Постанова 4813 № 947/10274/23

Номер провадження: 22-ц/813/5754/23 Справа № 947/10274/23 Головуючий у першій інстанції Петренко В. С. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.07.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І., за участю секретаря Нечитайло А.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кістяника Володимира Івановича на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05.04.2023 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 ,третя особа: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, встановив: 29.03.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини чоловічої статі заявника, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території України - у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим (далі -АРК), третя особа: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. На підставі ч. 1 ст. 135 СК України заявник просила записати за вказівкою матері наступне: ім`я та по батькові дитини: ОСОБА_2 (а.с.1-3). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.04.2023 року у відкритті провадження було відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кістяник В.І. ставить питання про скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 05.04.2023 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засіання (а.с.61-62). Апеляційним судом враховано заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кістяника В.І. про розгляд справи у його відсутність та відсутніцсть ОСОБА_1 (а.с.65, 69). Також слід зазначити, що у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином, розгляд даної справи здійснений 05.07.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 17.07.2023 року. Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. Враховуючи вищенаведене, а також те, що від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не наданописьмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації такого факту (а.с.18-21). Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, з огляду на наступні обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану України. Невиконання цього обовязку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Інформація про народження громадянина України має бути внесена до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану України. На підставі запису про народження дитини відділ державної реєстрації актів цивільного стану має видати свідоцтво про народження. В подальшому, до отримання дитиною паспорту громадянина України, свідоцтво про народження є основним документом, що засвідчує його особу. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини чоловічої статі на тимчасово окупованій території України, у м. Сімферополь, АРК. На підтвердження своїх вимог заявниця надала довідку № А-00357 від 09.07.2019 року про народження дитини та копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане окупаційною адміністрацією Російської Федерації (далі - РФ) - Відділом народження м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим (а.с.10). Згідно з положеннями ст.ст.5, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Згідно з ч. 3 ст. 9 цього Закону будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану. На даний час, на території АРК та м. Севастополь здійснює ефективний контроль РФ. Діяльність збройних формувань РФ та окупаційної адміністрації РФ у АРК суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи. Питання особливостей здійснення провадження у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України визначенні положеннями ст. 317 ЦПК України. Згідно ч. 1 цієї статті заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження. З наведеного вбачається, що згадані положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів. При цьому слід зазначити, що згідно з ч.2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. Таким чином, враховуючи, що законодавець не вимагає від заявника письмової відмови від органу реєстрації актів цивільного стану що видачі свідоцтва про народження дитини, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі з цих підстав. Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що за змістом ст.ст. 2, 5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або порушених, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасником процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Таким чином, повернення заяви ОСОБА_1 за формальними підставами є порушенням її права на доступ до правосуддя, оскільки згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов`язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду заяви по суті. Крім того, стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 «МІ 111 «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа ЄСПЛ «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії»). Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, заперечень проти судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її спростовують, оскільки ухвала постановлена не у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 379, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кістяника Володимира Івановича задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05.04.2023 року про відмову у відкритті провадження справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17.07.2023 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік А.І. Дришлюк