Постанова Вінницький апеляційний суд № 145/404/23

Справа № 145/404/23 Провадження № 22-ц/801/1498/2023 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вальчук В. В. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2023 рокуСправа № 145/404/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач), суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М., за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Гніванська міська рада Вінницького району Вінницької області, розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Жикевич Вікторії Петрівни на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 травня 2023 року, ухваленого місцевим судом під головуванням судді Вальчука В.В., дата складення повного тексту рішення 06 червня 2023 року, встановив: В березні 2023 року ОСОБА_1 звернуся до суду із позовом до Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої входить, зокрема, земельна ділянка площею 0,0546га з кадастровим номером 0524581800:02:002:0526, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,25га, з кадастровим номером 0524581800:02:002:0525, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована по АДРЕСА_1 ; житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . 06 вересня 2019 року його мати ОСОБА_2 склала заповіт на його користь. Спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку в спадковому майні - немає. В установлений законом термін він заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не подав. Строк для прийняття спадщини витік 10 січня 2023 року з урахуванням п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28 лютого 2022 року, яка була чинною на момент виникнення правовідносин. 03 лютого 2022 року він виїхав з України в Чеську Республіку на роботу. В Чехії він має право на проживання і офіційну роботу. 18 серпня 2022 року в Консульстві України в Чеській республіці (м. Брно) засвідчив свою заяву про прийняття спадщини після смерті матері та довіреність, якою уповноважив свою дружину ОСОБА_3 бути її представником з питань оформлення своїх спадкових прав після смерті матері. Зазначені вище документи переслав в Україну. Усі необхідні дії, спрямовані на прийняття ним спадщини він вчинив в строк, передбачений законодавцем для прийняття спадщини. Однак його дружина ОСОБА_3 не змогла вчасно подати його заяву про прийняття спадщини до нотаріуса. За таких обставин він пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері з причин, які не залежали від нього. Вважає, що пропустив передбачений ст. 1270 ЦК України строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом у якому просив визначити йому додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 травня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відмовлено. Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області мотивоване тим, що ОСОБА_1 , знаючи про існування заповіту на його користь з 2019 року та дізнавшись в березні 2022 року про смерть матері, не здійснив на думку суду належних дій щодо прийняття спадщини з березня 2022 року і лише 18 серпня 2022 року надав довіреність на представлення його інтересів його дружиною ОСОБА_3 , яка в свою чергу не скористалась даною довіреністю у визначений законом строк і також не вчинила на думку суду будь-яких дій по прийняттю спадщини на користь чоловіка, і лише 06 лютого 2023 року звернулась до нотаріуса при тому, що строк законодавством встановлено в шість місяців та був продовжений на підставі вимог Постанови КМУ №164 від 28 лютого 2022 року, не надавши суду належних доказів пропуску цього строку лише формально вказавши про поважні причини пропуску такого строку. Не погоджуючись з таким рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Жикевич В.П. подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, заявник покликається на ті ж обставини, які викладені в позовній заяві. Водночас зазначає, що місцевим судом не надано належної оцінки пояснення свідка ОСОБА_3 . Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направила, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що стверджується її свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 11 березня 2022 року виконавчим комітетом Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області (а.с. 7 на звороті), яка на момент смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою №34, виданою 23 лютого 2023 року виконавчим комітетом Гніванської міської ради (а.с. 15). Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої входить, зокрема, право власності на земельну ділянку площею 0,0546 га з кадастровим номером 0524581800:02:002:0526, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована по АДРЕСА_1 ; право власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 0524581800:02:002:0525, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована по АДРЕСА_1 ; право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Право власності матері позивача на зазначені вище об`єкти нерухомості підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 116244092 від 05 березня 2018 року (а.с. 10), № 130235623 від 10 липня 2018 року (а.с. 11), №130235701 від 10 липня 2018 року (а.с. 9). 06 вересня 2019 року ОСОБА_2 склала заповіт на користь позивача (а.с. 6 на звороті). Вказаний заповіт є чинним, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру (а.с.29). 18 серпня 2022 року в Консульстві України в Чеській республіці (м. Брно) засвідчив свою заяву про прийняття спадщини після смерті матері та довіреність, якою уповноважив свою дружину ОСОБА_3 бути її представником з питань оформлення своїх спадкових прав після смерті матері (а.с. 14). 06 лютого 2023 року ОСОБА_3 на підставі довіреності позивача ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Смоляк Л.С. із заявою та іншими документами для прийняття спадщини. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 лютого 2023 року приватним нотаріусом повідомлено, що нотаріус не може видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину, у зв`язку із тим, що він пропустив визначений законом строк для її прийняття (а.с. 12). Строк для прийняття спадщини, з урахуванням п.3 ПКМУ №164 від 28 лютого 2022 року, яка була чинною на момент виникнення правовідносин, сплив 10 січня 2023 року. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За загальними положеннями про спадкування, встановленими ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини; право на спадкування мають особи, визначені в заповіті; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (статті 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1270 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19). З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини на його офіційне проживання та працевлаштування за кордоном, зокрема, в Чеській Республіці, що об`єктивно перешкоджало йому реалізувати свої спадкові права. Водночас, покликався на те, що до спливу строку на прийняття спадщини ним в Консульстві України в Чеській Республіці засвідчено його заяву про прийняття спадщини та довіреність на уповноваження дружини ОСОБА_3 бути його представником з питань оформлення своїх спадкових прав. Проте, факт проживання та працевлаштування позивача у Чеській Республіці сам по собі не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою, як передбачено пунктом 3 Глави 10 Розділу ІІ Поряду вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 у редакції, чинній на час відкриття спадщини. Крім того, відповідно до частини шостої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (із змінами) «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України. Згідно зі статтею 38 цього ж Закону, на консульські установи України серед іншого також покладений обов`язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Відтак, позивач перебуваючи у Консульстві України в Чеській Республіці де посвідчував заяву про прийняття спадщини та довіреність на його представництво з питань оформлення своїх спадкових прав, міг скористатись відповідним правом у такій консульській установі, проте свідомо не зробив цього. Доказів неможливості скористатись відповідним правом в консульській установі позивач не надав. З огляду на це, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що проживання та офіційне працевлаштування спадкоємця за межами України, а також зволікання його довірителя із зверненням до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені вище обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначеному статтею 1270 ЦК України. Разом з тим, вирішуючи даний спір між сторонами, місцевий суд не врахував наступне. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року). ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Як було встановлено місцевим судом, спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому останній день строку для прийняття спадщини, з урахуванням п.3 ПКМУ №164 від 28 лютого 2022 року, яка була чинною на момент виникнення правовідносин, після її смерті припадав на 10 січня 2023 року. При цьому, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 з 03 лютого 2022 року виїхав з України в Чеську республіку де має право на проживання та офіційну роботу. 18 серпня 2022 року позивач у Консульстві України в Чеській республіці, тобто іще до спливу строку на прийняття спадщини, засвідчив свою заяву про прийняття спадщини після смерті матері та довіреність на ім`я дружини ОСОБА_3 на його представництво у питаннях оформлення спадщини. Проте, дружина ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса після спливу строку для прийняття спадщини. Натомість, позивач невідкладно реалізував своє право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а саме 07 березня 2023 року. Так, принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Цей принцип закріплений і у частині третій статті 2 ЦПК України. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не врахував принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав того, що позивач за відсутності поважних причин не вчинив дій, спрямованих для прийняття спадщини після смерті матері. З матеріалів справи вбачається, що строк подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті батька сплив 10 січня 2023 року, а вказану заяву він, через уповноважену ОСОБА_3 , подав до нотаріальної контори 06 лютого 2023 року, тобто пропущений ним строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним. Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц зроблено висновок, що «шестимісячний строк подання позивачами заяви про прийняття спадщини після смерті матері сплив 04 лютого 2017 року, а позов до суду вони пред`явили 15 лютого 2017 року, тобто пропущений ними строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним. При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності». Зазначене також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 6 березня 2019 року у справі № 478/482/18, від 7 квітня 2020 року у справі № 756/9379/15-ц, від 2 лютого 2021 року у справі № 491/327/18 та інших. Крім того, Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20, погодившись з висновками апеляційного суду, вказав, що позивач з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті матері не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому наявні правові підстави для визначення додаткового строку (два місяці) для подання заяви про прийняття спадщини. При вирішенні спору апеляційний суд надав належну оцінку обставинам справи, врахував те, що пропущений позивачем строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним: строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини розпочався 08 листопада 2019 року та закінчився 08 травня 2020 року, а позивачем подано заяву про прийняття спадщини 14 травня 2020 року, отже пропуск складає лише два робочі дні, зважаючи на те, що у період з 09 травня 2020 року по 12 травня 2020 року всі дні були вихідними, святковими. ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, 6 грудня 2007 року). Отже, незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та поданням про її прийняття чи позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини може бути підставою визначення додаткового строку для прийняття спадщини та оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин справи. Зважаючи на те, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає та офіційно працює в іншій країні - на великій відстані від місця відкриття спадщини і знаходження спадкового майна, ще до спливу строку на прийняття спадщину в Консульстві України в Чеській Республіці посвідчив заяву про прийняття спадщини та довіреність на представництво його спадкових справ, передбачаючи добросовісне виконання довірителем покладених обов`язків на подання відповідної заяви у визначений законом строк, однак від обставин, які не залежали від нього, зокрема, невчасного звернення дружини ОСОБА_3 до нотаріуса, прострочив цей строк на 26 робочих днів, а також без зайвих зволікань після отримання відмови нотаріуса звернувся з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, колегія суддів, надавши у сукупності оцінку обставинам, на які позивач посилався на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, у взаємозв`язку з правовідносинами сторін, що склалися конкретно у цій справі, та незначному пропуску спадкоємцем такого строку, виходячи з принципів пропорційності, розумності та справедливості, дійшла висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті його матері ОСОБА_2 протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Жикевич Вікторії Петрівни задовольнити. Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох місяців з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: О.С. Панасюк Т.М. Шемета