1 .Скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи , судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права . В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Позивач сама звернулась до Центру допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон» з пропозицією про укладання договору довічного утримання на запропонованих нею умовах грошового утримання . ОСОБА_1 вказує, що на підставі договору довічного утримання він був зобов`язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру. Кошти на оплату комунальних послуг повинні щомісячно надаватися Позивачу шляхом банківського або поштового переказу , або готівкою під розписку 10 числа кожного місяця. Відповідач сумлінно виконував дані умови договору. Договором не було встановлено обов`язок Відповідача перевіряти нарахування комунальних послуг. До розміру зазначених комунальних послуг завжди додатково перераховувалося щомісячне утримання в розмірі 450,00 грн, квитанції про переказ коштів наявні у Відповідача. Апелянт зазначає, що ним жодного разу не прострочено жодної виплати згідно з Договором довічного утримання , він вчасно перераховував грошові перекази ОСОБА_2 . Матеріали справи не містять жодного доказу який би підтверджував не виконання умов договору Відповідачем. ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 07 жовтня 2020 року, та ухвалити нове , яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив у якому остання просила залишити без змін заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 07 жовтня 2020 року , а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку. Між сторонами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 04 липня 2014 року укладений Договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенком О.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1-644 (а.с. 8-9). Відповідно до пунктів 1, 2 Договору, позивач (Відчужувач) передала у власність відповідача (Набувача) квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , належну позивачці на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 21 листопада 1995 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду за реєстром № 8-95-60573, зареєстрованого в Державному комунальному підприємстві Харківського міського бюро технічної інвентаризації 27 листопада 1995 року за № П-8-9505. За умовами пункту 7 Договору ОСОБА_1 зобов`язався довічно утримувати ОСОБА_2 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які Відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовилися, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 450,00 гривень у місяць, які будуть щомісячно надаватися Відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу або готівкою під розписку. Крім вказаної суми, Набувач зобов`язався щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру, у терміни, визначені договорами. Кошти на комунальні послуги надаються ОСОБА_4 шляхом банківського або поштового переказу або готівкою під розписку. У випадку зміни тарифів відчужувач зобов`язаний протягом 5 календарних днів письмово повідомити про це Набувача. У випаду виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужував самостійно, на свій розсуд несе всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, згідно обумовлених сум. Набувач зобов`язується здійснити поховання відчужувача після смерті. За умовами пунктів 8-12 Договору, грошове утримання виплачується щомісячно до 10 числа поточного місяця поштовим переказом або готівкою під розписку або на банківський рахунок. Сума грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України. Одноразове грошове утримання становить 25000,00 грн., які відчужував отримав повністю від набувача перед підписанням договору. Відчужував засвідчив, що визначене сторонами щомісячне грошове утримання є достатнім для підтримання повноцінного та якісного життєвого рівня відчужувача та не потребуватиме подальшого перегляду сторонами умов договору. Набувач гарантував, що відчужував залишає за собою довічне право на проживання у вказаній квартирі. Відчужувач не має права вселяти та реєструвати в квартиру інших осіб. Відповідно до умов пункту 14 Договору, істотними умовами договору вважатимуться вчасна проплата щомісячних платежів і довічне право на проживання відчужувача у вказаній квартирі. Зі змісту пункту 15 цього Договору вбачається, що договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї із сторін у судовому порядку. Виходячи з підстав позову, позивач, висуваючи вимогу про розірвання договору довічного утримання, посилається на факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань в частинні сплати щомісячного грошового утримання та оплати комунальних послуг, ці обставини підтверджуються повідомленнями про надходження поштових переказів УДППЗ «УКРПОШТА» та службовими чеками ПАТ «УКРАПОШТА» за період з серпня 2014 року по березень 2020 року, та квитанціями ПАТ «Мегабанк» та ТОВ «Харківгаззбут» про нараховані та сплачені суми коштів за надані комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , з яких вбачається, що після сплати позивачкою комунальних послуг виникла заборгованість з її грошового утримання за період з липня 2014 року по березень 2020 року в загальній сумі 2202,00 грн., тому, на думку позивача, наявні всі підстави для розірвання договору довічного утримання, внаслідок припинення виконання зобов`язань стороною договору - Набувачем, в односторонньому порядку. Відповідно до ч.1-2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає, а отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на слідуюче. Згідно із ст. 744 ЦК Україниза договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Договір довічного утримання передбачає співмірність між вартістю переданого стороною цінного майна та отриманого натомість матеріального забезпечення та/або догляду від сторони, що отримала у власність майно значної цінності. Згідно із ст. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК Українидоговір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Згідно із ч. 1 ст. 755 ЦК Українидоговір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків незалежно від його вини. Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК Україниправовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане. Верховний Суд у постанові від 13 травня 2021 року (справа № 752/818/17) та від 24 червня 2021 року (справа № 644/1566/19) зазначив, що істотними умовами договору довічного утримання є: забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваному житловому будинку, здійснення догляду та надання необхідної допомоги, надання побутових послуг. Відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК Україниповинен надати суду докази відсутності тих обставин, на які посилається позивач. Такі висновки щодо застосування положень статей 755, 756 ЦК Україниузгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц та від 6 травня 2020 року у справі № 755/1750/19. Норми чинного цивільного законодавства України та правові висновки Верховного Суду покладають саме на відповідача, як набувача відчуженої за договором довічного утримання квартири, обов`язок доведення належного виконання ним договірних зобов`язань за спірним договором по довічному утриманню та догляду за ОСОБА_2 .. Встановлено, що сторони визначили та погодили у договорі істотні умови, а саме те, що відповідач ОСОБА_1 прийняв на себе зобов`язання довічно утримувати позивачку, а саме: забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов її нормальної життєдіяльності, на які Відчужувач (позивач) самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. У пункті 7 договору зазначено, що за згодою сторін встановлено грошове забезпечення, яке визначається в сумі 450,00 гривень на місяць. Проте, суду не надано докази виконання відповідачем умов договору, які мали підтвердити факт належного виконання зобов`язань з боку відповідача, а саме: належних платіжних документів, які мали свідчити про здійснення переказів на рахунок позивача щомісячного грошового утримання , в розмірі, визначеному п. 7 Договору, а також проведення індексації грошового утримання в порядку, передбаченому п. 8 Договору. Вказана обставина свідчить про порушення ОСОБА_1 договірних умов щодо довічного утримання ОСОБА_2 .. Позивач визнає , що відповідач перераховував кошти, проте , суми коштів , що перераховувались відповідачем було недостатньо для сплати комунальних послуг за квартиру та утримання ОСОБА_2 . Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач на підтвердження ним виконання передбачених договором довічного утримання обов`язків не надав належних та допустимих доказів, що є підставою для розірвання цього договору. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 07 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: А.І.Дорош О.А. Лобов