Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/1406/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5525/23 Справа № 175/1406/21 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж.М. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Барильської А.П., Ткаченко І.Ю. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року по справі за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А : У квітні 2021 року Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (колишня назва АТ «Альфа Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що 25 вересня 2018 року Акціонерне Товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали Угоду про надання кредиту №501069691, про що відповідачем було підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту №501069691, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501069691 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Згідно умов Договору відповідач отримав від АТ «Альфа-Банк» грошові кошти у розмірі 300 000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків у розмірі 13,99 річних та терміном кредитування у 48 місяців та було встановлено графік платежів за кредитом, згідно якого загальна вартість кредиту склала 573 429,02 грн.. В зв`язку із неналежним виконанням взяти на себе кредитних зобов`язань, за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 229 703,98 грн., з яких: заборгованості за кредитом у розмірі 182 928,35 грн.; заборгованості по відсотках у розмірі 16 775,63 грн.; заборгованість по комісії у розмірі 30 000 грн.. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 229 703,98 грн.. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. В апеляційній скарзі Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на підтвердження позовних вимог, Банком були надані: кредитний договір, розрахунок заборгованості за кредитним договором, виписка щодо видачі кредиту, виписка щодо погашення кредиту, а тому висновок суду першої інстанції про недоведеність позову є помилковим. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 25 вересня 2018 року Акціонерне Товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали Угоду про надання кредиту №501069691, про що останнім було підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту №501069691, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501069691 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Згідно умов Договору відповідач отримав від АТ «Альфа-Банк» грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 13,99 річних та терміном кредитування у 48 місяців та було встановлено графік платежів за кредитом, згідно якого загальна вартість кредиту склала 573 429,02 грн.. Так, під час укладання договору відповідачем було підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту №501069691, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії згідно пункту 1 якої, під час користування Кредитом встановлено надання послуг з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких встановлено комісійну винагороду, а саме: за надання кредиту у розмірі 0,00% від суми кредиту; за обслуговування кредиту 1,25% від суми кредиту. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що відповідачу встановлено плати за послуги банку щодо обслуговування кредиту, які за законом повинні надаватись безоплатно, колегія суддів дійшла висновку про те, що положення кредитного договору щодо сплати комісії, є нікчемними. Так, з матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2021 року Банк, скориставшись правом дострокового припинення кредитного договору, звернувся із даним позовом до суду, та просив, окрім тіла кредиту, стягнути відсотки та комісії. При цьому, позивач залишив поза увагою те, що нарахування відсотків у даному випадку є безпідставним, з тих підстав, що вони нараховані після строку дії кредитного договору, а тому правових підстав для нарахування та їх стягнення з відповідача не має. Більш того, колегія суддів вважає безпідставним нарахуванням за вказаним кредитним договором комісії, так як комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність банком вимог щодо стягнення відсотків та комісії, так як вказані вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами. Однак, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення з відповідача кредитної заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів виходить з наступного. Так, з розрахунку заборгованості, наданого Банку, вбачається, що відповідачем було здійснено: погашення тіла кредиту у розмірі 117 071,65 грн.; погашення відсотків за користування кредиту у розмірі 64 200,98 грн. та погашено комісії за обслуговування кредиту у розмірі 82 500,00 грн., а всього 263 972,63 грн.. Враховуючи той факт, що Банк не мав права стягувати комісію за вказаними правовідносинами, колегія суддів вважає за необхідне здійснити її зарахування до суми сплаченого тіла кредиту та стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за тілом кредиту у розмірі 100 428,35 грн. (300 000,00 грн. - тіло кредиту - 117 071,65 грн. - сплачено за тілом кредиту - 82 500,00 - комісія). На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про недоведеність Банком виниклої за відповідачем кредитної заборгованості. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками та комісією. При цьому, оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог. В зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 766,04 грн.. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» - задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту. Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 100 428,35 грн.. В іншій частині - рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судовий збір в розмірі 3 766,04 грн.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді А.П. Барильська І.Ю. Ткаченко