Постанова 4824 № 369/4165/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №369/4165/22 Головуючий у І інстанції - Гришко О.М. апеляційне провадження №33/824/229/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2023 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Гуль В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року, - ВСТАНОВИВ: Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн. Судом установлено, що 23 травня 2022 року о 03 год. 00 хв. в Київській області, с. Крюківщина, вул. Балукова перехрестя з вул. Садова, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «DACIA», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Даному водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на приладі «DRAGER 6820» або пройти огляд в медичному закладі у встановленому законом порядку, на що водій ОСОБА_1 відмовився. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 25 червня 2022року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. У мотивування скарги зазначає, що відеозапис з нагрудних камер поліцейських не фіксує початок спілкування працівника поліції з ним в момент зупинки, містить ознаки монтажу та не відтворює всі розмови, які відбувалися в період між зупинкою та складенням протоколу. Вказує, що на відеозаписах зафіксовано як він поводився цілком адекватно, жодних зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння не проявляв, його мова чітка та зрозуміла, порушення координації рухів та вказаних в протоколі нібито виявлених ознак алкогольного сп`яніння не вбачається. Також на відео не зафіксовано наслідків перевірки стану шкірних покривів обличчя ОСОБА_1 , оскільки камера не фіксує обличчя останнього. Посилається на те, що йому не було вручено направлення на проходження огляду на стан сп`яніння. Зазначає про відсутність у матеріалах справи доказів відсторонення його від керування транспортним засобом. Також вказує, що працівниками поліції не було забезпечено можливість користування ним правовою допомогою адвоката. Наголошує на тому, що дії працівників поліції можна розцінити як схиляння його погодитись на відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 повідомив працівнику поліції, що обмежений у часі, оскільки тривалий час знаходився за кермом та бажає їхати до свого місця проживання. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що не давав чіткої та зрозумілою відповіді, що він відмовляється від огляду. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №078808 від 23 травня 2022 року вбачається, що водій ОСОБА_1 23 травня 2022 року о 03 год. 00 хв. в Київській області, с. Крюківщина, вул. Балукова перехрестя з вул. Садова керував автомобілем «DACIA», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Даному водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на приладі «DRAGER 6820» або пройти огляд в медичному закладі у встановленому законом порядку, на що водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103. Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я i оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція). Відповідно до пункту 9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Згідно з частиною п`ятою статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суд послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №078808 від 23 травня 2022 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапорт працівника поліції; диск із відеозаписами з нагрудної камери поліцейського. Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу. Відповідно до вимог вказаної статті у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені, зокрема: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі - Інструкція №1376). Зокрема, розділом ІІ вказаної Інструкції №1376 визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, форму якого затверджено відповідним додатком, складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом із проставленням серії та номера, в якому не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 особисто підписав протокол, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» жодних відомостей не зазначив. При цьому, протокол не містить будь-яких інших пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв. Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання протоколу у справі також відсутні. На підставі викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №078808 від 23 травня 2022 року відповідає вимогам, установленим статтею 256 КУпАП та Інструкції №1376, є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який сумніву у суду не викликає. Отже, доводи ОСОБА_1 щодо невідповідності вимогам законодавства протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, а обставини, викладені у протоколі, останнім не спростовані. Судом було досліджено дані відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, згідно якого працівники поліції зупинили транспортний засіб «DACIA», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , у зв`язку з його переміщенням під час комендантської години, на що останній повідомив, що затримався, оскільки забирав людей з вокзалу. Під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, про що вказано останньому. ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що вечеряв та вживав алкогольні напої. Також на відеозаписі зафіксовано як працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або ж проїхати до медичного закладу, а також зафіксовано факт категоричної відмови водія від огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки за допомогою газоаналізатора, так і в медичному закладі. Зважаючи на викладене, така поведінка ОСОБА_1 була правильно розцінена працівниками поліції, як відмова водія пройти огляд на стан сп`яніння. Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці, так і в медичному закладі належним чином зафіксована працівниками поліції на нагрудну відеокамеру, матеріали відеозапису долучені до матеріалів справи, що відповідає вимогам частини другої статті 266 КУпАП. Підстави вважати вказаний відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення. Зважаючи на викладене, безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, є зауваження ОСОБА_1 , що на відеозаписах зафіксовано як він поводився цілком адекватно, жодних зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння не проявляв, його мова чітка та зрозуміла, порушення координації рухів та вказаних в протоколі нібито виявлених ознак алкогольного сп`яніння не вбачається, а також, що на відео не зафіксовано наслідків перевірки стану шкірних покривів обличчя ОСОБА_1 , оскільки камера не фіксує обличчя останнього. Доводи скаржника, що відеозапис з нагрудних камер поліцейських не фіксує початок спілкування працівника поліції з ним в момент зупинки, містить ознаки монтажу та не відтворює всі розмови, які відбувалися в період між зупинкою та складенням протоколу спростовується самим відеозаписом, на якому зафіксовано факт зупинку транспортного засобу та спілкування поліцейського з водієм ОСОБА_1 . Посилання на те, що відеозапис містить ознаки монтажу не підтверджено жодними доказами. У матеріалах справи міститься направлення водія ОСОБА_1 на огляд на стан сп`яніння, а отже аргументи скаржника, що йому не було вручено направлення на проходження огляду на стан сп`яніння є необґрунтованими. Викладені в апеляційній скарзі сумніви сторони захисту щодо наявності в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, оскільки на відеозаписі його поведінка адекватна, мова чітка, є припущенням останнього, оскільки матеріалами справи у сукупності підтверджено факт повідомлення поліцейськими ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння не проводився у зв`язку з відмовою водія, на підставі чого працівниками поліції і було складено протокол про адміністративне правопорушення. Тобто протокол про адміністративне правопорушення складено саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, з огляду на що не мають правового значення доводи ОСОБА_1 щодо його стану сп`яніння. Також суд не бере до уваги посилання апелянта на те, що працівниками поліції не було забезпечено йому можливість користування правовою допомогою адвоката, оскільки це є правом водія та матеріалами справи не становлено, що ОСОБА_1 вимагав забезпечити його адвокатом при спілкуванні з працівниками поліції. Доводи ОСОБА_1 про те, що дії працівників поліції можна розцінити як схиляння його погодитись на відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 повідомив працівнику поліції, що обмежений у часі, оскільки тривалий час знаходився за кермом та бажає їхати до свого місця проживання, є безпідставними з огляду на наступне. ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року). Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що в діях працівників патрульної поліції не вбачаються будь-які спонукання до висловлення ОСОБА_1 відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення поліцейськими будь-яких роз`яснень особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, прав або обов`язків, які законодавством не передбачені та не встановлені. Натомість ОСОБА_1 , відмовляючись від проходження огляду на стан сп`яніння в категоричній формі, поводився впевнено. Будь-яких ознак впливу на ОСОБА_1 з боку працівників поліції з матеріалів справи не вбачається. Посилання захисника на відсутність у матеріалах справи доказів відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовують вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку є самостійною підставою притягнення особи до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що зводяться до незгоди апелянта з висновками і постановою суду першої інстанції, та розцінюються апеляційним судом як намагання уникнути відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Враховуючи викладене, вищезазначеними діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а отже не є підставою для закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення. Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін. Керуючись статтями 284, 289, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Гуль