Постанова Східний апеляційний господарський суд № 913/157/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2023 року м. Харків Справа № 913/157/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А., за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф., за участю прокурора - Хряк О.О., прокурор відділу Харківської обласної прокуратури, службове посвідчення №072721 видане 01.03.23 (в залі суду); інші учасники справи в судове засідання не з`явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" (вх. №719 Л/1) та апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №742 Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2023 (повний текст рішення складений 24.03.2023, суддя Андрій Секірський) у справі №913/157/22 за позовом заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури, м. Лисичанськ Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах: 1.Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області 2.Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", м. Лисичанськ Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна", м. Ковель Волинської області про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 681 903,25грн, ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна", в якому просить: - визнати недійсною додаткову угоду від 13.04.2020 № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е; - визнати недійсною додаткову угоду від 13.10.2020 № 12 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е; - визнати недійсною додаткову угоду від 24.12.2020 № 17 в частині положень Специфікації від 24.12.2020 № 3, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп. та у вересні 2020 року - січні 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп.; - визнати недійсною додаткову угоду від 20.01.2021 № 18 в частині положень Специфікації від 20.01.2021 № 5, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп. та у вересні 2020 року - лютому 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп.; - визнати недійсною додаткову угоду від 01.03.2021 № 20 в частині положень Специфікації від 01.03.2021 № 6, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп., у вересні 2020 року - до 15 березня 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп.; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" на користь Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" кошти в сумі 1 681 903,25грн. Рішенням господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22 у задоволенні позовних вимог заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання недійсними додаткових угод відмовлено. Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" на користь Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" коштів в сумі 1 681 903,25грн залишено без розгляду. Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним: - подані прокурором письмові докази в копіях засвідчені належним чином та є належними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України; - Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" не є належним позивачем, в особі якої прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави, оскільки така особа не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, а отже, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі названого підприємства є неправомірним; - у зв`язку із тим, що позовні вимоги прокурора у цій справі у наведеній частині, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, то вони не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву в частині позовних вимог, заявлених прокуратурою в інтересах держави в особі Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах комунального підприємства, натомість прокурор, зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, не має повноважень на ведення справ за такими вимогами; - у даному випадку прокурором доведено наявність підстав для представництво інтересів держави в особі першого позивача, оскільки прокурор не замінює Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області і не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються з публічним інтересом, не були не захищені; - при укладенні Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" додаткових угод №№ 5, 12, останніми порушено вимоги Закону України "Про публічні закупівлі", а саме - змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, у зв`язку з чим додаткові угоди №№ 5, 12 є нікчемними згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін, тому у задоволенні позову в частині визнання недійсними додаткових угод від 13.04.2020 № 5, від 13.10.2020 № 12 слід відмовити, у зв`язку з неналежним способом захисту порушеного права; - додатковими угодами №№ 17, 18 та 20 не збільшено вартість електроенергії, однак на підставі вказаних угод внесені зміни до положень Специфікацій від 24.12.2020 № 3, від 20.01.2021 № 5 та від 01.03.2021 № 6, які є додатком № 5 до договору про постачання електричної енергії від 13.01.2020 № 1-Е, в частині визначення вартості ціни за одиницю товару - електричної енергії у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп., тому також є нікчемними у цій частині, з огляду на те, що збільшення договірної ціни за одиницю товару у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп. встановлено у додаткових угодах № 5 та № 12, що є нікчемними. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить:

1. Скасувати частково рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі № 913/157/22 в частині підтвердження підстав для представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

2. Ухвалити нове рішення в цій частині, а саме: визнати відсутність підстав для представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

3. Залишити позовну заяву, подану заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, без розгляду.

4. Змінити судове рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2023, вилучивши з мотивувальної частини наступні абзаци: «У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, веденням активних бойових дій на території міста Харкова та Харківської області, а також з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, Господарський суд Луганської області ухвалою від 11.07.2022 підтвердив підстави представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах». «Враховуючи позицію відповідача щодо ненадсилання у передбаченому Законом порядку відзиву на позовну заяву та заяви про залишення позову без розгляду на адресу Лисичанської окружної прокуратури та інших учасників справи, ігнорування клопотань прокурора щодо альтернативного надіслання відзиву та заяви на адресу тимчасової дислокації прокуратури, прокурор вважає за доцільне залишити без розгляду відзив на позов та заяву про залишення позову без розгляду або зобов`язати відповідача направити відзив та заяву належним чином на адресу інших учасників судового провадження.» «Договір та додатки №№ 2-4 підписані директором Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" Лозаченко С.І. і генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" Рябенко В.П. та скріплені відповідними печатками. Додаток № 1 підписаний директором Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" Лозаченко С.І. та скріплений відповідною печаткою.» «Протягом строку дії договору між Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" укладено 21 додаткову угоду. Додатковою угодою від 10.02.2020 № 1 (том № 1, аркуш справи 73): - викладено п. 5.1 договору в новій редакції: "5.1.Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, встановленою в додатку № 5 до договору."; - доповнено перелік додатків до договору, додатком № 5 "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 74), відповідно до якого ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому-грудні 2020 року 2 грн 15 грн.; - внесено зміни до п. 2.3 договору та викладено його в новій редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп.". У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились, що додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 14.01.2020 по 31.01.2020. Додатковою угодою від 03.03.2020 № 2 (том № 1, аркуш справи 75) у зв`язку зі зміною банківських реквізитів споживача, викладено нові банківські реквізити споживача. Додатковою угодою від 04.03.2020 № 3 (том № 1, аркуш справи 76) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 26 729 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 454 921 грн 78 коп.; за рахунок бюджетних коштів 2 480 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 413 333 грн 33 коп.". Додатковою угодою від 09.04.2020 № 4 (том № 1, аркуш справи 77) у зв`язку із допущенням технічної помилки (описки) у назві споживача, викладено преамбулу у новій редакції. Додатковою угодою від 13.04.2020 № 5 (том № 1, аркуш справи 79) у зв`язку з коливанням цін на ринку: - викладено додаток № 5 "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 80) в новій редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року 2 грн 15 грн., у березні 2020 року 2 грн 34 коп., у квітні-травні 2020 року 2 грн 15 коп.; - внесено зміни до п. 2.2 договору та викладено його в новій редакції: "2.2.Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 13 537 919 кВт*год.". У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились, що додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 01.03.2020 по 31.03.2020. Підставою для перегляду умов договору, де встановити нову ціну за одиницю товару з 01.03.2020 по 31.03.2020 шляхом укладання додаткової угоди, стала консультативно-аналітична довідка Торгово-промислової палати України від 10.04.2020 № 1015/08.0-7.3 (том № 1, аркуш справи 78). Додатковою угодою від 21.05.2020 № 6 (том № 1, аркуш справи 88) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 24 148 767 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 024 794 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів 5 060 763 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 843 460 грн 50 коп.". Додатковою угодою від 22.06.2020 № 7 (том № 1, аркуш справи 89) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 23 148 767 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 3 858 127 грн 94 коп.; за рахунок бюджетних коштів 6 060 763 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 1 010 127 грн 17 коп.". Додатковою угодою від 09.07.2020 № 8 (том № 1, аркуш справи 90) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 21 148 767 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 3 524 794 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів 8 060 763 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 1 343 460 грн 50 коп.". Додатковою угодою від 18.08.2020 № 9 (том № 1, аркуш справи 91) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 18 630 297 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 3 105 049 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів 10 579 233 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 1 763 205 грн 50 коп.". Додатковою угодою від 04.09.2020 № 10 (том № 1, аркуш справи 92) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 15 831 357 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 2 638 559 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів 13 378 173 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 2 229 698 грн 50 коп.". Додатковою угодою від 28.09.2020 № 11 (том № 1, аркуш справи 93) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 13 085 213 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 2 180 868 грн 94 коп.; за рахунок бюджетних коштів 16 124 317 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 2 687 386 грн 17 коп.". Додатковою угодою від 13.10.2020 № 12 (том № 1, аркуш справи 95) у зв`язку з коливанням цін на ринку: - викладено додаток № 5 "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 96) в новій редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року 2 грн 15 грн., у березні 2020 року 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року 2 грн 15 коп., у вересні-грудні 2020 року 2 грн 36 коп.; - внесено зміни до п. 2.2 договору та викладено його в новій редакції: "2.2.Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 13 072 307 кВт*год.". У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились, що додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 01.09.2020 по 31.12.2020. Підставою для перегляду умов договору, де встановити нову ціну за одиницю товару з 01.09.2020 по 31.12.2020 шляхом укладання додаткової угоди, стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 30.09.2020 № 1109/20 (том № 1, аркуш справи 94). Додатковою угодою від 29.10.2020 № 13 (том № 1, аркуш справи 112) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 10 203 817 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 1 700 636 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів 13 242 921 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 2 207 153 грн 50 коп.". Додатковою угодою від 29.10.2020 № 14 (том № 1, аркуш справи 113) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 10 203 817 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 1 700 636 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів 19 005 713 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 3 167 618 грн 83 коп.". Додатковою угодою від 20.11.2020 № 15 (том № 1, аркуш справи 114) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 7 638 847 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 1 273 141 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів 21 570 683 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 3 595 113 грн 83 коп.". Додатковою угодою від 16.12.2020 № 16 (том № 1, аркуш справи 115) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 4 427 281 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 737 880 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів 24 782 249 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 4 130 374 грн 83 коп.". Додатковою угодою від 24.12.2020 № 17 (том № 1, аркуш справ 116): - викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 31.01.2021."; - викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 31.01.2021."; - викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 35 051 436 грн 79 коп., в тому числі ПДВ 5 841 906 грн 13 коп."; - викладено додаток № 5 "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 117) в наступній редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року 2 грн 15 грн., у березні 2020 року 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року 2 грн 15 коп., у вересні 2020 року-січні 2021 року 2 грн 36 коп.; - внесено зміни до п. 2.2 договору та викладено його в наступній редакції: "2.2.Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 15 547 691 кВт*год.". Додатковою угодою від 20.01.2021 № 18 (том № 1, аркуш справ 118): - викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 28.02.2021."; - викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 28.02.2021."; - викладено додаток № 5 "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 119) в наступній редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року 2 грн 15 грн., у березні 2020 року 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року 2 грн 15 коп., у вересні 2020 року-лютому 2021 року 2 грн 36 коп. Додатковою угодою від 18.02.2021 № 19 (том № 1, аркуш справ 120) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 35 051 436 грн 79 коп., в тому числі ПДВ 5 841 906 грн 13 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 4 188 843 грн 79 коп., в тому числі ПДВ 698 140 грн 63 коп.; за рахунок бюджетних коштів 30 862 593 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 5 143 765 грн 50 коп.". Додатковою угодою від 01.03.2021 № 20 (том № 1, аркуш справ 121): - викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 04.03.2021."; - викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 04.03.2021."; - викладено додаток № 5 "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 122) в наступній редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року 2 грн 15 грн., у березні 2020 року 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року 2 грн 15 коп., у вересні 2020 року та до кінця дії договору 2 грн 36 коп. Додатковою угодою від 04.03.2021 № 21 (том № 1, аркуш справ 123): - викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 15.03.2021."; - викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 15.03.2021.".» «Таким чином, подані прокурором письмові докази в копіях, які засвідчені належним чином, приймаються судом до уваги та є належними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України.» «Виконуючи зобов`язання за договором відповідач передав, а ІІ позивач прийняв електричну енергію за актами прийому-передачі: - від 31.03.2020 № 3 за березень 2020 року в обсязі 1 021 413 кВт*год на загальну суму 2 390 290 грн 28 коп. (том № 1, аркуш справи 82); - від 30.09.2020 № 9 за вересень 2020 року в обсязі 1 088 026 кВт*год на загальну суму 2 567 745 грн 71 коп. (том № 1, аркуш справи 98); - від 31.10.2020 № 10 за жовтень 2020 року в обсязі 968 542 кВт*год на загальну суму 2 285 763 грн 00 коп. (том № 1, аркуш справи 99); - від 30.11.2020 № 11 за листопад 2020 року в обсязі 1 212 699 кВт*год на загальну суму 2 861 974 грн 49 коп. (том № 1, аркуш справи 100); - від 31.12.2020 № 12 за грудень 2020 року в обсязі 1 110 917 кВт*год на загальну суму 2 621 768 грн 56 коп. (том № 1, аркуш справи 101); - від 31.01.2021 № 1 за січень 2021 року в обсязі 1 121 250 кВт*год на загальну суму 2 646 154 грн 49 коп. (том № 1, аркуш справи 102); - від 28.02.2021 № 2 за лютий 2021 року в обсязі 1 023 772 кВт*год на загальну суму 2 416 106 грн 02 коп. (том № 1, аркуш справи 103); - від 31.03.2021 № 3 за період з 01.03.2021 по 15.03.2021 в обсязі 558 711 кВт*год на загальну суму 1 318 560 грн 20 коп. (том № 1, аркуш справи 104). Всього за вказаний період передана електрична енергія в обсязі 8 105 330 кВт*год на суму 19 108 362 грн 75 коп., за яку Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" кошти на загальну суму 19 108 350 грн 28 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: - від 21.05.2020 № 3 на суму 2 390 280 грн 28 коп.;- від 29.10.2020 № 32 на суму 2 567 745 грн 00 коп.;- від 20.11.2020 № 34 на суму 2 285 763 грн 00 коп.;- від 16.12.2020 № 41 на суму 2 861 974 грн 00 коп.;- від 18.02.2021 № 1 на суму 2 621 768 грн 00 коп.;- від 18.02.2021 № 3 на суму 2 646 154 грн 00 коп.;- від 26.03.2021 № 5 на суму 2 416 106 грн 00 коп.;- від 19.04.2021 № 11 на суму 1 318 560 грн 00 коп. (том № 1, аркуші справи 83, 105-111). «Крім того, ІІ позивач відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у Специфікації від 10.02.2020 № 1, яка є додатком № 5 до договору, повинен був сплатити за поставлену у березні, вересні-грудні 2020 року, у січні-лютому 2021 року та з 01.03.2021 по 15.03.2021 електричну енергію обсягом 8 105 330 кВт*год грошові кошти у розмірі 17 426 459 грн 50 коп., натомість в результаті укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства сплатив 19 108 362 грн 75 коп., а отже з бюджету безпідставно і у надмірній сумі сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 1 681 903 грн 25 коп., які прокурор просить стягнути з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.» «Як вбачається із матеріалів справи, ІІ позивачу для здійснення розрахунків з відповідачем за поставлену електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е виділялись бюджетні кошти, а Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, є органом який здійснює функції з контролю за використанням бюджетних коштів. Враховуючи викладене, Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.» «В якості підстави для збільшення ціни та відповідно укладення додаткових угод № 5 та № 12 надано консультативно-аналітичну довідку Торгово-промислової палати України від 10.04.2020 № 1015/08.0-7 та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 30.09.2020 № 1109/20. Так, відповідно до консультативно-аналітичної довідки Торгово-промислової палати України № 1015/08.0-7 середньозважена ціна електричної енергії у лютому 2020 року становила 1232,08 грн/МВт.год., у березні 2020 році становила 1370,54 грн/МВт.год. Згідно з ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 1109/20 середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок на добу наперед) у торговій зоні ОЕС України за 20 днів серпня (01.08-20.08) 2020 року складала 1245,49 грн/МВт.год., а середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок на добу наперед) у торговій зоні ОЕС України за 20 днів вересня (01.09-20.09) 2020 року складала 1506,87 грн/МВт.год. Проаналізувавши довідки, як на підставу збільшення ціни на електроенергію та відповідно укладення додаткових угод №№ 5, 12, суд зазначає, що вказані письмові докази взагалі не містять інформації щодо коливання ціни на електричну енергію. У вказаних документах не міститься інформація про коливання ціни електричної енергії на ринку, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення. Більш того, надані відповідачем консультативно-аналітична довідка Торгово-промислової палати України та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру.» «Тобто, надані постачальником консультативно-аналітична довідка та цінова довідка не встановлюють наявності факту коливання ціни на електроенергію у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер.» «Незважаючи на це, сторонами всупереч інтересам держави, без належних правових підстав для збільшення ціни товару (за відсутності відповідального коливання ціни такого товару на ринку та документального підтвердження такого коливання), в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі", укладено спірні додаткові угоди, як наслідок, безпідставно збільшено ціну договору за одиницю товару. Таким чином, при укладенні Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" додаткових угод №№ 5, 12 порушено вимоги Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку. Отже, додаткові угоди №№ 5, 12 є нікчемними згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін, тому у задоволенні позову в частині визнання недійсними додаткових угод від 13.04.2020 № 5, від 13.10.2020 № 12 слід відмовити, у зв`язку з неналежним способом захисту порушеного права. Додатковими угодами №№ 17, 18 та 20 не збільшено вартість електроенергії, однак на підставі вказаних угод внесені зміни до положень Специфікацій від 24.12.2020 № 3, від 20.01.2021 № 5 та від 01.03.2021 № 6, які є додатком № 5 до договору про постачання електричної енергії від 13.01.2020 № 1-Е, в частині визначення вартості ціни за одиницю товару електричної енергії у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп., тому також є нікчемними у цій частині, з огляду на те, що збільшення договірної ціни за одиницю товару у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп. встановлено у додаткових угодах № 5 та № 12, що є нікчемними. Що стосується поданої відповідачем заяви про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, то суд зазначає, що у зв`язку з тим, що позовні вимоги Лисичанської окружної прокуратури заявлені в інтересах держави в особі Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", фактично подані в інтересах комунального підприємства, тому заява відповідача підлягає задоволенню в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення 1 681 903 грн 25 коп. У задоволенні решти заяви слід відмовити.».

5. Стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ТОВ "Енсол Україна" суму судового збору у розмірі 3106,80грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 ,00грн. Одночасно апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна» зазначало про те, що: - відсутність у Лисичанської окружної прокуратури та ЛКСП «Лисичанськводоканал» додаткових угод, які є предметом судового розгляду, є обставиною, яка дає сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів; копії документів без встановлення відповідності оригіналам не мають значення для вирішення справи, а позовна заява заступника керівника Лисичанської окружної прокуратору Луганської області не містить жодних допустимих доказів і направлена виключно на перешкоджання господарській діяльності відповідача в інтересах третіх осіб, та з метою завдання йому збитків; - встановлені судом першої інстанції обставини справи ґрунтуються на підставі недопустимих доказів, наданих прокурором до позовної заяви, адже матеріали справи не містять оригіналів документів, доданих до позову, про що було зазначено відповідачем під час розгляду справи, а також безпідставно повернуто без розгляду заяву про забезпечення доказів шляхом їх витребування, у зв`язку з чим фактичні обставини, наведені в оскаржуваному судовому рішенні, підлягають видаленню з його тексту; - оцінку обґрунтованим сумнівам у відповідності копій оригіналам, яких суд та прокуратура не досліджували, судом не надано, а метою встановлення судом допустимості цих доказів є фабрикування доказів для подальшого перешкоджання законній господарській діяльності відповідача в інтересах третіх осіб; - військова адміністрація не є органом який здійснює функції з контролю за використанням бюджетних коштів, натомість такі повноваження є в Рахункової палати, Держаудитслужби, а щодо публічних закупівель і у Державної казначейської служби України; - жодних договірних чи позадоговірних відповідних правовідносин між Лисичанською міською військовою адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області та відповідачем немає; спору між сторонами немає, інтерес держави відповідачем не порушено, відтак підстави представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, відсутні; - юридична оцінка обставин справи судом про відсутність коливання цін на ринку є помилковою, необґрунтованою, не відповідає матеріалам справи; дані про щогодинні коливання ціни є в публічному доступі (оператором цього ринку ДП «Оператор ринку»), жодні розрахунки судом першої інстанції не проведені, у заяві відповідача про колегіальний розгляд справи було відмовлено; - висновок суду щодо нікчемності угод є незаконним, оскільки доказів на підтвердження цього висновку матеріали справи не містять. Системою автоматизованого розподілу справ між суддями відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 14.04.2023 для розгляду справи №913/157/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням місцевого господарського суду також не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22 скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення 1 681 903,25грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі. Мотивуючи власну правову позицію поданої апеляційної скарги прокурор посилався на те, що: - предметом даного позову, у тому числі, є вирішення питання про стягнення з ТОВ «Енсол Україна» коштів місцевого бюджету в розмірі 1 681 903,25 грн як суму, на яку товар за договором про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е фактично не був поставлений, у зв`язку з чим та враховуючи те, що позивач 2 має статус суб`єкта владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України саме у цих спірних правовідносинах, прокурором було доведено наявність підстав для представництва інтересів в особі комунального підприємства; - порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару за електроенергію після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави; - судом першої інстанції не було враховано, що подання прокурором позову в інтересах держави в особі Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» є єдиним ефективним засобом захисту цих інтересів, оскільки уповноважені органи, при наявності в них повноважень, свідомо самоусунулись від вжиття заходів щодо оскарження у судовому порядку додаткових угод до договору про закупівлю товару та стягнення коштів; - позов прокурора у цій справі не спрямований на безпосередній захист інтересів самого комунального підприємства як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства, які в результаті становлять загрозу порушень інтересів держави в цілому. Системою автоматизованого розподілу справ між суддями відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 19.04.2023 для розгляду справи №913/157/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №913/157/22 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" (вх. №719 Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22; призначено справу до розгляду на "01" червня 2023 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні; встановлено учасникам справи строк до 18.05.2023 для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншим сторонам у справі в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України; встановлено учасникам справи строк до 18.05.2023 включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи; повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також про можливість подання клопотання про розгляд справи за відсутності представника; доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну пошту. 03.05.2023 до Східного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому остання просить апеляційну скаргу ТОВ «Енсол Україна» залишити без задоволення. Так, прокурор посилається на те, що: - додані прокуратурою до позовної заяви документи наявні у відкритому доступі у системі онлайн закупівель Prozorro за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-11-22000633-a, про що останнім вказано у позовній заяві; апелянт не може бути необізнаний з цим фактом, оскільки він брав участь у закупівлі, користувався вказаною платформою для завантаження документів у якості учасника та переможця закупівлі, відслідковував результат аукціону шляхом перегляду вказаної сторінки; - саме замовник (позивач 2) здійснював оприлюднення додаткових угод, укладених між ним та апелянтом у системі Prozorro за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-11-22-000633-a після їх підписання сторонами та скріплення печатками, оскільки вони містять зміни до істотних умов Договору №1-Е від 13.01.2020 та на їх підставі здійснювалось надання послуг відповідачем; - вказані додаткові угоди, копії яких надав суду прокурор та сумніви щодо автентичності яких висловлює апелянт, містять всі реквізити сторін, підписи уповноваженої особи (зокрема, директора відповідача - В.П. Рябенка), відбитки печаток (в т.ч. печатки відповідача із зазначенням коду ЄДРПОУ:40692920) та місце їх складання та укладення - м.Київ, а також містять пункт наступного змісту «Ця угода складена у двох ідентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін», що вказує на те, що додаткові угоди готувались саме ТОВ «ЕНСОЛ УКРАЇНА» та простовує доводи апелянта про те, що у його розпорядженні відсутні другі екземпляри таких додаткових угод; - апелянтом не наведено жодного обґрунтування відсутності ознак порушення інтересів держави у спірних правовідносинах чи необґрунтованого віднесення судом позивачів до числа суб`єктів владних повноважень, в особі яких прокурор має право звертатися до суду; - доводи апелянта в частині того, що відповідачем не було надіслано відзив прокуратурі не є твердженням суду, а містить посилання на надання пояснення саме прокурором; - відсутність прямих договірних відносин безпосередньо між апелянтом та Лисичанською міською військовою адміністрацією не виключає залучення її прокурором у даному спорі у якості позивача, оскільки необґрунтоване, без належної законної підстави перерахування бюджетних коштів, що передані вказаним органом для забезпечення потреб підпорядкованого комунального підприємства, у будь-якому випадку порушує інтереси зазначеного державного органу та територіальної громади, яку він представляє; - окреме рішення суду про визнання додаткових угод нікчемними, у разі їх укладення з порушенням норм закону, внаслідок чого вони вважаються незаконними на момент їх укладення, чинне законодавство не вимагає, тому суд першої інстанції у даному випадку лише констатував порушення сторонами договору вимог ст.ст. 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі» та нікчемність таких додаткових угод. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі №913/157/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №742 Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22; об`єднано в одне провадження апеляційні скарги відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" (вх. №719 Л/1), та заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №742 Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі № 913/157/22 для їх спільного розгляду; встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу прокурора протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали, але не пізніше надходження до суду 25.05.2023; призначено справу до розгляду на "01" червня 2023 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні; доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі №913/157/22 зупинено апеляційне провадження у справі №913/157/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21 та оприлюднення повного тексту постанови. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі №913/157/22 поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" (вх. №719 Л/1) та апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №742 Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22; розгляд справи призначено у приміщенні Східного апеляційного господарського суду на "18" липня 2023 р. о 10:45 год., за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №

132. У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги та просив їх задовольнити, у задоволенні вимог апеляційної скарги просив відмовити. Інші учасники справи в судове засіданні не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать відомості довідки про доставку документів модуля кабінету «Електронний суд», інформація про доставку документів засобами електронної пошти, відомості картки обліку вихідної кореспонденції, що наявні в матеріалах справи. Враховуючи, що явка учасників судового процесу не була визнана обов`язковою, а наявних матеріалів справи, на думку суду, достатньо для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах, відзиві на апеляційні скарги доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, за результатами проведеної Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" процедури закупівлі код ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія, 13.01.2020 між Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1-Е (надалі за текстом - договір (том № 1, аркуші справи 61-66)). За умовами п. 2.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" - постачальник за договором, продає електричну енергію Лисичанському комунальному спеціалізованому підприємству по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", споживачу за договором, для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Обсяг постачання електричної енергії складає 13 626 700 кВт*год (п. 2.2 договору). Сума договору становить 29 255 980 грн 89 коп., в тому числі ПДВ - 4 875 996 грн 82 коп. (п. 2.3 договору). Згідно з п. 3.1 договору початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 31.12.2020. Місце постачання електричної енергії: об`єкти споживача та обсяги споживання зазначаються у додатку 2 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п. 3.4 договору). Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною: 2,15 грн за 1 кВт*год (п. 5.1 договору). Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії, у тому числі у разі її зміни (п. 5.3 договору). Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 5.4 договору). Оплата електричної енергії здійснюється споживачем за фактично спожиту електричну енергію протягом 10 банківських днів наступного місяця після отримання від постачальника відповідного рахунку-фактури (п. 5.7 договору). Відповідно до розділу 13 договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 31.12.2020 (п. 13.1 договору). Умови договору можуть змінюватися за взаємною згодою сторін відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з дотриманням вимог, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (п. 13.2 договору). Зміни умов договору сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди, яка набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору (п. 13.3 договору). Згідно з п. 13.4 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: - зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (п.п. 13.4.1 договору); - зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п.п. 13.4.2 договору); - покращення якості предмета закупівлі за умови, то таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п.п. 13.4.3 договору); - продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (п.п. 13.4.4 договору); - узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг (п.п. 13.4.5 договору)); - зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок (п.п. 13.4.6 договору); - зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (п.п. 13.4.7 договору); - зміна умов у зв`язку із застосуванням положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (п.п. 13.4.8 договору). Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови (п. 13.5 договору). Договір має чотири додатки: - додаток № 1 "Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу" (том № 1, аркуш справи 67); - додаток № 2 "Орієнтовні обсяги постачання електричної енергії споживачу" (том № 1, аркуші справи 68-70); - додаток № 3 "Заява на постачання електричної енергії" (том № 1, аркуш справи 71); - додаток № 4 "Прогнозований графік споживання електричної енергії" (том № 1, аркуш справи 72). Договір та додатки №№ 2-4 підписані директором Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" Лозаченко С.І. і генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" Рябенко В.П. та скріплені відповідними печатками. Додаток № 1 підписаний директором Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" Лозаченко С.І. та скріплений відповідною печаткою. Протягом строку дії договору між Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" укладено 21 додаткову угоду. Додатковою угодою від 10.02.2020 № 1 (том № 1, аркуш справи 73): - викладено п. 5.1 договору в новій редакції: "5.1.Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, встановленою в додатку № 5 до договору."; - доповнено перелік додатків до договору, додатком № 5 - "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 74), відповідно до якого ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому-грудні 2020 року - 2 грн 15 грн.; - внесено зміни до п. 2.3 договору та викладено його в новій редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп.". У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились, що додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 14.01.2020 по 31.01.2020. Додатковою угодою від 03.03.2020 № 2 (том № 1, аркуш справи 75) у зв`язку зі зміною банківських реквізитів споживача, викладено нові банківські реквізити споживача. Додатковою угодою від 04.03.2020 № 3 (том № 1, аркуш справи 76) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 26 729 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 454 921 грн 78 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 2 480 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 413 333 грн 33 коп.". Додатковою угодою від 09.04.2020 № 4 (том № 1, аркуш справи 77) у зв`язку із допущенням технічної помилки (описки) у назві споживача, викладено преамбулу у новій редакції. Додатковою угодою від 13.04.2020 № 5 (том № 1, аркуш справи 79) у зв`язку з коливанням цін на ринку: - викладено додаток № 5 - "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 80) в новій редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року - 2 грн 15 грн., у березні 2020 року - 2 грн 34 коп., у квітні-травні 2020 року - 2 грн 15 коп.; - внесено зміни до п. 2.2 договору та викладено його в новій редакції: "2.2.Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 13 537 919 кВт*год.". У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились, що додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 01.03.2020 по 31.03.2020. Підставою для перегляду умов договору, в якій встановлено нову ціну за одиницю товару з 01.03.2020 по 31.03.2020 шляхом укладання додаткової угоди, стала консультативно-аналітична довідка Торгово-промислової палати України від 10.04.2020 № 1015/08.0-7.3 (том № 1, аркуш справи 78). Додатковою угодою від 21.05.2020 № 6 (том № 1, аркуш справи 88) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 24 148 767 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 024 794 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 5 060 763 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 843 460 грн 50 коп.". Додатковою угодою від 22.06.2020 № 7 (том № 1, аркуш справи 89) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 23 148 767 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 3 858 127 грн 94 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 6 060 763 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 1 010 127 грн 17 коп.". Додатковою угодою від 09.07.2020 № 8 (том № 1, аркуш справи 90) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 21 148 767 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 3 524 794 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 8 060 763 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 1 343 460 грн 50 коп.". Додатковою угодою від 18.08.2020 № 9 (том № 1, аркуш справи 91) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 18 630 297 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 3 105 049 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 10 579 233 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 1 763 205 грн 50 коп.". Додатковою угодою від 04.09.2020 № 10 (том № 1, аркуш справи 92) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 15 831 357 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 2 638 559 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 13 378 173 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 2 229 698 грн 50 коп.". Додатковою угодою від 28.09.2020 № 11 (том № 1, аркуш справи 93) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 13 085 213 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 2 180 868 грн 94 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 16 124 317 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 2 687 386 грн 17 коп.". Додатковою угодою від 13.10.2020 № 12 (том № 1, аркуш справи 95) у зв`язку з коливанням цін на ринку: - викладено додаток № 5 - "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 96) в новій редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року - 2 грн 15 грн., у березні 2020 року - 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року - 2 грн 15 коп., у вересні-грудні 2020 року - 2 грн 36 коп.; - внесено зміни до п. 2.2 договору та викладено його в новій редакції: "2.2.Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 13 072 307 кВт*год.". У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились, що додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 01.09.2020 по 31.12.2020. Підставою для перегляду умов договору, в якій встановлено нову ціну за одиницю товару з 01.09.2020 по 31.12.2020 шляхом укладання додаткової угоди, стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 30.09.2020 № 1109/20 (том № 1, аркуш справи 94). Додатковою угодою від 29.10.2020 № 13 (том № 1, аркуш справи 112) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 10 203 817 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 1 700 636 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 13 242 921 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 2 207 153 грн 50 коп.". Додатковою угодою від 29.10.2020 № 14 (том № 1, аркуш справи 113) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 10 203 817 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 1 700 636 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 19 005 713 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 3 167 618 грн 83 коп.". Додатковою угодою від 20.11.2020 № 15 (том № 1, аркуш справи 114) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 7 638 847 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 1 273 141 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 21 570 683 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 3 595 113 грн 83 коп.". Додатковою угодою від 16.12.2020 № 16 (том № 1, аркуш справи 115) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 4 427 281 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 737 880 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 24 782 249 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 4 130 374 грн 83 коп.". Додатковою угодою від 24.12.2020 № 17 (том № 1, аркуш справ 116): - викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 31.01.2021."; - викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 31.01.2021."; - викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 35 051 436 грн 79 коп., в тому числі ПДВ - 5 841 906 грн 13 коп."; - викладено додаток № 5 - "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 117) в наступній редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року - 2 грн 15 грн., у березні 2020 року - 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року - 2 грн 15 коп., у вересні 2020 року-січні 2021 року - 2 грн 36 коп.; - внесено зміни до п. 2.2 договору та викладено його в наступній редакції: "2.2.Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 15 547 691 кВт*год.". Додатковою угодою від 20.01.2021 № 18 (том № 1, аркуш справ 118): - викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 28.02.2021."; - викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 28.02.2021."; - викладено додаток № 5 - "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 119) в наступній редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року - 2 грн 15 грн., у березні 2020 року - 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року - 2 грн 15 коп., у вересні 2020 року-лютому 2021 року - 2 грн 36 коп. Додатковою угодою від 18.02.2021 № 19 (том № 1, аркуш справ 120) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 35 051 436 грн 79 коп., в тому числі ПДВ - 5 841 906 грн 13 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 4 188 843 грн 79 коп., в тому числі ПДВ - 698 140 грн 63 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 30 862 593 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 5 143 765 грн 50 коп.". Додатковою угодою від 01.03.2021 № 20 (том № 1, аркуш справ 121): - викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 04.03.2021."; - викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 04.03.2021."; - викладено додаток № 5 - "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 122) в наступній редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року - 2 грн 15 грн., у березні 2020 року - 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року - 2 грн 15 коп., у вересні 2020 року та до кінця дії договору - 2 грн 36 коп. Додатковою угодою від 04.03.2021 № 21 (том № 1, аркуш справ 123): - викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 15.03.2021."; - викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 15.03.2021.". Виконуючи зобов`язання за договором відповідач передав, а ІІ позивач прийняв електричну енергію за актами прийому-передачі: - від 31.03.2020 № 3 за березень 2020 року в обсязі 1 021 413 кВт*год на загальну суму 2 390 290 грн 28 коп. (том № 1, аркуш справи 82); - від 30.09.2020 № 9 за вересень 2020 року в обсязі 1 088 026 кВт*год на загальну суму 2 567 745 грн 71 коп. (том № 1, аркуш справи 98); - від 31.10.2020 № 10 за жовтень 2020 року в обсязі 968 542 кВт*год на загальну суму 2 285 763 грн 00 коп. (том № 1, аркуш справи 99); - від 30.11.2020 № 11 за листопад 2020 року в обсязі 1 212 699 кВт*год на загальну суму 2 861 974 грн 49 коп. (том № 1, аркуш справи 100); - від 31.12.2020 № 12 за грудень 2020 року в обсязі 1 110 917 кВт*год на загальну суму 2 621 768 грн 56 коп. (том № 1, аркуш справи 101); - від 31.01.2021 № 1 за січень 2021 року в обсязі 1 121 250 кВт*год на загальну суму 2 646 154 грн 49 коп. (том № 1, аркуш справи 102); - від 28.02.2021 № 2 за лютий 2021 року в обсязі 1 023 772 кВт*год на загальну суму 2 416 106 грн 02 коп. (том № 1, аркуш справи 103); - від 31.03.2021 № 3 за період з 01.03.2021 по 15.03.2021 в обсязі 558 711 кВт*год на загальну суму 1 318 560 грн 20 коп. (том № 1, аркуш справи 104). Всього за вказаний період передана електрична енергія в обсязі 8 105 330 кВт*год на суму 19 108 362 грн 75 коп., за яку Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" кошти на загальну суму 19 108 350 грн 28 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: - від 21.05.2020 № 3 на суму 2 390 280 грн 28 коп.; - від 29.10.2020 № 32 на суму 2 567 745 грн 00 коп.; - від 20.11.2020 № 34 на суму 2 285 763 грн 00 коп.; - від 16.12.2020 № 41 на суму 2 861 974 грн 00 коп.; - від 18.02.2021 № 1 на суму 2 621 768 грн 00 коп.; - від 18.02.2021 № 3 на суму 2 646 154 грн 00 коп.; - від 26.03.2021 № 5 на суму 2 416 106 грн 00 коп.; - від 19.04.2021 № 11 на суму 1 318 560 грн 00 коп. (том № 1, аркуші справи 83, 105-111). Прокурор зазначає, що при укладенні оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу порушено приписи п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, необґрунтовано збільшено ціну електричної енергії за відсутності документального підтвердження коливання ціни цього товару на ринку, що є підставою для визнання додаткових угод недійсними на підставі ст. 215 ЦК України. Додаткові угоди від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20, якими внесені зміни до положень Специфікацій від 24.12.2020 № 3, від 20.01.2021 № 5 та від 01.03.2021 № 6, які є додатком № 5 до договору про постачання електричної енергії від 13.01.2020 № 1-Е, також підлягають визнанню недійсними в частинах щодо визначення вартості ціни за одиницю товару - електричної енергії у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп., з огляду на те, що збільшення договірної ціни за одиницю товару встановлено у вказаних додаткових угодах. Крім того, ІІ позивач відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у Специфікації від 10.02.2020 № 1, яка є додатком № 5 до договору, повинен був сплатити за поставлену у березні, вересні-грудні 2020 року, у січні-лютому 2021 року та з 01.03.2021 по 15.03.2021 електричну енергію обсягом 8 105 330 кВт*год грошові кошти у розмірі 17 426 459 грн 50 коп., натомість в результаті укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства сплатив 19 108 362 грн 75 коп., а отже з бюджету безпідставно і у надмірній сумі сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 1 681 903 грн 25 коп., які прокурор просить стягнути з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії від 13.01.2020 № 1-Е, укладеного між Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна", а саме: від 13.04.2020 № 5, від 13.10.2020 № 12 та від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20 в частині положень Специфікацій від 24.12.2020 № 3, від 20.01.2021 № 5, від 01.03.2021 № 6, якими визначена вартість ціни за одиницю товару - електричної енергії у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп., а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" на користь Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" коштів в сумі 1 681 903 грн 25 коп. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)). Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави. Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі військової цивільної адміністрації та комунального підприємства з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель. Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави, прокурор зазначав про те, що ЛКСП «Лисичанськводоканал» з ТОВ «Енсол Україна» укладено додаткові угоди всупереч нормам Закону №922-VІІІ, що є прямим порушенням вимог законодавства і наносить матеріальний збиток, що у подальшому відображається на державних інтересах та авторитетності держави. Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес. Рішенням Лисичанської міської ради Луганської області, а в подальшому розпорядженнями керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області виділено кошти у розмірі 30 862 593,00грн для розрахунків за електричну енергію, тому фінансова підтримка ЛКСП «Лисичанськводоканал», як зазначає прокурор, для розрахунків за електричну енергію здійснюється за допомогою коштів місцевого бюджету. Оскільки виділення коштів на фінансову підтримку ЛКСП «Лисичанськводоканал» відбувається за рахунок бюджетних коштів органу місцевого самоврядування, повноваження якого на сьогодні виконує Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, використання коштів бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими згідно ст. 142 Конституції України є доходи і кошти місцевих бюджетів, що, в свою чергу, завдає шкоду інтересам держави, яка згідно ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування. Також прокурор зазначив, що ЛКСП «Лисичанськводоканал», зважаючи на наявність високого обсягу дебіторської заборгованості, що підтверджується аудиторськими звітами за результатом державного фінансового аудиту діяльності підприємства, не може здійснити оплату судового збору за подання позову у цій справі, у зв`язку з чим звернення у даному випадку органу прокуратури в його інтересах зумовлено необхідністю захисту державних інтересів. Щодо наведеного, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Лисичанська міська рада Луганської області зареєстрована в якості юридичної особи з організаційно-правовою формою - орган місцевого самоврядування. Указом Президента України від 27.07.2020 № 293/2020 "Про утворення військово-цивільної адміністрації" утворено військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області. Статтею 3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" встановлено, що у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження міської ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування. Повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюється ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, у урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Отже, повноваження Лисичанської міської ради Луганської області було припинено у зв`язку з утворенням військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області. Указом Президента України від 19.02.2021 № 62/2021 "Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області" утворено Лисичанську міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області. Абзацом 4 ст. 2 вказаного Указу постановлено реорганізувати військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області шляхом приєднання до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області. Указом Президента України від 11.06.2022 № 406/2022 "Про утворення військової адміністрації" утворено Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області. У відповідності до приписів ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування. Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом. Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Згідно з п.п. 2, 5, 12 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік). Пунктом 4 ч. 6 ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до Статуту Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", затвердженого наказом Управління власності Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 02.06.2021 № 96, Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" створене на базі майна, яке знаходиться у комунальній власності Лисичанської територіальної громади. Основним завданням його діяльності є видобування підземних вод та експлуатація магістральних і розподільчих мереж, мереж водовідведення, очисних споруд для подальшого забезпечення населення відповідної території питною водою. Згідно з п. 1.2 Статуту засновником підприємства є Лисичанська міська рада Луганської області. На період виконання військово-цивільною адміністрацією повноважень Лисичанської міської ради Луганської області власником підприємства є Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (п. 4.1 Статуту). Пунктами 4.3 та 4.6 Статуту встановлено, що підприємство є юридичною особою, має право укладати угоди, набувати майнових та інших прав і обов`язків. Майно підприємства складають основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності (п. 5.1 Статуту). Майно комунального підприємства є комунальною власністю Лисичанської територіальної громади та закріплюється за ним на правах господарського відання (п. 5.2 Статуту). Джерелами формування майна підприємства є доходи, отримані від реалізації послуг, а також інших видів господарської діяльності (п. 5.3 Статуту). Для досягнення вказаних у Статуті мети та завдань підприємству надається право самостійно укладати угоди із замовниками на виконання робіт (або надання послуг) та постачальниками матеріально-технічних ресурсів по державним та договірним цінам і тарифам (п. 6.1 Статуту). Пунктом 6.2 Статуту підприємство зобов`язане забезпечити цільове використання і збереження закріпленого за ним майна та виділених коштів із міського, обласного, державного бюджетів. Як встановлено вище, другому позивачу для здійснення розрахунків з відповідачем за поставлену електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е виділялись бюджетні кошти, а Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, є органом який здійснює функції з контролю за використанням бюджетних коштів. Таким чином, Лисичанська міська військово адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Таким чином, прокурор не замінює позивача - Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області і не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються з публічним інтересом, не були не захищені. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55, частини першої статті 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону № 280/97-ВР комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Тобто Водоканал не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень. За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок). Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку). Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)). Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України). Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду. За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду. Наведене свідчить про те, що Водоканал у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. Водночас слід зазначити, що ТОВ «Енсол Україна» є суб`єктом господарювання, а метою його діяльності як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 ГК України. Згідно із частиною четвертою статті 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються. Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Водоканалу та вважає правильним висновок місцевого господарського суду про необхідність залишення позову, поданого заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" на користь Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" коштів в сумі 1 681 903,25грн, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Вказане відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21. Щодо позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі військової адміністрації, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор зазначав, зокрема, що сторони договору всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав та з порушенням вимог Закону № 922-VIII уклали нікчемні додаткові угоди, якими суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджету, що не відповідає меті цього Закону та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за недійсними угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про стверджувані порушення. У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови). За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України). Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону № 280/97-ВР). За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції. Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, оскільки, як встановлено вище, засновником Водоканалу є Лисичанська міська рада Луганської області, а на період виконання військово-цивільною адміністрацією повноважень Лисичанської міської ради Луганської області власником підприємства є Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що перший позивач є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33). Так, Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурор неодноразово звертався до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області з листами та запитами щодо спірних додаткових угод, натомість першим відповідачем було зазначено про відсутність підстав у даному випадку для представництва інтересів держави та законності укладених між комунальним підприємством та відповідачем правочином. Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області була обізнана про намір прокуратури звернутися за захистом державних інтересів та не мала наміру здійснення відповідних дій самостійно, оскільки вважала відсутніми порушеними у даному випадку інтересів територіальної громади та держави, а також спірні додаткові угоди такими, що відповідають положенням Закону України «Про публічні закупівлі». Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33). Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади. Враховуючи наведене, прокурором доведено у даному випадку наявність підстав для представництва інтересів держави в особі першого позивача. В контексті спірних правовідносин та виходячи із обставин справи, колегія суддів зазначає, що прокурор насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу (про стягнення, повернення майна). Аналогічні за змістом висновки, викладено і у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 зі справи №903/865/20. Частина перша статті 14 ГПК України передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Натомість, вимога про стягнення з відповідача коштів у даному випадку була заявлена саме в інтересах комунального закладу, а не органу місцевого самоврядування, а здійснення видатків по спірному договору постачання було вчинено комунальним закладом не лише за рахунок бюджетних асигнувань, а й за рахунок власних коштів юридичної особи. Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування. Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «Енсол Україна» стосовно неправильності висновків місцевого господарського суду в частині визнання оспорюваних додаткових угод нікчемними, судова колегія зазначає наступне. Місцевим господарським судом було встановлено, що в якості правової підстави позову прокурором у цій справі зазначено порушення вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Підставами для укладення оспорюваних додаткових угод, якими внесено зміни до істотних умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е, сторонами обрано ч. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Також судом першої інстанції було встановлено, що 19.04.2020 набирала чинності нова редакція Закону України "Про публічні закупівлі", однак зі змісту пунктів 5, 6 Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що процедури закупівель товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах слід керуватися редакцією Закону України "Про публічні закупівлі", чинною до введення в дію нової редакції цього Закону, а з урахуванням того, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Водночас, суд апеляційної інстанції, не повністю погоджується з наведеними висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вимогами статей 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", які були чинні до вступу в дію нової редакції Закону від 19.04.2020 (далі - попередня редакція), передбачалось, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону. Відповідно до пункту 1, 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у попередній редакції, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Тобто, угоди, укладені з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у попередній редакції, в силу статті 37 указаного Закону є нікчемними. Втім, як зазначено вище, 19.04.2020 вступила в дію нова редакція Закону України "Про публічні закупівлі" в якій унормовано обставини нікчемності договору. Так, відповідно до статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону. Частиною четвертою статті 41 цього Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Частиною п`ятою вказаної статті Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Аналіз змісту спірних додаткових угод свідчить про те, що хоча ці угоди й не містять прямого посилання на норму частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", однак сторони укладали їх з метою зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% з обґрунтуванням коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не збільшуючи суму закупівлі визначену в договорі. Тобто, правовою підставою для їх укладення були не норми пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону. Водночас статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказане свідчить про те, що у новій редакції Закону України "Про публічні закупівлі" порушення частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину. Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод №12 від 13.10.2020, №17 від 24.12.2020, №18 від 20.01.2021, №20 від 01.03.2021 до договору постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 №1-Е, є належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів, що не було враховано судом першої інстанції, вирішуючи спір у справі, та помилково застосовано норми Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції, що вже не діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 з подібними правовідносинами. У справі встановлено, сторони уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Положеннями ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов. Згідно з ч. 4 ст. 41 зазначеного Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та / або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак вказана норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотні умови договору про закупівлю. Пунктом 2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. При цьому п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" прямо передбачає коливання цін на ринку щодо відповідного товару обов`язковою умовою для збільшення ціни договору про закупівлю. Законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Передбачена ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Тому документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та / або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Системний аналіз положень ч.1 ст. 525, ст. 526, ч.1 ст. 651 ЦК України та положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21. Так, в якості підстави для збільшення ціни та відповідно укладення додаткових угод №5 та № 12 надано консультативно-аналітичну довідку Торгово-промислової палати України від 10.04.2020 № 1015/08.0-7 та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 30.09.2020 № 1109/20. Згідно відомостей консультативно-аналітичної довідки Торгово-промислової палати України № 1015/08.0-7 середньозважена ціна електричної енергії у лютому 2020 року становила 1232,08 грн/МВт.год., у березні 2020 році становила 1370,54 грн/МВт.год. Згідно з ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 1109/20 середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок на добу наперед) у торговій зоні ОЕС України за 20 днів серпня (01.08-20.08) 2020 року складала 1245,49 грн/МВт.год., а середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок на добу наперед) у торговій зоні ОЕС України за 20 днів вересня (01.09-20.09) 2020 року складала 1506,87 грн/МВт.год. Проаналізувавши довідки, як на підставу збільшення ціни на електроенергію та відповідно укладення додаткових угод №№ 5, 12, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказані письмові докази взагалі не містять інформації щодо коливання ціни на електричну енергію, у тому числі на ринку, динаміки зміни ціни в бік збільшення або зменшення. Надані відповідачем консультативно-аналітична довідка Торгово-промислової палати України та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру. Положеннями Закону України "Про торгово-промислову палату України" не визначено приписів щодо наявності повноважень у торгово-промислової палати на видачу довідок (експертних висновків) щодо коливання ціни на товар на ринку, однак визначено право торгово-промислової палати проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Наведене свідчить про те, що надані постачальником консультативно-аналітична довідка та цінова довідка не встановлюють наявності факту коливання ціни на електроенергію у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер. Існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим, тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватись ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Враховуючи наведене, сторонами договору всупереч інтересам держави, без належних правових підстав для збільшення ціни товару (за відсутності відповідального коливання ціни такого товару на ринку та документального підтвердження такого коливання), в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі", укладено спірні додаткові угоди, як наслідок, безпідставно збільшено ціну договору за одиницю товару. При укладенні Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" додаткових угод №№ 5, 12 порушено вимоги Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку. Отже, додаткова угода №5 є нікчемною згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", і відповідно не породжує жодних правових наслідків для сторін, а додаткова угода № 12 є недійсною у зв`язку із невідповідністю вимогам наведених вище вимог законодавства. Додатковими угодами №№ 17, 18 та 20 не збільшено вартість електроенергії, однак на підставі вказаних угод внесені зміни до положень Специфікацій від 24.12.2020 № 3, від 20.01.2021 № 5 та від 01.03.2021 № 6, які є додатком № 5 до договору про постачання електричної енергії від 13.01.2020 № 1-Е, в частині визначення вартості ціни за одиницю товару - електричної енергії у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп., тому останні також є недійсними у цій частині, враховуючи збільшення договірної ціни за одиницю товару у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп, що встановлено у додаткових угодах № 5 та №

12. Таким чином, наведене свідчить про те, що додаткова угода від 13.04.2020 № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е є нікчемною в силу закону; додаткова угода від 13.10.2020 № 12 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е, додаткова угода від 24.12.2020 № 17 в частині положень Специфікації від 24.12.2020 № 3, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп. та у вересні 2020 року - січні 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп.; додаткова угода від 20.01.2021 № 18 в частині положень Специфікації від 20.01.2021 № 5, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп. та у вересні 2020 року - лютому 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп.; додаткова угода від 01.03.2021 № 20 в частині положень Специфікації від 01.03.2021 № 6, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп., у вересні 2020 року - до 15 березня 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп - визнаються судом недійсними. Отже, доводи апеляційної скарги ТОВ «Енсол Україна» щодо висновків суду першої інстанції в частині визнання спірних додаткових угод нікчемними частково знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, а тому є підставою для його часткового скасування. Водночас, доводи ТОВ «Енсол Україна» в частині відсутності у Лисичанської окружної прокуратури та ЛКСП "Лисичанськводоканал" додаткових угод, які є предметом судового розгляду, не засвідченням прокурором в порядку встановленому законом доданих до позову доказів, судом апеляційної інстанції визнаються безпідставними, оскільки до позовної заяви прокурором додані завірені належним чином копії документів на обґрунтування доводів та позовних вимог прокурора, зокрема і копії додаткових угод №№5,12,17,18,20 до договору №1-Е від 13.01.2020 та оригінали доказів відправлення сторонам (описи вкладення у цінні листи); зазначені документи наявні у відкритому доступі у системі онлайн закупівель Prozorro за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-11-22000633-a, про що прокурором вказано у позовній заяві. Оригінали доказів, про забезпечення та витребування яких просив у заяві №6 від 13.03.2023 відповідач (додаткові угоди), а саме, другий примірник кожної з угод, є у розпорядженні відповідача, адже він його підписав, засвідчив печаткою організації та прийняв до виконання. Відповідно до ч. 7 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зміни не вносились з часу укладання Договору №1-Е від 13.01.2020 до теперішнього часу), у разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю. Таким чином, саме замовник здійснював оприлюднення - додаткових угод, укладених між ним та апелянтом у системі Prozorro за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-11-22-000633-а після їх підписання сторонами та скріплення печатками, оскільки вони містять зміни до істотних умов договору №1-Е від 13.01.2020. Відповідач не заперечив про те, що він є стороною договору №1-Е від 13.01.2020, укладав та підписував додаткові угоди до нього, а також не поставив під сумнів відповідність наявних на вказаних документах реквізитів, підпису уповноваженої особи (директора) та печатки ТОВ «Енсол Україна», у тому числі, не надав жодного документу, який би спростував надані прокурором копії відповідних оспорюваних додаткових угод. Вказані додаткові угоди, копії яких надав суду прокурор та сумніви щодо автентичності яких висловлює апелянт в особі відповідача, містять всі реквізити сторін, підписи уповноваженої особи (зокрема, директора ТОВ «Енсол Україна» В.П. Рябенка), відбитки печаток (в т.ч. печатки відповідача із зазначенням коду ЄДРПОУ: 40692920) та місце їх складання та укладення - м. Київ, а також містять пункт наступного змісту «Ця угода складена у двох ідентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін», що спростовує доводи апелянта про те, що у його розпорядженні відсутні другі екземпляри таких додаткових угод. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у даній справі, що є чинною та набрала законної сили, надано оцінку запереченням відповідача щодо залишення поданої ним заяви про забезпечення доказів шляхом витребування доказів без розгляду. Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає наявності правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача в частині виключення встановлених судом першої інстанції обставин з мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення. Щодо доводів відповідача про те, що дана справа була безпідставно розглянута судом першої інстанції не колегіально, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно зі ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. Суд враховує великий обсяг письмових доказів, складність справи з огляду на предмет спору та суб`єктний склад сторін по справі. Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження. Зі змісту ч.10 цієї ж статті вбачається, що якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала. Суд апеляційної інстанції зазначає, що подібні до даної справи правовідносини, категорія справи є поширеними, судова практика є достатньо стабільною, тому посилання апелянта в особі відповідача на те, що справа №913/157/23 була безпідставно розглянута судом першої інстанції одноособовим складом суду, визнаються судом апеляційної інстанції недоведеними. Враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги те, що матеріалами справи доведена невідповідність спірних додаткових угод вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», відсутності повноважень у прокурора для представництва інтересів комунального підприємства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом було повно та всебічно встановлено обставини справи, правомірно залишено позов прокурора в інтересах Водоканалу без розгляду, однак допущено порушення норм матеріального права в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод, укладених після набрання чинності нової редакції вказаного вище закону, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню у відповідній частині з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог; в іншій частині рішення слід залишити без змін. За змістом положень частини дев`ятої статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки недійсні додаткові угоди були підписані внаслідок неправомірних дій обох сторін в однаковій мірі, як другого позивача, так і відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в частині вимог про визнання чотирьох додаткових угод недійсними мають бути покладені на позивача-2 та відповідача у рівних частинах, у сумі 4962,00 грн на кожного (4*2481 / 2). Витрати за подання апеляційних скарг у розумінні положень статті 129 ГПК України залишаються з апелянтами. Керуючись статтями 129, 269, п.2 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст. 277, ст. ст. 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" (вх. №719 Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22 - задовольнити частково. Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №742 Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22 - залишити без задоволення. Рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22 скасувати в частинах: - відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткову угоду від 13.10.2020 № 12 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 №1-Е; - відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткову угоду від 24.12.2020 № 17 в частині положень Специфікації від 24.12.2020 № 3, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп. та у вересні 2020 року - січні 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп.; - відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткову угоду від 20.01.2021 № 18 в частині положень Специфікації від 20.01.2021 № 5, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп. та у вересні 2020 року - лютому 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп.; - відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткову угоду від 01.03.2021 № 20 в частині положень Специфікації від 01.03.2021 № 6, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп., у вересні 2020 року - до 15 березня 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп. Ухвалити в цих частинах нове судове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22 - залишити без змін. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: « Позовні вимоги заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", задовольнити частково. Визнати недійсною додаткову угоду від 13.10.2020 № 12 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 №1-Е, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" та Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал". Визнати недійсною додаткову угоду від 24.12.2020 № 17 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 №1-Е, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" та Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал», в частині положень Специфікації від 24.12.2020 № 3, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп. та у вересні 2020 року - січні 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп. Визнати недійсною додаткову угоду від 20.01.2021 № 18 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 №1-Е, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" та Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал», в частині положень Специфікації від 20.01.2021 № 5, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп. та у вересні 2020 року - лютому 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп. Визнати недійсною додаткову угоду від 01.03.2021 № 20 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 №1-Е, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" та Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал, в частині положень Специфікації від 01.03.2021 № 6, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп., у вересні 2020 року - до 15 березня 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп. Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" на користь Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" коштів в сумі 1 681 903,25грн - залишити без розгляду. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" (вул. Залізнична 5, офіс 2 м. Ковель, Волинська область, 45008; код ЄДРПОУ 40692920) на користь Луганської обласної прокуратури (93408, м. Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, 27, код ЄДРПОУ 02909921) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 4962,00грн. Стягнути з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" (вул. Сосюри, буд. 168, м. Лисичанськ, Луганська область, 93106; код ЄДРПОУ 03339851) на користь Луганської обласної прокуратури (93408, м. Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, 27, код ЄДРПОУ 02909921) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 4962,00грн». Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 18.07.2023 Головуючий суддя Н.В. Гребенюк Суддя М.М. Слободін Суддя І.А. Шутенко