Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 703/3717/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 703/3717/22 Суддя (судді) першої інстанції: Биченко І.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Смілянської міської ради на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Смілянської міської ради, про визнання протиправним та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Адміністративної комісії виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову №26 від 09.11.2022 року. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено. В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Смілянської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). 12 червня 2023 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 04 листопада 2022 року головним спеціалістом з екології Ковбаса В.І. складено протокол №000006 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, згідно якого останній о 13 год. 00 хв. 04 листопада 2022 року в м. Сміла по вул. Житомирська навпроти «Приватбанку» здійснював торгівлю з авто промисловими товарами (порошки, чайник), чим порушив вимоги п.12.3.20 «Правил благоустрою території» затвердженої рішенням Смілянської міської ради Черкаської області. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, що підтверджено його підписом. Крім того, позивачу повідомлено про дату та місце розгляду адміністративної справи 09 листопада 2022 року о 10 год. 00 хв. що підтверджено підписом останнього. 09 листопада 2022 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Смілянської міської ради розглянуто справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, за наслідками якої прийнято постанову №26, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з огляду на відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем вищевказаного адміністративного правопорушення, враховуючи встановлені судом обставини справи, постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Смілянської міської ради про накладення на позивача штрафу у сумі 510 грн. за ст. 152 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Так, статтею 152 КУпАП встановлена відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - у розмірі накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах. З матеріалів справи вбачається факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП у зв`язку з порушенням останнім норм та стандартів благоустрою населеного пункту через торгівлю х власного автомобіля. Так, правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначені у Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Відповідно до положень вказаного Закону благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. За правилами частиною першою статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів. У свою чергу, згідно частини першої статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Відповідно, рішенням Смілянської міської ради Черкаської області від 23.06.2011 №10-11/VI затверджено Правила благоустрою території міста, які регулюють права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою території міста, визначають комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку в місті. При цьому, розділом XII додатку до рішення Смілянської міської ради «Про затвердження Правил благоустрою території міста» від 23.06.2011 №10-11/VI наведено перелік заборон, які встановлюються для учасників правовідносин у сфері благоустрою. Відповідно до п. 12.3.20 розділу XII додатку вказаних Правил забороняється самовільне встановлення літніх майданчиків, постійної і тимчасової огорожі, риштування, палаток, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (несвоєчасна їхня перереєстрація), місць торгівлі з лотків, автомобілів, причепів, столиків, візків тощо у не відведених для цього місцях та без наявності відповідного дозволу. У силу вимог пункту 16 Правил роботи дрібнороздрібної торгівельної мережі, затвердженої Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України №369 від 08.07.1996, розміщення пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі здійснюється суб`єктом господарювання відповідно до вимог Земельного кодексу України та законодавства про благоустрій населених пунктів, планування та забудову територій, санітарного та епідемічного благополуччя населення, пожежну охорону, державну автоінспекцію та архітектуру. З аналізу вищевикладених норм вбачається перелік заборон, затверджених у відповідних Правилах благоустрою територій населених пунктів. Згідно з ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, з аналізу вказаного вбачається, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності у даному випадку повинна передувати протиправна, винна (умисна або необережна) бездіяльність, яка полягає у здійсненні торгівлі у невстановленому місці. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Нормами ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Так, як зазначалось вище, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.152 КУпАП, слугувало виявлення самовільного встановлення позивачем автомобіля, для здійснення торгівлі, що є порушенням п.12.3.20 розділу XII Додатку до рішення Смілянської міської ради Черкаської області «Про затвердження Правил благоустрою території міста» від 23.06.2011 № 10-11/VI. Однак, в порушення вимог вказаної статті відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем п.12.3.20 розділу XIІ Додатку до рішення Смілянської міської ради Черкаської області «Про затвердження Правил благоустрою території міста» від 23.06.2011 № 10-11/VI, а саме відсутні докази того, що позивач самовільно встановив саме точку для здійснення торгівлі. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 здійснював торгівлю промисловими товарами, а саме чайниками та порошками. При цьому, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що жодних підстав вважати, що вказані промислові товари є предметом торгівлі у суду відсутні, оскільки такі не містять ані цінників, ані відомостей, які свідчать про їх реалізацію ОСОБА_1 та отримання за це прибутку. Посилання відповідача на той факт, що вчинення позивачем порушення п.12.3.20 розділу XII Додатку до рішення Смілянської міської ради Черкаської області «Про затвердження Правил благоустрою території міста» від 23.06.2011 № 10-11/VI підтверджується фотоматеріалом правопорушення, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, суд не приймає, оскільки на наявній в матеріалах справи копії фотокартки лише міститься зображення невідомої особи, невідомого місця, без будь-яких ідентифікуючих ознак (інформації щодо прив`язки до місця, дати та часу здійснення такої фіксації тощо), які, дозволили б однозначно стверджувати, що це саме те місце, на якому позивач самовільно встановив автомобіль для здійснення торгівлі, а також, те, що саме позивач їх встановив. Крім того, на фотознімках не зазначено дату та час вчинення правопорушення, що позбавляє суд можливості встановити, чи дійсно у вказану у протоколі дату та час позивач здійснював торгівлю промисловими товарами. Також до матеріалів справи не додано доказів належності вказаного автомобіля саме позивачу, не зазначено його номерного знака. Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Разом з тим, оскаржувана постанова, не може оцінюватися судом як належний та допустимий доказ в розумінні ст.72 КАС України, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б обґрунтовували вину позивача в матеріалах справи відсутні. Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення. З огляду на відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем вищевказаного адміністративного правопорушення, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Смілянської міської ради про накладення на позивача штрафу у сумі 510 грн. за ст. 152 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Смілянської міської ради залишити без задоволення. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Мєзєнцев Є.І. Суддя Файдюк В.В.