Постанова 4824 № 754/3560/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _______________________________ Справа № 754/3560/17 Апеляційне провадження № 22-ц/824/16323/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. при секретарі Баллі Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенко Яни Вікторівни на ухвалу судді Деснянського районного суду міста Києва від 1 вересня 2021 року (суддя Зотько Т.А.) за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Олега Володимировича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , встановив: рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 1 309 306грн 16коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 8 000грн. У серпні 2021р. приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельниченко О.В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. Обґрунтовуючи подання, приватний виконавець зазначав, що у нього на виконанні перебуває виданий 18 грудня 2018 року Деснянським районним судом міста Києва виконавчий лист 754/3560/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в загальному розмірі 1 309 306грн 16коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 8 000грн. Приватний виконавець посилався на те, що 18 січня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64183046, копію якої направлено боржнику та зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Також 18 січня 2021 року з метою забезпечення виконання рішення суду винесені постанови про арешт коштів та майна боржника, у результаті чого було встановлено наявність відкритих рахунків в АТ "Альфа-банк", АТ КБ "Приватбанк", АТ "Універсал Банк», АТ «Таскомбанк», проте коштів для виконання рішення суду недостатньо. 26 лютого 2021року, 27 квітня 2021 року, 17 липня 2021 року приватним виконавцем здійснені виїзди за місцем реєстрації боржника, однак доступу до квартири надано не було, встановлено, що боржник за вказаною адресою не проживає, були залишені виклики до приватного виконавця. 28 липня 2021 року приватним виконавцем був здійснений виїзд за місцем проживання дружини боржника ОСОБА_3 , яка доступу до квартири не надала, повідомивши, що боржник за вказаною адресою не проживає, було залишено виклик до приватного виконавця. Приватний виконавець зазначав, що 29 липня 2021 року боржник у телефонній розмові запевнив, що з`явиться 4 серпня 2021 року о 13:00 год. до офісу приватного виконавця, щоб надати декларацію про доходи та майно, і пояснення. Однак 4 серпня 2021 року ОСОБА_1 попросив перенести зустріч та подання декларації про доходи та майно, а у подальшому боржник на виклики до нього не з`явився, не надав відомості про свої доходи та майно, відкривав нові рахунки у банках, що свідчить про його перешкоджання виконанню рішення суду. Приватний виконавець посилався на те, що згідно повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 4 березня 2021р., ОСОБА_1 , з дати видачі виконавчого листа, двічі перетинав державний кордон України, що свідчить про наявність у нього коштів для виїзду та перебування за кордоном, однак, рішення суду не виконує, від його виконання ухиляється, тому є необхідним тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за кордон. Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва від 1 вересня 2021 року подання задоволено, тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон (за межі України) громадянину України ОСОБА_1 без вилучення паспортних документів до повного погашення заборгованості з примусового виконання виконавчого листа №754/3560/17, виданого 18 грудня 2018 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості за договором позики в загальному розмірі 1 309 306грн 16коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 000грн. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко Я.В. просить ухвалу судді скасувати. Представник боржника посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неврахування тієї обставини, що суб`єктом подання не зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що обмеження ОСОБА_1 у виїзді за кордон позитивно вплине на виконання боржником зобов`язань по сплаті боргу за рішенням суду, будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник саме таким чином ухиляється від виконання судового рішення виконавцем суду не надано. Також представник боржника вважає, що приватним виконавцем не надано належних доказів у підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, так як з наданих суду документів вбачається, що на рахунках боржника у банках грошові кошти відсутні, боржник не має у власності рухомого та нерухомого майна, тому відсутні підстави для висновку про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду. У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельниченко О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу судді - без змін, вважаючи доводи представника боржника безпідставними, оскільки скаржник посилається лише на загальні норми права щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника без надання доказів, які свідчать що боржник виконує рішення суду. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Василевської К.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення приватного виконавця Мельниченко О.В., який просив залишити ухвалу суду без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 1 309 306грн 16коп. та судові витрати у сумі 8 000грн. Рішення суду набрало законної сили 27 вересня 2018 року та 18 грудня 2018 року Деснянським районним судом міста Києва був виданий виконавчий лист на виконання рішення суду. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка О.В. від 18 січня 2021 року відкрито виконавче провадження № 64183046 та зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику 19 січня 2021 року за адресою, зазначеною у виконавчому листі, однак боржником не отримана. Постановами приватного виконавця Мельниченка О.В. від 18 січня 2021 року та 25 січня 2021 року накладено арешт на грошові кошти боржника та все його рухоме і нерухоме майно. З наданої банківськими установами інформації на рахунках, відкритих на ім`я боржника, недостатньо грошових коштів для погашення заборгованості, у примусовому порядку було списано 2 510грн 60коп. Разом з цим, з наданих виписок про рух коштів по рахунках, відкритих на ім`я боржника, встановлено, що починаючи з 27 вересня 2018 року по рахункам здійснювалися численні фінансові операції по зняттю готівкових коштів з рахунків. Постановою приватного виконавця Мельниченка О.В. від 18 січня 2021 року накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ФАСКО". 26 лютого 2021 року, 27 квітня 2021 року та 17 липня 2021 року приватним виконавцем здійснені виїзди за місцем реєстрації боржника: АДРЕСА_1 та було встановлено, що боржник за вказаною адресою не проживає, матері боржника залишені виклики боржника до приватного виконавця. 28 липня 2021 року приватним виконавцем здійснено виїзд за місцем проживання дружини боржника, де боржник був відсутній, дружині боржника залишений виклик боржника до приватного виконавця. Згідно листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби від 12 лютого 2021 року, ОСОБА_1 був виданий 14 листопада 2017 року паспорт для виїзду за кордон. Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих приватним виконавцем документів вбачається, що боржник ухиляється від виконання рішення суду. Колегія суддів вважає, що вказаний висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наданим доказам і ґрунтується на нормах права. Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Згідно частин 1 та 3 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні Тобто законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Під ухиленням розуміються такі діяння або бездіяльність боржника, які полягають у навмисному або іншому свідомому невиконанні ним обов`язку по виконанню рішення суду. З наданих приватним виконавцем матеріалів, пояснень представника ОСОБА_1 вбачається, що боржник обізнаний, як про судове рішення, так і про його примусове виконання, проте, до приватного виконавця не з`являється, декларацію про доходи приватному виконавцю не подав, про фактичне місце проживання приватного виконавця не повідомляє, з 2018 року не здійснює заходи на погашення заборгованості, хоча за період з 2018 року по 2021 рік здійснив зняття значних готівкових коштів з рахунків, які розміщені у банках, та здійснив операції по рахунках на загальну суму 6 411 418,90грн. Боржником вказані обставини спростовані не були. Не надано боржником і доказів неможливості влаштуватися на роботу та відраховувати платежі із заробітної плати на погашення боргу. Відповідно до частин 1 та 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. За положеннями ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Однією з форм (способу) перешкоджання виконанню судового рішення можна вважати відкриття нових рахунків у банках чи інших фінансових установах, незважаючи на накладений державним виконавцем арешт на кошти боржника. З наданих приватним виконавцем документів вбачається, що ОСОБА_1 після 18 січня 2021 року відкрив нові рахунки у АТ «Таскомбанк» та АТ «Універсал Банк». Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Згідно ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів (пункт 5). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження особи у виїзді за межі України можливе у разі, якщо вони передбачені законом і є необхідними для захисту прав та свобод інших осіб. Передбачені у Законі України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» обмеження у праві виїзду за межі України є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до положень ч. 5 ст.19 цього Закону боржник зобов`язаний:1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Відповідно до ч. 8 ст. 19 цього Закону особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 протягом трьох років рішення суду не виконує, не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості, не подав приватному виконавцю декларацію про доходи та майно, не повідомив про місце свого проживання, що свідчить про ухилення його від виконання рішення суду. За таких обставин, тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України ґрунтується на законі та є необхідним для захисту прав стягувача. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду та наявність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця про обмеження у праві виїзду боржника за межі України. Доводи апеляційної скарги про те, що за час виконання рішення суду боржник виїжджав за межі України тільки один раз і суду не надано доказів, що боржник має намір виїхати на постійне місце проживання за межі України, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та відмови у задоволенні подання, оскільки наявність у ОСОБА_1 паспорту для виїзду за кордон надає йому можливість виїхати за межі України у будь-який час, а під час судового розгляду було встановлено, що боржник ухиляється від виконання рішення суду. Як вже зазначалося вище, наявність тимчасової заборони виїзду за межі України є стимулюючим заходом для виконання боржником рішення суду. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенко Яни Вікторівни залишити без задоволення, ухвалу судді Деснянського районного суду міста Києва від 1 вересня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 січня 2022 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк