Постанова Київський апеляційний суд № 373/659/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №373/659/22 Головуючий у І інстанції - Мерзлий Л.В. апеляційне провадження №33/824/486/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2023 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Гуль В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн. Судом установлено, що відповідно до протоколу серії ААБ №055261 від 11 травня 2022 року водій ОСОБА_1 11 травня 2022 року о 10 год. 20 хв. на АД М-07, 31 км керував транспортним засобом ГАЗ 33021, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 05 грудня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Разом з апеляційною скаргою подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, посилається на те, що розгляд справи здійснювався судом без його участі, копію постанови він не отримував, у зв`язку з чим останній не був обізнаний з результатами розгляду справи. Лише 07 листопада 2022 року ОСОБА_1 отримав наручно копію оскаржуваної постанови. Дослідивши матеріали справи та встановивши обставини щодо отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови лише 07 листопада 2022 року, суд доходить висновку про наявність підстав для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Скаржник уважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків щодо правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності та доведеності вчинення ним адміністративного правопорушення. Вказує, що із заявою, на яку послався суд першої інстанції про розгляд справи за відсутності та визнання своєї вини, він не звертався. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази законної причини зупинки транспортного засобу, а також фіксації факту керування ним транспортним засобом. Зауважує, що матеріалами справи не доведено обов`язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а при оформленні результатів огляду на стан сп`яніння не дотримано передбаченого законом порядку. Протокол про адміністративне правопорушення, на думку апелянта, не містить відомостей щодо долучення відеозапису, а тому такий відеозапис не може вважатись допустимим доказом у справі. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. З протоколу про адміністративне правопорушення ААБ №055261 від 11 травня 2022 року вбачається, що водій ОСОБА_1 11 травня 2022 року о 10 год. 20 хв. на АД М-07, 31 км керував транспортним засобом ГАЗ 33021, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103. Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я i оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція). Відповідно до пункту 9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Згідно з частиною п`ятою статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суд послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №055261 від 11 травня 2022 року та інші матеріали адміністративної справи, зокрема на заяву ОСОБА_2 про розгляд справи у його відсутність, в якій останній з обставинами, викладеними у протоколі, погодився, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, визнав. Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу. Відповідно до вимог вказаної статті у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені, зокрема: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі - Інструкція №1376). Зокрема, розділом ІІ вказаної Інструкції №1376 визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, форму якого затверджено відповідним додатком, складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом із проставленням серії та номера, в якому не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності. З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 особисто підписав протокол, копію протоколу отримав, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» власноруч зазначив: «згоден». При цьому, протокол не містить будь-яких інших пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв. Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання протоколу у справі також відсутні. На підставі викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №055261 від 11 травня 2022 рокувідповідає вимогам, установленим статтею 256 КУпАП та Інструкції №1376, є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який сумніву у суду не викликає. Отже, доводи ОСОБА_1 щодо невідповідності вимогам законодавства протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, а обставини, викладені у протоколі, останнім не спростовані. Судом було досліджено дані відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції, згідно якого працівники поліції під час розмови з ОСОБА_1 вказали на ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонували пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в лікарні. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 підтвердив факт керування ним транспортним засобом, перебування у стані сп`яніння та під відеофіксацію на пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння на місці або у медичному закладі чітко відмовився. Працівниками поліції ОСОБА_1 було роз`яснено його права та наслідки такої відмови. Окрім того, згідно відеозапису автомобіль ОСОБА_1 зупинено на блокпосту траси АД М-07 Ковель-Київ. Зважаючи на викладене, така поведінка ОСОБА_1 була правильно розцінена працівниками поліції, як відмова водія пройти огляд на стан сп`яніння. Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці, так і в медичному закладі належним чином зафіксована працівниками поліції на нагрудну відеокамеру, матеріали відеозапису долучені до матеріалів справи, що відповідає вимогам частини другої статті 266 КУпАП. Підстави вважати вказаний відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, безпідставними є твердження апелянта, що зупинка транспортного засобу була незаконна, ознак алкогольного сп`яніння виявлено не було, не зафіксовано факт керування транспортним засобом, оскільки такі доводи спростовуються належним чином оформленим протоколом та відеозаписом, наявними у матеріалах справи. Огляд на стан сп`яніння не проводився, напроти ОСОБА_1 чітко відмовився проходити огляд у встановленому законом порядку. Будь-яких доказів незаконної зупинки у матеріалах справи не міститься. Аргументи апелянта, що протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей щодо долучення відеозапису, а тому такий відеозапис не може вважатись допустимим доказом у справі, є неспроможними, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що у графі: «свідки чи потерпілі» вказано: «камера: 470330; 470557». Також такими, що не заслуговують на увагу суду, є посилання ОСОБА_1 на те, що із заявою про розгляд справи за його відсутності та визнання своєї вини, він не звертався, оскільки вказана заява (а.с. 13) написана власноруч на бланку суду та зареєстрована судом. Доказів того, що заява написана іншою особою з наслідуванням почерку ОСОБА_1 матеріали справи не містять. При цьому, як слідує з матеріалів справи, станом на час прийняття оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не заперечував обставини, викладені у протоколі, та погодився з ними, що зафіксовано безпосередньо у протоколі та на відеокамеру. Таким чином, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку є самостійною підставою притягнення особи до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що зводяться до незгоди апелянта з висновками і постановою суду першої інстанції, та розцінюються апеляційним судом як намагання уникнути відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Враховуючи викладене, вищезазначеними діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а отже не є підставою для закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення. Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін. Керуючись статтями 284, 289, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня 2022 року - задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Гуль