Постанова Полтавський апеляційний суд № 526/1116/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/1116/23 Номер провадження 22-ц/814/3523/23Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А. судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 квітня 2023 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту не зазначені) у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд установив: Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 квітня 2023 року на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за її заявою. Роз`яснено право звернутись з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що адміністративні суди у спорах щодо виплат членам сімей військовослужбовців вимагають подання документи, які підтверджують, що особа була членом сім`ї військовослужбовця або ж судове рішення про встановлення факта, що має юридичне значення, зокрема факта спільного проживання, тощо. На час звернення до суду із заявою про встановлення факта ОСОБА_2 вважається зниклим безвісті (безвісно відсутній) з 18.02.2023 і на даний час у заявниці не виникає права щодо призначення їй виплати грошової допомоги як члену сім`ї військовослужбовця. Вона ще не зверталась до Міністерства Оборони України за отриманням виплат, а тому відсутній публічно - правовий спір. Встановлення даного факту дозволить їй звертатись із заявами та запитами щодо долі ОСОБА_2 . Відзив на апеляційну скаргу судом не отриманий. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав: Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні, просила встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_2 , її батька, який зник безвісті (безвісно відсутній) з 18 лютого 2023 року. Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є її рідним батьком, батьки були розлучені, однак вони продовжували жити однією сім`єю, піклувались один про одного, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно проводили дозвілля. Заявник у шлюбі не перебуває, має вади зору. Батько у 2021 році пішов до лав ЗСУ для забезпечення їй належних умов для лікування, Давав кошти на лікування, їй проведено операцію. але виникли ускладнення і на роботу вона не змогла влаштуватись. 18 лютого 2023 року під час артилерійського обстрілу зі сторони збройних сил російської федерації в районі населеного пункту Парасковіївка Донецької області, захищаючи волю та незалежність України, її батько зник безвісті. Оскільки вона фактично перебувала на утриманні батька, то має намір звернутись до відповідних органів для отримання виплати грошового забезпечення. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з Державою, отже не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд при виборі і застосуванні норми права у спірних правовідносинах враховує висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду. У постанові ОП КЦС у складі Верховного Суду від 23 січня 2023 року (справа №214/1309/21) викладений такий правовий висновок щодо застосування норми права у спірних правовідносинах. «Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду враховує, що підставою звернення позивача до суду із позовом про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка є отримання від Фонду страхових виплат, передбачених Законом № 1105-XIV, тому відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), ОСОБА_1 має право на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. Вимога позивача у цій справі пов`язана з доведенням наявності у неї підстав для призначення та виплати соціальних платежів і не пов`язана з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, заявлена саме у зв`язку з відмовою Фонду виплатити відповідні кошти. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України). Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України). Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду звертає увагу, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання справи про встановлення факту) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у адміністративному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20) зробила схожий за змістом висновок та зазначила, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства. … Встановити факт перебування на утриманні померлого для одержання страхових виплат в разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв`язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову.» Як убачається із поданої заяви, ОСОБА_1 , обгрунтовуючи мету встановлення факта (п.1 ч.1 ст.318 ЦПК України) перебування на утриманні батька ОСОБА_2 , який рахується зниклим без вісті, посилалася на те, що рішення (про встановлення факта) їй необхідно для отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», постановою КМУ №884 від 30 листопада 2016 року. Заінтересованою особою по заяві ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1, який згідно Положення, затвердженого постановою КМУ № 154 від 23 лютого 2022 р., є суб`єктом владних повноважень та до компетенції якого, зокрема відноситься забезпечення згідно із законодавством організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів та членів їх сімей; розгляд звернень військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведення прийому громадян, які звертаються із зазначених питань, видання необхідних довідок та інших документи. Згідно Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою КМУкраїни № 884 від 30 листопада 2016 р., командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. Таким чином, отримання членом сім`ї військовослужбовця, який зник без вісті, або ж особою, яка перебувала на його утриманні, передбачених чиним законодавством виплат буде залежати від рішенння відповідного суб`єкта владних повноважень. Тобто, метою звернення до суду з такою заявою є підтвердження за ОСОБА_1 певного соціального-правового статусу для отримання від Держави відповідних соціальних виплат, що свідчить про те, що така справа не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 ще не зверталася до МО України із вимогою про отримання виплат (відсутній публічно-правовий спір) не змінює правової суті її заяви про встановлення юридичного факта. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 24 липня 2023 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов