Постанова 4857 № 380/10593/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10593/23 пров. № А/857/10406/23 Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Матковської З.М., Улицького В.З., за участю секретаря Пославського Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року (постановлену головуючим суддею Ланкевич А.З. у м. Львові) про повернення позовної заяви у справі № 380/10593/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.09.2022 №1444894-2411-1350, №1444859-2411-1350, №1444939-2411-1350, №1444888-2411-1350, №1444877-2411-1350, №1444909-2411-1350№1444908-2411-1350, №1444914-2411-1350, №1444866-2411-1350, №1444865-2411-1350, №1444904-2411-1350, №1444916-2411-1350, №1444915-2411-1350, №1444920-2411-1350, №1444947-2411-1350, №1444925-2411-1350, №1444942-2411-1350, №1444941-2411-1350 та №1444924-2411-1350. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків, а саме десять днів з дня вручення цієї ухвали, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску. 25.05.2023 від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. Обґрунтовуючи заяву, посилається на те, що відповідачем надіслано на адресу відповідача спірні податкові повідомлення-рішення, втім до таких не додано розрахунку податкових зобов`язань, хоча надання такої інформації є обов`язком контролюючого органу в силу вимог п.11 р. II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204. У зв`язку із цим, позивач не мала можливості ознайомитись і розібратись в розрахунку та об`єктах, щодо яких такий податок нарахований. Лише після отримання відповіді Головного управління ДПС у Львівській області від 12.04.2023 року на адвокатський запит у позивача виникла можливість повноцінно та детально ознайомитись з нарахованим йому податковим зобов`язанням та його елементами (об`єктом оподаткування, ставкою податку тощо). Зазначив, що позивач мала намір звернутись з позовною заявою до суду набагато швидше ніж 15.05.2023, однак строки звернення до суду припали на час дії воєнного стану, а тому позивачеві, в першу чергу, прийшлось подбати про збереження своєї сім`ї та родини в безпеці, забезпечення їх всім необхідним. Вказав, що через сукупність та збіг всіх цих вищенаведених негативних та трагічних подій лише 12.05.2023 сторона позивача змогла звернутись до адміністративного суду. На підставі викладеного, просить визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 позовну заяву повернуто позивачу. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що підстави зазначені в заяві про поновлення строку звернення з цим позовом до адміністративного суду, визнав неповажними. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин враховуючи, що до спірних податкових повідомлень-рішень не додано розрахунку податкових зобов`язань та введення воєнного стану в країні. Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім цього, представник апелянта подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці та неможливості його заміни. За результатами розгляду згаданого клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи (їх представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав. Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Для звернення до адміністративного суду з позовом щодо захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд апеляційної інстанції зауважує, що такі законодавчо встановлені строки звернення до адміністративного суду, не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету - якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. Водночас, не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом шестимісячного з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. В свою чергу, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї. Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Водночас, частинами 3 та 4 ст. 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України. Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно з п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Питання тривалості строку звернення до суду, у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною. Так, у постанові від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається ч. 2 ст. 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить п.56.18 ст.56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач звернулася в суд з позовом 16.05.2023 та оскаржує податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.09.2022. З огляду на наявний у матеріалах справи список згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів) та квитанції про оплату послуг поштового зв`язку, суд враховує, що відповідач 13.10.2022 направив позивачу оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.09.2022. При цьому, вказане не заперечуються представником позивача у позовній заяві та заяві про поновлення строку. За таких обставин, саме з моменту отримання зазначеного відправлення відповідача розпочався перебіг передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку для звернення позивача до суду із заявленими нею позовними вимогами. Водночас суд вірно враховував, що матеріали справи не містять доказів щодо моменту отримання позивачем означеного супровідного листа відповідача від 13.10.2022, адже відомості про дату вручення такого зберігаються в системі не більше шести місяців. Так, наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень. В силу вимог п.2 розділу 1 цих Нормативів, ці Нормативи і нормативні строки поширюються на послуги, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку. Згідно п.п.1, 2 розділу 2 Нормативів, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Відтак, якщо брати за точку відліку, з якої розпочався перебіг процесуального строку для звернення до суду з позовом, дату направлення листа Головного управління ДПС у Львівській області 13.10.2022, то очевидним є той факт, що позовна заява ОСОБА_1 подана з пропуском шестимісячного строку, передбаченого ч.2 ст.122 КАС України. В свою чергу, апелянт покликається на те, що не отримав від відповідача ні інформації про об`єкти щодо яких складені податкові повідомлення-рішення, ні розрахунку нарахованого податку, у зв`язку з чим позивач не зміг ознайомитись і розібратись в розрахунках та об`єктах щодо яких такий податок нарахований. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, що отримавши податкові повідомлення-рішення від 05.09.2022, позивач, якщо й не дізналась, то очевидно, що повинна була б дізнатись про порушення своїх прав. Разом з цим, матеріали справи не містять жодних доказів вжиття активних заходів позивачем аж до 03.04.2023, дати адвокатського запиту, з метою з`ясування факту порушення своїх прав та перевірки обсягу порушених прав у межах встановленого строку звернення до адміністративного суду. Додатково колегія суддів зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом оскарження є не розмір суми, зазначеної в податкових повідомленнях - рішеннях внаслідок проведеного розрахунку, а податкові повідомлення - рішення в цілому, за відсутності об`єктів нерухомості у власності позивача. Щодо покликання апелянта на запровадження воєнного стану на всій території України, як на підставу для поновлення строку звернення до суду, то суд першої інстанції надав належну оцінку зазначеним подіям, а скаржник жодним чином не спростував висновків, викладених у судовому рішенні, оскільки введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску строку звернення до суду за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду. Як зазначив суд першої інстанції, що у спірному випадку, оцінюючи поважність причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні, суд врахував, зокрема: місце проживання позивача та місцезнаходження суду територіально знаходяться у м.Львові, де не ведуться та не велися активні бойові дій; Львівський окружний адміністративний суд не припиняв протягом цього часу своє функціонування; у безпосередній близькості до м.Львова не ведуться бойові дії; позивачем не наведено обставин, які дійсно та об`єктивно перешкоджали їй реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку позивача, зокрема, чи вживала вона розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку тощо. За наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами не є поважними і наявні підстави для повернення позовної заяви. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують ухвалу суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 380/10593/23 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 20.07.2023