Постанова Полтавський апеляційний суд № 633/429/14-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 633/429/14-ц Номер провадження 22-ц/814/1759/23Головуючий у 1-й інстанції Смирнова В.А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді доповідача Дряниці Ю.В. Суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М. секретар: Чемерис А.К. за участю: прокурора Вороненко А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 08 грудня 2020 року у справі за позовом заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства « Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» до Печенізької селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Печенізької селищної ради ХХ сесії V скликання від 09 серпня 2007 року та ХХХХ сесії V скликання від 30 січня 2009 року, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, повернення земельних ділянок,-, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2014 року прокурор звернувся до суду з позовом до Печенізької селищної ради Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішень Печенізької селищної ради ХХ сесії V скликання від 09.08.2007 року та ХХХХ сесії V скликання від 30.01.2009 року, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, повернення земельних ділянок. Позов обґрунтовано тим, що Чугуївською міжрайонною прокуратурою Харківської області проведено перевірку щодо додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства при прийнятті рішень у сфері земельних відносин. Під час проведення перевірки встановлено, що рішенням Печенізької селищної ради XX сесії V скликання від 09 серпня 2007 року надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови під будівництво та обслуговування жилого будинку та господарчих споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,15 га, та для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої передачі останній у приватну власність. Рішенням Печенізької селищної ради ХХХХ сесії V скликання від 30 січня 2009 року затверджено матеріали технічної документації із встановленням меж для передачі у власність вказані земельні ділянки ОСОБА_1 відповідно під будівництво та обслуговування жилого будинку, господарський будівель і споруд площею - 0,15 га та із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею - 0,15 га. Передано у власність ОСОБА_1 вищевказані земельні ділянки. На підставі рішення Печенізької селищної ради ХХХХ сесії V скликання від 30 січня 2009 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1500 га, який зареєстровано 08 травня 2009 року та державний акт, на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,15 га, який зареєстровано 08 травня 2009 року. Згідно з інформацією, наданою ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», вищевказані земельні ділянки згідно з лісовпорядкувальною документацією належать до категорії земель лісогосподарського призначення та знаходяться в користуванні лісгоспу, а надання земельних ділянок у власність із земель лісогосподарського призначення. Позивач вважав, що рішенням Печенізької селищної ради XX сесії V скликання від 09 серпня 2007 року, рішенням Печенізької селищної ради ХХХХ сесії V скликання від 30 січня 2009 року, у порушення вимог статті 20 ЗК України, змінено цільове призначення вищевказаних земельних ділянок, а саме: із земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови та сільськогосподарського призначення. При цьому, ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» як постійний землекористувач спірними земельними ділянками згоди на їх вилучення не надавав. Отже, Печенізька селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками. Після уточнення позовних вимог позивач просив суд: - визнати незаконними та скасувати рішення Печенізької селищної ради XX сесії V скликання від 09.08.2007 року «Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню меж земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарчих споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,15 га, та для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшої передачі останній у приватну власність, рішення Печенізької селищної ради ХХХХ сесії V скликання від 30.01.2009 року «Про затвердження матеріалів технічної документації по встановленню меж для передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 під будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею - 0,15 га та із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею - 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 , та передачі у власність ОСОБА_1 вищевказані земельні ділянки». - визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЗ № 443807 та серії ЯЗ № 443806, які видані на ім`я ОСОБА_1 та розташовані за межами населеного пункту. - визнати недійсними договори: від 21.01.2016 №188 купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6324655100:10:004:0049 площею 0,15 га, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харитоновою Я.М. та договір від 21.01.2016 №191 купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6324655100:10:004:0050 площею 0,15 га, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харитоновою Я.М., укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - скасувати рішення приватного нотаріуса Харитонової Я.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 27893289 від 21.01.2016 про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6324655100:10:004:0050 площею 0,1500 га за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 831568063246); скасувати рішення приватного нотаріуса Харитонової Я.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 27892490 від 21.01.2016 про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6324655100:10:004:0049 площею 0,1500 га за ОСОБА_2 - зобов`язати власника повернути вищевказані земельні ділянки у постійне користування ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство». Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 08 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку на законних підставах, та на законних підставах відчужила її на користь ОСОБА_2 , у відповідності до вимог ЗК України, а також суд вважав, що прокурором не доведено наявності порушених прав та інтересів держави. З рішенням суду не погодився заступник керівника Харківської обласної прокуратури, який посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, вказує, що місцевий суд дійшов безпідставного висновку щодо недоведеності позовних вимог. Звертає увагу, що право користування вказаними земельними ділянками, як землями лісового господарства ДП «Чугуєвсько-Бабчанського лісового господарства» доведено належними та допустимими доказами, а саме планово-картографічними матеріалами - копіями планшетів № 4 лісовпорядкування за 1970, 1990, 2006, 2010 роки, відповідними викопіюваннями матеріалів лісовпорядкування, з яких вбачається, що спірні земельні ділянки розташовані у межах кварталу № 126 виділу 23 Печенізького-2 лісництва та належать до категорії земель лісогосподарського призначення. До суду апеляційної інстанції представником ДСГП «Ліси України» Шепелєвою О.М. подано клопотання про заміну сторони, у якому заявник просить суд визнати потерпілою стороною у цивільній справі № 633/429/14 ДСГП «Ліси України» в особі філії «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство». Клопотання обґрунтовано тим, що згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року №860 припинено ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», правонаступником є ДСГП «Ліси України» в особі філії «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство». Проте вказане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки нормами ст. 48 ЦПК України визначено, що сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач. Питання визнання потерпілим регулюється нормами Кримінального процесуального кодексу України та вирішується у кримінальному провадженні. Разом з цим, заявник не позбавлений можливості ініціювання питання заміни сторони на стадії виконання рішення суду. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Встановлено, що 09 серпня 2007 року рішенням Печенізької селищної ради Харківської області ХХ сесії V скликання ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації з встановлення меж земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови під будівництво та обслуговування жилого будинку та господарчих споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,15 га, та для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 . 30 січня 2009 року рішенням Печенізької селищної ради Харківської області ХХХХ сесії V скликання було затверджено матеріали технічної документації з встановлення меж спірних земельних ділянок для передачі у власність ОСОБА_1 та передано ці земельні ділянки їй у власність. На підставі вказаних вище рішень 08 травня 2009 року ОСОБА_1 було видано державні акти на спірні земельні ділянки. Згідно листів ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» № 01-11/410 від 20 жовтня 2014 року та № 01-11/206 від 09 червня 2015 року, спірні земельні ділянки згідно лісовпорядної документації 1970, 2006, 2010 років є землями лісогосподарського призначення і знаходяться в постійному користуванні цього підприємства (Печенізьке лісництво № 2, квартал 126, виділ 23). В матеріалах справи містяться надані ДП «Чугуєво-Бабчанським лісовим господарством» витяги з матеріалів лісовпорядкування за 1970, 1990, 2006, 2010 роки. Згідно інформації Відділу Держземагентства у Печенізькому районі Харківської області, викладеній у листі від 17 жовтня 2014 року, спірні земельні ділянки завжди були розташовані за межами населеного пункту. Відповідно до індексно-кадастрової карти «План землекористування радгоспу «Печенізький» смт Печеніги, Чугуївського району, Харківської області Української РСР «Проект лісомеліоративних заходів» ці ділянки розташовані на землях ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство». Згідно з наказом Харківського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель № 48 від 04 березня 1971 року та на підставі наказів Вовчанського та Чугуєво-Бабчанського лісгоспів відповідно № 33 від 22 березня 1671 року та № 48 від 26 березня 1971 року Чугуєво-Бабчанському лісгоспу було передано Печенізьке лісництво загальною площею 8,75 тисяч га. За відомостями, наведеними у акті від 30 листопада 2006 року, площа лісів по земельному балансу Печенізького лісництва складає 7661 га, а Кочетоцького лісництва - 127 га. Печенізькою селищною радою Харківської області було надано копію генерального плану від 1988 року смт Печеніги, Харківської області, з якого вбачається, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах смт Печеніги (т. 1а.с. 81-82). Також було надано копію генерального плану смт Печеніги, затвердженого рішенням ХІІІ сесії ХХІІІ скликання Харківської обласної ради від 18 серпня 2000 року «Про встановлення меж селища міського типу Печеніги» (а.с. 190-192). Відомості щодо рішення Харківської обласної ради від 18 серпня 2000 року, яким було встановлено межі смт Печеніги та затверджено його загальну площу у розмірі 785,35 га, також були надані Головним управлінням Держземагентства у Харківській області у листі від 08 квітня 2015 року (т. 1 а. с. 126). Разом з тим, листом Головного управління Держземагентства у Харківській області від 15 травня 2015 року повідомлено, що спірні земельні ділянки згідно проекту формування території Печенізької селищної ради та індексно-кадастрової карти знаходяться за межами населеного пункту та віднесені до земель державної власності (т. 1 а. с. 158-160). Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 отримала право власності на спірну земельну ділянку внаслідок проходження процедури, встановленої законом. При цьому зазначив, що даний спір за своєю правовою природою є спором між органами влади щодо того, чи законне було прийняте рішення про передачу у власність земельної ділянки, однак, при цьому, подання цього позову фактично спрямоване не тільки на врегулювання питання правомірності передачі земельної ділянки, а й на позбавлення фізичної особи власності, якою вона мирно володіє, та вважав, що право власності ОСОБА_1 підпадає під захист не тільки національного, а і міжнародного законодавства, зокрема, Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і Першого протоколу до неї. Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне. Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 20 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (статті 21 ЗК України). Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом. Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність. За правилами статей 83, 84 ЗК України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Згідно із статтею 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України. Частиною другою статті 5 ЛК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. Застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинне базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки. Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду. Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням. Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (частина друга статті 49 ЛК України). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (стаття 51 ЛК України). За статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів. Згідно із статтями 181 - 184, 202 - 204 ЗК України, положеннями законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації. Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Положеннями ст. 52 Лісового кодексу Українивизначено, що документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на підставі: 1) матеріалів лісовпорядкування; 2) рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) актів огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів; 4) актів технічного приймання лісових культур; 5) актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі; 6) актів обстеження в разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів. Документація державного лісового кадастру може уточнюватися під час проведення чергового лісовпорядкування та державного обліку лісів України. Колегія суддів приймає до уваги докази належності спірних земельних ділянок до лісового фонду, зокрема зазначене підтверджується листами ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» від 20 жовтня 2014 року та 09 червня 2015 року, Головного управління Держземагентства у Харківській області від 15 травня 2015 року, відділу Дерземагентства в Печенізькому районі Харківської області від 17 жовтня 2014 року; планшетам № 4 лісовпорядкування за 1970, 1990, 2006, 2010 роки. Разом з цим, доказів наявності рішень щодо вилучення земель лісогосподарського призначення Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу та зміну їх цільового призначення суду не надано. Згідно ст. 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Отже, проаналізувавши надані сторонами докази, колегія суддів доходить висновку, що спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення передані у власність ОСОБА_1 з порушенням визначеного законом порядку зміни цільового призначення земель та за відсутності відповідного погодження органу виконавчої влади. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у даній справі, «суспільним», «публічним» інтересом звернення Чугуївського міжрайонного прокурора Харківської області до суду з вимогою повернення спірної земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної та комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів-національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в держав У постанові Великої Палати ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц зазначено, що позивач заявив вимоги: скасувати рішення сільської ради про виділення земельної ділянки; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку; витребувати земельну ділянку з незаконного володіння відповідача та зобов`язати його повернути земельну ділянку у власність держави. Суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погодилася ВП ВС, дійшли висновку, що держава, як власник ділянки, волю на її вибуття з власності не виражала (відчуження відбулося з волі сільської ради, якій земельна ділянка не належала), тому ділянка вибула з державної власності поза волею власника, тому застосовуються статті 387, 388 ЦК України, й належним способом захисту буде віндикаційний позов (витребування майна від добросовісного набувача). При цьому ВП ВС зробила висновок, що для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Верховний Суд відмовив у задоволенні перших двох позовних вимог, а про останню вказав, що в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. При цьому рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Зайняття земельної ділянки з порушенням ЗК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державноївлади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. З огляду на наведені правові позиції, в урахуванням положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог. Згідно ч. 1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 08 грудня 2020 року - скасувати і ухвалити нове рішення. Позовні вимоги заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» до Печенізької селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Печенізької селищної ради ХХ сесії V скликання від 09 серпня 2007 року та ХХХХ сесії V скликання від 30 січня 2009 року, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, повернення земельних ділянок задовольнити частково. Визнати незаконними та скасувати рішення Печенізької селищної ради XX сесії V скликання від 09.08.2007 року «Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню меж земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарчих споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,15 га, та для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшої передачі останній у приватну власність, рішення Печенізької селищної ради ХХХХ сесії V скликання від 30.01.2009 року «Про затвердження матеріалів технічної документації по встановленню меж для передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 під будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею - 0,15 га та із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею - 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 , та передачі у власність ОСОБА_1 вищевказані земельні ділянки». Витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 6324655100:10:004:0050 площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство». Витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 6324655100:10:004:0049 площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з Печенізької селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір по 564 грн. 92 коп. з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця Судді : Л. І. Пилипчук В.М. Триголов