Постанова 4824 № 759/2048/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/5318/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №759/2048/21 18 березня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Гоін В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргу представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Корнієнка Андрія Андрійовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Твердохліб Ю.О., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини, - в с т а н о в и в: 01 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Корнієнко Андрій Андрійович звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту народження у заявниці дитини на тимчасово окупованій території України. В обґрунтування заяви посилався на те, щоІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України у м. Сімферополі АР Крим у ОСОБА_1 народилася двійня, друга з двійні дитина чоловічої статі, про що було видано свідоцтво про народження Відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту ЗАГС Міністерства юстиції Республіки Крим від 19.06.2018 року серії НОМЕР_1 . Документом, що підтверджує факт народження дитини є медичне свідоцтво про народження. 22.01.2016 року між заявницею та ОСОБА_2 Відділом запису актів цивільного стану Балаклавського району міста Севастополя Управління ЗАЦС м. Севастополя було зареєстровано шлюб. ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». Посилався на те, що шлюб між заявницею та ОСОБА_2 , який був зареєстрований Відділом запису актів цивільного стану Балаклавського району міста Севастополя Управління ЗАЦС м. Севастополя є нелегітимним та незаконним. При зверненні до Ірпінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про видачу свідоцтва про народження дитини, встановленого законодавством України зразка, заявниця отримала відмову у проведенні державної реєстрації народження дитини у зв`язку із пред`явленням документу, виданого на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Для подальшої реєстрації факту народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про народження дитини, встановленого законодавством України зразка, просить встановити факт народження громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини чоловічої статі, другої з двійні, ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь, АР Крим, Україна та відомості про батька внести на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, вказати батьком: ОСОБА_2 , громадянина України. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини чоловічої статі, другої з двійні, ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сімферополь, АР Крим, Україна, залишено без задоволення. Не погоджуючись с таким рішенням суду першої інстанції, 10 лютого 2021 року представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Корнієнко Андрій Андрійович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, дитини чоловічої статі, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сімферополь, АР Крим, Україна. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що, відмовляюючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що відомості, зазначені заявницею у поданій до суду заяві, не співпадають з відомостями, зазначеними в документах, які додані до вказаної заяви. Вказує на те, що дійсно, факт народження дитини у заявниці був зареєстрований Відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту ЗАГС Міністерства юстиції Республіки Крим від 19.06.2018 року, яким було видано свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, вказане свідоцтво про народження дитини, як і свідоцтво про шлюб заявниці з ОСОБА_2 , укладений 22 січня 2016 року у Відділі запису актів цивільного стану Балаклавського району м. Севастополя, відповідно до Закону України " Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є нелегітимними та незаконними, так як видані органами влади, створеними країною-окупантом. Посилається на те, що ОСОБА_1 є громадянкою України, факт її перебування у громадянстві Російської Федерації не встановлено, а тому вона має право на державну реєстрацію народження її сина відповідно до вимог ст. 13 Закону України " Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. 135 СК України та п.22 Правил державно реєстрації актів цивільного стан в Україні. Зазначає, що суд при ухваленні рішення у даній справі встановлює тільки факт народження дитини конкретною жінкою, а так як заявниця не перебуває в зареєстрованому шлюбі, то батько дитини не зазначається, він має право звернутися до органів РАЦС зі спільною заявою з матір`ю дитини чи подати позов про визнання батьківства щодо дитини. З огляду на зазначене, вважає, що наявні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 . У судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Корнієнко Андрій Андрійович не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили, в апеляційній скарзі просили розглядати справу у їх відсутності, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності заявниці та її представника. Представник заінтересованої особи: Ірпінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання також не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся в установленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З наданої суду копії свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що 22.01.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відділом запису актів цивільного стану Балаклавського району міста Севастополя Управління ЗАЦС м. Севастополя було зареєстровано шлюб. ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 у заявниці народилася двійня, друга з двійні -дитина чоловічої статі, про що Відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту ЗАГС Міністерства юстиції Республіки Крим 19.06.2018 року видано свідоцтво про народження ОСОБА_4 , серії НОМЕР_1 та наявний виписний епікриз невстановленого медичного закладу. Згідно даних, зазначених в копії свідоцтва про народження від 19.06.2018 року, серії НОМЕР_2 , зазначено батько дитини- ОСОБА_2 , громадянин Россії, мати- ОСОБА_1 , громадянка Россії. Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 28.01.20201 року відмовив у проведенні державної реєстрації народження у громадянки ОСОБА_1 дитини чоловічої статі, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сімферополь, АР Крим, Україна. Відмовляючи в задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини чоловічої статі, другої з двійні, ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сімферополь, АР Крим, Україна, суд першої інстанції посилався на те, що заявницею не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів її заяви. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2016 року між ОСОБА_2 , громадянином Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , громадянкою Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_2 Відділом запису актів цивільного стану Балаклавського району міста Севастополя Управління ЗАЦС м. Севастополя було зареєстровано шлюб. ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину чоловічої статі відповідно до виписного епікризу невстановленого медичного закладу. Згідно зі свідоцтвом про народження від 19.06.2018 року, виданим Відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту ЗАГС Міністерства юстиції Республіки Крим серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 . Батько дитини- ОСОБА_2 , громадянин Російської Федерації, мати- ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації. Зі змісту відмови Ірпінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за №221/21.7-42 від 28.01.20201 року у проведенні державної реєстрації народження вбачається, що заявником для підтвердження факту народження дитини чоловічої статі, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сімферополь, АР Крим, Україна у громадянки ОСОБА_1 було пред`явлено свідоцтво про народження, видане Відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту ЗАГС Міністерства юстиції Республіки Крим від 19.06.2018 року серії НОМЕР_1 , яке видано на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що є підставою для відмови в реєстрації народження дитини. Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій. Згідно п. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження. Заявницею та її представником не надано суду доказів, з яких суд міг дійти висновку про доведеність її вимог. Зокрема, заявницею не надано суду медичного свідоцтва про народження, як і будь-яких медичних документів, які б свідчили про факт народження у неї дитини. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. Надана заявницею ксерокопія «Свидетельства о рождении» ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м Сімферополі Республіки Крим, Російської Федерації, а так само відтиск печатки органу Російської Федерації на такій ксерокопії, не може свідчити про доведеність вимог заяви. Крім того, заявниця надає копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Магадан Росія, виданого 05.12.2008 року Балаклавським РВУ МВС України в м. Севастополі, серія НОМЕР_3 .Відмітка про реєстрацію шлюбу в цій ксерокопії паспорта відсутня. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини . Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Разом з тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozеr v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має грунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ. З огляду на ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження. Як зазначалося вище, листом від 28.01.2021 року Ірпінським міським відділом реєстрації актів цивільного стану було відмовлено в проведенні державної реєстрації народження з посиланням на ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та роз`яснено право звернення до суду з питання встановлення факту народження дитини. Статтею 315 ЦПК України визначено, що судом може бути встановлено факти, що мають юридичне значення, тобто такі, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до ч. 2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч.3 ст.317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Згідно ч.1 ст. 318 ЦПК України в заяві про встановлення факту народження має бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту народження дитини ОСОБА_1 надала до суду лише копію свідоцтва про народження від 19.06.2018 року, виданого Відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту ЗАГС Міністерства юстиції Республіки Крим серії НОМЕР_1 , згідно якої ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 . Батько дитини- ОСОБА_2 , громадянин Російської Федерації, мати- ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації. Разом з тим, ОСОБА_1 та її представником не було подано до суду документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, встановленого зразка, що підтверджує факт народження дитини ОСОБА_1 , а надано лише не завірену ксерокопію виписного епікризу невстановленого медичного закладу про народження дитини у ОСОБА_1 При наданні оцінки свідоцтву про народження дитини, як доказу, приймається до уваги, що хоча такий документ не є юридично дійсним, але він може підтверджувати, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території, зареєструвала факт народження певної особи. Колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт перебування заявниці на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і встановлення законом особливого порядку розгляду заяв про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, не є безумовною підставою для встановлення такого факту та не звільняє заявника від надання суду належних доказів на підтвердження своїх вимог. Враховуючи, що інших доказів на підтвердження народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини чоловічої статі ОСОБА_4 у м. Сімферополь АР Крим заявницею не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, а надана копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсною та не створює правових наслідків і не може бути належним доказом при судовому розгляді, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви. Колегія суддів звертає увагу, що за приписами ч.3 ст.317 ЦПК України в рішенні про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути вказані встановлені судом дані про батьків дитини. Згідно ст.133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини. Проте, звертаючись до суду із вказаною заявою, ОСОБА_1 не залучила до участі у розгляді справи батька дитини. Доводи апеляційної скарги про те, що заявниця не перебуває в зареєстрованому шлюбі спростовуються наданими до її заяви доказами та доводами самої заяви. Крім того, суду надано копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Магадан Росія, виданого 05.12.2008 року Балаклавським РВУ МВС України в м. Севастополі, серія НОМЕР_3 . Разом з тим, у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_4 зазначається, що мати ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації, батько ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації , що свідчить про суперечливість наданих суду документів про батьків дитини. Відомості про дитинута її батьків, зазначені в заяві, не співпадають з відомостями, зазначеними в свідоцтві про народження дитини, відомості щодо батьків дитини не співпадають з відомостями, які просить встановити заявниця ОСОБА_1 . Враховуючи вказані розбіжності, суд позбавлений можливості встановити факт народження дитини та ухвалити рішення у справі про задоволення заяви. Такий висновок узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №758/2671/17. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є громадянкою України, а факт її перебування у громадянстві Російської Федерації не встановлено, а тому вона має право на державну реєстрацію народження її сина відповідно до вимог ст. 13 Закону України " Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. 135 СК України та п.22 Правил державної реєстрації актів цивільного стан в Україні, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, так як ОСОБА_1 зазначена громадянкою Російської Федерації у наданій нею ж до заяви про встановлення факту народження копії свідоцтва про укладення шлюбу. Громадянин України має право на державну реєстрацію народження дитини відповідно до вимог ст. 13 Закону України " Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. 135 СК України та п.22 Правил державної реєстрації актів цивільного стан в Україні за умови подання визначених законом документів компетентних органів, що підтверджують факт народження. Таких документів заявницею не подано ні до органу реєстрації актів цивільного стану, ні до суду. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права, так як суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані докази та ухвалив рішення з дотриманням норм процесуального права та вірно застосував норми матеріального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Корнієнка Андрія Андрійовича. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в: Апеляційну представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Корнієнка Андрія Андрійовича залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст судового рішення складено 19 березня 2021 року. Головуючий: Судді: