Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/12090/20

Справа № 308/12090/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20.07.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/32/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.12.2020. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 (чотириста двадцять п`ять) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 420 грн 40 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 000175 від 11.11.2020 та постанови судді від 21.12.2020 вбачається, що 20.08.2020 близько 23 год за адресою м. Ужгород, вул. 8-го Березня, 7, при поверхневій перевірці громадянина ОСОБА_1 , працівниками поліції було виявлено та вилучено кристалічну речовину, яка згідно висновку експертизи містить 0,0195 г метамфетаміну. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови судді від 21.12.2020 та закриття провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що постанова судді від 21.12.2020 є незаконною, необґрунтованою і такою, що прийнята без дослідження всіх обставин справи. Заперечує факт виявлення у нього будь-яких заборонених речовин. Попри зазначене, судом не досліджувались документи, визнані стороною обвинувачення як докази його вини, не допитувалися особи, які визнані свідками, не розглянуто клопотання про витребування з УПП в Закарпатській області електронних доказів, які містять інформацію про події від 20.08.2020. Також зазначає, що судом не дано оцінку тому факту, що жодна з копій, додана до протоколу, не завірена належним чином, протоколи допиту свідків, не підписані особою, яка проводила допит, не містять номера кримінального провадження, часу проведення допиту тощо. Більш того, наявні покази, в даних протоколах не містять доказів його вини. Крім того, звертає увагу, що фактичні обставини вказують на те, що співробітниками поліції з моменту його зупинки, порушувались встановлені законом процедури та права. Окрім того, працівниками поліції було вчинено протиправні дії з ознаками кримінального діяння, а саме, незаконний обшук транспортного засобу, його та пасажира. Ці незаконні дії були зафіксовані на записах -2- реєстратора патрульного автомобіля та нагрудних камерах поліцейських, однак такі суду надані не були, хоча про такі згадується в матеріалах справи. Клопотання про витребування вказаних доказів було проігноровано судом першої інстанції. Окрім того, бажання приховати свої протиправні дії були мотивом підкидання ними в подальшому вилученого пакунку з кристалічною речовиною. Зазначені дії стали причиною проведення огляду місця події, поверхневого огляду, затримання і відібрання взірців вмісту кишень, при цьому відбитки з пакунка не знімалися, відповідні питання перед експертами не ставилися, причини такої бездіяльності працівників поліції не досліджувалися. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився. Останній рухом справи не цікавився, судову кореспонденцію отримував, до суду не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоводенню з таких підстав. Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. -3- За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Згідно з матеріалами справи, щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 000175 від 11.11.2020, в якому зазначено, що 20.08.2020 близько 23 год за адресою м. Ужгород, вул. 8-го Березня, 7, при поверхневій перевірці громадянина ОСОБА_1 , працівниками поліції було виявлено та вилучено кристалічну речовину, яка згідно висновку експертизи містить 0,0195 г метамфетаміну. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 44 КУпАП, тобто незаконне зберігання психотропної речовини без мети збуту в невеликих розмірах. У протоколі ОСОБА_1 своїми підписами засвідчив, що зі змістом процесуального документу ознайомлений, копію його отримав. Вказані у протоколі обставини підтверджуються постановою про закриття кримінального провадження від 30.09.2020, внесеного 21.08.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020075030000329, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.09.2020, рапортом працівника поліції від 20.08.2020, протоколом огляду місця події від 21.08.2020, ілюстраційною таблицею, постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 21.08.2020, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.08.2020, висновком експерта від 27.08.2020 № 6/630. Вищенаведені докази, які були досліджені та перевірені судом апеляційної інстанції, у своїй сукупності свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 44 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах. При оцінці доводів ОСОБА_1 про те, що те, що психотропна речовина була підкинута йому працівниками поліції та заперечення факту виявлення у нього будь-яких заборонених речовин, апеляційний суд, враховуючи наявність належних, достатніх та достовірних доказів відхиляє, адже такі жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП. Відповідно доводи ОСОБА_1 про те, що вина його у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 44 КУпАП є недоведеною, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що психотропну речовину зберігав саме він, апеляційним судом визнаються необґрунтованими і такі відхиляються. -4- Відхиляючи доводи у цій частині, суд апеляційної інстанції бере до уваги і те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44 КУпАП складений за участі ОСОБА_1 , який своїми підписами засвідчив, що зі змістом процесуальних документів він особисто ознайомлений, зауважень чи заперечень не висловлював, надав пояснення по суті правопорушення. Не надав ОСОБА_1 і жодних доказів, які могли б ставити під сумніви те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи є неналежними доказами його вини, що наявні у справі документи підписував під примусом чи внаслідок застосування відносно нього психологічного тиску або фізичної сили. З врахуванням вищевказаного, безпідставними слід вважати доводи ОСОБА_1 про те, що психотропну речовину йому могли підкинути в автомобіль, позаяк поліцейські знайшли згорток з кристалічною речовиною не в автомобіля а при поверхневому його огляді. Доводи про процесуальні порушення при проведенні досудового розслідування не приймаються до уваги, більш того постанова про закриття кримінального провадження від 30.09.2020 ОСОБА_1 не оскаржувалась. Разом з тим, стороною захисту не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки чи порушення кримінального провадження з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи доказів про його винуватість, апеляційним судом визнаються як такі, що нічим не підтверджені. Апеляційний суд враховує те, що позиція сторони захисту під час розгляду апеляційної скарги розцінюються апеляційним судом як спосіб самозахисту, обраний на власний розсуд, та спроба ОСОБА_1 ухилитися від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи. Доводи, викладені в апеляційній скарзі правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. -5- Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою). Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄСПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, його вік, рід занять та майновий стан, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, а також те, що останній проходить військову службу за контрактом у військовій частині № НОМЕР_1 та приймає участь в заходах, пов`язаних з повномасштабним вторгненням Російської Федерації до України, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі. Керуючись ст. 22, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.12.2020 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП скасувати На підставі ст. 22 КУпАПзвільнити ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП, оголосивши йому усне зауваження, а провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП,- закрити. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя