Ухвала КАС ВС № 280/9862/21

ф УХВАЛА 18 липня 2023 року м. Київ справа № 280/9862/21 адміністративне провадження № К/990/23666/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 280/9862/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила: - визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачці грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу на оздоровлення за 2013-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди. 21 грудня 2022 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2013-2017 роки з урахуванням додаткової грошової винагороди та з урахуванням раніше виплачених сум. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду відповідачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 04 липня 2023 року. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо строку звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, викладених у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2359/20, від 30 березня 2021 року у справі № 340/2153/19, від 02 березня 2021 року у справі № 140/688/19, від 17 березня 2021 року у справі № 460/4872/20, від 31 березня 2021 року у справі № 380/145/20, від 11 лютого 2021 року у справа № 240/532/20, від 23 червня 2022 року у справі №540/2001/21, від 28 вересня 2022 року справа №420/358/22, від 29 вересня 2022 року у справі №420/3978/22 та без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо специфіки щомісячної додаткової грошової винагороди, викладених у постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 820/5473/17, від 1 березня 2018 року у справі № 761/17387/17 та від 19 червня 2018 року у справі № 825/1138/17. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (частина друга статті 330 КАС України). Суд визнає, що посилання скаржника виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судами попередніх інстанцій, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не доведена у касаційній скарзі. В тексті касаційної скарги відповідач посилаючись на постанови Верховного Суду, однак не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справі від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2359/20, від 30 березня 2021 року у справі № 340/2153/19, від 02 березня 2021 року у справі № 140/688/19, від 17 березня 2021 року у справі № 460/4872/20, від 31 березня 2021 року у справі № 380/145/20, від 11 лютого 2021 року у справа № 240/532/20, від 23 червня 2022 року у справі №540/2001/21, від 28 вересня 2022 року справа №420/358/22, від 29 вересня 2022 року у справі №420/3978/22, від 16 липня 2020 року у справі № 820/5473/17, від 1 березня 2018 року у справі №761/17387/17 та від 19 червня 2018 року у справі № 825/1138/17 є подібними. Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм. Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення скаржником підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 280/9862/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова