Постанова 4824 № 363/4403/22

справа № 363/4403/22 головуючий у суді І інстанції Редкач М.В. провадження № 22-ц/824/6182/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 21 червня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участю секретаря судового засідання Сердюк К.О., розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Людкевич Христини Євгенівни на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, - в с т а н о в и в : У грудні 2022 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду міста Києваіз зазначеним позовом, у якому просила: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно: квартира АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення № 113-А, загальною площею 107,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ; здійснити розподіл майна, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином: визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення № 113-А, загальною площею 107,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; Разом із позовною заявою від адвоката Коломійця І.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину нежитлового приміщення № 113-А, загальною площею 107,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , яке належать ОСОБА_1 . Заява обґрунтована тим, що позивач вважає спірне майно спільною сумісною власністю подружжя. На момент подання позову спірним майном користується тільки відповідач. Позивач не має доступу до нього. Дізнавшись про існування позову щодо поділу майна, відповідач може мати намір без згоди позивача здійснити відчуження спірного майна на користь третіх осіб. Вказане майно є предметом позову і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. На підставі викладеного просив заяву про забезпечення позову задовольнити. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року задоволено заяву адвоката Коломійця І.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову. Накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Накладено арешт на 1/2 частину нежитлового приміщення № 113-А, загальною площею 107,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 . Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи зміст заяви, додані до неї докази, а також предмет позову, з яким заявник звернулася за захистом порушених прав, наявні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки відчуження відповідачем спірної квартири та приміщення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підстави для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення у цьому не встановлено, а матеріали справи не містять дані про можливе заподіяння збитків при застосуванні заходів забезпечення позову. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвоката Людкевич Х.Є. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року та постановити нову ухвалу суду, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що спірне майно належить відповідачу на праві особистої приватної власності, оскільки придбані за особисті кошти відповідача. У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт як на 1/2 частини квартири так на 1/2 частини нежитлового приміщення відповідача, що знайшло своє відображення і в оскаржуваній ухвалі, у той час як у своїх позовних вимогах позивач просить залишити за нею тільки 1/2 частини нежитлового приміщення. Указане, на думку відповідача свідчить про те, що суд першої інстанції не з`ясував обсяг позовних вимог, а також порушив правила співмірності, а саме: відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. До заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів та відомостей, які б свідчили про реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави щодо спірного майна, чи будь-якої іншої дії, спрямованої на ухилення відповідачем від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Від представника ОСОБА_2 - адвоката Коломійця І.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, вжив необхідних заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача. Вжиті заходи забезпечення позову є спів мірними із заявленими позивачем вимогами. У подальшому представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог та зміну предмету позову, у якій позивач просить суд визнати нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю подружжя та здійснити поділ указаного приміщення по частини за кожним. Оскільки квартира не є предметом спору у цій справі, представник позивача вважає, що суд першої інстанції може скасувати заходи забезпечення позову у частині накладення арешту на частини квартири з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку статті 158 ЦПК України. Представник відповідача - адвокат Людкевич Х.Є. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке. Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. У справі, що переглядається, предметом спору на момент розгляду судом першої інстанції заяви позивача про забезпечення позову було визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 такого майна: квартири АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення № 113-А, загальною площею 107,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , а також поділ указаного майна між сторонами. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач вважає спірне майно спільною сумісною власністю подружжя, на момент подання позову спірним майном користується тільки відповідач, а позивач не має доступу до нього. Дізнавшись про існування позову щодо поділу майна, відповідач може мати намір без згоди позивача здійснити відчуження спірного майна на користь третіх осіб. Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано, яке конкретно майно підлягає забезпеченню, та зазначено усю необхідну інформацію про нього. Спосіб забезпечення позову, обраний заявником, на момент розгляду указаної заяви позивача про забезпечення позову (14 грудня 2022 року) був співмірним із позовними вимогами. Тому у суду першої інстанції не було правових підстав відмовляти у накладенні арешту на указану квартиру та нежитлове приміщення. Як вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2023 року представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог та зміну предмету позову, у якій позивач просить суд визнати нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю подружжя та здійснити поділ указаного приміщення по частини за кожним. Апеляційний суд наголошує, що перевіряє законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції з урахуванням та відповідно до обставин, які мали місце станом на час ухвалення оскаржуваного рішення, а не станом на час подання або розгляду апеляційної скарги відповідача. Перевіривши викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, апеляційний суд вважає їх достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення могли утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, вид забезпечення позову станом на розгляд заяви позивача був співмірним з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому цю ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Людкевич Христини Євгенівни залишити без задоволення. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду виготовлений 17 липня 2023 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська