Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/4122/22-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/4122/22-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 24 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у листопаді 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не проведення йому за період з 01.01.2016 року по день фактичного розрахунку 09.11.2022 року нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні виплати заборгованості по пенсії в розмірі 96597,69 грн., на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року №824/1129/19-а; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю виплати пенсійних виплат, за період з 01.01.2016 року по 08.01.2020 року, нарахованих на підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року № 824/1129/19-а, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю виплати пенсійних виплат, за період із 01.01.2016 року по 08.01.2020 року, нарахованих на підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року № 824/1129/19-а. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення суду від 09.12.2019 року у справі № 824/1129/19-а, за період з 09.02.2020 року по 09.11.2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення суду від 09.12.2019 року у справі № 824/1129/19-а, за період з 09.02.2020 року по 09.11.2022 року відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати № 2050-III від 19 жовтня 2000 року та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2010 року. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року у справі №600/1129/19-а позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії задоволено повністю; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо перерахунку та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , обчисленої із застосуванням 70% відповідних сум грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отримуваною в розмірі 70% від суми грошового забезпечення та належним до виплати розміром пенсії у розмірі 90% від суми грошового забезпечення сумою пенсії з 01.01.2016 р.; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) в сумі 768,40 грн. На виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року у справі № 600/1129/19-а ГУ ПФУ в Чернівецькій області зроблено розрахунок суми, що підлягає виплаті на виконання рішення суду, згідно якого за період з січня 2016 року по січень 2020 року визначено суму заборгованості у розмірі 96597,57 грн. Листом від 05.04.2021 року №1030-855/Б-17/8-2400/21 ГУ ПФУ в Чернівецькій області проінформовано позивача про те, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення суду її розмір з 01.01.2016 року склав 9007,61 грн. Виплату боргу, розрахованого з дати набрання судовим рішенням законної сили (09.01.2020 року) у розмірі 1485,12 грн проведено у лютому 2020 року одночасно з новим розміром пенсії в сумі 9007,61 грн. Різницю пенсії, визначену відповідно до рішення суду за період з 01.01.2016 року по 08.01.2020 року, згідно з вимогами Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 (на час спірних відносин), включено до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Остаточна виплата позивачу перерахованої пенсії відбулась лише 09.11.2022 року. 10.11.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 08.01.2020 року. Водночас, у відповідь на звернення позивача листом № 2929-3056/Б-17/8-2400/22 від 23.11.2022 року ГУ ПФУ в Чернівецькій області позивачу відмовлено у виплаті компенсації втрати частини доходів. Пенсійним органом повідомлено про те, що за матеріалами пенсійної справи встановлено, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року по адміністративній справі № 824/1129/19-а, що набрало законної сили 09.01.2020 року, виконано 14.01.2020 року, тобто, своєчасно та без порушення теїзмі ні в виконання визначених законодавством. Враховуючи, що ГУ ПФУ в Чернівецькій області не порушено терміни виплати доходів, нарахованих на виконання рішення суду, немає підстав для застосування положень Закону України Про компенсацію громадянам утрати частини доходів у зв`язку з порушень строків їх виплати щодо проведення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду від 09.12.2019 року у справі № 824/1129/19-а набрало законної сили 09.01.2020. Тому з урахуванням положень ст.2 Закону №2050-III щодо періоду затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, наявні підстави зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 09.02.2020 року по 09.11.2022 року. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Відповідно до ст.1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 Закону № 2050-III). З метою реалізації Закону № 2050-III, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159). В силу п.1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Пунктом 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення). Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані. Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону № 2050-III та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно вимог ст.3 3акону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). У п.4 Порядку № 159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Згідно з положеннями ст.4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до ст.6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Із системного аналізу правових норм видно, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19 та від 20.10.2022 у справі № 140/862/19, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а. Слід також зазначити, що Верховний Суд неодноразово розглядав справи за подібними правовідносинами і у постанові від 15 серпня 2018 року у справі №653/3356/17 дійшов наступного висновку, що наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону України № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення. Саме тому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 3 Закону України № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Згідно із ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як підтверджується матеріалами справи, остаточна виплата позивачу перерахованої пенсії відбулась лише у 09.11.2022 року, що підтверджується доводами сторін у справі. Зважаючи на те, що фактична виплата перерахованої пенсії відбулась лише 09.11.2022, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із лютого 2020 року (після спливу одного місяця з часу набрання судовим рішенням законної сили). З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії за весь час затримки виплати. Окрім того, судом першої інстанції правомірно зауважено, що нараховані та виплачені відповідачем на виконання рішення суду кошти позивачу не є такими, що виплачені своєчасно, оскільки компенсація, передбачена Законом № 2050-III, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті такої у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону № 2050-III. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог та вважає, що судом правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст.242 КАС України. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.