Постанова Київський апеляційний суд № 756/11921/22

справа № 756/11921/22 провадження № 22-ц/824/9577/2023 головуючий у суді І інстанції Шролик І.С. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна Оселя» (надалі ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя») звернулося до суду із вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про закриття провадження в частині вимог, просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 4428,45 грн, пеню в розмірі 5550,42 грн, інфляційні втрати у розмірі 2993,48 грн, три відсотки річних у розмірі 456,20 грн та витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що є управителем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та споживачем житлово-комунальних послуг за указаною адресою. У період з квітня 2021 року по жовтень 2022 року відповідач неналежним чином виконував обов`язки щодо оплати комунальних послуг за договором у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 9 876,19 грн. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року задоволено частково позовні вимоги ТОВ «Управляюча компанія «Затишна оселя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Не погоджуючись із указаним рішенням представник ТОВ «Управляюча компанія «Затишна оселя» - Маркович В.О. звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що квитанція про здійснення ОСОБА_1 платежу у розмірі 6 500 грн, на яку посилається суд першої інстанції, взагалі не містить посилання на період часу, за який здійснено таку оплату. Звертає увагу, що позивачем в заяві про закриття провадження в частині було зазначено, що станом на дату здійснення зазначеного платежу в ОСОБА_1 була наявна заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за поточні місяці, а саме за листопад 2022 року та грудень 2022 року, зарахування якої і було здійснено позивачем з суми платежу в розмірі 6 500 грн, що відповідає порядку, визнаному положеннями пункту 3.2. договору від 11 квітня 2017 року. Звертає увагу, що згідно наданих суду розрахунків, позивачем було заявлено про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 1 червня 2021 року, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в нарахуванні пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, оскільки нарахування здійснені позивачем з 24 лютого 2022 року є такими, що заборонені чинним законодавством є помилковим. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи із відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 3 376,19 грн, суд першої інстанції виходив із того, щооскільки позивачем в позовній заяві заявлено період стягнення заборгованості по жовтень 2022 року, що виключає зарахування сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості за період, що не був заявлений у позові, зокрема за листопад та грудень 2022 року, тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, за визначений період, в межах заявлених позовних вимог, що становить різницю між розміром заборгованості та сплаченою сумою 3376,19 грн (9 876,19 грн - 6 500 грн). Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд першої інстанції виходив із того, що нарахування, які здійснені позивачем з 24 лютого 2022 року є такими, що заборонені чинним законодавством, а тому не підлягають стягненню з відповідача. Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 10-12). Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюються Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року № 417-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року № 417-VIII управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). За приписами ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року № 417-VIII співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем. Ст. 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року № 417-VIII передбачено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем. 22 грудня 2015 року були проведені збори співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку від 22 грудня 2015 року (а.с. 13-20). Згідно з протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку від 22 грудня 2015 року № 1 співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 було вирішено визначити ТОВ "Управляюча компанія «Затишна Оселя» управителем указаного багатоквартирного будинку, затверджено укладення з управителем договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, визначено уповноважених осіб на укладання від імені співвласників будинку договору з ТОВ "Управляюча компанія "Затишна Оселя" про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 11 квітня 2017 року між ТОВ "Управляюча компанія «Затишна Оселя» та уповноваженими співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (а. с. 20-23). Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року № 417-VIII. Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 11 квітня 2017 року був підписаний уповноваженими співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому він є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. Будинок, в якому розташована квартира відповідача, згідно з актом приймання-передачі житлового будинку від 21 квітня 2017 року переданий в управління ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя». Згідно з п. 1.1 договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 11 квітня 2017 року управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю зазначену послугу згідно з вимогами законодавства України та умовами цього договору. Згідно з п. 3.1. договору ціна послуги становить 4,95 грн на місяць за 1 кв.м; при сплаті до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим надається знижка і ціна послуги в наступному місяці становить 4,77 грн на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників. У відповідності до умов договору з 1 жовтня 2018 року змінено тарифи: 6,56 грн за кв.м при сплаті до 20 числа; 6,78 грн за кв.м при сплаті після 20-го числа. Таким чином, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , як споживач послуг за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя» грошові кошти за спожиті житлово-комунальні послуги. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. У частині першій статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Згідно з ч.1 ст. 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивач ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя» фактично надавав послуги, що визначені умовами договору від 25 липня 2017 року, укладеного між ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя» та уповноваженими співвласниками багатоквартирного будинку, які відповідач отримував і користувався ними. Доказів того, що ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя» не надавало послуг з управління багатоквартирним будинком, у якій проживає відповідач або надає такі послуги у меншому обсязі, відповідач суду не надав. Не містять таких доказів і матеріали справи. А відтак, встановивши, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надає позивач по справі, однак відповідач не виконував належним чином свої зобов`язання щодо оплати наданих йому послуг відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів, які є чинними, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за надання послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 1 квітня 2021 року по 31 жовтня 2022 року. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із самим розміром заборгованості за житлово-комунальні послуги, який був визначений судом у сумі 3 376,19 грн. Так, матеріалами справи встановлено, що у лютому 2023 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 447,74 грн. Стороною позивача було долучено новий розрахунок за період з квітня 2021 року по грудень 2022 року, включно. Згідно вказаного розрахунку всього за послуги, строк оплати яких настав, здійснено нарахування у сумі 10 928,45 грн, при цьому з коштів що вносились ОСОБА_1 в рахунок оплати боргу, кошти у сумі 1 052,26 грн зараховано за листопад та грудень 2022 року. Таким чином, за розрахунком позивача, розмір заборгованості становив 10 928,45 грн - 6 500 грн = 4 428,45 грн. Однак суд першої інстанції з таким розрахунком не погодився, вказавши, що позивачем в позовній заяві було заявлено період стягнення заборгованості по жовтень 2022 року, що виключає зарахування сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості за період, що не був заявлений у позові, зокрема за листопад та грудень 2022 року.Визначаючи такий розмір заборгованості суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 після звернення позивача із позовом до суду, в рахунок погашення заборгованості здійснив платіж у розмірі 6 500 грн, то з нього підлягає до стягнення різниця між розміром заборгованості та сплаченою сумою 3 376,19 грн (9 876,19 грн - 6 500 грн). Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим. Відповідно до положень пункту 3.2. договору від 11 квітня 2017 року плата за послугу нараховується управителем та вноситься на його банківський рахунок кожним співвласником щомісяця, не пізніше 30 числа, що настає за розрахунковим. Таким чином, на момент здійснення відповідачем оплати на користь позивача, настав строк оплати за житлово-комунальні послуги, нараховані за листопад 2022 року та грудень 2022 року, тобто поточні місяці. Отже, з оплачених відповідачем коштів в розмірі 6 500 грн, позивачем, було правомірно зараховано оплату за житлово-комунальні послуги, нараховані за листопад 2022 року та грудень 2022 року в розмірі 1 052, 26 грн (розмір платежу, який підлягав оплаті відповідачем за один місяць становив 526,13 грн), як за поточні місяці (а.с. 48). Тому сума, яка підлягала зарахуванню позивачем для погашення заборгованості відповідача за період, заявлений в позовній заяві, становить 5 447,74 грн (6 500 грн-1 052,26 грн). З огляду на зазначене, розмір заборгованості, яка наявна у відповідача перед позивачем за житлово-комунальні послуги, за період, заявлений в позовній заяві, становить 4 428,45 грн (9 876,19 грн-5 447,74 грн). Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, вказав, що в січні 2023 року ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості здійснив платіж у розмірі 6 500 грн, зазначивши, що дана обставина підтверджується відповідною квитанцією, однак квитанція про здійснення ОСОБА_1 платежу у розмірі 6 500 грн, на яку посилається суд першої інстанції, взагалі не містить посилання на період часу за який здійснено таку оплату. Однак, як було зазначено позивачем в заяві про закриття провадження в частині, станом на дату здійснення зазначеного платежу в ОСОБА_1 була наявна заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за поточні місяці, а саме за листопад 2022 року та грудень 2022 року, зарахування якої і було здійснено позивачем з суми платежу в розмірі 6 500 грн, що відповідає порядку, визнаному положеннями пункту 3.2. договору від 11 квітня 2017 року. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 428,45 грн. Положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. З огляду на те, що відповідач, як встановлено судом, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц. Згідно наданого позивачем розрахунку, втрати ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя» від інфляції унаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань з оплати за житлово-комунальні послуги складають 2 993,48 грн, а три проценти річних від простроченої суми - 456,20 грн. Також, позивачем на підставі п. 7.1 договору, заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 5 550,42 грн. Пунктом 7.1 Договору від 11 квітня 2017 року визначено, що за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послугу, співвласники сплачують управителю пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу, яка нараховується за кожен день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, якщо інше не встановлено законом. Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про помилкове посилання суду першої інстанції на положення Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 5 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», де зазначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України постановляє: установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплата або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Так, прийнявши до уваги вищевикладену постанову, суд першої інстанції дійшов висновку, що всі нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, які здійснені позивачем з 24 лютого 2022 року є такими, що заборонені чинним законодавством, а тому не підлягають стягненню з відповідача. Колегія суддів звертає увагу, що вказана постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року, в той час, як згідно наданих суду розрахунків позивачем було заявлено про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 1 червня 2021 року. Разом з тим, згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (№530-ІХ від 17 березня 2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 9 грудня 2020 року зі змінами, з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Зважаючи на те, що на території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, позовні вимоги в частині стягнення розміру 3% річних та інфляційна складова за період з 1 червня 2021 року по 14 грудня 2022 року не підлягають задоволенню, оскільки протягом вказаного періоду штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки закону. З урахуванням наведеного колегія апеляційного суду дійшла висновку щодо наявності підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині розміру заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У суді першої інстанції заявлено позов з урахування заяви про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 5 447,74 грн, на загальну суму 13 428,55 грн (4 428,45 грн+5 550,42 грн+2 993,48 грн+456,20 грн), із яких задоволенню підлягають 4 428,45 грн, що складає 32,98 % від суми позовних вимог. Як убачається із матеріалів справи за розгляд справи у суді першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 481 грн, що підтверджується оригіналами квитанцій № 5307 від 14 грудня 2022 року (а.с. 1), за розгляд справи у суді апеляційної інстанції позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3 721,50 грн, що підтверджується оригіналом квитанції про сплату судового збору № 5499 від 18 травня 2023 року (а.с. 85). З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які були понесені позивачем у виді сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 2 045,58 грн судового збору. Згідно з частиною 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя» задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року в частині розміру заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та розподілу судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя» (ІКЮО 39882677) 4 428 (чотири тисячі чотириста двадцять вісім) грн 45 коп. та судовий збір у розмірі 2 045 (дві тисячі сорок п`ять) грн 58 коп. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба