Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2857/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/2857/23 Категорія: 106020000 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Час і місце ухвалення: м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив суд про: визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати йому винагороди відповідно до п.1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року в розмірі 100000 грн за період з 15.03.2022 року по 31.01.2023 року пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду відповідно до п.1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року в розмірі 100000 грн за період з 15.03.2022 року по 31.01.2023 року пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що з 11.03.2022 року проходить службу за мобілізацією у в\ч НОМЕР_1 на посаді кулеметника у м. Миколаєві та виконує завдання з охорони об`єктів державного значення на підставі розпорядження командира. Оскільки в постанові КМУ № 168 від 28.02.2022 року визначено, що право на отримання додаткової грошової винагороди мають право не тільки ті особи, які приймають безпосередньо участю у бойових діях, а й ті, що забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Однак при звернені до командира військової частини з питанням про виплату йому додаткової грошової винагороди, Позивачеві було відмовлено, що й спонукало його звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати винагороди відповідно до п.1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року в розмірі 100000 грн за період з 15.03.2022 року по 31.01.2023 року пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; зобов`язання нарахувати та виплатити винагороду відповідно до п.1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року в розмірі 100000 грн за період з 15.03.2022 року по 31.01.2023 року пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн. не є обов`язковою умова виключно безпосередньої участі у бойових діях, оскільки положення п.1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р. передбачають, зокрема, здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а позивач знаходячись у м. Миколаєві постійно знаходився під масовими ракетними обстрілами, ризикуючи власним життям та здоров`ям. Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Наказу № 57 від 11.03.2022 року першого заступника командира військової частин НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 (1981 року народження, ід. код НОМЕР_2 ) зараховано до списків особового кажу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 6-ої стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення), встановлено 5 тарифний розряд. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 216 від 09.08.2022 року солдату ОСОБА_1 за липень 2022 року збільшено додаткову винагороду військовослужбовцям, як такому, що безпосередньо приймав участь у бойових діях або заходах (з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях або заходах) з охорони та оборони об`єктів державного зазначення 01 день - 09 липня 2022 року. Підстава: журнал бойових дій від 31.05.2022 року №

7. В матеріалах справи міститься довідка-розрахунок виплаченого грошового забезпечення за час служби (березень 2022 року по січень 2023 року) солдату ОСОБА_1 , з якого вбачаються, що в серпні 2022 року він отримав 2258,06 грн додаткової винагороди згідно постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях або заходах. Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не виплати позивачу винагороди відповідно до п.1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року в розмірі 100000 грн. за період з 15.03.2022 року по 31.01.2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено, що позивач у спірний період брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а тому прийшов до висновку, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у спірний період, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного. Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначає Закон України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 року №876-VII (далі по тесту - Закон №876-VII). Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій (частина 1 статті 1 Закону №876-VII). Військовослужбовець Національної гвардії України під час виконання покладених на нього службових обов`язків є представником влади і перебуває під захистом держави. (частина 1 статті 20 Закону №876-VII). Частинами першою, другою статті 21 Закону №876-VII визначено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства. Приписами статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі по тексту Закон №2011-ХІІ) встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно пункту першого статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до пунктів другого, третього статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 року №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022, від 17.05.2022 року №341/2022, від 12.08.2022 року №573/2022, від 07.11.2022 року №757/2022. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (далі по тексту - Постанова №168). Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 216 від 09.08.2022 року солдату ОСОБА_1 за липень 2022 року збільшено додаткову винагороду військовослужбовцям, як такому, що безпосередньо приймав участь у бойових діях або заходах (з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях або заходах) з охорони та оборони об`єктів державного зазначення 01 день - 09 липня 2022 року. Бездіяльність відповідача у спірних відносинах позивач пов`язує з невиплатою йому додаткової винагороди до грошового забезпечення, передбаченої Постановою КМУ №168, у розмірі 100000,00 грн. з 15.03.2022 року по 31.01.2023 року. Порядок №504 (скасований на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 21.09.2022 року №602, проте був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби) Національної гвардії України (далі по тексту - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (п.1 Порядку №504). Пунктом 2 Порядку №504 установлено, зокрема, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану виплачується в розмірах: 1) 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі по тексту - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах; 2) 30000 гривень - військовослужбовцям, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць. Приписами пункту 3 Порядку №504 визначено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належить виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій: 1) бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде бойові дії, або бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ або штабу тактичної групи; 2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення військових частин (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовими розпорядженнями в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником (взаємного вогневого контакту); 3) завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки; 4) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником; 5) бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 6) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 7) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 8) бойових завдань з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням; 9) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником. Відповідно до п.4 Порядку №504 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад, чи їх копії або витяги з них; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовців у бойових діях. Підтвердження виконання бойових завдань, визначених підпунктом 8 пункту 3 цих Порядку та умов, здійснюється на підставі таких документів: витягу з наказу (бойового розпорядження) командувача Національної гвардії України, штабу оперативного (оперативно-тактичного) угруповання, начальника територіального управління, командира військової частини про виконання завдання з розмінування; акта виконаних робіт з розмінування місцевості (акваторії, об`єкта) від вибухонебезпечних предметів (знешкодження та (або) знищення виявлених вибухонебезпечних предметів) та/або формуляра загороджень. Згідно з п. 1 Порядку №89 під терміном «безпосередня участь військовослужбовця Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів» (далі по тексту - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в районах ведення воєнних (бойових) дій, що визначаються Головнокомандувачем Збройних Сил України; бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями, із всебічного забезпечення військових частин (підрозділів) в районі ведення воєнних (бойових) дій; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях України; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань із знешкодження (знищення) незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсійно-розвідувальних сил та інших збройних формувань агресора (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання завдань підрозділами артилерії з вогневого ураження противника; виконання завдань підрозділами протиповітряної оборони з ураження повітряних; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій; ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу-сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання групами розмінування завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях. Тобто, необхідною умовою для отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, як вважає позивач, а необхідним є саме безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені документально. В матеріалах справи міститься довідка-розрахунок виплаченого грошового забезпечення за час служби (березень 2022 року по січень 2023 року) солдату ОСОБА_1 , з якого вбачаються, що в серпні 2022 року він отримав 2258,06 грн додаткової винагороди згідно постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях або заходах. Підстава: журнал бойових дій від 31.05.2022 року №

7. Отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджено, що позивач у спірний період брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Доказів протилежного позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Крім того, позивач не був позбавлений права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та отримував її у розмірі, що відповідає характеру виконуваних ним завдань. Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022р. встановлено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешалону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураженням противника) на об?єкти, що охороняються, звільнення таких об?єктів уразі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії. При цьому, постановою №168 чітко визначено право керівника відповідного міністерства встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 18 липня 2023 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова