Ухвала КАС ВС № 360/8596/21

УХВАЛА 19 липня 2023 року м. Київ справа № 360/8596/21 адміністративне провадження № К/990/25274/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі №360/8596/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі №360/8596/21, предметом спору у якій є визнання протиправними дії Головного управління ДПС у Луганській області щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з квітня 2014 року по вересень 2018 року в розмірі 28726 гривень 85 копійок; зобов`язання Головне управління ДПС у Луганській області скасувати безпідставне нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з квітня 2014 року по жовтень 2018 року у сумі 28726 гривень 85 копійок. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року, позов задоволено частково. При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження. Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги. Так, відповідно до пункту 4 частини другої ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. У поданій касаційній скарзі, позивач, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається зокрема на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 4 грудня 2019 року у справі № 520/3939/19, від 1 липня 2020 року у справі № 260/81/19. Крім того, зазначає про порушення судами норм процесуального права. При цьому посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України взагалі не обґрунтований. Скаржником не обґрунтовано у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також не наведено подібності правовідносин, висновки щодо яких викладені у постановах Верховного Суду, що на думку скаржника, не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні. Також, слід зазначити, що скаржником не вказано, які норми процесуального права в розумінні статті 353 КАС України судами попередніх інстанцій були порушені, не конкретизовано, які саме докази не досліджені судами попередніх інстанції та які обставини були встановлені на підставі недопустимих доказів. В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду. Крім того, відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження. За таких обставин, скаржником у касаційній скарзі необхідно зазначити обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Аналізуючи текст касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що скаржником не наведено належних та обґрунтованих посилань на підстави, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника із ухваленими рішеннями, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Загальне посилання на ухвалення судами попередніх інстанцій рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі №360/8596/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії- повернути заявнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяР.Ф. Ханова