Постанова 4855 № 640/2463/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2463/21 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), яка полягає у невиконанні обов`язку безпосередньо розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 29 грудня 2020 року № П1-Ч-11-13/607 та надати відповідь по суті; - зобов`язати Центральне міжрегіональне управління юстиції (м. Київ) безпосередньо розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 29 липня 2020 року № ПІ-Ч-11-13/607 та надати відповідь по суті у порядку, що передбачений Законом України "Про доступ до публічної інформації". - стягнути з Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 100 (сто гривень) грн. моральної шкоди. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 20 січня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи з викликом осіб. Згідно з ч. 2 ст. 311 КАС України підставою для розгляду справи в іншому порядку, ніж передбачений ч. 1 ст. 311 КАС України, є висновок суду про необхідність її розгляду у судовому засіданні. Разом з тим, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка відповідно до закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду, від 27 серпня 2019 року у справі № 826/7244/18. Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи за його участі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 29 грудня 2020 року направив на електронну пошту до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) запит на інформацію (зареєстровано за вхідним №ПІ-Ч-11-13/607 від 29.12.2020 року), у якому в порядку доступу до публічної інформації просив відповідача надіслати не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту на електронну та поштову адреси позивача засвідчені належним чином такі копії документів:

1. Цей запит на інформацію з реєстраційними відмітками розпорядника інформації.

2. Акт, складений в березні 2020 року, відповідно до вимог статті 89 Закону України "Про державну службу", який засвідчує факт передачі головним державним виконавцем відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Маховою Діаною Анатоліївною справ і довіреного у зв`язку із виконанням посадових обов`язків майна особі, уповноваженій суб`єктом призначення у Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ). Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 04.01.2021 №ПІ-Ч-11-13/607 "Про розгляд запиту на інформацію" повідомлено наступне. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", цей Закон не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Відтак, у відповідь на Ваш запит надаємо у додатку до даного листа, належним чином засвідчену копію Вашого запиту на інформацію від 29.12.2020 (реєстраційний № Ш-Ч-11- 13/607 від 29.12.2020). Щодо надання акту, який складений в березні 2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Маховою Д.А. відповідно до статті 89 Закону України "Про державну службу" повідомляємо, що такий акт Маховою Д.А. в березні 2020 не складався, у зв`язку із чим надати його не вбачається можливим". Також до листа додано засвідчену копію запиту на інформацію позивача від 29.12.2020 (реєстраційний №ПІ-Ч-11-13/607 від 29.12.2020) на 1 аркуші. Вважаючи, що запит розглянуто неналежним розпорядником інформацією, з огляду на що, наявна протиправна бездіяльність відповідача та порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюється Законом України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII). Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону № 2657-XII встановлено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Положеннями статті 20 Закону № 2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 2657-XII, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VІ (далі - Закон № 2939-VІ). Статтею 1 Закону № 2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Положеннями пункту другого частини першої статті 5 Закону № 2939-VІ встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію. Згідно з частиною 1 статті 6 Закону № 2939-VІ, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація. Відповідно до положень статті 13 Закону № 2939-VІ, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Згідно з статтею 19 Закону № 2939-VІ, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо. Частиною 1 статті 20 Закону № 2939-VІ визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Згідно пункту 2 Положення про Міжрегіональні управління Міністерства юстиції затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 за №1707/5 Міжрегіональне управління в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України та іншими нормативно-правовими актами. Згідно підпункту 4.3 пункту 4 Положення про міжрегіональні управління одним із покладених на нього завдань є забезпечення розгляду запитів на отримання публічної інформації, забезпечення доступу до публічної інформації. Порядок розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 15 лютого 2017 року № 388/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.07.2017 за №229/30097 (далі Порядок розгляду звернень) визначає: процедуру розгляду звернень громадян, запитів на отримання публічної інформації у разі, якщо суб`єкт відносин у сфері доступу - запитувач інформації є фізичною особою або громадським об`єднанням без статусу юридичної особи (далі - запити на отримання публічної інформації); здійснення контролю за дотриманням строків їх розгляду; основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян; загальні засади ведення діловодства за зверненнями громадян та запитами на отримання публічної інформації у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління (далі - органи і установи юстиції). Контроль за змістом, якістю підготовки, оформленням на належному рівні документів, дотриманням строків розгляду звернень громадян, запитів на отримання публічної інформації, а також організацією діловодства за зверненнями громадян, запитами на отримання публічної інформації та зберіганням документів у структурних підрозділах апарату Міністерства юстиції України, органів і установ юстиції покладається на їх керівників, (пункт 12 Порядку розгляду звернень) Згідно пунктів 2-4 Розділу III Порядку розгляду скарг визначено, що Департамент комунікації, документообігу та контролю після попереднього розгляду та реєстрації звернень громадян, запитів на отримання публічної інформації скеровує їх керівництву Міністерства юстиції України, органу, установи юстиції відповідно до розподілу повноважень для визначення виконавця. Оригінали документів передаються визначеній відповідальній особі, яка ставить підпис у журналі передання кореспонденції або у реєстрі передання з зазначенням дати та часу отримання. Звернення громадян, запити на отримання публічної інформації, розглянуті керівництвом Міністерства юстиції України, органу, установи юстиції, повертаються з відповідною резолюцією до Департаменту комунікації, документообігу та контролю для передання на виконання визначеним у резолюції посадовим особам під підпис у журналі передання кореспонденції або у реєстрі передання з зазначенням дати та часу отримання. Виконання звернень, запитів на отримання публічної інформації забезпечують посадові особи, зазначені у резолюції керівництва Міністерства юстиції України, органу, установи юстиції, а також працівники, яким безпосередньо доручено їх виконання. Згідно Інструкції з діловодства у Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м.Київ) затверджена наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.09.2020 року за №1151/6 (далі Інструкція з діловодства ЦМУ МЮ), а саме пунктом 43, визначено, Реєстрація вхідної кореспонденції Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) здійснюється відділом Організації роботи, документування та контролю без права делегування відповідної функції іншим структурним підрозділам ЦМУ. Отже, запит на інформацію позивача, було зареєстровано відділом Організації роботи, документування та контролю ЦМУ МЮ (м.Київ) та направлено на резолюцію керівнику Управління відповідно до розподілу повноважень для визначення виконавця. Керівником ЦМУ МЮ (м.Київ) Міненком К.В. було визначено виконавцем Сувало М.С. заступника начальника Центрального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ), як розпорядника інформації, запитуваної в запиті на інформацію. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Київ) було правомірно надано відповідь на запит на інформацію, належною особою, а саме структурним підрозділом ЦМУ МЮ (м.Київ), згідно розподілу повноважень. Крім того, підставою звернення позивача з даним позовом є саме незгода з тим, що відповідь надано не Центральним міжрегіональним управління Міністерства юстиції України (м. Київ), а його структурним підрозділом, що, на переконання позивача, є протиправною бездіяльністю. Частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. В рамках даного спору позивачем не оскаржуються відмова в задоволенні запиту на інформацію, відстрочку задоволення запиту на інформацію, ненадання відповіді на запит на інформацію, надання недостовірної або неповної інформації або несвоєчасне надання інформації, як і не надано до суду доказів наявності таких рішень/дій/бездіяльності відповідача, які б тягнули за собою будь-які негативні для позивача наслідки. З урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає. Вимога щодо стягнення моральної шкоди є похідною, що також задоволенню не підлягає. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Мєзєнцев Є.І. Суддя Файдюк В.В.