Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/9937/21

Дата документу 21.07.2023 Справа № 336/9937/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/9937/21 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В. Провадження № 22-ц/807/1478/23 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «21» липня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: В грудні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного 06.01.2009 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитного договору, останній отримав кредит в сумі 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. У зв`язку з невиконанням умов вищезазначеного кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість в загальному розмірі 18180,12 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 491,40 грн., заборгованості за нарахованими відсотками 17 558,72 грн., пені 100 грн., комісії 30,00 грн. На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 18180,12 грн. та витрати по сплаті судового збору. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06.01.2009 року на загальну суму 18 180,12 гривень та судовий збір у сумі 2270,00 гривень. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на сплив позовної давності вимог позивача, закінчення строку дії кредитної картки у жовтні 2012 року, припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування, розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності відповідача, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про розгляд справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, серед іншого, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні. За приписами ст.ст. 259,268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 14липня 2022 року не підписано складом суду (а.с.54, зворот), рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2022 року у цій справі підлягає обов`язковому скасуванню апеляційним судом в силу вимог п. 5 ч. 3 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення. Матеріалами справи підтверджено, що 06.01.2009 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою б/н про видачу кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту у сумі 500 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць із розрахунку 360 днів у році та отримав кредитну картку за № НОМЕР_1 , що підтверджується його підписом під заявою, Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про видані ОСОБА_1 кредитні картки (а. с. 16-18). Також у вказаній заяві від 06.01.2009 року зазначено, що термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної картки. Відповідно до виписки по картковому рахунку та розрахунку, наданих банком, ОСОБА_1 станом на 31.10.2021 року має заборгованість 22 915,09 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 491,40 грн., заборгованості за нарахованими відсотками 17 558,72 грн., нарахованої пені 4 834,97 грн., нарахованої комісії 30,00 грн. (а.с.4-14). Баком пред`явлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 06.01.2009 року у розмірі 18180,12 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 491,40 грн., заборгованості за нарахованими відсотками 17 558,72 грн., нарахованої пені 10,00 грн., нарахованої комісії 30,00 грн. (а.с.2). За змістом розрахунку заборгованості (а.с.4-10) та Виписки за договором № б/н за період з 06.01.2009 17.11.2021року (а.с.11-14) вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами впродовж січня 2009 року жовтня 2009 року. Виписки порахунках/карткам АТ КБ «ПриватБанк» є належними та допустимими доказами, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 р. у справі № 908/4154/13 щодо надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором. Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. За таких обставин судова колегія доходить висновку про наявність укладеного між сторонами кредитного договору від 06.01.2006 року. Також колегія суддів звертає увагу, що до позовної заяви позивач долучив Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана позичальником ОСОБА_1 06.01.2009 року (а.с.18). Підпис під Довідкою про умови кредитування позичальником не оспорюється. Зазначена Довідка містить умови щодо сплати позичальником: щомісячного платежу в розмірі 7 % від заборгованості, але не менш ніж 50 грн. до 25 числа місяця наступного за звітнім; відсоткової ставки за користування кредитними коштами в розмірі 2,5 % на місяць (30 % на рік). Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За приписами частини другої статті 1050ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц. З наявних в матеріалах справи довідки АТ КБ «ПриватБанк» та Виписки з рахунку відповідача слідує, що ОСОБА_1 було отримано лише одну кредитну картку № НОМЕР_1 , з датою відкриття 06.01.2009 року, термін дії якої 10/12 (а.с.16). Довідкою АТ КБ ПриватБанк» та випискою з рахунку відповідача підтверджується також зміна кредитного ліміту по вказаній карті: з 06.01.2009 року 500,00 грн., з 01.11.2019 року 0,00 грн (а.с.15). Відтак, у межах строку кредитування до 31 жовтня 2012 року банк мав право нараховувати проценти, пеню та інші, передбачені кредитним договором платежі, а ОСОБА_1 повертати позивачеві кредит, сплачувати проценти та інші платежі. При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором від 06.01.2009 року станом на 31.10.2019 року (дата, визначена позивачем в позовній заяві) відсотки за користування кредитом нараховувалися у період з 30.04.2009 року по 31.08.2019 року, тобто і після закінчення строку кредитування, а саме після 31.10.2012 року. Отже з урахуванням строку кредитування (по жовтень 2012 року включно) та відсоткової ставки, яка зазначена в Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 , а саме 2,5 % на місяць, що становить 30 % на рік, розрахунок відсотків за період, починаючи з 30.04.2009 року по 31.10.2012 року здійснюється за формулою: тіло кредиту х процентна ставка х кількість днів: 360 днів: 100. 491,40 грн. х 30 х 1281 день (період з 30.04.2009 року по 31.10.2012 року): 360 днів: 100 = 524,57 грн. Відтак, правомірним є нарахування банком відсотків за кредитним договором, укладеним між сторонами, в розмірі 524,57 грн. Отже, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по відсотках, яка нарахована поза межами строку кредитування (з 01.11.2012 року до 31.08.2019 року) слід відмовити. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості нарахування АТ КБ «ПриватБанк» пені за користування кредитними коштами за кредитним договором, колегія суддів виходить з такого. З матеріалів справи, а саме, з Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, вбачається, що сторони узгодили нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості: пеня - 1 в розмірі - базової процентної ставки по договору / 30 - нараховується за кожний день прострочення кредиту, пеня - 2 в розмірі 1 % від суми заборгованості, але не менш ніж 10 грн. в місяць, нараховується один раз на місяць при наявності прострочення по кредиту або відсоткам 5 та більше днів при виникненні прострочення на суму більш ніж 50 грн. (а.с.18). Частинами першою, третьою статті 549ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Статтею 1050ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18). При цьому, як вбачається з Виписки за договором від 06.01.2009 року та розрахунку заборгованості станом на 31.10.2019 року (дата, визначена позивачем в позовній заяві), пеня за несвоєчасне погашення заборгованості нараховувалася банком з 01.09.2009 року по 01.08.2019 року, тобто і після закінчення строку дії кредитування, а саме після 31.10.2012 року. Отже з урахуванням строку дії кредитування за договором (по жовтень 2012 року включно) та погодженого сторонами в Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» розміру нарахування пені, колегія суддів доходить висновку про правомірність нарахування банком пені за період з 01.09.2009 року по 31.10.2012 року в сумі 1 090,00 грн. Проте, звертаючись до суду з позовом, банк просив стягнути з відповідача пеню в сумі 100 грн., що не суперечить вимогам статті 49 ЦПК України. Позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» містить вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 30 ,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, підписана ОСОБА_1 . Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» містить, зокрема, умови щодо нарахування комісії за моніторинг неактивної карти. В апеляційній скарзі відповідач наголошує на безпідставності нарахування такої комісії з огляду на її нікчемність, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц. Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Так, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду дійшла висновку про те, що положення спірного кредитного договору N PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. З урахуванням вказаного, колегія суддів доходить висновку, що комісія за моніторинг неактивної карти відноситься до активних дій банку при веденні кредитної справи (історії) клієнта отримувача кредитних послуг такого банку, а тому позовні вимоги банку у частині стягнення комісії в розмірі 30,00 грн є необґрунтованими та задоволення не підлягають. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України). Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі 200/11343/14-ц. З матеріалів справи вбачається, що поштова кореспонденція з позовною заявою та ухвалою про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.49). Також у справі міститься повідомлення про вручення поштового відправлення (щодо призначення дати розгляду справи на 04.07.2022 року), яке отримала (мовою оригіналу) «Васина баб.» (а.с.53). За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідач ОСОБА_1 був неналежним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи 14.07.2022 року (день ухвалення оскаржуваного рішення). В апеляційній скарзі відповідач наголошував про неналежне повідомлення про слухання справи та розгляд справи без його участі. На підтвердження обставин неможливості отримання судових повісток та його участі у розгляді справи 14 липня 2022 року відповідачем надано копії Витягу з наказу Міністерства оборони України від 25.02.2022 року № 42 та Витягу з наказу Міністерства оборони України від 03.02.2023 року № 34, зі змісту яких слідує, що ОСОБА_1 на час розгляду справи проходив службу у Збройних силах України (а.с.73-74). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначалось про пропуск позивачем строку позовної давності, а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що таке клопотання підлягає розгляду апеляційним судом. Статтею 257 ЦК України визначений загальний термін позовної давності три роки. У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253, 255 цього Кодексу. У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Строк дії кредитної картки до 31 жовтня 2012 року, період заборгованості визначеної позивачем - з 06.01.2009 року по 31.10.2021 року, з позовом щодо стягнення цієї заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» звернулось 30 листопада 2021 року (а.с.41, конверт). З огляду на зазначене, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення тіла кредиту у розмірі 491,40 грн., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 524,57 грн., пені у розмірі 100,00 грн. є обґрунтованими, однак не підлягають задоволенню у зв`язку із пропуском банком строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем в суді апеляційної інстанції (а.с.65-68). Вимоги банку про стягнення відсотків та пені поза строком кредитування, а також про стягнення пені не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість. За приписами ч. ч. 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За приписами п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Матеріали справи містять надану відповідачем копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 162062 про встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності (а.с.71), а також копію посвідчення особи з інвалідністю 2 групи серії НОМЕР_2 (а.с.72), на підставі чого ОСОБА_1 є звільненим від сплати судового збору в силу закону. З огляду на зазначені обставини, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави підлягає стягненню компенсація судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 405 грн. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2022 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту. У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 21 липня 2023 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова