Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 731/300/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 731/300/23 Суддя (судді) першої інстанції: Савенко А. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Варвинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови серії ЕАС № 6871095 про застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме за порушення п. 9.8 та п.п. «в» п. 2.3 ПДР України та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2023 року позов задоволено частково. Скасовано постанову поліцейського Сектору поліцейської діяльності № 1 (смт Варва) Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Саяпіна Володимира Олександровича серії ЕАС № 6871095 від 22 квітня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за невиконання вимог п. 9.8 та п.п. «в» п. 2.3 ПДР України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень за порушення ч. 5 ст. 121 КУпАП, та надіслано справу на новий розгляд до компетентного органу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Крім того, присуджено до стягнення на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області 268 (двісті шістдесят вісім) 40 копійок судового збору, та на користь позивача 1750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області 1 750 (одну тисячу сімсот п`ятдесят) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Судовий збір у сумі 268, 40 грн віднесено на рахунок держави. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та не встановивши факту допущення позивачем порушень КУпАП суд першої інстанції безпідставно відмовив у частині позовних вимог щодо закриття провадження у справі про адміністративне провадження. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2023 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з`явилися. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постаново про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС № 6871095, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00грн. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 22 квітня 2023 року, о 10 годині 59 хвилин, на автодорозі Варва-Озеряни, ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen LT 35, днз НОМЕР_1 , без ближнього світла фар та не був пристебнутий ременем безпеки, а також перевозив пасажирів, які не були пристебнуті ременями безпеки, чим порушив п. 9.8 та п.п. «в» п. 2.3 ПДР України. Вважаючи вказану постанову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Згідно з «в» п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; (пункт змінено 11.11.2020). Відповідно до п. 9.8 ПДР України з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Частиною п`ятою статті 121 КУпАП встановлено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до правого висновку Верховного Суду від 16 серпня 2019 року у справі № 524/3206/16-а органи поліції можуть виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення у сфері дорожнього руху на місці вчинення порушення. За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції із відзиву на позов встановлено, що відповідач не в змозі надати відеозапис порушення, оскільки сплинув 30-денний строк для його зберігання, передбачений законодавством. При цьому, судом першої інстанції вірно зауважено, що оскаржувана постанова винесена 22 квітня 2023 року, а 11 травня 2023 року ГУНП в Чернігівській області отримав судову повістку, копію ухвали про відкриття провадження у справі, а також копію позову з додатками, отже дізнався про поданий позов задовго до спливу 30-денного строку після вказаної у постанові події. Відтак, відповідач мав можливість зберегти на надати до суду відповідний відеозапис правопорушення, проте такою можливістю не скористався. Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП України постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (правовий висновок Верховного Суду № 388/1/17 від 26 квітня 2018 року). Таких відомостей (про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис) оскаржувана постанова також не містить. Відтак, ні спірна постанова ні докази, що в подальшому мав можливість надати відповідач не підтверджують факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова не містить покликання на докази, на підставі яких позивача визнано винною за ч. 5 ст.121 КУпАП, у ній не зазначено доказів на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення, таких доказів не надано і до суду. Однак, висновок суду першої інстанції про необхідність направлення даної справи на новий розгляд до компетентного органу, колегія суддів вважає помилковим. Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.76 КАС України). За приписами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Колегія суддів зауважує, що Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Крім того, в п.30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП є недоведеним, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних у постанові обставин. Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи висновки суду, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП є недоведеним, наслідком є не лише скасування спірної постанови, а й закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції частково є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень позивачу підлягає відшкодуванню і витрати понесені на правову допомогу у повному обсязі. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі задовольнити частково. Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо закриття провадження у справі адміністративне правопорушення скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити, провадження по справі закрити. Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області 1 750 (одну тисячу сімсот п`ятдесят) гривень витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови буде складено 18.07.2023)