Постанова Полтавський апеляційний суд № 549/342/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 549/342/22 Номер провадження 22-ц/814/3540/23Головуючий у 1-й інстанції Глущенко Н.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І. В. розглянувши в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 30 березня 2023 року, ухвалене суддею Глущенко Н.М., повний текст рішення складений -06 квітня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 12 квітня 2023 року, повний текст додаткового рішення складено - дата не вказана у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, - В С Т А Н О В И В: 01 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня подачі позовної заяви, і до закінчення нею навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23 років. Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.12.2009 року між її батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано шлюб, тобто відповідач є її батьком. Батько до настання її повноліття сплачував аліменти на користь її матері. Вона досягла повноліття і фактично перебуває на утриманні матері. З вересня 2020 року навчається у Полтавському базовому медичному фаховому коледжі відділення сестринської справи, на денній формі навчання. Вона потребує матеріальної допомоги з боку батька, адже стипендія не покриває витрати, пов`язані з навчанням, проживанням, харчуванням, проїздом, придбанням підручників, одягу. Вважає, що відповідач є працездатним, тому має можливість надавати їй матеріальну допомогу. Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 30 березня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 01.12.2022 року, і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_2 23-х річного віку. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,6 0грн. на користь держави. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 є повнолітньою, навчається за денною формою здобуття освіти, що унеможливлює її трудову діяльність поза часом навчання, і те, що батько ОСОБА_1 має змогу утримувати її у період навчання, оскільки він є працездатною особою. Предмет спірних правовідносин направлений в першу чергу на забезпечення інтересів повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, так як обов`язок по її утриманню покладається на обох батьків. Відомості про наявність у неї інших джерел доходів відсутні. Крім того, суд не прийняв до уваги посилання відповідача, що саме на його утриманні знаходиться мати похилого віку, оскільки належних та допустимих доказів щодо цього не надано. Також доводи відповідача щодо наявності у нього зобов`язань щодо утримання сина цивільної дружини у вигляді надання матеріальної допомоги по оплаті навчання, суд не прийняв до уваги, оскільки, це не є його обов`язком. На переконання суду, стягнення аліментів у розмірі 1/4 частина від усіх видів доходу (заробітку) відповідача, щомісячно, відповідатиме потребам ОСОБА_2 у допомозі батька та можливостям останнього надавати таку допомогу, засадам розумності, справедливості та співмірності. Будь-яких інших доказів, які б дозволяли прийти до висновку про необхідність стягувати аліменти в іншому розмірі чи взагалі відмовити у їх стягненні, суду не надано та в ході судового розгляду не встановлено. Додатковим рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Штепи Дмитра Юрійовича про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, враховуючи складність справи, перебування справи на розгляді, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч.3 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн., а тому заява представника позивача підлягає задоволенню. В апеляційних скаргах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити та зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню, додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат. Апеляційні скарги мотивовані тим, що він є єдиним годувальником у своїй сім`ї, на його утриманні перебуває мати похилого віку, яка має незадовільний стан здоров`я, а також дружина та її дитина, що також продовжує навчання, тому визначений розмір аліментів приведе у скрутне матеріальне становище та він з об`єктивних причин не зможе забезпечити належну та регулярну сплату аліментів у такій сумі, а також забезпечувати свої базові життєві потреби. Зазначає, що стягнення аліментів на навчання повнолітньої дитини за своєю правовою природою відрізняється від стягнення аліментів на неповнолітню дитину та має свої обмеження. Так, право на утримання невід`ємно пов`язано із навчанням. Тому, вважає, що вимога позивача про стягнення аліментів до досягнення нею 23 річного віку не може бути задоволена, оскільки обмежується лише часом її навчання, тобто до 30 червня 2024 року. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначає, що позивачем до позовної заяви не було подано попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, а заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення він отримав вже після ухвалення додаткового рішення, тому був позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні та заперечувати проти задоволення заяви. Враховуючи категорію справи, її складність, відсутність необхідності у збиранні доказів та витрачений час на підготовку заяв по суті спору, вважає вартість витрат на правничу допомогу завищеною. Крім того, звертає увагу, що у зв`язку з оскарженням ним основного рішення у даній справі, судові витрати понесені сторонами, підлягають новому розподілу. У відзивах на апеляційні скарги представник ОСОБА_2 - адвокат Штепа Д.Ю. просить їх залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції 12 липня 2006 року (а.с. 6). Батьки позивача перебували у шлюбі, який розірвано 24.12.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Хорольського районного управління юстиції Полтавської області (а.с. 5). Відповідно до довідки від 14.11.2022 року №02-11/196, ОСОБА_2 дійсно навчається у Полтавському базовому медичному фаховому коледжі на 3 курсі відділення сестринської справи, термін навчання з 01.09.2020 року по 30.06.2024 року, на денній формі навчання (а.с. 7). Згідно довідки про доходи виданої комунальним закладом освіти Полтавський базовий медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради №59 від 14.11.2022 року, загальна сума доходів (стипендія) ОСОБА_2 за період з 01 січня 2022 року по 31.10.2022 року року без урахування аліментів становить 7 980,35 грн. (а.с. 8). Згідно довідки про доходи виданої комунальним закладом освіти Полтавський базовий медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради №11 від 27.02.2023 року, загальна сума доходів (стипендія) ОСОБА_2 за період з 01 січня 2023 року по 31.01.2023 року без урахування аліментів становить 0,00 грн. (а.с. 115). Згідно довідки №2001/115/101-5 від 09.02.2023 року, виданої Полтавським районним управлінням поліції ГУНП в Полтавській області, ОСОБА_1 з 07.11.2015 року по теперішній час та відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 22.01.2021 року №40о/с призначений на посаду інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (а.с. 67). Відповідно до довідки про доходи №38/115//29/09/01/2023 від 17.02.2023 року, виданої Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області, загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року за винятком аліментів становить 473 887,09 грн. (а.с. 108). Згідно довідки про доходи №344/115//29/09/02/2023 від 27.02.2023 року, виданої Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області, загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року за винятком аліментів становить 483 513,39 грн. (а.с. 114). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України,яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу)при умові, що батьки спроможні сплачувати такі аліменти на утримання повнолітньої дитини. При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що повнолітня ОСОБА_2 продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_1 , будучи працездатним, має можливість надавати таку допомогу, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, починаючи з 01.12.2022 року, і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_2 23 років. При цьому, доказів скрутного матеріального становища ОСОБА_1 , що унеможливлює утримання ним своєї повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, суду не надано. Доводи апеляційної скарги про перебування на його утриманні матері пенсіонерки ОСОБА_4 , яка має незадовільний стан здоров`я, то ці доводи є необґрунтованими, так як відповідач, маючи обов`язок у змагальному процесі доводити свої заперечення (статті 12, 81 ЦПК України), не надав як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції відповідних доказів в цій частині. Надані відповідачем виписки епікрізу підтверджують хворобу ОСОБА_4 , але не дають підстав стверджувати, що мати відповідача перебуває виключно на його утриманні. Колегія суддів бере до уваги, що відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про незадовільний стан здоров`я відповідача не дають підстав вважати, що останній через стан здоров`я не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх його доходів. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач має на утриманні дружину, сина, дружини, матір, то вказані обставини не звільняють батька від обов`язку надавати матеріальну допомогу доньці на період її навчання. Колегія суддів наголошує на тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. Такий виникає за обов`язкової сукупності юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 (провадження № 61-12495св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 592/2798/16-ц (провадження № 61-19463св18), від 05 червня 2019 року у справі № 754/866/18 (провадження № 61-7125св18). У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зроблені судом першої інстанції висновки по суті вирішення спору узгоджуються з вищевказаними правовими позиціями Верховного Суду. При цьому судова практика у цій категорії справ є сталою. Нормами СК України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги про обмеження періоду стягнення аліментів часом закінчення навчання, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, починаючи з 01.12.2022 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_2 23-х річного віку. Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду щодо обґрунтованості Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правильну оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить. Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл судових витрат з врахуванням наданих доказів, які сторона відповідача понесла у зв`язку з розглядом справи, з врахуванням наступного. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи в разу відмови в позові покладаються на позивача. Згідно ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених позивачем ОСОБА_2 судових витрат на професійну правову допомогу у суді першої інстанції суду надано копії ордеру, договору про надання правничої допомоги від 17.02.2023 року, додаткової угоди №1 від 30.03.2023 року до договору про надання правової допомоги №47/23 від 17 лютого 2023 року, умовами якої передбачено порядок оплати юридичних послуг (гонорару), квитанції від 13.03.2023 року про сплату гонорару у розмірі 4 000 грн., розрахунок судових витрат, понесених позивачем у справі, акту про прийняття-передачу наданої правової допомоги (т.2 а.с. 4-10). Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і осоновоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268). Угоди про надання правничої допомоги, зважаючи на зобов`язання, що виникають лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними. Враховуючи, що згідно умов договору про надання правової допомоги від 17.02.2023 року та додаткової угоди №1 від 30.03.2023 року до договору про надання правової допомоги №47/23 від 17.02.2023 року, сторони погодили розмір та порядок оплати гонорару, його фактичну оплату згідно квитанції від 13.03.2023 року, взявши до уваги співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також критерії обґрунтованості й пропорційності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн., що відповідає принципу справедливості і балансу інтересів сторін спору. Так, у п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 у розмірі 4 000 грн. Вказаний розмір судових витрат доведений документально, обґрунтований та підлягає розподілу за результатами розгляду справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги - без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 30 березня 2023 року та додаткове рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17 липня 2023 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов