Постанова 4856 № 240/1174/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1174/20 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю. Суддя-доповідач: Залімський І. Г. 30 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року (ухвалене у м. Житомирі 27.07.2020) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.02.2020 № 118 "Про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним" та зобов`язати відповідача видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 . Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.02.2020 №118, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Головне управління ДПС у Житомирській області повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_1 , разом із додатково поданими документами та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням у частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що належним способом захисту прав позивача порушених рішенням Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.02.2020 №118 є виключно зобов`язання відповідача видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 . У той час, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_1 не призведе до ефективного захисту права позивача. Зауважив, що під час судового розгляду даної справи позивач повторно звертався до відповідача щодо видачі вказаної ліцензії на що отримав відмову з аналогічних підстав. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням у частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що видача ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на відповідне місце здійснення такої діяльності можлива без надання акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства, лише за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним. Зазначає, що позивач набув право власності на нерухоме майно за місцем здійснення роздрібної торгівлі пальним 22.03.2019, тобто після 01.01.2014, а отже повинен був подати до заяви акт вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства. При зверненні із заявою на отримання ліценції на право роздрібної торгівлі пальним позивач не надав актів вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства, стосовно об`єкта нерухомого майна за місцем здійснення роздрібної торгівлі пальним: АДРЕСА_1 , а тому Головне управління ДПС у Житомирській області правомірно відмовило позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Баранівською ДПІ Новоград-Волинського управління Головного управління ДПС у Житомирській області з 05.11.2019 із основним видом економічної діяльності за кодом КВЕД 47.30 "Роздрібна торгівля пальним". 17.12.2019 позивачем до ГУ ДФС у Житомирській області було подано заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, однак 03.01.2020 Головним управлінням ДПС у Житомирській області прийнято рішення № 102 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 . 17 січня 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до В.о. Начальника Головного управління ДПС у Житомирській області зі скаргою, в якій просив скасувати раніше видане рішення № 102 від 03.01.2020 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, розглянути надіслану повторно заяву на отримання ліцензії, долучену документацію та видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним у відповідності вимог чинного законодавства України. Також 17.01.2020 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем при подачі заяви на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за вказаною в заяві адресою було подано : - копію договору купівлі-продажу земельної ділянки ННТ №76607 від 22.03.2019; - копію акту вводу обладнання в експлуатацію, складеного приймальною комісією Товариства, за участі представників монтажного підприємства; - копію акту приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пуско - налагоджувальних робіт); - копію дозволу Управління Держпраці у Житомирській області №399.19.18 від 04.07.2019 на експлуатацію машин, механізми, устаткування підвищеної небезпеки; - копію дозволу Управління Держпраці у Житомирській області №398.19.18 від 04.07.2019 на виконання роботи підвищеної небезпеки; - копію акту обстеження паливнозаправних призначених для прийому, зберігання, виміру об`єму і видачі палива на власній земельній ділянці на предмет визначення типу споруди капітальна/тимчасова (кадастровий номер 1821455100:05:010:0001); - квитанцію про здійснення плати за ліцензію. Рішенням Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.02.2020 № 118 Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для відмови у видачі ліцензії слугувало порушення заявником ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме ненадання документів, що підтверджують прийняття всіх об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, а саме: акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним та ненадання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року. Листом від 04.02.2020 Головне управління ДПС у Житомирській області повідомило позивача про прийняття вищезазначеного рішення. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.02.2020 № 118, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд визнав його протиправним та скасував. Водночас, зауважив, що зобов`язання відповідача видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 , є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура, в тому числі щодо розгляду відповідної заяви позивача та додатково поданих копії документів, визначених Законом. Зобов`язання відповідача видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за вказаною адресою без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб. Відтак, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є саме зобов`язання Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області повторно розглянути заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_1 , разом із додатково поданими документами та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, однак вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову, враховуючи наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Закон №481/95-ВР) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років (ч. 30 ст. 15 Закону № 481/95-ВР). Приписами частин 32 - 35 ст. 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби. У відповідності до частини тридцять восьмої статті 15 вказаного Закону, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. В силу приписів ч. 40 ст. 15 Закону № 481/95-ВР відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник. У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта (ч. 41 ст. 15 Закону № 481/95-ВР). Частиною сорок п`ятою статті 15 Закону № 481/95-ВР установлено, що вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла. Згідно із ч. 46 ст. 15 вказаного Закону, ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним суб`єкт господарювання подає відповідну заяву та документи, перелічені у частині 38 статті 15 Закону № 481/95-ВР. Водночас із аналізу наведених вище положень ст.15 Закону № 481/95-ВР слідує, що законодавством передбачено, що об`єктом ліцензування при здійсненні роздрібної торгівлі пальним може бути не тільки споруда, тобто об`єкт нерухомого майна або об`єкт завершеного будівництва, але й обладнання, що використовуються для роздрібної торгівлі на праві власності або користування, а також ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі на праві власності або користування. Встановлено, що в даному випадку роздрібний продаж пального за адресою: АДРЕСА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має намір здійснювати за допомогою паливнозаправних пунктів. У наданому позивачем акті обстеження паливозаправних призначених для прийому, зберіганню, виміру об`єму і видачі палива на власній земляній ділянці на предмет визначення типу споруди - капітальна/тимчасова (кадастровий номер - 1821455100:05:010:0001) за адресою: АДРЕСА_1 , від 12.12.2019 № 186/19, вказано, що обстежені пункти паливнозаправні виготовлені відповідно до вимог СОУ МПП 71.120-217:2009 і технічної документації, також вважаються тимчасовою спорудою, яка не підлягає прийняттю в експлуатацію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №

406. При цьому у вказаному акті експертами зазначено, що обстежувані паливозаправні пункти є модульною конструкцією, яка складається з таких частин: модуль одностінний резервуару для зберігання палива 20ґ/ (15+5); навіс; двухсекційна площадка; трубопровід, що з`єднується технологічною системою; паливороздавальна колонка. На момент обстеження виявлено, що пункти паливозаправні (ПЗП) є автозаправним пунктом з наземним резервуаром, та вважається єдиною технологічною системою; знаходяться в задовільному стані та розташовані на двухсекційній наземній площадці та не мають фундаментів. Отже, даний об`єкт не підпадає під визначення об`єктів завершеного будівництва в зв`язку з тим, що будь-яких будівельних робіт щодо їх створення не здійснювалось. Згідно фотознімків, долучених позивачем до позову вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , розміщено паливнозаправний пункт, який виконаний як цілісний заводський виріб і не передбачає для його встановлення будь-яких будівельних робіт. З фото видно, що він встановлений без облаштування фундаменту прямо на земельну ділянку. Відтак, розміщення паливнозаправних пунктів, установка та монтаж (зборка) яких проводилась без здійснення будівельних робіт і без улаштування фундаменту, не потребують документів, що дають право на їх виконання, а після закінчення робіт по їх установці та монтажу (зборці) не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". За змістом акта вводу обладнання в експлуатацію від 13.12.2019 комісія у складі ФОП ОСОБА_1 , керівника монтажної організації підприємства "КРАСНО", заснованого Житомирською обласною радою Українського фонду "Реабілітації інвалідів" Ракитянський О.С., головного інженера електромонтажної організації МКП "БІМІК" Колесник Я.Ю. 13.12.2019, здійснивши огляд обладнання, встановленого по вул. Шевченка, 73, в смт Романів, Житомирської області, а саме пункту паливозаправочного (резервуар стальний горизонтальний одностінний, двосекційний, об`ємом 20м3 (10+10), зав. №8, 2018 року виготовлення, Україна; паливороздавальна колонка типу «NOVA-1КЕД-50-0,25-1-А-2-02В» зав. №0921, 2018 року виготовлення, Україна; паливороздавальна колонка типу «NOVA-1 КЕД-100-0,25-1-А-1-01В» зав. №0920, 2018 року виготовлення, Україна); АГЗП (резервуар наземний для зріджених вуглеводневих (нафтових) газів, для зберігання зрідженого газу (пропан, бутан, пропан-бутан), що працює під тиском 1,6МПа, об`ємом 9,9м3 зав. №307, 2018 року виготовлення, Україна; колонка для відпуску зрідженого газу типу «DRAGON 5», зав. №515, 2017 року виготовлення, Польща; агрегат насосний типу SKC 4.08.5.1160 LPG, зав. №7-97545, 2018 року виготовлення, Польща), а також ознайомившись із технічною документацією, пред`явленою ФОП ОСОБА_1 та результатами експлуатаційних випробувань, проведених відповідно до вимог чинного законодавства України, дійшла висновку, що заявлене обладнання, встановлене за адресою: АДРЕСА_1 , необхідно ввести в експлуатацію з 13 грудня 2019р.; експлуатацію обладнання виконувати згідно рекомендацій виробника нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки. Дозволом Управління Держпраці у Житомирській області № 399.19.18 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозволяється експлуатувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки: обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) в потенційно вибухонебезпечному середовищі (резервуар стальний горизонтальний для ПММ, об`ємом 20 м3, двосекційний (10+10), заказ №61181, зав. № 8, 2018 року виготовлення, Україна; колонка паливороздавальна типу NOVA-1 KED-50-0.25-1-А-2-02В, зав. № 0921, 2018 року виготовлення, Україна; колонка паливороздавальна типу NOVA-1 КED-100-0,25-1-А-1-01В, зав. № 0920, 2018 року виготовлення, Україна; колонка для відпуску зрідженого газу типу «DRAGON 5», зав. № 515, 2017 року виготовлення, Польща; агрегат насосний типу SKC 4.08.5.1160 LPG, зав. № НОМЕР_1 , 2018 року виготовлення, Польща); посудини, що працюють під тиском понад 0,05 МПа (резервуар наземний для зріджених вуглеводневих (нафтових) газів (СУГ, СНГ, LPG), для зберігання зрідженого газу (пропан, бутан, пропан-бутан), що працює підтиском 1,6 МПа, об`ємом 9,9 м3, зав. № 307, 2018 року виготовлення, Україна). Дозволом Управління Держпраці у Житомирській області № 398.19.18 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозволяється виконувати роботи підвищеної небезпеки (технічне обслуговування устаткування підвищеної небезпеки: обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) в потенційно вибухонебезпечному середовищі; посудини, що працюють під тиском понад 0,05 МПа. Газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах: виконання операцій зливання-наливання на резервуарах АГЗС, заправлення автомобілів (згідно р. VII НПАОП 0.00-1.76-15). Заповнення, злив ємностей із зрідженим вибухонебезпечним і азом (пропан-бутан)). У акті приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пуско - налагоджувальних робіт) зроблено висновок про те, що будівельно - монтажні роботи виконані у повному обсязі згідно за проектом і вимогами ДБН В 2.5. Наданий разом із заявою договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22.03.2019, укладено між Товариством з додатковою відповідальністю "Романівсервіс" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець), посвідчений приватним нотаріусом Романівського районного нотаріального округу 22.03.2019 та зареєстрований в реєстрі за №

319. За змістом вказаного договору Продавець передає у власність Покупцеві за плату (продає), згідно протоколу за № 2 загальних зборів ТДВ "Романівтранс" від 06.03.2019 "Про продаж нежитлової будівлі (будівлі автостанції з ґанком); земельної ділянки площею 0,4407 га, кадастровий номер - 1821455100:05:010:0001, а Покупець приймає у власність за плату (купує) земельну ділянку загальною площею - 0,4407 га, кадастровий номер -1821455100:05:010:0001, яка розташована по АДРЕСА_1 та сплачує грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим договором. У пункті 2 договору визначено, що предметом є купівля - продаж земельної ділянки з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; категорія земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - автотехобслуговування. Реєстрація права власності за позивачем підтверджена витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 160730684, сформованим 22.03.2019. З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем при зверненні до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області із заявою щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_1 , було подано копії дозвільних документів необхідних для отримання ліцензії, перелік яких передбачено Законом № 481/95-ВР. В свою чергу відповідачем не доведено факт недостовірності викладених у них даних. Частиною третьою статті 18 Закону № 481/95-ВР установлено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року. 22.03.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю "Романівсервіс" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу майна нежитлової будівлі (будівлі автостанції з ґанком), загальною площею 193,0 кв.м. кв.м. смт Романів, Житомирської області, який посвідчено приватним нотаріусом Романівського районного нотаріального округу 22.03.2019 та зареєстровано в реєстрі за №

318. Відповідно до зазначеного договору позивач придбав нежитлову будівлю (будівлю автостанції з ґанком), загальною площею 193,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 22.03.2019, підтверджено проведення реєстрації права власності позивача на нежитлове приміщення, автостанцію, за вказаною адресою на підставі вищевказаного договору купівлі - продажу від 22.03.2019. Разом з цим, приписами п. 1.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.03.2019 та п. 1.2 договору купівлі - продажу майна нежитлової будівлі (будівлі автостанції з ґанком), загальною площею 193,0 кв.м., від 22.02.2019 визначено, що право власності на земельну ділянку підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №084470, виданим 08 листопада 2011 року на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2011 року, реєстр за №1854, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №182145512000755. Право власності на нежитлову будівлю (будівля автостанції з ґанком), розташована на приватизованій земельній ділянці, площею 0,4407 га, кадастровий номер 1821455100:05:010:0001, оформлено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САВ № 867160, виданим виконкомом Романівської селищної ради Романівського району Житомирської області від 19.12.2008 на підставі рішення виконкому Романівської селищної ради Романівського району Житомирської області, за №9 від 12.12.2008. Право власності на нежитлову будівлю зареєстровано Державним комунальним підприємством "Бердичівським міжміським бюро технічної інвентаризації", згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером: 21392061 від 24.12.2008, за реєстраційним номером: 25869619, номер запису: 1481 в книзі:78. Також право власності на земельну ділянку та нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Наведені обставини залишені відповідачем поза увагою під час прийняття спірного рішення від 04.02.2020 №

118. З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.02.2020 №

118. Водночас, визначаючись щодо належного способу захисту прав позивача, порушених вказаним рішенням, апеляційний суд виходить з наступного. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду. Враховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, апеляційний суд вважає, що зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_1 , разом із додатково поданими документами та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду не призведе до ефективного захисту права позивача, адже не є гарантією повторної незаконної відмови за наслідком повторного розгляду вказаної заяви позивача. Про неспроможність обраного судом першої інстанції вказаного способу захисту прав позивача свідчить також й те, що під час судового розгляду даної справи позивач повторно звертався до відповідача щодо видачі вказаної ліцензії на що отримав відмову з аналогічних підстав. Відтак, апеляційний суд вважає, що задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача видати ліцензію позивачу на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 , є дотриманням судом гарантій на те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені те потребуватимуть додаткового захисту. Водночас, покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням судом функції суб`єкта владних повноважень-відповідача в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.02.2020 №

118. Разом з цим, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим в частині відмови у задоволенні позову, адже судом першої інстанції допущено помилку при виборі ефективного способу захисту прав позивача, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції у цій частині належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволенні позову. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Оскільки, за результатом апеляційного розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого останнім за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, а саме у розмірі 1 576,5 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року - скасувати в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Житомирській області повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити. У решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 576,5 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.