Постанова 4811 № 448/1055/21

Справа № 448/1055/21 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І. Провадження № 22-ц/811/1030/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Матяш С.І. з участю представника заявника ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи Шнир О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Ніколайчука Юрія Володимировича на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року в складі судді Гіряк С.І. в справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, стягувач: ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_3 , про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа,- встановив: У січні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа відносно ОСОБА_3 . Подання обґрунтоване тим, що в нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 69773436 з виконання виконавчого листа 448/1055/21, виданого 28.07.2022 Мостиським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 27 222,58 Євро заборгованості. 05.09.2022 постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження № 69773436, постанову рекомендованим листом направлено боржнику. Крім цього, з метою забезпечення реального виконання рішення суду, 08.09.2022 винесено постанову про арешт майна та коштів боржника у межах суми звернення стягнення, про що боржник повідомлений належним чином. Виконавець стверджує, що не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. На адресу боржника направлений виклик від 14.12.2022, яким зобов`язано боржника з`явитися до виконавця 21.12.2022 о 10:00 год. та надати документи і відомості, згідно із зазначеним переліком, однак боржник у зазначений час та дату не з`явився, законні вимоги приватного виконавця не виконав, про що складений акт від 21.12.2022. Вжитими приватним виконавцем заходами встановлено, що за боржником зареєстровано нерухоме майно, яке перебуває під арештом, в зв`язку із чим звернути стягнення на вказане майно не має можливості, іншого ліквідного рухомого чи нерухомого майна за боржником не зареєстровано, коштів на виявлених рахунках боржника у банківських установах недостатньо, боржник офіційно ніде не працює, пенсію не отримує. Стверджує, що боржник фактично ігнорує законні вимоги приватного виконавця та ухиляється від виконання рішення суду, з дати набрання законної сили рішення суду та станом на день звернення до суду з даним поданням, боржник всю суму боргу на користь стягувана не сплатив, жодних дій для реального, фактичного та в повному обсязі виконання не вчинив. В порушення п. 3 ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» боржником не було надано декларацію про доходи та майно, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб. Про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо) або про інші підстави, внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження» та які можуть бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій боржник не повідомив та з письмовими заявами до виконавця не звертався. Безпідставне та необгрунтоване невиконання рішення суду, порушує законні права та інтереси стягувача та нівелює сутність рішення суду, мету його ухвалення. Обмеження у праві виїзду за межі України має тимчасовий характер та спонукатиме боржника до виконання боргових зобов`язань за рішенням суду, що в свою чергу захистить права стягувача на отримання належних коштів. Крім того, на запит приватного виконавця щодо перетину боржником державного кордону України, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 28.12.2022 року надано відповідь про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перетинає державний кордон України. Просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до погашення заборгованості за виконавчим документом в повному обсязі. Оскаржуваною ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, стягувач: ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_3 , про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа відносно ОСОБА_3 . Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_5 , інтереси якого представляє адвокат Ніколайчук Ю.В., вважає, що при постановленні оскаржуваної ували суд першої інстанції надав помилкову оцінку обставинам справи, що призвело до хибних висновків, які покладені в основу рішення, також суд неправильно застосував норми матеріального права. Не погоджується із застосуванням судом першої інстанції судової практики, оскільки обставини справи у такій істотно відрізняються від спірних правовідносин. Звертає увагу, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям, при цьому критерії достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Стверджує, що ОСОБА_3 упродовж року від дати винесення судового рішення не вживав жодних заходів на виконання такого, що свідчить про свідоме невиконання боржником рішення суду. Зазначає, що у власності та користуванні ОСОБА_3 перебуває близько 50 обєктів комерційної та житлової нерухомості, а вартість такої є достатньою для виконання судового рішення. При цьому, наявність зобов`язань перед іншими кредиторами і обтяження майна не звільняють боржника від виконання судового рішення. Також, боржник отримує доходи від діяльності відповідних юридичних осіб та є керівником у таких, неодноразово виїжджав за межі України після відкриття виконавчого провадження, що свідчить про його фінансову спроможність. Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду. Звертає увагу, що у ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» не обумовлено, що виконавець має вжити всіх можливих заходів для виконання рішення суду, перш ніж просити суд обмежити боржника у праві виїзду за межі України. Вважає, що приватний виконавець звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, пересвідчившись у тому, що боржник не має реального наміру виконувати судове рішення. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків свідчить невиконання положень ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження». Окремо зазначає, що боржнику було відомо про судове рішення у справі № 448/1055/21 від 08 квітня 2022 року та відкриття виконавчого провадження на підставі такого. Зазначає, що позивачу виповнилося 79 років, тому швидкість виконання рішення має для нього важливе значення. Просить скасувати ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року та прийняти нове рішення, яким подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа задовольнити. 14.07.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_6 на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на те, що ОСОБА_3 не може виконати рішення суду з об`єктивних причин, при цьому не приховує майна та доходів, зокрема, приватний виконавець має змогу накласти стягнення на заробітну плату, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає про волонтерську діяльність ОСОБА_3 та догляд за хворим братом ОСОБА_7 . Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.12 ЦПК України). Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Таким чином, виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не наданні у строк, встановлений виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. При цьому, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям, а на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. При цьому, як встановив суд із матеріалів подання, виконавцем не надані докази вчинення ним всіх можливих заходів забезпечення виконання рішення суду, передбачених ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», перш ніж застосовувати обмеження боржника в праві виїзду за межі України, а також не доведено, що боржник обізнаний про наявність відкритого відносно нього виконавчого провадження. Зокрема, у матеріалах подання відсутні дані, які б вказували на те, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, як і немає доказів того, що постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана боржнику рекомендованим поштовим відправленням. Крім цього, у матеріалах подання відсутня інформація про те, що приватним виконавцем направлялись виклики боржнику з вимогою з`явитись до державного виконавця та надати пояснення щодо невиконання рішення суду. Більше того, привід до боржника приватним виконавцем не застосовувався. Таким чином, здійснивши лише один виклик боржника та не встановивши причин його неприбуття відповідними актами, виконавець посилається на те, що боржник ігнорує законні вимоги приватного виконавця, що вказує на ухилення від виконання рішення суду. Що стосується посилання приватного виконавця на те, що за боржником зареєстровано нерухоме майно, яке перебуває під кримінальним арештом, то докази такого не долучені, як і не долучені будь-які відомості про наявність чи відсутність коштів боржника у банківських установах, при цьому приватний виконавець посилається на їх недостатність. Більше того, боржник отримує доходи від податкового агента та є самозайнятою особою, при цьому, суд не взяв до уваги відповідь Державної фіскальної служби України, з якої встановлено, що боржник за вказаним у запиті податковим номером 3224916070 на обліках в органах ДФС не перебуває, оскільки така інформація не стосується боржника ОСОБА_3 , в якого інший податковий номер - 2612219313. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не надані докази вчинення ним всіх можливих заходів забезпечення виконання рішення суду, передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», перш ніж застосовувати обмеження боржника в праві виїзду за межі України. Крім цього, виконавцем не долучено доказів щодо здійснення запиту в ГУ ДМС України у Львівській області для встановлення того чи боржник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон, ким і коли такий паспорт виданий та строк його дії. Також, приватним виконавцем взагалі не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішень суду та погашенню ним заборгованості. При вирішенні справи суд врахував позицію викладену в постанові Верховного Суду від 28.10.2020, справа № 331/8536/17. Судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини. На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. перебуває виконавче провадження № 69773436 з виконання виконавчого листа №448/1055/21, виданого 28.07.2022 Мостиським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 27 222, 58 Євро заборгованості (а.с. 183). Виконавче провадження відкрито постановою приватного виконавця Білецького І.М. від 05.09.2022 (а.с. 182). У подальшому, приватним виконавцем винесено постанову від 08.09.2022 про арешт майна боржника ОСОБА_3 у межах суми звернення, а також про розшук майна боржника автомобіля «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 (а.с. 180-181). Крім цього, приватний виконавець Білецький І.М. склав виклик від 14.12.2022, яким зобов`язав боржника ОСОБА_3 з`явитися до виконавця 21.12.2022 о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 та надати документи і відомості, згідно із зазначеним у виклику переліком (а.с. 189-190). На підтвердження надіслання даного виклику боржнику ОСОБА_3 приватний виконавець долучив копію списку№ 5 відділення поштового зв`язку № 94 м. Києва, де під номером 1, після номеру 10, вказано найменування адресата ОСОБА_3 , та копію квитанції Укрпошти про оплату послуг, здійсненої ОСОБА_8 за списком №21703 від 05.09.2022, а також копію відстеження поштового відправлення за період з 05.09.2022 до 08.09.2022 (а.с. 184-187). Згідно із актом приватного виконавця Білецького І.М. від 21.12.2021, складеного у м.Львові, одноособово, на вимогу приватного виконавця боржник не з`явився, пояснень щодо виконання постанови не надав, причин невиконання рішення суду не надав (а.с. 188). Також, у матеріалах справи наявна постанова приватного виконавця Білецького І.М від 16.02.2022 про арешт коштів боржника ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з підстав примусового виконання виконавчого напису №2210 виданого 10.01.2022 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В., де вказаний інший РНОКПП НОМЕР_2 боржника та його адреса (а.с. 192). Таким чином, з метою примусового виконання судового рішення приватний виконавець вчиняв виконавчі дії, зокрема з`ясовував майновий стан боржника. Так, згідно відповіді на запит від 08.09.2022 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 належить автомобіль марки «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 181). Із відповіді на запит №153246732 від 28.12.2022 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону встановлено, що ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 перетинав державний кордон з 05.09.2022 по 28.12.2022 (а.с. 178-179). Також, боржник з податковим номером 2612219313 фізична особа отримує доходи від податкового агента та є самозайнятою особою, що підтверджується відповіддю на запит від 05.09.2022 до Державної фіскальної служби України (а.с. 191). Із відповіді на запит від 15.02.2022 до Державної фіскальної служби України встановлено, що боржник за вказаним у запиті податковим номером 3224916070 на обліках в органах ДФС не перебуває. Колегія суддів виходить з того, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно із ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має, зокрема, право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону). Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, зокрема, коли він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. В свою чергу, порядок вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України визначено у ст. 441 ЦПК України, відповідно до якої питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Отже, задоволення подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі чи частково. Скориставшись наданими йому законом повноваженнями, приватний виконавець Білецький І.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_3 як боржника у праві виїзду за межі України до виконання останнім своїх зобов`язань, покладених на нього постановою ВП № 69773436 від 05.09.2022 з виконання виконавчого листа № 448/1055/21(а.с. 172-177). У поданні виконавець стверджує, що на виклики до виконавця боржник не з`являвся, пояснень не надав про причини не повідомив. У межах проведених заходів примусового виконання рішення, скеровано запити у реєструючі органи, проведено перевірку майнового стану боржника, однак зобов`язання боржник не виконує. В свою чергу, права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені статтею 19 ЗУ «Про виконавче провадження». У частині 5 статті 19 цього Закону вказано, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення , допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій , за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини, своєчасно з`являтися на вимогу виконавця, надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Так, відповідно до ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. При цьому, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що у матеріалах подання відсутні дані, які б вказували на те, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, як і немає доказів того, що постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана боржнику рекомендованим поштовим відправленням, як того вимагає закон. В свою чергу, ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. За положеннями ст. 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, передбачена можливість звернення виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів. Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Таким чином, подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити обставини, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України. При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов`язань покладається на державного виконавця. При цьому ухиленням від виконання зобов`язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника по ухиленню від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; несвоєчасна явка за викликом державного виконавця. Тобто, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Таким чином, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що передбачено ст. 441 ЦПК України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень державного виконавця. В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Відповідно, наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Колегія суддів виходить з того, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Поряд з цим, колегія суддів погоджується із тим, що з матеріалів подання вбачається те, що приватним виконавцем, за встановлених судом обставин, не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання зобов`язань та вчиняє дії, які ускладнюють виконання рішення суду, а надані докази про те, які заходи здійснювались приватним виконавцем для виконання рішення суду, не є достатніми доказами вжиття усіх можливих заходів у межах повноважень виконавця до звернення з відповідним поданням. Більше того, незважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що боржник ОСОБА_3 вчиняє будь-які дії, спрямовані на виконання своїх зобов`язань за рішенням суду, таке не може однозначно свідчити про свідоме ухилення від виконання таких. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є дійсно оціночним поняттям. Теоретично невиконання таких може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Іншими словами, ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі умисні діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Законом України «Про виконавче провадження» встановлено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого првадження. Поряд з цим, зазначаючи, що на виклики приватного виконавця боржник не з`являється, приватний виконавець надав докази про виклик боржника лише один раз та без належних доказів скерування такого виклику боржнику чи отримання останнім такого. Стверджуючи про недостатність коштів у банківських установах, виконавець не надав впринципі доказів про наявність таких рахунків, як і не довів те, що відповідне нерухоме майно перебуває під арештом. Більше того, належні у справі докази стверджують те, що боржник отримує доходи від податкового агента та є самозайнятою особою. Наведене у сукупності дає підстави для висновку про те, що у межах примусового виконання виконавчого листа, є достатні можливості, а виконавець володіє необхідними інструментами (механізмом) для вчинення необхідних дій в інтересах стягувача та з метою виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань. Не може залишитися поза увагою колегії суддів і те, що станом на час звернення приватного виконавця з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, відповідне виконавче провадження було відкрите лише чотири місці. Також, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення боржника про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду. Не надано державним виконавцем і інформації про звернення до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи. Таким чином, відмовляючи у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції правильно виходив з того, що виконавцем не було надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу та його наміру ухилятися від виконання покладених на нього зобов`язань, а сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника. Окремо колегія суддів зазначає, що із 24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією російської федерації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам громадянам України віком від 18 до 60 років, а також жінкам віськовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу. Разом з цим, до відзиву на апеляційну скаргу представником боржника ОСОБА_3 додано докази з яких слідує, що останній надає соціальні послуги на непрофесійній основі ОСОБА_7 , який є інвалідом І групи, з 01.01.2023 по 31.12.2023, який проходить лікування за межами України, зокрема в Республіці Польща, відтак має потребу у супроводі. Також, ОСОБА_3 належить до числа водіїв, які неодноразово отримували дозвіл Львівської обласної військової адміністрації на виїзд за межі України, з метою перевезення вантажів для потреб Збройних Сил України. Більше того, приватним виконавцем дійсно взагалі не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішень суду та погашенню ним заборгованості. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про обмеження боржника у праві виїзду за межі України, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ніколайчука Юрія Володимировича залишити без задоволення. Ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 19 липня 2023 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк