Постанова 4816 № 591/5470/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2023 року м.Суми Справа №591/5470/22 Номер провадження 22-ц/816/940/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 квітня 2023 року, в складі судді Ніколаєнко О.О., ухвалене в м. Суми, повний текст рішення складено 17 квітня 2023 року, в с т а н о в и в: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Колоусова Я.П. звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів. Свої вимоги мотивував тим, що він є споживачем банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». 24 травня 2022 року з його карткового рахунку було здійснено несанкціоноване списання коштів трьома транзакціями на суму 389983,96 грн шляхом їх переказу на картку «Monobank», а також комісія на суму 1499,96 грн. Того ж дня він звернувся на «гарячу лінію» банку з повідомленням про несанкціоноване списання коштів та просив скасувати транзакції. Відповідач відмовився, повідомивши, що за розголошення інформації про рахунки несе відповідальність клієнт, а не банк. За заявою позивача було відкрито кримінальне провадження за ч. 4 ст. 185 КК України. Під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження він з?ясував, що 24 травня 2022 року було здійснено сторонній вхід до його особистого кабінету в системі інтернет-банкінгу «Приват 24» з мобільного телефону, який йому не належить, без ідентифікації особи шляхом підтвердження біометричних параметрів. Ознайомившись із цією інформацією, позивач звернувся до банку із заявою про проведення службового розслідування та повернення безпідставно списаних коштів. У відповіді відповідач поінформував, що транзакція підтверджена за допомогою коректного введення номера карти, терміну її дії та CVV - коду. Порадив звернутися до правоохоронних органів. Позивач банківську картку не втрачав, нікому не повідомляв інформацію щодо картки, телефон, на якому був фінансовий номер, не втрачав та нікому не передавав. Вважає, що відповідач усвідомлював, що банківські транзакції є незаконними, оскільки йому було надіслано повідомлення про блокування картки після підозрілої операції та заблоковано картку, при цьому банк не вжив заходів для блокування самих транзакцій, що свідчить про недостатню захищеність персональних даних позивача, як споживача банківських послуг, та недостатню захищеність транзакцій, які здійснюються по рахунку позивача. Посилаючись на вказані обставини, просив: - визнати дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» протиправними та такими, що призвели до порушення прав позивача як споживача банківських послуг; - скасувати наступні транзакції щодо переказу з рахунку IВАN: НОМЕР_1 (банківська картка № НОМЕР_2 ): переказ від 24.05.2022 о 06:43:32 год. в сумі 25998 ,96 грн; переказ від 24.05.2022 о 06:43:44 год. в сумі 12480 грн; переказ від 24.05.2022 о 06:43:32 год. в сумі 520 грн; - зобов`язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повернути на рахунок позивача грошові кошти в сумі 40498 грн 92 коп. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повернути на рахунок IВАN: НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 38998,96 грн. В іншій частині вимог відмовлено у зв?язку з необґрунтованістю. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, за невідповідності висновків суду, з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухватити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Судові витрати покласти на позивача. В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідно до Умов та правил клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви клієнта про блокування картки (рахунку) на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з карткового рахунку третіми особами. Звертає увагу суду на те, що переказ коштів з особистого рахунку клієнта, можливо здійснити лише за допомогою використання фінансового номера телефону та іншої особистої інформації (даних по карті, ПІН коду, паролів входу у Приват24). Фінансовим номером телефону ОСОБА_1 був зареєстрований номер НОМЕР_3 і у подальшому не змінювався, що не заперечується позивачем. Жодних доказів про втрату телефону або блокування фінансового номера позивач не надав. Наголошує на тому, що до моменту блокування картки або постановки карти в СТОП-ЛИСТ платіжної системи, способом обумовленим договором, відповідальність за ініційовані операції несе держатель карти - позивач. Вважає, що, якщо позивач не здійснював спірні операції, то вони стали можливими виключно в результаті розголошення самим клієнтом конфіденційної інформації по своїй карті, передачі даних та паролів третім особам. Позивачем не було доведено, що кредитні кошти переведені без його волевиявлення, не за його власним розпорядженням. У відкритому за даним фактом кримінальному провадженні також не встановлено осіб причетних до списання коштів. Вказує на те, що операції на списання коштів проведені через Google Pay з ручним вводом номеру картки (posentrey mode-12), введенням cvv-коду (resp code-1), з підтвердженням пароля 3d-secure (pos condition-82), а отже, на думку скаржника, відповідальність за переведення коштів має нести позивач. Наголошує на тому, що переказ грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 відбувся внаслідок його необачної поведінки, суду ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з його карткового рахунку. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Колоусова Я.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вимоги апеляційної скарги не відповідають обставинам справи, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Вказує на те, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження ОСОБА_1 входу до системи Приват24, а також не надав доказів надсилання позивачу повідомлення про вхід зі стороннього пристрою, повідомлень про зняття грошових коштів. Вважає, що банк порушив встановлені ним Умови і правила, не надіславши запит на підтвердження входу до системи Приват24 на фінансовий номер ОСОБА_1 , а також запитів на дозвіл провести три банківські операції з переказу грошових коштів. Крім того, банк ніяким чином не проінформував ОСОБА_1 про здійснені 24 травня 2022 року перекази грошових коштів. Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 перейшов на фішинговий сайт П24, де під час верифікації вніс власну персональну інформацію, зокрема, фінансовий номер телефону, пароль доступу у Приват24, а також під час дзвінка підтвердив вхід у Приват24 під власним акаунтом. Відповідно до правових позицій Верховного Суду, які викладені у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 та від 23 листопада 2022 року у справі № 591/7648/19 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними та про скасування транзакцій, не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач має відкритий картковий рахунок у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 7). 24 травня 2022 року з рахунку позивача НОМЕР_1 були здійснені транзакції з переказу грошових коштів в сумі 500 грн, 12000 грн, 24999 грн, також були зняті суми комісії - 20 грн, 480 грн, 999, 96 грн (а.с. 8). 25 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського РУП ГУНП в Сумській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 5). 02 липня 2022 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України за фактом зникнення з кредитної картки ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 39 000 грн з приватного кабінету шляхом перерахування на apple Pay на карту Monobank (а.с. 7, на звороті). Позивача у даному кримінальному провадженні визнано потерпілим (а.с. 52). 05 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про проведення службового розслідування з приводу незаконного списання грошових коштів з його картки та вимогою повернути безпідставно списані кошти в сумі 38 998,96 грн (а.с. 12). Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 09 вересня 2022 року відповідач на звернення позивача повідомив, що 24 травня 2022 року за рахунком позивача був здійснений переказ коштів. При здійсненні переказу були коректно введені номер карти, термін її дії та CVV2 код. Після чого транзакція була підтверджена 3Dsecure, який надсилався на фінансовий номер позивача. Законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу. Рекомендовано звернутись до правоохоронних органів (а.с. 10-11). 23 лютого 2023 року співробітниками банку була проведена службова перевірка щодо шахрайських дій у відношенні ОСОБА_1 та складено висновок, згідно якого по карті НОМЕР_2 24.05.2022 о 06:43 проведені видаткові інтернет-транзакції через термінал MONO011, який належить monobank/AT «Універсал Банк». Операції на списання коштів проведені через Google Pay з ручним вводом номеру картки (posentrey mode-12), введенням cvv-коду (resp code-1), з підтвердженням пароля 3d-secure (pos condition-82). Так як мерчант MONO011 належить не Приватбанку, встановити на картку якого банку переведені вказані кошти, не надається можливим. У зв`язку з аномальною кількістю проведених операцій, які мають ознаки ризикованості, кредитна картка була 24 травня 2022 року о 06:46:50 годині заблокована, заборгованість за кредитним лімітом 38998,96 грн. Звернення клієнта ОСОБА_1 на лінію клієнтської підтримки «3700» від 24 травня 2022 року не надходило, але були звернення наступного дня, 25 травня 2022 року два звернення о 12:36:54 та 18:02:41. Напередодні викрадення коштів, в той же день, 24 травня 2022 року о 06:40 год. був зафіксований вхід в П24 клієнта з мобільного пристрою REDMI NOTE 8 PRO|REDMI (з ідентифікатором банку 314EC5DE825E6757), який не належить ОСОБА_1 . За інформацією у користуванні клієнта є інший мобільний пристрій, а вхід з мобільного пристрою REDMI NOTE 8 PRO REDMI був здійснений одноразово лише 24 травня 2022 року. Змін в акаунті ОСОБА_1 під час шахрайського входу у Приват24 не зафіксовано, фінансовий номер клієнта не змінювався. Проведений аналіз вказує на те, що клієнтом ОСОБА_1 при вході під своїм акаунтом в П24 був здійснений перехід на фішинговий сайт П24. Вказане підтверджується даними з ПК банку, тобто він самостійно з власної волі перейшов за невстановленим посиланням, де під час верифікації вніс власну персональну інформацію (розмова), а також під час дзвінка банку підтвердив вхід у Приват24 під власним акаунтом. Авторизація в П24 клієнта ОСОБА_1 була підтверджена самим клієнтом через дзвінок банку, який надійшов 24 травня 2022 року о 06:39:45 годині в IVR-виклику на фінансовий номер НОМЕР_3 мобільного телефону клієнта з натисканням цифри 1, що збігається з часом входу в акаунт П24 клієнта ОСОБА_1 з мобільного пристрою REDMI NOTE 8 PRO|REDMI (з ідентифікатором банку 314EC5DE825E6757), який належить шахраям. Після входу через додаток П24 в акаунт клієнта ОСОБА_1 , шахраями 24 травня 2022 року о 06:43 було активовано кредитну картку НОМЕР_2 в гаманці Google Pay, що підтверджено інформацією, яка надійшла на e-mail клієнта та повідомленні в додатку П24. Надалі, використовуючи доступ до кредитної картки НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1 через гаманець Google Pay, який було встановлено на шахрайському пристрої, невідома особа перевела кошти через термінал MONO011 на картку іншого банку. Під час перевірки встановлено, що компрометація входу під акаунтом Приват24 клієнта ОСОБА_1 та подальше викрадення коштів, сталася з вини самого клієнта. Клієнт, перейшов за посиланням на фішинговий сайт П24, де під час верифікації вніс власну персональну інформацію, зокрема фінансовий номер телефону НОМЕР_3 , пароль доступу у Приват24, а також під час дзвінка банка підтвердив вхід у ІНФОРМАЦІЯ_1 під власним акаунтом. Тобто повідомив стороннім особам-шахраям інформацію, за допомогою якої шахраї змогли зайти в його ІНФОРМАЦІЯ_1 , де їм стала доступна інформація по кредитній картці НОМЕР_2 , що дало можливість шахраям провести вище зазначені операції з його карти. Тому, згідно з п.п. 1.1.2. Права та обов`язки Клієнта «Умов та Правил надання банківських nocnyr»(https://privatbank.ua/terms) за вказані операції несе відповідальність сам клієнт. Вина Банку в несанкціонованому списанні коштів 24 травня 2022 року, з картки клієнта ОСОБА_1 , відсутня. За результатами проведеної перевірки зроблено висновок про непідтвердження інформації про шахрайські дії з боку співробітників банку (а.с. 89-90). З наданої роздруківки входів у Приват 24 клієнта з фінансовим номером НОМЕР_3 вбачається, що основним пристроєм, яким користується позивач, є IPHONE 12.1. Саме з цього пристрою у періоди з 23 травня 2022 року по 25 травня 2022 року відбувались входи у систему Приват24, окрім одного входу - 24 травня 2022 року о 06:40:24, який відбувся з пристрою REDMI NOTE 8 PRO|REDMI. Наступний вхід до системи Приват 24 був з пристрою IPHONE 12.1 в той же день о 06:49.06 (а.с. 91). Відповідачем суду першої інстанції було надано аудіозапис розмови позивача із оператором відповідача, який відбувся 25 травня 2022 року, та у якому позивач повідомив, що виявив списання коштів з його рахунку та просив співробітника банка пояснити причини такого списання. Оператор зафіксувала заяву на шахрайство, порекомендувала звернутися до правоохоронних органів. Також запитала, чи не передавав позивач іншим особам інформацію щодо доступу до системи Приват 24, на що він відповів, що не передавав. Також повідомив, що реєструвався у телеграм-каналі для отримання соціальної допомоги, вносив свої персональні дані. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав доведеним факт несанкціонованого списання грошових коштів з рахунку позивача, при цьому відповідач не надав суду доказів на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, тому дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повернути на рахунок, належний позивачу грошові кошти в сумі 38998,96 грн. Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу. Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до п. 14.12 ст.14 вказаного Закону, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи. Представник користувача має право отримати електронний платіжний засіб за довіреністю, що видана користувачем та посвідчена у встановленому законодавством порядку. У такому разі банк не несе відповідальності за проведення операцій з використанням такого електронного платіжного засобу, виданого представнику за довіреністю. Згідно з пунктом 2 розділу VI положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) емітент зобов`язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу. Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705). Положеннями пунктів 7-9 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18, аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу. Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорювані ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу. Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки. Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18, від 27 січня 2021 року у справі № 210/1242/18, сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги. В даній справі встановлено та сторонами не заперечується, що 24 травня 2022 року о 06:43 год. з кредитної карти позивача № НОМЕР_2 були проведені три видаткові транзакції на загальну суму 38998,96 грн. Матеріалами справи підтверджується, що всі дії, які пов`язані з перевіркою авторизації акаунта позивача у системі Приват24, входом в акаунт, списанням коштів були здійснені з мобільного пристрою, який не належить позивачу, а саме REDMI NOTE 8 PRO|REDMI. У зв`язку з аномальною кількістю проведених операцій, які мають ознаки ризикованості вказана кредитна картка 24 травня 2022 року вже о 06-46 год. була заблокована самим банком, а не після звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою. Скаржник зазначає, що спірні операції стали можливими виключно в результаті розголошення самим клієнтом конфіденційної інформації по своїй карті, передачі даних та паролів третім особам, оскільки позивач перейшов за посиланням на фішинговий сайт П24, де під час верифікації вніс власну персональну інформацію, зокрема фінансовий номер телефону НОМЕР_3 , пароль доступу у Приват24, а також під час дзвінка банку підтвердив вхід у Приват24 під власним акаунтом. Проте, вказана обставина не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Аудіозапис розмови позивача з оператором банку не підтверджує обставини передачі позивачем третім особам ПІН-коду або інших відомостей, які б давали можливість іншим особам для здійснення спірних транзакцій. Доводи відповідача, що позивач, перейшовши за посиланням у телеграм-каналі для отримання соціальної допомоги, передав конфіденційні дані є припущеннями відповідача, оскільки позивач обставину розголошення саме ПІН-коду або інших відомостей, які б надавали можливість третім особам отримати доступ до його акаунта при його реєстрації для отримання соціальної допомоги, не підтвердив, а аудіозапис розмови також цього не підтверджує. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Матеріалами справи не підтверджується, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції від його імені, а як вже зазначалося вище, сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої конфіденційної інформації. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку. За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що є доведеним факт несанкціонованого списання грошових коштів з рахунку позивача, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Отже, наявні підстави для зобов`язання відповідача повернути на рахунок, належний позивачу, грошові кошти в сумі 38998,96 грн. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 квітня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. Ю. Кононенко Судді: В. І. Криворотенко В. Ю. Рунов