Постанова 4813 № 496/3092/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/3432/23 Справа № 496/3092/16-ц Головуючий у першій інстанції Буран В.М. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 27 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.07.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Коновалової В.А., Сегеди С.М., при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Безушко Вікторії Валеріївни на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 березня 2022 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: Представник ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 березня 2022 року в задоволенні позовних вимог вирішено відмовити. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Безушко Вікторія Валеріївна звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм права, а саме, неврахуванням в якій частині порука припинилася по кожному з платежів окремо, якщо її припиняти на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України та відповідно слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений вищезазначеною статтею строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Апелянт також стверджує, що термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 32 календарний день. 3 25.06.2016 року (тобто з дати отримання ОСОБА_1 повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку), оскільки протягом 31 календарного дня боржник не усунула порушення основного зобов`язання, прострочену заборгованість по кредиту не сплатила, та відповідно рішення суду першої інстанції щодо припинення поруки є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи, оскільки строк повернення кредиту визнаний кредитором таким, що настав достроково, а саме 27.07.2016 року. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 12, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам. В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились, про дату, час та порядок проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції посилаючись на вказівки ВС, які він надав під час скасування раніше прийнятих судових рішень по справі, виходив з того, що оскільки останній платіж за кредитним договором було здійснено 28.09.2011 року, а наступним днем погашення боргу після 28.09.2011 р. (останнього платежу) є 28.10.2011 р. тобто саме з цієї дати позивачу стає відомо про порушення його права, у зв`язку з чим, починається дія трирічного строку права на звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Таким чином, судом першої інстанції було зроблено висновок про сплив строку позовної давності 28.10.2014 року, а тому оскільки позовна заява ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подана до суду 02.09.2016 року, підписана представником банку 31.08.2016 р. тобто з пропуском строку позовної давності, суд відмовив в задоволенні позовних вимог. Щодо поручителя, то суд першої інстанції зробив висновок, що вимога кредитора ПАТ «УКРСИББАНК» до поручителя ОСОБА_2 , була пред`явлена 02.09.2016 року у судовому порядку, та поручителем не було отримано вимогу від 24.06.2016 р. року, а отже - набагато пізніше, аніж протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання за кожним періодичним платежем. Апеляційний суд частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляючи доводи апеляційної скарги вказує на наступне. Як вбачається з матеріалів справи 17 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 11078993000, відповідно до умов якого останній наданий кредит у розмірі 150 000,00 доларів США, зі строком погашення до 17 листопада 2021 року зі сплатою протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту та проценти за користування кредитом у розмірі 10,30 % річних. Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору за порушення відповідачем термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, позивач має право вимагати від відповідача додатково сплатити позивачу пеню у порядку, передбаченому умовами договору. На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором, між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 17 листопада 2006 року укладений договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язався солідарно відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань за кредитним договором. Пунктами 1.3, 1.4 зазначеного договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, у тому числі, за повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору, відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Додатковою угодою строки кінцевого повернення кредиту змінені до 17 листопада 2031 року. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі 150 000,00 доларів США. Проте у встановлені кредитним договором строки відповідачі свої зобов`язання не виконують - не погашають кредит, що призвело до виникнення перед банком заборгованості. Станом на 21 червня 2016 року заборгованість становить 188 242,06 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 4 688 900,01 грн, із яких 125 483,50 доларів США - кредитна заборгованість, 62 758,56 доларів США - заборгованість за процентами, 112 259,60 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом,640 390,27 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, та 752 649,87 грн. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу). Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням. Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц. Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що у разі реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України шестимісячний строк звернення кредитора до суду з вимогами до поручителя повинен обраховуватись з моменту надіслання дострокової вимоги. Згідно із пунктом 11.1 договору кредиту сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у пунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати отримання одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день із дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів із дати направлення повідомлення (вимоги) банку вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день із дати відправлення позичальником повідомлення про дострокове повернення кредиту банку. Отже, сторонами у договорі встановлено порядок зміни строку виконання зобов`язання у разі прострочення повернення кредиту. 03 вересня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту (т. 1 а.с. 115). Відповідно кредитором було змінено строк виконання зобов`язання, а суд першої інстанції правильно згідно з вказівкою ВС, яка є обов`язковою для врахування під час нового розгляду справи, висловленою під час скасування попередньо прийнятих рішень в постанові від 19.06.2023 року прийняв рішення відмову у стягненні заборгованості з поручителя, оскільки до суду з відповідною вимогою позивач звернувся лише в 2016 році, тобто по завершенню шестимісячного строку встановленого в законі на звернення з вимогою до поручителя. При цьому апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що можливий факт підробки вказаного повідомлення оскільки вперше про це повідомлення було заявлено відповідачем в заяві про перегляд заочного рішення Біляївського районного суду Одеської області в липні 2017 року (т.1, а.с. 93). Під час первинного розгляду справи позивач не оспорював його наявність (зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу (т.1, а.с. 203-204). На зміну строку виконання зобов`язання було вказано і у відповіді на відзив на апеляційну скаргу (т.1, а.с. 228-229), проте лише після скасування прийнятих по справі судових рішень та констатації ВС про наявність відповідної вимоги та її правових наслідків позивач у свій заяві, яка надійшла до суду 21.10.2019 року (т.2, а.с. 58-60) поставив під сумнів її існування без надання будь-яких доказів щодо факту підробки тощо. Клопотання про витребування та огляду перед судом апеляційної інстанції стороною позивача не порушувалось, вирок суду з приводу підробки документів стороною не надавався. Відповідно апеляційним судом відхиляються доводи апелянта про відсутність підстав для припинення поруки та недопустимість доказів (т.3, а.с.19-20). При цьому помилкове посилання суду першої інстанції на прізвище ОСОБА_3 може бути вирішено судом першої інстанції в порядку встановленому ст. 269 ЦПК України. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Таким чином, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Безушко Вікторії Валеріївни - залишити без задоволення. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 березня 2022 року - залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішень Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк С.М. Сегеда В.А. Коновалова Повний цієї текст постанови складений 18 липня 2023 року. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк