Постанова Київський апеляційний суд № 367/3284/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 33/824/3366/2023 Справа № 367/3284/23 Головуючий в суді І інстанції Карабаза Н.Ф. Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц. П О С Т А Н О В А Іменем України 17 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Пількевич Тетяни Анатоліївни, розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Пількевич Тетяни Анатоліївни на постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним в порушенні п. 2.5 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2023 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 536,80 грн. на користь держави. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 06 травня 2023 року близько 09 годині 05 хвилин в м. Буча, вул. Вокзальна-3 керував автомобілем Renault д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, неадекватна поведінка), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у лікаря нарколога або на місці на приладі Драгер відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. У апеляційній скарзі захисника Пількевич Т.А., поданої 10 червня 2023 року засобами поштового зв`язку, указано на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне та однобічне з`ясування обставин справи, ненадання належної оцінки доказам, обґрунтування рішення недопустимими доказами та необхідність скасування постанови. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказує, що в постанові суд обґрунтовує своє рішення таким доказом як відеофайл, та зазначає, що наявні відеоматеріали дозволяють встановити факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, так як з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на питання працівника поліції повідомив, що керував автомобілем та відмовляється від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, оскільки поспішає та хвилюється та пройде огляд сам в лікарні протягом 2 годин. Вказувала, що закон оперує правовими категоріями «відмова від огляду» та «незгода (на застосування спеціального технічного засобу або з його результатами)», які є різними видами вольових актів та тягнуть різні правові наслідки. Посилалась на абз. 2 ст. 266 КУпАП про те, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення, та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, аналіз якої свідчить, що відеозапис, який здійснюється на портативний відеореєстратор, повинен містити інформацію про дату і час відеозапису та інвентарний та/або номенклатурний номер технічного приладу. До матеріалів справи приєднано відеозапис, тривалістю 1 хв. 15 сек., який не містить інформації про дату і час виготовлення, ні яким саме технічним пристроєм, тобто даний відеозапис технічно вибірково взято суб`єктом владних повноважень з загального відеозапису, який мав робитися портативним відеореєстратором бодікамери поліцейського. Вважала, що це було зроблено навмисно, з метою обмеження в суді повного і об`єктивного з`ясування обставин. Разом із цим відео підтверджує, що поліцейський в присутності свідків ввів в оману ОСОБА_1 , що фактично вплинуло на суб`єктивну та сформувало об`єктивну сторону інкримінованого йому адміністративного правопорушення. На відео ОСОБА_1 , юридично не компетентний, в присутності свідків відповідає на поставлене поліцейським запитання, що алкоголь не вживав, разом із цим, він не заперечує проходження медичного огляду на стан сп`яніння на протязі двох годин в медичному закладі без присутності поліцейського і просить поліцейського роз`яснити йому, чи можна так робити та чи буде це правильно для подальшого розгляду справи в суді, на що поліцейський відповідає, що ОСОБА_1 може пройти медичний огляд в лікарні на протязі двох годин. Поліцейський не роз`яснює водію, що така процедура медичного огляду не відповідає вимогам законодавства, а будь-який висновок буде недійсним, а натомість запевняє водія, що він має право це зробити. Фактично, поліцейський штучно сформував мотив і мету подальшої поведінки водія, вину в його діях, що заборонені адміністративним правом. Обставини, які суб`єкт владних повноважень навмисно не надав суду, шляхом обмеження розміру відеофайлу, але які обґрунтовують психологічний стан ОСОБА_1 06 травня 2023 року, його поведінку та дії, які впливали на об`єктивну сторони інкримінованого правопорушення, є такими, що ОСОБА_1 в цей день знаходився під впливом негативних емоцій, пов`язаних з фізичним станом близької йому людини - дружини ОСОБА_2 , яку 02 травня 2023 року було доставлено в реанімаційне відділення у важкому стані, вона до теперішнього часу потребує додаткового цілодобового огляду. Крім того, з ОСОБА_1 проживає матір, яка також потребує догляду. В цей день психологічний стан ОСОБА_1 був дуже пригнічений, і найбільш важливим для нього було терміново знайти в аптеках необхідні ліки та доставити їх в лікарню, про що він повідомляв поліцейських. Він дійсно відмовився від проходження медичного огляду поліцейськими на місці зупинки, так як дії працівників поліції самі по собі створили недовіру до правомірності їх дій. Зазначала, що якби поліцейський попередив ОСОБА_1 про невідповідність подальших дій ОСОБА_1 вимогам законодавчих актів та наслідки складання адміністративних матеріалів, дії її підзахисного були б зовсім іншими. В даній ситуації склад адміністративного правопорушення відсутній, так як всі дії ОСОБА_1 відбувались під впливом неналежного роз`яснення суб`єктом владних повноважень прав та обов`язків особі. Згідно аналізу ст. 256 КУпАП роз`яснення прав і обов`язків особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, покладено на особу, яка склала протокол про адміністративне правопорушення. В протоколі ААД № 335080 поліцейський зазначив, що роз`яснив водію його права та обов`язки, але ОСОБА_1 під даним записом підпис не ставив і відеофайл підтверджує, що його права та обов`язки роз`яснені неправильно і не в повному обсязі, що обумовило штучне створення складу адміністративного правопорушення. Вважала, що вина ОСОБА_1 в скоєнні ним адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, наявні в справі докази суперечливі, не дають можливості об`єктивно встановити всі обставини. На підставі вищевикладеного просила постанову Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2023 року скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. До апеляційної скарги додано копію свідоцтва про одруження ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , копії виписок з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 від 06 січня 2023 року, 01 травня 2023 року, 02 червня 2023 року, довідок від 18 травня 2023 року № 986, 26 травня 2023 року, згідно яких ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні в умовах хірургічного відділення КПП «ОКЛ м. Києва» з 02 травня 2023 року по даний час, пацієнтка знаходиться у важкому стані та потребує додаткового цілодобового догляду чоловіка ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Пількевич Т.А., які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об`єктивну, так і суб`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Зазначених вимог закону у цій справі у повній мірі дотримано не було, а постанова судді суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду в закладі охорони здоров`я для визначення стану наркотичного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини. Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення. Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 335080 від 06 травня 2023 року вказано, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Megane Scenic державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, неадекватна поведінка). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у лікаря-нарколога або на місці на приладі Драгер відмовився в присутності двох свідків. На а. с. 3 міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видане 06 травня 2023 року о 09:05; в графі ознак сп`яніння, виявлених поліцейським, зазначено наступні: «запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей»; графи «Огляд проводився за допомогою» та «Результати огляду» не заповнені. На а. с. 4 містяться пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно даних пояснень, свідки були присутні під час складання працівником поліції адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 за керування транспортним засобом Renault Megane Scenic державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками (алкогольного, наркотичного) сп`яніння/в стані сп`яніння, під час документування адміністративного правопорушення даний громадянин в їх присутності відмовився від проходження огляду в медичному закладі для визначення стану сп`яніння, та продуття мех.приладу Драгер у встановленому законом порядку. Також в матеріалах справи міститься відеозапис тривалістю 1 хвилина 18 секунд, без відміток дати і часу відеозйомки. Із вказаних відеоматеріалів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що в ході спілкування із працівниками поліції останні запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі або за допомогою приладу «Drager», на що останній відмовився, пояснюючи це тим, що хвилюється і поспішає в зв`язку з необхідністю відвезти ліки до лікарні, а також відповідає на поставлене поліцейським запитання, що алкоголь не вживав, разом із цим, не заперечує проходження медичного огляду на стан сп`яніння на протязі двох годин в медичному закладі без присутності поліцейського і просить поліцейського роз`яснити йому, чи можна так робити та чи буде це правильно для подальшого розгляду справи в суді, на що поліцейський відповідає, що ОСОБА_1 може пройти медичний огляд в лікарні на протязі двох годин. 06 травня 2023 року ОСОБА_1 згідно роз`яснень поліцейського самостійно пройшов медичне дослідження на стан сп`яніння у КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» о 11:20 і згідно результатів лабораторного дослідження, які ОСОБА_1 надав суду першої інстанції, ознак сп`яніння не виявлено (а. с. 10). Судом першої інстанції відхилено даний доказ та пояснення ОСОБА_1 щодо самостійного проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки огляд пройдений пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення та без присутності поліцейського. Апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а й встановлено обов`язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції. Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування. Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року). При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації. Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення. Стосовно складеного на ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, то за обставин встановлення в діях поліцейських схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду, сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Крім того, апеляційний суд враховує, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 335080 від 06 травня 2023 року зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, неадекватна поведінка. У той же час у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видане 06 травня 2023 року о 09:05; в графі ознак сп`яніння, виявлених поліцейським, зазначено інші: «запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей». Також, з пояснень свідків, долучених до матеріалів справи, неможливо встановити, з ознаками алкогольного чи наркотичного сп`яніння чи у стані сп`яніння водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки в поясненнях зазначено всі ці варіанти, а самі свідки на відеозаписі відсутні. Апеляційний суд також враховує доводи апеляційної скарги, підтверджені наданими до неї доказами у вигляді медичної документації, щодо пригніченого психологічного стану ОСОБА_1 , обумовленого сімейними обставинами у вигляді тяжкого фізичного стану його дружини, необхідністю її додаткового цілодобового догляду і забезпечення ліками, і що такий стан міг бути розцінений працівниками поліції як зовнішній вираз ознаки алкогольного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці). Апеляційний суд враховує доводи захисника Пількевич Т.А. в апеляційній скарзі, що долучений до матеріалів справи фрагмент відеозапису з бодікамери поліцейського є неповним, охоплює лише 1 хвилину 18 секунд події, що могло бути зроблено навмисно з метою обмеження повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, не має відміток часу відеофіксації, не містить інформації про інвентарний та/або номенклатурний номер технічного приладу, що не відповідає положенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026. Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що дії працівника патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що він роз`яснював ОСОБА_1 його право самостійного проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі впродовж двох годин, тобто здійснював роз`яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності прав, які законодавством не передбачені, без попередження про наслідки такої відмови, а й по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 до висловлення відмови від проходження огляду. Враховуючи конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду. Відповідно до сталої практики Європейського суду із прав людини, висловленої у чисельних рішення Суду («Енгель та інші про ти Нідерландів», «+4 посилання» та інші) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції. Так, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. За наведених вище обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2023 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Допущені порушення вимог закону є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Пількевич Тетяни Анатоліївни задовольнити. Постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним в порушенні п. 2.5 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кашперська Т.Ц.