Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/4397/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/4397/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 24 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови позивачу у праві на отримання грошової компенсації за невикористане право на отримання безоплатної санаторно-курортної путівки у 2020-2021 роках; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати право позивача на отримання грошової компенсації за невикористане право на отримання безоплатної санаторно-курортної путівки у 2020-2021 роках в розмірі 677 грн, внести відповідні зміни в облікові документи відповідача та виплатити позивачу недоотримані у 2022 році кошти грошової компенсації за невикористане право на отримання безоплатної санаторно-курортної путівки у 2020-2021 роках в розмірі 677 грн. В обґрунтування позову зазначено, що позивач є інвалідом 2 групи і має право на безоплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також за бажанням може 1 раз на 2 роки одержувати грошову компенсацію. У зв`язку з протиправними діями ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримав у 2022 грошової компенсації за невикористане право на отримання безоплатної санаторно-курортної путівки у 2020-2021 в розмірі 667 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 №785 "Про порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян". Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи на підставі безтермінового посвідчення особи, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, виданого 01.02.2016 серія НОМЕР_1 . 17.05.2022 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виплату компенсації замість путівки у зв`язку з тим, що перебуваючи на обліку для забезпечення путівкою у 2020 та 2021 роках безоплатну путівку не отримував. 17.05.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих. №1147 направив заяву з усіма необхідними документами до відповідача. Листом від 26.09.2022 №6042 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 надав відповідь на звернення позивача. По змісту відповіді повідомляється, що оскільки, у 2021 році позивач скористався пільгою, як особа, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", тобто був забезпечений санаторно-курортною путівкою з оплатою 25% вартості (75% вартості путівки було сплачено з державного бюджету), тому право на виплату компенсації вартості санаторно-курортного лікування позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни набуде через два роки після звернення за виплатою грошової компенсації, або після надання заяви про виділення путівки, якщо протягом цього періоду він не буде забезпечений санаторно-курортною путівкою. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у 2021 році позивач отримав санаторно-курортну путівку з оплатою 25 відсотків, як особа, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Таким чином, право на виплату компенсації вартості санаторно-курортного лікування позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни, на якого поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", набуде через два роки після звернення за виплатою грошової компенсації, або після надання заяви про виділення путівки, якщо протягом цього періоду він не буде забезпечений санаторно-курортною путівкою. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Відповідно до ст. 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. За приписами абз.1 п.3 ч.1 ст.13 Закону № 3551 особам з інвалідністю внаслідок війни надаються, зокрема, такі пільги як безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Буквальне тлумачення зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що законодавець передбачив два можливі варіанти реалізації передбаченого особам з інвалідністю внаслідок війни права на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, зокрема, шляхом: 1) безпосереднього отримання путівки на санаторно-курортне лікування з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад чи 2) отримання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Відповідно до абз.4 п.3 ч.1 ст.13 Закону № 3551 особи з інвалідністю внаслідок війни забезпечуються путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров`я, соціального захисту населення, захисту державного кордону, та іншими органами за місцем перебування особи з інвалідністю на обліку або за місцем її роботи. Положеннями абз.5 п.3 ч.1 ст.13 Закону № 3551 передбачено, що за бажанням осіб з інвалідністю замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: особи з інвалідністю внаслідок війни I-II груп - у розмірі середньої вартості путівки, особи з інвалідністю внаслідок війни III групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України. Тобто законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок надання путівок, а також розмір та механізм виплати компенсації. Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року №

446. Відповідно до п.4 цього Порядку, путівки надаються особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості у міру надходження путівок, зокрема: військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - за місцем служби відповідно до висновків військово-лікарської комісії; ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Держспецзв`язку і членам їх сімей, особам, зазначеним у статтях 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", - на підставі заяви, медичної довідки лікувальної установи за формою 070/о, посвідчення, яке дає право на пільги, та довідки з Пенсійного фонду України про отримання пенсії. Згідно із п.6 Порядку за рахунок коштів, виділених з державного бюджету, безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів забезпечуються: військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які направляються до санаторно-курортного закладу для продовження лікування відповідно до висновків військово-лікарської комісії після лікування в госпіталях; особи, які супроводжують до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, які за станом здоров`я потребують сторонньої допомоги відповідно до висновку військово-лікарської комісії, для продовження лікування після стаціонарного лікування в госпіталі (без права на лікування); військовослужбовці, які проходять строкову військову службу, курсанти (слухачі) вищих військових навчальних закладів та курсанти вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, навчальних центрів (частин) за наявності медичних показань відповідно до висновку військово-лікарської комісії після лікування в госпіталях; військовослужбовці, які надають медичну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, - щороку (із січня по грудень); військовослужбовці, які захворіли на туберкульоз унаслідок виконання службових обов`язків, - щороку (із січня по грудень); інваліди з числа осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", - щороку (із січня по грудень); особи, зазначені у статтях 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", - щороку (із січня по грудень); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з них: - інваліди війни - позачергово щороку (із січня по грудень); - інваліди війни І групи та інваліди І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, в разі направлення на санаторно- курортне лікування та супроводжуюча особа (без права на лікування). Інвалідів війни І групи та інвалідів І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, не можуть супроводжувати особи, які не досягли 18-річного віку та інваліди І групи; - учасники бойових дій - щороку (із січня по грудень); - учасники війни, особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - один раз на два роки; - особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - першочергово щороку (із січня по грудень). Відповідно до п.7 Порядку путівками до санаторно-курортних закладів з оплатою 25 відсотків їх вартості забезпечуються: військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту; особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ( 203/98-ВР ) та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12 ); члени сімей осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (дружина (чоловік) і діти віком до 18 років); військовослужбовці СБУ, яких звільнено із служби за віком, станом здоров`я або вислугою років. Відповідно до п.13-15 Порядку у разі коли особи, зазначені в пункті 2 цього Порядку, мають право на санаторно-курортне лікування за кількома законами, їм надається право вибору в забезпеченні путівкою за одним із них. Аналіз вищенаведених дає підстави для висновку, що позивач має право на безкоштовне забезпечення його санаторно-курортною путівкою як ветеран військової служби відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", також як особа з інвалідністю внаслідок війни, на якого поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". У свою чергу, право вибору залишається за позивачем. Як слідує з матеріалів справи та визнається сторонами у справі, ОСОБА_1 у 2021 році отримав санаторно-курортну путівку з оплатою 25 відсотків, як особа, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на виплату компенсації вартості санаторно-курортного лікування позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни, на якого поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", набуде через два роки після звернення за виплатою грошової компенсації, або після надання заяви про виділення путівки, якщо протягом цього періоду він не буде забезпечений санаторно-курортною путівкою. Вказані обставини підтверджують не обґрунтованість заявлених позовних вимог. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що він не отримував саме безоплатної санаторно-курортної путівки, то суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог п. 7 Порядку № 446 позивач скористався своїм правом на отримання путівки до санаторно-курортних закладів з оплатою 25 відсотків їх вартості і як особа, яка має право на санаторно-курортне лікування за кількома законами здійснив свій добровільний вибір. Відтак, підстави для отримання грошової компенсації за невикористане право на отримання безоплатної санаторно-курортної путівки у 2020-2021 роках відсутні, оскільки доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що позивач вважає порушеним своїм право на отримання санаторно-курортного лікування за кількома законами. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права, тому останнє підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Відповідно до ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.